динами, кров транспортує все, що в ній міститься, і доставляє необхідне адресатам (органам, тканинам, клітинам). Усі інші функції кров може виконувати завдяки транспортній функції.
2.Дихальну — полягає в тому, що кров транспортує від легень до тканин кисень, а від тканин до легень вуглекислий газ. Цю функцію виконують формені елементи крові, головним чином, еритроцити і плазма крові, бо кисень і вуглекислий газ у плазмі знаходяться в невеликій
кількості в стані фізичного розчинення. Цей стан О2 і СО2 є хоча і проміжною, але необхідною умовою для переходу газів з еритроцитів до клітин тканин і навпаки — в легенях шляхом дифузії.
3.Травну (чи трофічну) — полягає в тому, що з тонкої кишки всмоктуються поживні речовини у вигляді моносполук, що розчиняються у воді та транспортуються до клітин тканин. Цю функцію виконує плазма крові.
4.Видільну — кров транспортує до органів виділення продукти обміну речовин і життєдіяльності клітин. Цю функцію переважно вико-
нує плазма крові, для СО2 — головним чином еритроцити у вигляді карбгемоглобіну (НbСО2).
5.Функцію збереження сталості внутрішнього середовища, сталості таких констант, як рН і осмотичний тиск плазми крові. Збереження сталості рН забезпечується буферними системами крові до певної міри без включення центральних механізмів регуляції. Буферні системи (карбонатна, фосфатна, білкова, гемоглобінова) забезпечують постійність рН, якщо є закислення чи залуження крові. Зрушення рН у той чи інший бік одразу включає центральні механізми, які інтенсифікують виведення органами виділення кислих або лужних продуктів. Збереження постійності осмотичного тиску плазми крові забезпечується осмотичною властивістю проникності мембрани еритроцитів. Однак осмотичні властивості еритроцитів обмежені рамками їхньої осмотичної резистентності. Тому поряд зі змінами діаметра еритроцитів при змінах осмотичного тиску плазми крові завжди включаються центральні механізми регуляції водно-сольового обміну. В нормальних умовах діаметр еритроцитів венозної крові менший, ніж еритроцитів артеріальної, бо вже у венозній частині капілярів осмотичний тиск венозної крові вищий за осмотичний тиск артеріальної за рахунок метаболітів, що надійшли із клітин, і еритроцити віддають частину своєї води в плазму, що зменшує зрушення осмотичного тиску.
6.Захисну функцію, що складається з: а) імунного захисту організму від поширення інфекції; б) захисту від утворення внутрішньосудинних тромбів або від крововтрат (функція збереження гемостазу). Імунну функцію виконують формені елементи, а саме нейтрофіли, лімфоцити, моноцити і плазма, в якій знаходяться природжені та імунно набуті антитіла шляхом щеплень або після перенесених захворювань. Гемостатичну функцію забезпечує система, що виконує згортання крові, та
229
яка міститься в крові (захищаючи організм від крововтрат), а також система, що запобігає згортанню крові, яка захищає від утворення внутрішньосудинних тромбів. Виконують функцію гемостазу плазма і формені елементи, особливо тромбоцити.
7.Регуляторну функцію, що включає два механізми: а) транспорт гормонів від місця їх утворення до органа і клітин; гормони транспортуються плазмою або у вільній активній формі, або в зв’язку з білками плазми; завдяки транспорту гормонів кров бере участь у гуморальному механізмі регуляції функцій органів і організму в цілому; б) кров бере участь у терморегуляції, транспортуючи тепло від органів з високим теплотворенням (печінка, м’язи) до органів і тканин з низьким теплотворенням.
8.Креаторну функцію, яка полягає в тому, що кров транспортує білки, що забезпечують креаторні зв’язки між клітинами тканин. Функція здійснюється плазмою.
Структура і константи крові дорослої людини
1.Загальна кількість крові — 4,5–5,5 л (1/13 частина від маси тіла, 7 %).
2.Об’єм циркулюючої крові залежить від стану організму (спокій, сон, фізичне навантаження тощо), 15–40 % загальної кількості крові може бути задепоновано. Решта крові циркулює судинами.
Фізико-хімічні властивості крові: рН артеріальної крові — 7,4; рН венозної крові — 7,35; осмотичний тиск — 7,6 атм (5776 мм рт. ст.); в’язкість цільної крові — 4,5–5,0; плазми — 1,7–2,3; питома вага — 1,050–1,060 нерозбавленої крові та 1,025–1,034 плазми.
Усі перелічені характеристики крові в різні вікові періоди мають свої особливості.
Онтогенез кровотворення
У процесі індивідуального розвитку людини поступово формується система крові. В пренатальному періоді розвитку розрізняють три періоди розвитку кровотворних органів:
1)період жовткового кровотворення (позаембріональний період);
2)період печінкового кровотворення;
3)період кістковомозкового кровотворення (на 4–5-му місяці вагітності).
Кровотворення починається на 19-й день розвитку ембріона. Кров’- яні острівки Вольфа з’являються на етапі мегалобласта. Наприкінці 1-го місяця розвитку ембріона кровотворення відбувається повсюди, але незабаром обмежується печінкою. В печінці плода найбільш чітко виражено еритропоез, менше — лейко- і тромбопоез.
3 5-го місяця внутрішньоутробного життя плода інтенсивність кровотворення в печінці починає зменшуватись і зовсім зникає на момент
230
народження дитини. Наприкінці 4-го місяця внутрішньоутробного життя, крім печінки, кровотворення відбувається також у селезінці. Тут переважно здійснюється лімфоцитопоез. Із цього періоду починає функціонувати як орган кровотворення також кістковий мозок.
Лімфатичні утворення починають диференціюватися наприкінці утробного періоду і досягають досконалого розвитку лише у 12–14 років. Лімфоцитопоез починається на 2-му місяці вагітності.
Упостнатальному житті утворення еритроцитів і тромбоцитів починається в червоному кістковому мозку всіх кісток. До статевого дозрівання вони зберігаються в кістковому мозку плоских кісток, ребер та тіл хребців, як і в дорослих. Лімфоцити утворюються в постнатальний період у лімфатичній системі, до якої належать: селезінка, лімфатичні вузли, солітарні фолікули кишкового тракту, пейєрові бляшки та інші накопичення лімфоїдної тканини.
За добу утворюється і руйнується 200–250 млрд еритроцитів. Серед еритроцитів-нормоцитів близько 1 % становлять ретикулоцити.
Руйнування еритроцитів відбувається трьома шляхами:
1. Перший шлях — механічний фрагментоз неповноцінних еритроцитів внаслідок циркуляції крові судинами.
2. Другий шлях — фагоцитоз клітинами мононуклеарної фагоцитарної системи (МФС) у печінці та селезінці.
3. Третій шлях — гемоліз, старі еритроцити стають сферичними і гемолізують у кров’яному руслі.
З віком, при старінні, інтенсивність гемопоезу знижується. Це зумовлено не тільки атрофічними процесами в кровотворній тканині, але й також зменшенням потреби старіючого організму. Атрофія кровотворних органів починається в трубчастих кістках ніг. У 60–70 років більше 50 % кістковомозкової тканини заміщується жировою тканиною. В хребцях у 70 років 30 % кісткового мозку заміщується на жировий кістковий мозок.
Існує залежність між активністю кістковомозкового кровотворення
ідіяльністю селезінки. З віком послаблюється гальмівний вплив селезінки на кровотворення, це має адаптивне значення для організму.
Упренатальному періоді у плода кожному з трьох періодів відповідає три типи гемоглобіну (Нв):
— ембріональний (FHb);
— фетальний (FHb);
— гемоглобін дорослого (АНв), де F — плід, А — дорослий.
Вони відрізняються за складом амінокислот. На 3-му місяці вагітності Нв змінюється на FНв. У доношених дітей FНв становить 70 %, а Нв — 30 %. FНв здатний порівняно з АНв більше приєднувати кисень. Це має важливе значення в період плацентарного кровообігу, бо оксигенація крові плода менша, ніж оксигенація крові дитини після народження, коли з’являється легеневе дихання. Вміст гемоглобіну посту-
231
пово збільшується з 4-го місяця розвитку плода і на час народження досягає 200,0 г/л.
Вікові порівняльні дані крові
Вміст гемоглобіну в одному еритроциті:
1.У новонародженого — 36 пг.
2.У 2 роки — 34 пг.
3.У дорослих та старих людей — 33 пг.
Кількість крові:
1.У новонародженого — 15 % від маси тіла.
2.Від 1 міс до 1 року — 11 % від маси тіла.
3.У 6–16 років — 7 %, як у дорослих.
4.У літніх людей — невелике зменшення.
Питома вага:
1.У новонародженого — 1,060–1,080.
2.В 1 міс–1 рік і більше — 1,052–1,063.
3.У дорослих — 1,050–1,060.
—1,055–1,062 чол.
—1,050–1,056 жін.
4.У літніх людей — практично не змінюється.
В’язкість крові:
1.У новонароджених — 10,0–14,8 відносно води.
2.В 5–6 днів — 8,6.
3.В 1 міс — 4,6, як у дорослих.
4.У літніх людей — у межах норми дорослих.
Склад крові:
1.У новонароджених — плазми 430 мл/л крові, форм ел. — 570 мл/л.
2.У дорослих — плазми 550–600 мл/л, форм ел. — 400–450 мл/л.
3.У людей похилого віку — такий, як у період зрілості.
Склад білка (г/л) плазми:
1.У новонароджених— 47,0–65,0.
2.Наприкінці 3-го року життя — вміст білків у плазмі досягає рівня дорослих.
3.У дорослих — 65,0–85,0;
—альбумінів 40,0–50,0;
—глобулінів 28,0–30,0;
—К А/Г=1,2 (2,0), де К — коефіцієнт.
4.У людей похилого віку (65–100 років) — 65,0–85,0, кількість аль-
бумінів зменшується, глобулінів збільшується, особливо β та γ-фракції К А/Г=0,73.
Низький вміст білка в плазмі крові у дітей перших 3 років життя пояснюється недостатністю функції білковоутворюючих систем організму.
232
З віком змінюється також білковий коефіцієнт крові — співвідношення між альбумінами і глобулінами плазми крові. На момент народження вміст глобулінів у дитини вищий, ніж у матері, а вміст альбумінів
— навпаки. Високий вміст гаммаглобулінів на момент народження по- в’язаний з тим, що вони проходять через плацентарний бар’єр від матері. Протягом перших місяців життя дитини відбувається інтенсивне руйнування гаммаглобулінів. Кількість їх у крові поступово зменшується, у 2–3 роки досягає такої кількості, як у дорослого. Вміст альбумінів поступово збільшується і в 3 роки досягає рівня у дорослого.
Кількість амінокислот у крові дітей перших років життя залежить від харчування дитини. В плазмі визначаються такі амінокислоти: серин, гліцин, глутамінова кислота, аргінін, метіонін, цистин, лізин.
Кількість сечовини в сироватці крові:
1.У новонароджених — 2,5–4,5 ммоль/л (15–20 мг%).
2.У віці 1 міс–1 рік — 3,3–5,6 ммоль/л (20–30 мг%).
3.В 2–14 років — 4,3–7,3 ммоль/л (26–44 мг%).
Кількість сечової кислоти в сироватці крові:
1.У новонароджених — 0,14–0,2 ммоль/л (2,4–5,0 мг%).
2.В 1 міс–1 рік — 0,14–0,21 ммоль/л (2,4–3,6 мг%).
3.В 2–14 років — 0,17–0,41 ммоль/л (2,9–6,9 мг%).
У людей похилого віку (70–78 років) зменшується вміст альбумінів, підвищується рівень усіх фракцій глобулінів, особливо α2, β і γ-гло- булінів. Диспропорція у співвідношенні білкових фракцій пояснюється віковими порушеннями обміну речовин та атеросклеротичними змінами в організмі.
С-реактивний білок у людей похилого віку — негативний. Зі збільшенням великодисперсних білків пов’язане збільшення ШОЕ. Білки крові у людей похилого віку більш інертні й ареактивні. Зміни білкового складу крові пов’язані з вітамінною недостачею, і це за механізмом зворотного зв’язку впливає на систему біосинтезу білків.
Вміст ліпідів
Вміст загальних ліпідів у новонароджених знижений (3,7 г/л), але на 4-й день після народження їх кількість зростає (табл. 25).
Визначено, якщо в їжі переважають вуглеводи, рівень холестерину в крові збільшується, а якщо білки — знижується, максимум вмісту холестерину спостерігається після 60 років.
Вміст вуглеводів
Вміст глюкози в крові дітей нижчий, ніж у дорослих.
1.У новонароджених — 1,70–4,20 ммоль/л.
2.У дорослих — 4,44–6,66 ммоль/л.
З віком кількість глюкози в крові збільшується і в 12 років досягає рівня дорослих.
Збільшення рівня глюкози в крові відмічається вже тоді, коли посилюється діяльність шлунково-кишкового тракту, досягаючи максиму-
233