Материал: Собівартість продукції рослинництва та її вплив на ефективність виробництва

Собівартість продукції рослинництва та її вплив на ефективність виробництва

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Навчально-науковий інститут бізнесу

Факультет аграрного менеджменту

Кафедра аграрної економіки ім. проф. І.Н. Романенка

Курсовий проект

Собівартість продукції рослинництва та її вплив на ефективність виробництва

Київ - 2012

Зміст

Вступ

Розділ 1. Суспільні витрати виробництва та собівартість продукції рослинництва

1.1 Теоретичні основи суспільних витрат виробництва та собівартості продукції

1.2    Основні положення методики обчислення собівартості продукції рослинництва

Розділ 2. Рівень і структура собівартості сільськогосподарської продукції та її вплив на економічні результати діяльності підприємства

.1 Виробничі ресурси підприємства та їх використання

2.2 Динаміка собівартості продукції та її вплив на фінансові результати підприємства

.3 Аналіз структури собівартості сільськогосподарської продукції

Розділ 3. Проектний рівень собівартості основних видів продукції та шляхи її зниження

.1 Обґрунтувати перспективний рівень інтенсифікації виробництва

.2 Підвищення продуктивності праці

.3 Поглиблення спеціалізації виробництва на базі різних форм господарювання

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

собівартість продукція рослинництво

Становище, яке зараз має місце в нашій державі вимагає вирішення багатьох питань, які виникають в економіці. Це стосується як промисловості, так і сільського господарства.

Перехід до нових умов господарювання на основі ринкових відносин загострює проблему підвищення економічної ефективності виробництва. Для підприємства, організації, селянина чи фермера важливо знати не тільки обсяг виробленої продукції, а й скільки витрачено матеріальних засобів і праці, яка собівартість цієї продукції, наскільки ефективна та чи інша галузь виробництва. Тому серед економічних показників ефективності велике значення належить собівартості виробництва продукції.

В умовах ринкової економіки товаровиробник працює для одержання доходу (прибутку). Якщо виробництво не забезпечує середньої норми прибутку, що склалася у відповідній галузі чи на певному ринку товару, то воно втрачає свій сенс. Хоча одержання прибутку не завжди може бути основною метою діяльності виробника, але без ефективного господарювання підприємство не зможе функціонувати протягом тривалого часу.

Саме з прибутком пов'язані виробничі витрати підприємства як фактор, що значною мірою регулюється безпосередньо виробником, залежить від нього. Виробник не впливає на рівень цін на сільськогосподарську продукцію, яку він реалізує, його визначає ринок. Однак на собівартість виробленої продукції виробник може і повинен впливати.

Собівартість продукції є важливим узагальнюючим економічним показником виробничо-фінансової діяльності підприємства, організації чи окремого виробника. На практиці її обчислення необхідне для об'єктивної оцінки господарської діяльності колективних чи державних підприємств у цілому, окремих їх підрозділів та виробництва окремих видів продукції, для розрахунку чистого доходу, прибутку і рівня рентабельності, які залежать від собівартості.

Дані про середній рівень собівартості є основою для встановлення цін на продукцію сільського господарства за державним контрактом, а також цін на промислові товари, що використовуються в сільськогосподарському виробництві. Рівень собівартості визначає можливе зниження роздрібних цін на продукцію і промислові товари.

Крім того, показник собівартості є основою для раціонального розміщення та спеціалізації виробництва, ведення господарського розрахунку. Його використовують для аналізу господарської діяльності підприємств і організацій, порівняння ефективності різних технологій вирощування сільськогосподарських культур, що дає змогу визначати напрями раціонального використання земельних угідь, трудових ресурсів, основних і оборотних засобів.

Мета даного дослідження курсового проекту є обґрунтування концептуальних засад щодо управління собівартістю продукції та розробка на цій основі рекомендацій методологічного та практичного спрямування, спрямованих на пошук шляхів зниження собівартості продукції рослинництва в умовах непередбачуваного зовнішнього середовища.

Об’єктом дослідження є теоретичні, методико-методологічні та практичні аспекти управління собівартістю ФГ «Власюка В.В.».

У даному курсовому проекті крім загальнонаукових методів дослідження, таких як аналіз, синтез, аналогія та порівняння, були використанні й спеціальні методи. До останніх слід віднести - табличний, статистичний метод, а також індексний та метод абсолютних та відносних одиниць.

Отже, зниження собівартості продукції рослинництва має велике народногосподарське й економічне значення для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, діяльності підприємств АПК, фермерських господарств. Опанування принципами формування виробничих витрат у системі ринкового механізму забезпечить підприємству можливість встановлювати оптимальний їх рівень для найефективнішого ведення свого господарства, визначати найдоцільніші види продукції та обсяги їх виробництва. Теорія виробничих витрат і собівартості продукції - одна з основних в економічній науці, що вивчає функціонування ринкової системи. Рівень виробничих витрат безпосередньо пов'язаний з різними аспектами виробничих процесів підприємства: його розмірами, галузевою структурою, технологією виробництва, сумами кредитів і податків, ціноутворенням на продукцію сільського господарства, рівнем прибутковості, обсягами дотацій, що виплачуються державою на сільськогосподарську продукцію. Існування категорії собівартості об'єктивно визначається наявністю товарно-грошових відносин і дією закону вартості у сфері як виробництва, так і обігу. Тому собівартість проявляється в обох сферах.

Розділ 1. Суспільні витрати виробництва та собівартість продукції рослинництва

.1 Теоретичні основи суспільних витрат виробництва та собівартість продукції

Одним із головних шляхів підвищення ефективності і рентабельності виробництва, зростання обсягів прибутку є зниження собівартості продукції.

Собівартість як економічна категорія, притаманна товарно-грошовим відносинам. Вона виникає тоді, коли всі витрати виробництва стали набирати вартісної форми, тобто коли виникла необхідність підрахувати, скільки коштує виробництво товару і з якою вигодою або збитком він реалізований.

Собівартість - економічний показник, що відображає в грошовій формі суму всіх затрат підприємства на виробництво одиниці певного виду продукції, або виконання одиниці роботи, тобто затрати на використані засоби виробництва і витрати на оплату праці.

Собівартість одиниці продукції - узагальнюючий економічний показник господарської діяльності підприємства, в якому відображається рівень організації і технології виробництва, використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Вона показує, в що обходиться сільськогосподарському підприємству виробництво і реалізація продукції того чи іншого виду.

Також слід зазначити, що собівартість продукції - це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції (робіт, послуг), для визначення рентабельності виробництва, економічно обґрунтованого планування і вирішення важливих народногосподарських завдань (встановлення економічно обґрунтованих цін на сільськогосподарську продукцію, раціональне розміщення і спеціалізація сільськогосподарського виробництва по зонах країни та ін.).

При обчисленні собівартості важливе значення має склад витрат, які до неї входять. Собівартість повинна включати до свого складу витрати необхідної праці, тобто витрати, що забезпечують процес відтворення всіх факторів виробництва (предметів і засобів праці, робочої сили і природних ресурсів), і не включати витрат додаткової праці, що відшкодовуються за рахунок прибутку (див. рис. 1.1)

Рис 1.1 Класифікація витрат щодо формування собівартості

Витрати на підготовку та освоєння виробництва включають витрати на виготовлення нових видів продукції в період їх освоєння, і витрати, пов'язані з освоєнням нових виробничих цехів, технологічних ліній, удосконаленням технології й організації виробництва [1 c.257].

Обслуговування виробництва містить витрати на забезпечення підприємств сировиною, матеріалами, паливом, енергією, водою, інструментами, іншими засобами та предметами праці. До цієї групи належать витрати, пов'язані з раціоналізацією та винахідництвом, амортизаційні відрахування на відновлення основних фондів, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції (робіт, послуг).

До витрат на оплату праці та підготовку кадрів входять виплати працівникам, які беруть безпосередню участь у виготовленні продукції (наданні послуг), витрати пов'язані з найманням робочої сили та підготовкою кадрів для підприємства. До інших витрат відносять відрахування на соціальні заходи, плату за оренду тощо [16 c.120].

Склад витрат, які входять до собівартості, не є незмінним, він може з тих чи інших практичних міркувань змінюватись. Та за всіх умов собівартість має найповніше відображати витрати на виробництво продукції (робіт, послуг). Витрати також класифікують за способом впливу на собівартість продукції.

Планування собівартості продукції (робіт, послуг) передбачає найбільш ефективне і раціональне використання наявних сільськогосподарських угідь, основних засобів та інших необоротних активів, матеріальних і трудових ресурсів відповідно до вимог системи землеробства і тваринництва та охорони навколишнього природного середовища.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства. .

В залежності від часу формування затрат розрізняють:

-        планову собівартість (визначають перед початком планового періоду на основі прогресивних норм витрат ресурсів та дій на ресурси на момент складання плану);

-        фактичну собівартість (відображає фактичні витрати на виробництво і реалізацію продукції за даними бухгалтерського обліку);

-        кошторисну собівартість (характеризує затрати на вироби або замовлення, які виконуються в разовому порядку).

Собівартість поділяють в залежності від місця формування затрат на:

-        виробничу (грошові витрати, пов'язані з виробництвом та внутрігосподарським транспортування продукції до місця зберігання);

-        повну (сукупність виробничої собівартості і витрат по збуту продукції).

За складом продукції собівартість буває: собівартість товарної; валової; реалізованої продукції; незавершеного виробництва.[5,33]

В сільському господарстві розрізняють індивідуальну та галузеву собівартість.

Індивідуальна собівартість характеризує витрати окремого підприємства на виробництві і реалізацію продукції, а галузева розраховується як середньозважена величина індивідуальних витрат підприємств району, області, держави в цілому і є грошовим виразом частини суспільної вартості продукції.

За способом віднесення на окремі види продукції витрати поділяються на:

-        прямі (безпосередньо пов'язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на її одиницю);

-        непрямі (пов'язані з виготовленням різних виробів і не можуть прямо відноситись на той чи інший вид продукції).

До прямих витрат в рослинництві відносять оплату праці робітників, зайнятих на вирощуванні сільськогосподарських культур; вартість насіння, добрив, пестицидів пального і мастильних матеріалів, витрати на захист рослин; поточний ремонт і амортизацію основних засобів, які використовуються тільки на виробництві тих чи інших культур та інші прямі витрати.

Прямі витрати враховують окремо по кожній сільськогосподарській культурі, виду і групі тварин, майстерні, підсобному підприємству і по кожній виробничій одиниці (бригаді, фермі).

Особливість формування виробничих витрат пов'язана з періодом часу і формою їх участі у виробничому процесі. У зв'язку з цим виробничі витрати поділяють на постійні і змінні.

Постійні - це ті, що безпосередньо не пов'язані з обсягом виробництва продукції (робіт, послуг) (плата за землю, орендна плата, амортизаційні відрахування, проценти за кредит).

До змінних витрат належать оплата праці, вартість використаних кормів, насіння й іншого садивного матеріалу, органічних і мінеральних добрив, пестицидів, ветеринарних послуг, підстилки для худоби, транспортних робіт тощо.[2, с. 226-235]

До складу загально виробничих витрат (в сільськогосподарських виробництвах вони не діляться на постійні і змінні) включаються:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці, відрахування на соціальні заходи й медичне страхування та витрати на оплату службових відряджень апарату управління та спеціалістів галузей (цехів, дільниць, підрозділів);

б) амортизація основних засобів загально-виробничого (цехового, дільничого, бригадного) призначення;

в) амортизація нематеріальних активів загально-виробничого призначення;

г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення;

д) витрати на вдосконалення технології і організації виробництва;

є) витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання приміщень виробничого призначення;

є) витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього середовища;

ж) інші витрати (витрати від браку, оплати простоїв тощо).

За економічними елементами затрати формуються відповідно до їх економічного змісту.

В сільськогосподарських підприємствах витрати операційної діяльності основних галузей (рослинництва, тваринництва і промислового виробництва) групуються за такими економічними елементами:

1. Матеріальні затрати ( вартість витрачених у виробництві сировини і основних матеріалів: насіння: корми; паливо; і мастильні матеріали: купівельних напівфабрикатів та комплектуючих засобів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари і тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів).

2. Витрати на оплату праці (заробітна плата за окладами і тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

3. Відрахування на соціальні заходи (пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи).

4. Амортизація (сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів).

5. Інші операційні витрати (витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу попередніх елементів, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування).