У природній воді приблизно 5% молекул води пов’язані водневими зв’язками в асоціативний структуру, інші 95% молекул не пов’язані ніякими водневими зв’язками і розташовуються хаотично. Звичайна вода і структурована вода, тобто вода яка має певну структуру та відрізняються один від одного вмістом в них солей, мінералів та інших домішок. Дві води, що мають однаковий елементний склад, по впливу на рослини, птахів, тварин і організм людини, тобто на біологічні об’єкти, можуть надавати абсолютно різний вплив. Все залежить від форми сполуки молекул в регулярну асоціативну структуру, при якій з’являються властивості, які можуть позитивно впливати на біологічні об’єкти.
Термін структурована вода, тобто вода з регулярною структурою був введений відносно давно і пов’язаний з кластерною моделлю будови води.
Особливості фізичних властивостей води і численні короткоживучі водневі зв’язки між сусідніми атомами водню і кисню в молекулі води створюють сприятливі можливості для утворення особливих структур-асоціатів (кластерів), що сприймають, зберігають і передають саму різну інформацію.
Структурною одиницею такої води є кластер, що складається з клатратів, природа яких обумовлена дальніми кулоновскими силами. У структурі кластерів закодована інформація про взаємодії, що мали місце з даними молекулами води. У водних кластерах за рахунок взаємодії між ковалентними і водневими зв’язками між атомами кисню і атомами водню може відбуватися міграція протона (Н+) з естафетного механізму, що призводять до делокалізації протона в межах кластеру.
Вода, що складається з безлічі кластерів різних типів, утворює ієрархічну просторову рідкокристалічну структуру, яка може сприймати і зберігати величезні обсяги інформації.
Вода структурується, тобто набуває особливої регулярної структури при впливі багатьох структурируючих факторів, наприклад, при заморожуванні-відтаванні води (вважається, що в такій воді зберігаються "крижані" кластери), впливі постійного магнітного або електромагнітного поля, при поляризації молекул води та ін. До числа факторів, що призводять до зміни структури і властивостей води, відносяться різні випромінювання і поля (електричні, магнітні, гравітаційні і, можливо, ряд інших, ще не відомих, зокрема, пов’язаних з біоенергетичним впливом людини), механічні дії (перемішування різної інтенсивності, струшування, течія в різних режимах і т.д.), а також їх всілякі поєднання. Така структурована вода стає активною і несе нові властивості.
Говорячи про мертву і живу воду, мається на увазі розчини, отриманий шляхом електролізу. При цьому мова йде про два види розчинів.
Розчин анодної зони в російськомовній науковій та медичній літературі називається анолітом, або електроактивованим розчином аноліта, а в народі іменується мертвою водою.
Розчин катодної зони в російськомовній медичній та науковій літературі називається католітом, або електроактивованим розчином католіта, а в народі іменується живою водою.
Обидва ці розчину - активовані. У зарубіжній літературі вони носять інші назви. На Німеччині їх називають іонізованими, в Японії та Америці живу воду іменують редуцированою, а мертву - кислою.
Про те, хто і як відкрив дивовижні властивості живої та мертвої води, як завжди у випадку будь-якого великого відкриття, ведеться багато суперечок.
Швидше за все, перший електролізер сконструювала природа: дивовижні властивості різних лікувальних вод були відомі вже в глибокій старовині. Може бути, серед них були і отримані шляхом електролізу в природній електролізної камері землі. Виникнення такого геодезичного електролізера цілком можливо при наявності в землі мінеральних порід, що є прообразами анода і катода і володіють властивостями легко віддавати або одержувати електрони. Наприклад, лікувальні джерела, в надрах яких є пласти мінералів, які мають велику різниця електродних потенціалів, таких як цинк і мідь або кальцій і нікель, цілком можуть служити анодом і катодом у підземному електролізері, причому цинк в такому природному електролізері віддає електрони, а мідь бере [4;29;34;41].
Таким чином, лікувальні властивості деяких вод можна пояснити не тільки унікальним мінеральним складом, але і властивостями активованих розчинів, які є результатом електролізу.
Доказом цьому є те, що багато
вод
мають таку ж властивість, що і жива вода, але
з часом вони втрачають лікувальну силу.
1.3 Тонічна активність м’язової системи як показник працездатності спортсмена
Тест “Тонічна активність м’язової системи” дає можливість визначити рівень енергії спортсмена та за цими даними визначити її працездатність.
Види енергії, якими ми користуємося завжди, але цього не усвідомлюємо:
. Базова енергія тіла й душі;
. Оперативна енергія душі та тіла;
. Зовнішня енергія - енергетичне поле, в якому ми живемо й діємо постійно.
Базова енергія - заряд тіла, який ми одержуємо в генотипі, щоб:
. Підтримувати стан особистісної й природної гармонії;
. Лагодити гармонію природи, яка ушкоджена;
. Створювати нові форми гармонії, яких ще не було.
. Створити себе своїми силами, а потім виконувати своє природне призначення.
Оперативна енергія - енергія, яку людина витрачає чи заробляє, діючи розумом та тілом. Вона спроможна не лише відновлюватися до попереднього рівня, але нагромаджуватися з надлишком. Цей процес нагромадження заробленої енергії практично безмежний [27].
Людина енергію черпає з природи, розв’язуючи енергоємні задачі, із творів мистецтва, в які генії й таланти вклали свою енергію, із спілкування з людьми. Енергія, як й інформація, сприймається не завжди усвідомлено. Переважно енергія та інформація минають свідомість і залягають там, де виникає потреба людини.
Тут працює закон обміну енергії та інформації: із більшого обсягу (природи, ноосфери, взаємин між людьми, із дій) енергія й інформація здатні самостійно перетікати у менший (у людину та її механізми) й вирівнюватися.
Уміле, свідоме користування зовнішньою енергією означає, що людина, діючи, заробляє, одержує енергетичний прибуток. Що це за прибуток? Яка кількість енергії, що перевершує витрати? Тут теж існує свій закон: що більше людина витрачає енергії, то більший її прибуток і тим багатшою вона стає. За цих умов людина - не лише збирач: а й добувач енергії та її акумулятор; що більше енергії, то більшу здатність виявляє вона до творчості.
Енергія, в загальному розумінні, визначає рівень стану життєдіяльності, пов’язаної з готовністю людини до праці, а тонічна активність м’язів тіла - це прояв енергії, тонусу та його досить точного виміру. Він вимірює та визначає стан людини у широкому діапазоні.
Цей тест дає можливість визначити свій дійсний стан, знайти людину в тій частині шкали «оптимальний стан - перевтома», в якій вона перебуває. Здобутими результатами випробування скористуємось для здійснення контролю й регуляції стану людини, від якого залежить продуктивність праці.
Випробування стосується розпізнавання якості функцій трьох механізмів мислячого тіла людини, які забезпечують кращий чи гірший обмін енергії та інформації у діяльності.
Перший - механізм витрачання енергії - регулюється волею людини; другий - відновлення витраченого - регулюється силою післядії; третій - нагромадження енергії понад витрачену кількість - антиентропійними процесами, які були збуджені витрачанням, підсилювачем процесів відновлення енергії. При цьому нагромадження зумовлюється самозростанням енергії внаслідок роботи мудрості тіла.
Механізми обміну енергії регулюються різними способами. Механізм витрачання енергії примушують працювати навіть тоді, коли людина працювати вже не здатна - утомилася. На механізм відновлення впливаємо - побічно, часом відпочинку, а нагромадження енергії регулюється не лише часом відпочинку, але й організацією дозвілля, яке заряджає його додатковою енергією, підвищує готовність до наступної діяльності, або зменшує її. Комплексно діючи, вони стають дійовими засобами та способами уникання станів перевтоми, а ще гіршого - хвороб через виснаження оперативної енергії.
Для того щоб виміряти енергію тіла треба взяти елемент довкілля й випробувати, як ми з ним взаємодіємо. Зрозуміло, що дія має бути відміряна, тоді й наша енергія здобуде міру. Вимірювання зробимо тестом «Тонічна активність м’язової системи». Візьміть пасок і годинник із показником секунд. Вправа на випробування виконується, стоячи. Двома руками беремо пасок обхватом зверху на ширині плечей - руки внизу. За командою «Руш!» палицю розтягуємо в різні боки із силою приблизно 90% від максимально можливого. Дію виконуємо протягом 30 с. Після чого подається команда «Стій». Через кожні 10 с. три рази виконавцеві повідомляємо, скільки часу лишилося до кінця дії - ізометричної напруги м’язів рук.
Завершуючи випробування, треба розтулити пальці й відпустити палицю. Руки вільні, розслаблені, розташовані внизу й торкаються стегон. Цей момент найвідповідальніший.
Навіть коли руки почнуть рухатися, їх треба розслабити. Дати їм волю, незважаючи на те, що відбуватиметься з ними. Якщо руки рухатимуться самі, - не заважайте їм це робити. Основне ваше завдання спостерігати все, що з ними відбувається. Під час випробування треба заплющити очі аж до остаточного припинення руху рук.
Руки на якусь мить опустяться до стегон. Потім відчуєте, що руки стають легшими й легшими, ніби якась сила розводить їх у сторони, здіймає вгору. Піднімає в тому напрямку, куди було спрямовано м’язове зусилля. Якщо в перші секунди ви відчуваєте стан розпачу й навіть страх, що зумовлюється внутрішнім опором, то потім підкоряєтеся цій силі із задоволенням.
Причина здивування зрозуміла. Руки втрачають «вагу» і, одержимі якоюсь «магічною силою», мимовільно прямують угору. Ви потрапляєте в невідомий вам стан - роздвоєння свого «Я». Виникає подив. Одне «Я» - свідомо бездіяльне, а друге нібито не-Я, як предмет вашого спостереження - діє самостійно. Це робота придбаної енергії, яку використовує смисловий образ попередньої дії. Образ, підсилений нагромадженою тілом енергією, в післядії реалізується рухами рук. Нереалізована в попередній дії думка, керує поза вашою волею вільними рухами рук. Від того, що рух здійснюється поза волею й свідомістю виконавця, і породжується почуття вдоволення й подиву, який іноді лякає піддослідного новизною.
У спортсменів високої кваліфікації в період найкращої спортивної форми тривалість тонічної активності рук сягає від 2 хв. 30 с. до 11-12 хв. До того ж, за період тренувального заняття, якщо воно раціональне, енергія збільшується та в кінці заняття енергопотенціал більший, ніж на його початку. Приріст тонічної активності м’язів при цьому перебуває в межах від 10 до 20 с. Тренування - не витрачання енергії, а навпаки - нагромадження її порівняно з витратами.
Сигнали стомленості, природно, автоматично зупиняють діяльність людини, і вона миттю переходить у стан спокою - знаходить паузи для відпочинку, які швидко поновлюють сили.
Стан норми, коли руки також прямують угору, завмирають, утримуються на рівні плечей, або нижче, не більше 1 хвилини. Якщо у вас така тонічна активність, то це непогано, проте й не дуже добре. Уважно вивчіть режим життя й звільніть гальма, які обмежують ваші можливості.
Буває, коли руки не утримуються тією силою менше 1 хвилини, або піднімаються не досить високо - падають вниз, або не рухаються зовсім. Це означає, що особи, які мають такі показники, перебувають чи невдовзі перебуватимуть у стані втоми або ще гірше - перевтоми.
Особливе ставлення організму людини до хвороб. Тіло одразу відповідає своєю зміною на прихований період хвороби. Якщо потенціал енергії стрімко знижується, то за 2-3 дні, й навіть триваліше, виявляться зовнішні симптоми хвороби, зокрема, стале підвищення температури тіла.
Отже, зміна тонічної активності м’язів відбиває стан працездатності та слугуює створенню прогнозу, на підставі дійсного стану на багато днів уперед.
РОЗДІЛ
2.
МЕТОДИ
ТА
ОРГАНІЗАЦІЯ
ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Методи
дослідження
Для вирішення поставлених завдань був проведений педагогічний експеримент, в процесі якого використовувалися такі методи дослідження:
1. Аналіз та узагальнення літературних джерел;
. Визначення стану спортсмена за даними вимірювання pH слини і тесту “Тонічна активність м’язової системи”;
. Педагогічний експеримент;
. Хронометраж прийому структурованої води;
. Педагогічний аналіз методики прийому структурованої води;
. Методи математичної статистики.
До складу тесту «Тонічна активність м’язової системи» входять:
1. Мисляче тіло людини - перший з вимірювальних приладів. Діючи - воно вимірює, вимірюючи - діє.
. Пасок - елемент із довкілля.
. Післядії випробування - результат вияву здатності до перетворення енергії та інформації.
Для виконання тесту “Тонічна активність м’язової системи” візьміть пасок та годинник із показником секунд. Вправа на випробування виконується стоячи. Двома руками беремо пасок обхватом зверху на ширині плечей: руки внизу. За командою «Руш!» палицю розтягуємо в різні боки із силою приблизно 90% від максимально можливого. Дію виконуємо протягом 30 с. Після чого подається команда «Стій». Через кожні 10 с. (три рази) виконавцеві повідомляємо, скільки часу лишилося до кінця дії - ізометричної напруги м’язів рук. Завершуючи випробування, треба розтулити пальці й відпустити палицю. Руки вільні, розслаблені, розташовані внизу й торкаються стегон. Цей момент найвідповідальніший. Навіть коли руки почнуть рухатися, їх треба розслабити. Дати їм волю, незважаючи на те, що відбуватиметься з ними. Потрібно виключити волю, довіритися тілу - нехай воно діє природно. І чекайте. Якщо руки рухатимуться самі, - не заважати їм це робити. Основне завдання: спостерігати за всім, що з ними відбувається.
Сила, яка рухає руками, буває різної потужності. Вона вимірюється амплітудою підйому рук та тривалістю їх активності. Спостерігається три типи амплітуди руху рук, викликаних дією енергією послідовного моторного образу:
. Руки піднімаються через сторони угору, але не до рівня плечей;
. Розмах руху рук закінчується на рівні плечей, після чого вони опускаються до стегон;
. Руки здійснюють повну амплітуду й утримуються в положенні руки вгорі.
Рано чи пізно руки опустяться вниз, до стегон. Тому важливим покажчиком фізичної працездатності людини стає тривалість тонічної активності. Час руху рук відраховується від початку активності до моменту, коли руки припинять рух й опиняться в положенні «руки внизу», біля стегон.
Оптимальний час роботи - 30 секунд. За цей час умикаються в активність всі три механізми обміну енергії в організмі людини:
. Фосфагенний, що працює на високоенергетичних сполуках перші 6 секунд від початку напруження;
. Гліколітичний використовує вуглеводне «пальне» й це триває до 20-25 с після чого неминуче виключається;