лубі, потім на кінцівках. До 40-го тижня волосяний пушок залишається тільки між лопатками, а на 42-й тиждень пушок зникає і в цьому місці. Соски грудних залоз з’являються з 17-го на 34-й тиждень вагітності, а на 36-й тиждень з’являються вузлики залозистої тканини грудних залоз.
Постнатальний період розвитку шкіри
Товщина епідермісу в немовлят до 0,25 мм, у дорослих — до 0,36 мм, у старих епідерміс виснажується. Це пов’язано з будовою шкіри: у дітей раннього віку епідерміс має 3 шари — базальний, зернистий, роговий.
Удорослих у шкірі 5 шарів.
Удітей раннього віку базальний шар добре розвинутий, клітинам цього шару притаманний швидкий поділ. Серед базальних клітин є меланоцити, але меланіну у них мало. Зернистий шар виражений слабко, і цим пояснюється прозорість шкіри дітей раннього віку, особливо в немовлят, її рожевий колір пояснюється просвічуванням через шкіру кровоносних судин. У клітинах зернистого шару в немовлят відсутній кератогіалін. Роговий шар у них дуже тонкий, у структурі клітин багато води.
Межа між епідермісом і дермою у дітей звивиста, нерівна. Базальна мембрана розвинута слабко, тому при захворюваннях дерми у дітей епідерміс легко відшаровується і в місцях натиснення швидко утворюються пухирці.
Дерма в дітей раннього віку має клітинну структуру, у дорослих дерма волокниста з невеликою кількістю клітинних структур. Тільки в 6 років у дітей будова дермісу стає такою, як у дорослих, але волокна ще тонкі. Розвиток колагенових і еластичних волокон дермісу повністю закінчується до 35 років.
Нігті, волосся, шкірні залози розвиваються з первинних епітеліальних клітин.
Нігті з’являються на 5-му тижні ембріогенезу. У доношених дітейнігті досягають кінця нігтьового ложа — це один із критеріїв доношеності.
Уперші дні життя ріст нігтів затримується; на нігтьовій пластинці з’я- вляється «фізіологічна» риска, на 3-му місяці життя ця риска досягає вільного краю нігтя. Затримка росту нігтів спостерігається і під час захворювань.
Волосся доношених немовлят має такі особливості:
—волосся досить розвинуте, але у нього відсутні волосяні мішечки, і це зумовлює швидке його випадіння;
—шкіра між лопатками на спині та плечах покрита пушковим волоссям;
—брови і повіки слабо розвинуті.
До видільних елементів шкіри належать потові, сальні та молочні залози.
304
Потові залози
Кількість потових залоз до моменту народження дитини така сама, як і в дорослого. Зі збільшенням поверхні тіла дитини внаслідок росту кількість потових залоз на одиницю площі зменшується. У немовлят на 1 см2 поверхні розташовується до 1000 залоз, у віці 1 року — 500, у 15 років — 200, у дорослих — 150.
Гістологічна будова потових залоз у немовлят ще незакінчена, вивідні протоки закінчують формуватися на 5-му місяці життя дитини. Будова залоз цілком завершується після 7 років.
Екринові (малі) потові залози виявляються у дітей на 4–5-му місяці внутрішньоутробного життя і до моменту народження більшість із них здатна функціонувати. Однак повного розвитку більшість потових залоз досягає лише в 5–7 років. Кількість потових залоз на 1 см2 шкіри у немовлят значно більша, ніж у дорослих. З віком вона зменшується, але ще в 7 років у кілька разів перевищує кількість потових залоз у дорослих. З віком спостерігається і збільшення активних (функціонуючих) потових залоз. Кількість активних потових залоз особливо збільшується в перші два роки життя дитини.
Потовиділення у дітей починається у 3–4 тиж життя. На 1 кг маси тіла на добу в дітей у віці 1 міс виділяється 30–35 г поту; у віці 1 рік, і особливо у віці 5–7 років, відмічається більш інтенсивне потовиділення на долонях.
Потовиділення у дітей першого року життя починається при більш високій температурі навколишнього повітря, ніж у дітей старшого віку.
Унемовлят і дітей грудного віку зниження потовиділення на холодний подразник виражене надзвичайно слабко.
Апокринові (великі) потові залози, що збереглися у людини лише у пахвовій ділянці, ділянці грудних сосків, статевих органів і анального отвору, починають функціонувати до моменту статевого дозрівання. Діяльність цих потових залоз головним чином визначається ступенем розвитку залоз внутрішньої секреції (у першу чергу гіпофіза і статевих залоз).
Склад поту становить 98–99 % води і 0,8–11,0 % щільного залишку, з яких 3/4 становлять неорганічні речовини, переважно NаС1. У первинному поті потових залоз міститься 144 нмоль/л Nа, Cl — 104 нмоль/л. При сильному потовиділенні втрачається до 15–30 г на добу NаС1; 1/4 частина органічних речовин: сечовина, сечова кислота, креатин, креатинін, ферменти, пепсиноген, амілаза, індикан, жирні кислоти, жовчні пігменти, аміак і молочна кислота при інтенсивній фізичній роботі, лужна фосфатаза, що відображає стан органів травлення; рН поту нейтральний чи слабокислий. Питома вага дорівнює 1,002–1,010, температура замерзання від -0,08° до -0,37°. Щодо крові ізотонічний.
Устані спокою разом із потом з організму виводиться 1/3 усієї екскретованої води, 5–10 % кінцевих азотистих речовин та інших органіч-
305
них речовин, 5–10 % — макро- (Nа+, К+, Са2+, хлориди) та мікроелементів.
Сальні залози
Сальні залози виявляються вже у плода, вони розташовані по всій поверхні шкіри, відсутні тільки на долонях і підошвах. Морфологічно вони дозрівають на 7-му місяці ембріогенезу. Їх кількість у немовлят у 4–8 разів більша (1360–1530 на 1см2 поверхні шкіри), ніж у дорослих. До 7 років життя більшість сальних залоз атрофується. У період статевого дозрівання кількість сальних залоз збільшується і досягає максимуму до 18–25 років.
Сальні залози починають функціонувати ще у внутрішньоутробному періоді. Безпосередньо перед народженням відмічається посилення їх діяльності. Секрет сальних залоз разом з епідермісом утворює змащення, що густо покриває тіло дитини і полегшує проходження через пологові шляхи, рН секрету — 6,3–5,8 (нейтральний), протягом 1-го місяця життя рН знижується до 3,8 (кислий). Це свідчить про посилення бактерицидних властивостей шкіри. У немовлят і в подальшому сальні залози працюють добре. У немовлят на волосистій частині голови утворюються так звані «молочні скоринки». Після народження діяльність сальних залоз знижується. У 10–12 років вона на 30–40 % нижча, ніж у дорослих. З початку статевого дозрівання відмічається посилення секреції сальних залоз, що досягає максимуму до 20–25, іноді до 35 років життя. У період статевого дозрівання і до 20–25 років посилена секреція сальних залоз збігається з інтенсивною фолікулярною кератинізацією.
Інтенсивність секреції сальних залоз визначається за величиною індексу, що відбиває у відсотках відношення товщини жирової плівки на волоссі до його діаметра. Так, у віці 4–7 років цей індекс становить
1,76; у 7–10 років — 1,52; у 11–13 років — 4,65; у 16–25 років — 4,21 і в 26–35 років — 5,37.
Склад шкірного жиру (вищих жирних кислот). Суміш естерів різних вищих жирних кислот (ВЖК) з одноатомними спиртами, серед яких холестерин, оксихолестерин, що з жирними кислотами утворюють ланолін, солі ненасичених жирних кислот (НЖК), вільні жирні кислоти, ланоцерин.
Шкірний жир добре змочується водою і може поглинати велику кількість води. У такий спосіб шкіра залишається проникною для води, тому зберігається можливість потовиділення, що не відчувається (реrsріrаtіо insensibі1і). Шкірний жир дає можливість стікати поту з поверхні шкіри, пом’якшує шкіру, захищає її від висихання й утворення тріщин, не розщеплюється бактеріями (не гіркне). За добу виділяється 20,0 г шкірного жиру.
306
Молочні залози
Молочні залози починають розвиватися і формуватися у дівчатокпід впливом естрогенів. Але лише з настанням вагітності підвищення рівня естрогену і гестагену приводить до формування дистальних альвеол і часточок залози. У цьому процесі беруть участь пролактин (синтез і виділення якого регулюється пролактин-ліберином і пролактин-статином гіпоталамуса) плацентарний лактоген, інсулін, тироксин і кортизол.
Секреція молока починається тільки після пологів і лише за наявності гормону гіпофіза пролактину, що є ефекторним гормоном. Виділення молока викликається стимуляцією при ссанні, воно опосередкується окситоцином, що сприяє секреції міоепітеліальних клітин альвеолярних стінок у молочній залозі — рефлекс виділення молока. Латентний період цього рефлексу не більше 30 с, що залежить від швидкості транспорту гормону кров’ю від гіпофіза до молочної залози. Стимуляція сосків молочної залози при ссанні викликає також виділення пролактину за рахунок зниження секреції пролактин-статину.
Склад молока. Молоко являє собою тонку емульсію жиру. В 1 мл міститься від 1 до 6 млн. крапельок жиру, діаметр яких 2–5 мкм. При відстоюванні утворюються вершки. Жир молока містить олеїн і пальмітин, лецетин і холестерол.
Білки молока: казеїноген (білок фосфопротеїд), лактоальбуміни, лактоглобуліни. До складу молока входить лактоза, сечовина, креатин, креатинін, вітаміни А, В, С, D, неорганічні речовини — головним чином фосфорнокислий кальцій. Молоко ізотонічне крові, температура замерзання — від -0,54 °С до -0,59 °С, питома вага — 1,028–1,350. Жіноче молоко відрізняється від молока тварин (табл. 59).
Нирки
Функції нирок І. Нирки виконують екскреторну функцію:
—сечоутворюючу;
—сечовидільну;
Таблиця 59
Таблиця порівняння складу жіночого молока і молока тварин, %
Молоко |
Білки |
Жири |
Вуглеводи |
Солі |
|
|
|
|
|
Жіноче |
1–2 |
3–4 |
6–7 |
0,2 |
Коров’яче |
3,5 |
4,0 |
4,8 |
0,7 |
Козяче |
3,7 |
4,0 |
4,5 |
0,87 |
Кобиляче |
2,0 |
1,1 |
6,7 |
0,3 |
|
|
|
|
|
307
—виділення лікарських речовин;
—виділення ендо- і екзотоксинів;
—виділення гормонів як один із механізмів їх інактивації та виведення продуктів інактивації гормонів.
II. Беруть участь у регуляції водно-сольового обміну:
—волюморегуляції (регуляція об’єму рідин — крові, органних і тканинних рідин);
—регуляції осмотичного тиску крові;
—регуляції іонного складу крові;
—регуляції кислотно-лужного стану крові.
III. Беруть участь у регуляції кров’яного тиску:
—регуляції ОЦК;
—регуляції тонусу артеріол.
IV. Виконують інкреторну функцію — нирки синтезують низку біологічно активних речовин:
—ренін — синтезується юкстагломерулярним комплексом, регулює тонус артеріол;
—гормон-вітамінD3 (уклітинахнирокпрогормон— D3 перетворюється в активну форму) регулює реабсорбцію Са2+ у ниркових канальцях;
—урокіназу — активатор плазміногену;
—простагландини (в тому числі і простагландин А2, він же медулін
—регулює загальний і нирковий кровотік, натрійурез, зменшує чутливість клітин до АДГ;
—еритрогенін — у крові перетворює еритропоетиноген у еритропоетин;
—брадикінін — сильний вазодилататор.
V.Метаболічні функції — нирки беруть участь в обміні білків, жирів
івуглеводів.
Нирки закладаються на 3-му тижні життя зародка і проходять три стадії розвитку:
1.Пронефроз — утворюється наприкінці 3-го тижня, розташований латерально в головному кінці зародка.
2.Мезонефрос — утворюється протягом 4-го тижня розвитку зародка. На цьому етапі утворюються канальці та протока, що відкриваються
вклоаку.
3.Метанефрос — утворюється на 5-й тиждень ембріогенезу. Має подвійне походження з мезонефроса і мезодерми. З вивідної протоки мезонефроса утворюються сечоводи, ниркові чашечки і система збірних канальців нирки. З мезодерми утворюються капсули і канальці нефрону.
Розвиток нирок завершується, коли ембріон має масу 2,5 кг. У недоношених дітей цей процес завершується після народження.
Розташування нирок після народження має такий вигляд: верхній край нирок знаходиться на рівні XI–XII грудних хребців; нижній — на рівні верхнього краю IV поперекового хребця.
308