Материал: Шандра О.А. Нормальна фізіологія. Вибрані лекції _ навч. посіб. _ О.А. Шандра, Н.В. Общіна _ О._ОГМУ, 2005. - 322 с

Механізм мимовільного сечовипускання

Випуcкання сечі — процес рефлекторний. Сеча, що надходить у сечовий міхур, викликає підвищення тиску в ньому, що подразнює рецептори, які розташовані в стінці міхура. Виникає порушення, що доходить до центру сечовипускання в нижній частині спинного мозку. Звідси імпульси надходять до мускулатури міхура, змушуючи її скорочуватися: сфінктер при цьому розслаблюється, і сеча надходить з міхура в сечівник. Це мимовільне випускання сечі. Воно має місце в грудних дітей.

Старші діти, як і дорослі, можуть довільно затримувати і викликати сечовипускання. Це пов’язано з установленням кіркової, умовно-реф- лекторної регуляції сечовипускання. Звичайно до дворічного віку в дітей сформовані умовно-рефлекторні механізми затримки сечовипускання не тільки вдень, але і вночі.

Однак у 5–10 % дітей у віці до 13–14 років спостерігається енурез. Це своєрідне захворювання дитини. Таку дитину треба не соромити, а лікувати. Нічному нетриманню сечі сприяє прийняття перед сном великої кількості рідини (чай, кава, молоко).

Морфологічні особливості будови нирок при старінні

З віком у процесі старіння в нирках відбувається прогресуюче відмирання ниркової паренхіми. До старості втрачається 1/3–1/2 частина нефронів, формується нефросклероз.

У віці 40 років кількість нормальних клубочків становить 95 %, у 90-річних людей — 63 %, поряд із відмиранням частини клубочків розвивається гіпертрофія тих, що залишилися. Збільшується площа клубочків, зростає їх радіус і загальна фільтруюча поверхня. Так, у дитини 7 років радіус клубочка дорівнює 68 нм, у людей 45–47 років — 84 нм. Фільтруюча поверхня клубочків людини в 16 років становить 1,6 м2, у людей 66–73 років вона зменшується до 0,9 м2.

В основі відмирання клубочків лежать процеси гіалінозу і склерозування. Ці процеси починаються ще у внутрішньоутробний період: загибель юкстамедулярних нефронів настає з 7-го, а кортикальних — з 9-го місяця внутрішньоутробного життя.

Основною особливістю старіння ниркового клубочка є потовщення і редуплікація базальної мембрани клубочкових капілярів. Збільшується мезангій у клубочку з 6,2 % об’єм клубочка до 10,4 % у старечому віці. У зв’язку зі зміною властивостей склеропротеїнів гломерулярної базальної мембрани і мезангіального скелета розвивається гломерулосклероз.

Виражені зміни спостерігаються в канальцієвій частині нефрона. Канальці в старіючій нирці не завжди атрофуються після загибелі клубочка. Тому в старіючій нирці зустрічаються «обезголовлені» нефрони. Врешті-решт вони теж зазнають дегенерації. У збережених інтактних нефронах гіпертрофуються не тільки клубочки, але й тубулярна

314

частина нефрона. Особливо процеси гіпертрофії розвиваються у звивистих проксимальних канальцях (їх розміри можуть у 12 разів перевищувати розміри нормальних канальців). У канальцях збільшується їх просвіт, скорочується кількість епітеліальних клітин. При цьому довжина й об’єм канальців зменшуються. Наприклад, у зрілі роки довжина проксимальних канальців дорівнює 19,33 мм, у 80 років — 12,5 мм, об’єм у зрілі роки становить 0,076 мм3, у 80 років — 0,052 мм3.

Удистальних канальцях кількість дивертикулів після 16–18 років зростає, в 90 років становить у середньому 300 на 100 нефронів.

Старінню піддається і судинна ниркова система:

1. Розвивається процес шунтування судин, особливо на рівні аферентних і еферентних артеріол клубочків, тому значна частина ниркового кровотоку переключається від кори до мозкової частини.

2. Ущільнюються стінки артерій всередині нирки. Внаслідок цього артерії подовжуються, втрачають прямолінійний хід, згинаються дугоподібно чи спіралеподібно.

3. Закономірне звуження артерій нирки від воріт до кори при старінні порушується. Просвіт судин нерегулярний.

4. Площа поперечного перерізу судин нирки до 60 років зменшується. 5. Відкладається колаген між інтимою і внутрішньою еластичною

пластинкою стінок артерій, відбувається їх редуплікація. 6. Розвивається кальцифікація стінок судин.

7. Заміщається м’язова тканина стінок судин колагенами. 8. Артеріоли зазнають гіалінозу.

Умозковій речовині нирки з віком в інтерстиції розростається сполучна тканина — «медулярний склероз». У ниркових сосочках в інтерстиції знижується вміст води і глікозаміногліканів.

Усі ці морфологічні зміни пов’язані зі зменшенням споживання кисню, зниженням АТФ-азної активності, інтенсивності енергетичного обміну.

Функціональні особливості нирок при старінні

1.Нирковий кровотік з віком зменшується, після 50 років цей процес прискорюється, що пов’язано з віковими змінами ниркової судинної системи.

2.Зменшується гломерулярна фільтрація, про що свідчить зменшення кліренсу інсуліну та ендогенного креатиніну.

3.Зменшується екскреторна функція нирок, тому кліренс сечовини знижується, а в крові концентрація сечовини збільшується. Збільшується

іконцентрація креатиніну, про що свідчить зниження кліренсу креатиніну.

4.Добовий діурез від десятиріччя до десятиріччя зменшується. У 90-річних людей добовий діурез становить половину діурезу 20-річних.

5.Зменшується канальцева реабсорбція води.

315

6. Зменшується виведення нирками електролітів (Na+, К+, Са2+, Mg2+, Сl- та ін.). Кліренс деяких з них падає до 20–40 %. Щільність сечі знижується.

Щільність сечі = 1,036 - 0,00015 × вік у роках (формула Levis, Alving,

1938).

Знижується осмолярність сечі. При цьому концентраційна здатність нирок залишається майже незмінною, у подальшому знижується.

Важливою особливістю старіючої нирки є торпідний тип реакцій на різні впливи:

—зростає латентний період реакцій;

—збільшується період відновлення.

Досить високий кінцевий ефект досягається за рахунок більш тривалих за часом зрушень, хоча і менших за амплітудою. Наприклад, підтримка кислотно-лужного балансу організму відбувається в більш вузьких межах, ніж у молодому віці.

Ниркові чашечки і лоханки з віком втрачають еластичність, збільшують ємність. Сфінктерні м’язові групи знижують скорочувальну здатність через розвиток атрофії та проростання їх сполучною тканиною. Зменшується кількість барорецепторів у стінках чашечок і лоханок, знижується їх чутливість до нервових імпульсів. Внаслідок цього швидкість

ісила рухів ниркових чашечок і лоханок слабшають, порушується синхронність їх роботи (закономірна зміна фази накопичення сечі фазою спорожнювання).

Стінки сечоводів з віком стають товщими, втрачають еластичність. У глибокій старості настає атонія сечоводів, вони розширюються і подовжуються. Їх перистальтика порушується. Збіднення стінки сечоводів на барорецептори і зниження чутливості м’язового шару до нервових імпульсів призводять до порушення кореляції між сфінктерами і детрузорами, до порушення їх ритмічної діяльності та евакуації сечі з верхніх сечових шляхів.

Стінки сечового міхура ущільнюються, стають менш еластичними, зменшується ємність міхура. Сечовий міхур розтягується недостатньо,

іцим пояснюється більша частота позивів до сечовипускання. Послабляється функція замикального апарату, що сприяє старечому нетриманню сечі. Цьому ж сприяє зміна зв’язувального апарату уретри і зменшення міхурово-уретрального кута.

Погіршання функції сечовивідної системи збільшується за рахунок зниження функцій вищих відділів ЦНС, що контролюють рефлекс сечовипускання.

Звіком знижується ефективність захисних механізмів сечового міхура, які забезпечують стерильність сечі. Цим пояснюється високий рівень інфікування сечового тракту в старості та розвитку циститів і пієлітів.

316

ЛІТЕРАТУРА

1.Биофизика / П. Г. Костюк, Д. М. Гродзинский, В. Л. Зима и др. // Под ред. акад. АН СССР П. Г. Костюка. — К.: Высш. школа, 1988. — 503 с.

2.Бисярина В. П., Яковлев В. М., Кукса П. Я. Артериальные сосуды

ивозраст. — М.: Медицина, 1986. — 220 с.

3.А. Вандер. Физиология почек— СПб.: Питер, 2000. — 250 с.

4.Введениев физиологию / Под ред. А. Д. Ноздрачева. — СПб, 2001.

— 880 с.

5.Ганонг Вільям Ф. Фізіологія людини. Пер. с англ. — Львів. — 2002.

— 770 с.

6.Голотюк О. І. Комплексна характеристика фізичного розвитку міських і сільських школярів Прикарпаття: Автореф. дис. ... канд. мед. наук: Ун-т педіатрії, акушерства та гінекології АМН України. — К., 1996. — 24 с.

7.Джейме А. Шейман. Патофизиология почки: Пер. с англ. — М.:

Бином, 1997. — 218 с.

8.А. И. Зотин. Термодинамическая основа реакции организмов на внешние и внутренние факторы. — М.: Наука, 1988. — 270 с.

9.П. Г. Костюк. Физиология центральной нервной системы. — К.:

Высш. школа, 1977. — 320 с.

10.Кресюн В. И., Бажора Ю. И., Рыбалова С. С. Клинические ас-

пекты иммунофармакологии. — Одесса: Черноморье, 1993. — 208 с.

11.Линейныедиаграммы для оценки физиологического развития подростка: Метод. рекомендации / Н. И. Коренев и др. — Харьков, 1991.

317

—48 с.

12.Морман Д., Хеллер Л. Физиология сердечно-сосудистой системы. Пер. с англ. — СПб.: Питер, 2000. — 250 с.

13.Морфофункциональные константы детского организма: Справочник / В. А. Доскин, Х. Келлер и др. — М.: Медицина, 1997. — 288 с.

14.Мурашко В. В., Струтынский А. В. Электрокардиография. — М.:

Медицина, 1987. — 255 с.

15.Нормальна фізіологія / За ред. В. І. Філімонова. — К.: Здоров’я, 1994. — 608 с.

16.Нормальная физиология / Под ред. В. П. Мищенко. — Полтава, 1997. — 675 с.

17.Основы физиологии человека / Под ред. Б. И. Ткаченко. — В 2 т.

—СПб, 1994. — 1050 с.

18.Посібник з нормальної фізіології / За ред. проф. В. Г. Шевчука, проф. Д. Г. Наливайка. — К.: Здоров’я, 1995. — 370 с.

19.Петров Р. В. Иммунология. — М.: Медицина, 1987. — 414 с.

20.Ріст і розвиток людини / В. С. Тарасюк, Г. Г. Дитаренко, І. В. Паламар, Н. В. Титаренко. — К.: Здоров’я, 2002. — 270 с.

21.Серков Ф. Н. Корковое торможение. — К.: Наук. думка, 1986. —

247 с.

22.Серков Ф. Н., Казаков В. Н. Нефрофизиология таламуса. — К.:

Наук. думка, 1980. — 260 с.

23.Скляров О. Я., Косий О. Р., Скляров Є. Я. Фізіологічні та клінічні основи гастроентерології. — Львів: ІУІУ, 1997. — 340 с.

24.Справочник лабораторных и функциональных показателей здоровья человека. — М.: Развитие, 1982. — 28 с.

25.Судаков К. В. Теория функциональных систем: истоки, этапы развития, экспериментальные доказательства, общие постулаты. — М., 1996. — 95 с.

26.Фізіологія нервової системи / В. М. Мороз, Н. В. Братусь, О. В. Власенко та ін. — Вінниця — Київ, 2001. — 213 с.

27.Физиология человека: Пер. с англ. / Под ред. Р. Шмидта и Г. Тев-

са. — М.: Мир, 1996. — В 3 т. — 962 с.

28.Физиология человека / Н. А. Агаджанян, Л. З. Тель, В. Й. Диркин, С. А. Чеснокова. М.: Мед. книга. — Н. Новгород.: Изд-во НГМА,

318