Материал: Шандра О.А. Нормальна фізіологія. Вибрані лекції _ навч. посіб. _ О.А. Шандра, Н.В. Общіна _ О._ОГМУ, 2005. - 322 с

О. А. Шандра Н. В. Общіна

НОРМАЛЬНА

ԲDzÎËÎòß

Вибран³ лекц³¿

За редакцією професора О. А. Шандри

Рекомендовано Центральним методичним кабінетом

з вищої медичної освіти МОЗ України як навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації

Одеса Одеський медуніверситет

2005

ББК 28.9я73 Ш 22

УДК 612 (075.8)

Автори: О. А. Шандра, Н. В. Общіна

Рецензенти: Зав. кафедри нормальної фізіології Київського національного університету, чл.-кор. АПН України, д-р мед. наук, проф. В. Г. Шевчук

Ректор Донецького державного медичного університету ім. М. Горького, зав. кафедри нормальної фізіології,

лауреат премії ім. О. О. Богомольця, академік АМН України, з. д. н. т. України, д-р мед. наук, проф. В. М. Казаков

Шандра О. А., Общіна Н. В.

Ш 22 Нормальна фізіологія: Вибрані лекції: Навч. посібник / За ред. О. А. Шандри. — Одеса: Одес. держ. мед. ун-т, 2005. — 322 с. (Б-ка студента-медика).

ISBN 966-7733-73-4

Навчальний посібник, згідно з програмою для вищих медичних навчальних закладів, містить матеріали, які присвячено загальним закономірностям розвитку збудження в нервовій і м’язовій системах, механізмам діяльності серцево-судинної системи, змінам структур і функцій деяких фізіологічних систем протягом життєвого циклу.

Для студентів вищих медичних навчальних закладів. Іл. 35. Табл. 61. Бібліогр.: 38 назв.

6

ПЕРЕДМОВА

Навчальний посібник «Нормальна фізіологія. Вибрані лекції» присвячений трьом розділам фізіології згідно з програмою для медичних вищих навчальних закладів.

Перший розділ «Загальні механізми і закономірності виникнення збудження та біологічної регуляції функцій організму» присвячений загальним закономірностям розвитку збудження в нервовій і м’язовій системах та нервовій і гуморальній регуляції функцій організму. Другий розділ «Фізіологія системи кровообігу» містить лекції про механізми діяльності серцево-судинної системи та про інтегративну роль її в забезпеченні пристосування організму до різних умов існування за допомогою нервово-рефлекторних і нервово-гуморальних механізмів регуляції її діяльності. Третій розділ «Вікова фізіологія» містить інформацію про зміни структур і функцій у деяких фізіологічних системах організму протягом життєвого циклу та про причини цих змін.

Посібник ілюстровано рисунками і таблицями, запозиченими з інших джерел, частково — власними.

Цей навчальний посібник відрізняється від існуючих посібників тим, що містить сучасну інформацію про найбільш важливі досягнення у вивченні фізіології людини.

Посібник розраховано на студентів та аспірантів вищих навчальних закладів медико-біологічного профілю, викладачів і лікарів будьякого профілю.

Автори посібника висловлюють подяку С. Сінькевичу, Г. Фельдман за технічну допомогу у підготовці рукопису.

7

РОЗДІЛ I

ЗАГАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ І ЗАКОНОМІРНОСТІ

ВИНИКНЕННЯ ЗБУДЖЕННЯ ТА БІОЛОГІЧНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ

Лекція 1

ФІЗІОЛОГІЯ ЗБУДЖЕННЯ

Із курсу загальної біології відомо, що всі живі організми здатні реагувати на прояви зовнішнього чи внутрішнього середовища зміною своєї структури, виникненням, посиленням чи послабленням активної діяльності. Впливи, які зумовлюють ці зміни, називаються подразниками, а зміни в живому організмі, які викликані ними, називаються реакціями на подразнення. В цьому полягає нерозривний зв’язок живих організмів з навколишнім світом.

Високоспеціалізованим тканинам, таким як нервова, м’язова і залозиста, властива лише специфічна для цих тканин своєрідна зміна, що виникає під впливом подразнення і визначається терміном «збудження». Отже, збудливість — це властивість живих структур сприймати зміни зовнішнього та внутрішнього середовища й змінювати свою специфічну діяльність. Здатність збудливої тканини до збудження називається збудливістю. Збудливість — це здатність живої тканини відповідати на подразнення активними реакціями, основним компонентом яких є специфічна зміна фізико-хімічних і біохімічних властивостей поверхневої мембрани клітини, якій властива специфічна чутливість до дії подразників. Збудження — це характерна відповідь збудливої системи на подразнення.

Вивчення збудження у вітчизняній науці було започатковане І. М. Сєченовим і М. Є. Введенським й розвинуте В. Ю. Чаговцем, О. О. Ухтомським, О. Ф. Самойловим, Д. С. Воронцовим, П. Г. Костюком та багатьма іншими вченими. Проте проблема збудження і досі є основним предметом дослідження у нейрофізіології.

8