Материал: Відмінність спілкування психолога та інших спеціалістів

Уникання носить психогенний характер, якщо воно обумовлене природними особливостями індивіда. Можливий інший варіант: людина володіє від народження потужним інтелектом, щоб іти від напружених контактів, не зв'язуватися з тими, хто докучає. Нарешті можливий і такий варіант, коли людина змушує себе обходити гострі кути в спілкуванні й конфліктні ситуації. Для цього треба мати добре розвинену нервову систему, волю і, безсумнівно, життєвий досвід.

Агресія - психологічна стратегія захисту суб'єктної реальності особистості, що діє на основі інстинкту. Це пояснює той факт, що агресія не виходить з репертуару емоційного реагування. Досить поглянути на типові ситуації спілкування, щоб переконатися, наскільки, легко вона відтворюється у жорстких або м'яких формах. Її потужна енергетика захищає «Я » особистості на вулиці в міській юрбі, у черзі, на виробництві, вдома, у взаєминах зі сторонніми та близькими людьми, з друзями та колегами.

Таким чином, стратегія миролюбності будується на основі гарного інтелекту і жвавого характеру, тобто вельми високі вимоги до особистості. Уникання може здаватися простішим виходом з ситуації, оскільки воно нібито не вимагає значних розумових і емоційних витрат. Однак і воно обумовлене підвищеними вимогами до нервової системи і волі. Інша річ агресія - використовувати її як стратегії захисту свого «Я» набагато простіше, адже із збільшенням загрози для суб'єктної реальності особистості її агресія зростає.

Результати представлені у відсотках (%) (Додаток Б).

Методика діагностики «Перешкод» у встановленні емоційних контактів (В.В. Бойко)( (Райгородский Д.Я. (редактор-составитель) Практическая психодиагностика. Методика и тесты. Учебное пособие. - Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1998. - С. 591-593.))

Спрямована на виявлення тих «перешкод», що притаманні досліджуваним і, які заважають чи створюють перепони у ефективній взаємодії з оточуючими. Методика дозволяє виявити такі «перешкоди» як: невміння керувати емоціями, дозувати їх; неадекватне емоційне вираження; домінування негативних емоцій; негнучкість, нерозвиненість, невиразність емоцій; небажання зближатися з людьми на емоцій­ній основі.

Методика містить 25 тверджень з якими досліджуванні погоджуються або не погоджуються. Якщо респондент погоджується з твердженням, то це означає, що йому притаманна така манера поведінки чи опис відповідних особистісних характеристик. Обробка даних здійснюється відповідно до ключа за яким і визначають вид домінуючих перешкод.

Сума балів може коливатись від 0 до 25 відповідно становити 4 рівні (низький, середній, підвищений та високий).

Низький рівень- емоції зазвичай не зава­жають спілкуватись та не створюють перешкод у спілкуванні і взаємодії з оточуючими.

Середній рівень- свідчить про те, що у досліджуваного присутні деякі проблеми у повсякденному спілку­ванні, але вони є не дуже вагомими.

Підвищений рівень- свідчить про те, що «емоції на кожень день» певною мірою ускладнюють спілкування з партнерами. Тобто емоції можуть «брати гору» над інтелектом, раціоналізацією та вольовим контролем.

Високий рівень- емоції явно заважають вам встановлю­вати контакти з людьми, можливо досліджуваний підпадає під вплив деяких дезорганізуючих реакцій чи станів. Контроль емоцій явно ослаблений або зовсім відсутній.

Отримані результати ми переводили у відсоткове значення (%), (Додаток В).

Методика на дослідження рівня комунікабельності (В.Ф. Ряховського)

Спрямована на встановлення на виявлення того рівня комунікабельності, який присутній у досліджуваного. Тобто наскільки людина відкрита до контактів, чи активна у спілкуванні, як легко знаходить спільну мову з оточуючими та чи йде на компроміс у спілкуванні.

Методика включає 16 питань, що передбачають відповідь «так», «ні», «іноді». Обробка здійснюється відповідно до ключа. За результатами можемо виявити один із 7 рівнів комунікабельності респондента.

Рівні ієрархічно структуровані, тобто 1-рівень-найнижчий (комунікабельність носить хворобливий характер, досліджуваний дуже балакучий, багатомовний, втручається в справи, до яких немає ніякого відношення), а 7-рівень-найвищий (явний прояв некомунікабельності і через це страждає сам респондент і його найближче оточення).

Результати представлені у відсотковому значені (%) (Додаток Г).

.2 Аналіз результатів емпіричного дослідження відмінностей спілкування психологів та фахівців інших галузей

Здійснюючи аналіз за методикою оцінки контролю в спілкуванні (М.Снайдер), нами були виявленні наступні результати (Додаток Д). Більша частина респондентів має високий рівень комунікативного контролю (22 особи); здатні стежити за своїм спілкуванням, знають де і як поводитись, керують вираженням своїх емоцій. Також дуже поширеним є середній рівень самоконтролю (11 осіб). Психологи та фахівці інших галузей, що належать до цієї групи, здатні контролювати свою емоційну та комунікативну сферу, але не так вправно як це роблять досліджуванні з високим рівнем самоконтролю в спілкуванні. Вони відкриті для оточуючих та легко встановлюють контакти.

І найменшу кількість становлять респонденти, що мають низький рівень самоконтролю (7 осіб), тобто вони не вважають за потрібне змінювати свою поведінку в залежності від ситуацій, ці досліджуванні не люблять несподіваних ситуацій, та мають конкретно визначену манеру поведінки (Табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Виявлення оцінки самоконтролю в спілкуванні(М.Снайдер) у (%)

Якщо порівнювати рівень самоконтролю в залежності від професії, то явно прослідковується домінування психологів, що свідчить, на нашу думку, про вплив професійного досвіду на комунікативну сферу особистості. Фахівці інших галузей мають нижчі результати комунікативного контролю, це може бути пов’язано із тим, що самоконтроль не є досить актуальним для спілкування.

Ці результати свідчать про те, що досліджуванні психологи здатні переносити отриманні знання та досвід професійної діяльності у повсякденне життя. Інші фахівці, можливо, не мають такого досвіду, або вважають не дуже важливим контролювати свої емоції у спілкуванні. Відмінність полягає у вимогах професії, яка має вагомий вплив на особисте становлення та реалізацію особистості у соціумі. Психологія вимагає великої концентрації уваги на собі, власних почуттях, висловлюваннях та проявах емоцій, тому свідомо чи ні респонденти переносять це у своє особисте життя.

Аналізуючи результати методики рівня комунікабельності (В.Ф. Ряховського) нами були виявлені такі дані, що свідчать про ступінь комунікативної активності респондентів. Проаналізувавши результати ми прийшли до висновку, що переважаючим рівнем є середній, тобто той, який не має явних границь дуже високої чи дуже низької комунікативної активності (Таблиця 2.2).

Більша частина досліджуваних як психологів так і фахівців є досить комунікабельними, не мають проблем у встановлені контактів з оточуючими, є допитливими, охоче слухають цікавого співрозмовника, достатньо терплячі в спілкуванні, відстоюють свою точку зору без запальності. Без неприємних переживань йдуть на зустріч з новими людьми. У той же час не люблять гучні компанії.

Психологи мають вищі результати у межах середнього рівня, що свідчить про кращу здатність орієнтуватись у комунікативній сфері (14 осіб).

Спеціалісти інших галузей теж мають домінуючим середній рівень, але у них також проявляються ознаки або надмірної комунікативної активності, або замкнутості та збідненого спілкування (12 осіб). Це може свідчити про недостатній досвід комунікативної діяльності або не зважання на важливість комунікативного впливу.

Таблиця 2.2

Розподіл респондентів за рівнем комунікативності у (%)(В.Ф. Ряховського)

Отже за результатами ми бачимо активну позицію у комунікативній сфері як фахівців психології, так і інших спеціалістів.

Аналізуючи результати методики діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуванні (В.В. Бойко), ми прийшли до висновку, що стратегія миролюбності домінує у всіх респондентів не залежно від галузі професії. Миролюбність припускає партнерство і співпрацю, уміння йти на компроміси, робити поступки і бути податливим, готовність жертвувати деякими своїми інтересами в ім'я головного - збереження гідності. У ряді випадків миролюбність означає пристосування, прагнення поступатися натиску партнера, не загострювати відношення і не вплутуватися в конфлікти, щоб не піддавати випробуванням своє Я. Одного інтелекту, проте, часто не достатньо, щоб миролюбність стала домінуючою стратегією захисту. Важливо ще мати відповідний характер - м'який, урівноважений, комунікабельний.

Стратегія уникнення проявляється також дуже активно, але не є домінуючою. На (Рис. 2.1.) ми можемо бачити, що стратегія уникнення більш притаманна фахівцям не психологічної галузі. Це свідчить про те, що індивід звично обходить або без бою залишає зони конфліктів і напруг, коли його Я піддається атакам. При цьому він відкрито не розтрачує енергію емоцій і мінімально напружує інтелект. Уникання носить психогенний характер, якщо воно обумовлене природними особливостями індивіда. У нього слабка вроджена енергія: бідні, ригідні емоції, посередній розум, млявий темперамент.

Рис. 2.1 Виявлення домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуванні

Результати даної методики свідчать нам про те, що така стратегія як «агресія», проявляється дуже рідко, і в більшості випадків у фахівців інших галузей. Тобто більшість респондентів схильні до ефективної взаємодії з оточуючими, враховують думку інших та можуть поступитись своїм принципам.

Аналізуючи методику діагностики «Перешкод» у встановленні емоційних контактів (В.В. Бойко) нами було виявлено динаміку переважання низького рівня «перешкод». Найкраще ця динаміка прослідковується у психологів, що дає нам інформацію про те, що дана група респондентів краще встановлює емоційні контакти, вміє добре керувати своїми емоціями та знаходити баланс між когнітивною та емоційною сферою. Можна зробити висновок, що професія дає перевагу у сфері спілкування. Психологи більш обізнані у цій галузі та знають більш різноманітні варіанти поведінки та емоційного реагування.

Фахівці других спеціальностей мають більше перешкод у взаємодії з оточуючими та встановленні емоційних контактів. Допустимим є припущення про те, що дана група володіє не такими ґрунтовними знаннями та поняттями про спілкування, тому і виникають певні труднощі та дискомфорт.

Високий рівень «перешкод» у спілкуванні не проявляється дуже яскраво, що свідчить про добре володіння прийомами у спілкуванні, хоча при цьому можливі певні труднощі при встановленні емоційних контактів. Адже цей рівень характеризується тим, що емоції явно заважають встановлю­вати контакти з людьми. Та припускають вплив деяких дезорганізуючих реакцій чи станів, контроль емоцій явно ослаблений або зовсім відсутній.

Результати представлені на (Рис. 2.2).

Рис. 2.2. Виявлення «перешкод» у встановленні емоційних контактів (В.В. Бойко)

На основі вище вказаних проаналізованих методик, ми виявили, що професія має ґрунтовний вплив на тип спілкування. Результати яскраво зображують краще орієнтування психологів у комунікативній сфері, краще оволодіння різноманітними знаннями і навичками, що допомагають встановлювати соціальні контакти та взаємодіяти з оточуючими. Також дуже важливим є вміння психологів переносити чужий досвід та теоретичні знання у своє особисте життя.

Фахівці інших спеціальностей показали нижчі результати в оволодінні комунікативними навичками. Це в першу чергу пов’язано з опануванням та вимогами їхньої професії. Адже більшість з них не передбачає спілкування у форматі людина-людина.

Отже, гіпотеза, запропонована нами на початку роботи про те, що професійна діяльність особи носить значущий вплив на комунікативну сферу особистості та вид спілкування, підтвердилась.

ВИСНОВОК

Дана робота присвячена вивченню впливу професійної діяльності на тип спілкування особи. В роботі теоретично досліджено поняття спілкування та комунікація, розглянуто зарубіжні та вітчизняні концепції спілкування як основного способу взаємодії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Абулъханова-Славская К.А. Стратегия жизни. - М., 1991.

. Азбука делового общения: Бизнес для всех. Вып. 1. - М., 1991.

. Алътшулер Г.С., Верткин И.М. Жизненная стратегия личности. - Петрозаводск, 1991.

. Бодалев В.А. Восприятие и понимание человека человеком. - М., 1982.

. Большой психологический словарь / Сост. и общ. ред. Б. Мещеряков, В. Зинченко. - СПб., 2003.

. Бороздина Г.В. Психология делового общения. - М., 1998.

. Браим І.Ф. Этика делового общения. - Минск, 1996.

. Власова Н.Г. И проснешься боссом... // Справочник по психологии управления. - Новосибирск, 1994.

.Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. - К., 1989.

. Грановская РЖ. Элементы практической психологии. - Л., 1968.

. Гриншпун ИЛ. Введение в психологию. - М., 1994.

. Гришина Н.В. Психология конфликта. - СПб., 1999.

. Дзвінчук Д. Психологічні основи ефективного управління. - К., 2000.

. Коломинский Я Л. Психология общения. - М., 1984.

. Конева E.B. Психология общения: Учеб. пособие. - Ярославль, 1992.

. Кочетков В.В. Психология межкультурных различий: Учеб. пособие для вузов. - М., 2002.

. Краткий психологический словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - 2-е изд. - М., 1999.

. Кузин Ф. Культура делового общения. - М., 2000.

. Лабунская ВЛ. Невербальное поведение. - Ростов-на-Дону, 1986.

. Леонтьев АА. Психологические механизмы и пути воспитания умений публичной речи. - М., 1972.

. Леонтьев АА. Психология общения. - М., 1997.

. Лисина М.И. Проблема онтогенеза общения. - М., 1986.

. Лихачев Д-С. Культура как целостная среда // Новый мир. - 1994. - № 8.