Материал: Шандра О.А. Нормальна фізіологія. Вибрані лекції _ навч. посіб. _ О.А. Шандра, Н.В. Общіна _ О._ОГМУ, 2005. - 322 с

Старіння мозкової речовини надниркових залоз виявляється в зміні співвідношення норадреналіну до адреналіну з 5,88 у молодих до 0,15 у старих людей, що свідчить про виражене зниження норадреналіну в плазмі крові. Але норадреналін у крові людей 90 років і старше, вищі, ніж у крові людей 60–75 років.

Внаслідок цього у старих людей спостерігається підвищення чутливості тканин до адреналіну і зниження реакційної здатності тканин до дії адреналіну при введенні малих його доз. Істотні зрушення в бік збільшення рівня цукру в крові й артеріального тиску, збільшення серцевого викиду, підвищення тонусу судин, порушення їх рецепторів, збільшення амплітуди м’язових скорочень, посилення гліколізу, глюкогенолізу й окисного формування в серці.

При введенні великих доз адреналіну перераховані функціональні та обмінні зрушення набагато більше виражені в період зрілості.

Онтогенез статевих залоз

Урозвитку органів чоловічої та жіночої статі має місце спільність зачатків. На ранній стадії розвитку ембріона розрізняти стать за будовою статевих залоз і зовнішніх статевих органів неможливо (індиферентна чи безстатева стадія). У кожної статі наявні зачатки іншої статі. Перші зачатки зовнішніх статевих органів з’являються на початку другого місяця зародкового життя.

Жіночі статеві залози. У жіночому організмі специфічну статеву ендокринну функцію здійснюють яєчники, які регулюються фолікулостимулюючим, лютеїнізуючим і лютеотропним гормонами гіпофіза.

Уяєчниках новонароджених дівчаток налічується приблизно 300– 400 тис. примордіальних фолікулів. У деяких фолікулах утворюється порожнина, заповнена фолікулярною рідиною, яка містить гормон естрон.

Зцього моменту фолікули починають виконувати ендокринну функцію. Повного розвитку фолікули яєчника досягають тільки починаючи з періоду статевої зрілості (13–15 років). Після першої овуляції в яєчнику утворюється ще один гормон — прогестерон, який продукується клітинами жовтого тіла, що розвивається після розриву граафового пухирця в зв’язку з овуляцією. Розміри і маса яєчників у немовлят вкрай малі. До 1 року маса їх збільшується в 2,5 разу. В 5–6 років маса кожного яєчника досягає 1 г, а до 12 років він знову збільшується вдвічі і трохи перевищує 2 г. Тільки до 20 років яєчник досягає граничної маси — 6,63 г.

Жіночим статевим гормонам — естрогенам — властива виражена біологічна дія. Крім впливу на ріст і розвиток жіночих статевих органів

ірозвиток вторинних статевих ознак, вони стимулюють багато процесів обміну.

Виділяють 3 основних періоди у розвитку дівчаток:

1) нейтральний (асексуальний) — перші 6–7 років життя; 2) передсексуальний — з 8 років до першої менструації;

224

3) пубертатний — від першої менструації до настання повної статевої зрілості.

У пубертатному періоді у дівчаток з’являються менструації, поява яких свідчить про те, що яєчники продукують дозрілі клітини. Нормальним вважається поява менструації не раніше 11–12 років і не пізніше 17–18 років. У цей період дівчина може завагітніти, але до нормального статевого життя і до дітонародження вона ще не дозріла. Тільки з 20 років можливе нормальне статеве життя, вагітність, пологи.

Гіпофункція статевих залоз у дівчаток спричинює посилений ріст довгих кісток, формування євнухоїдних пропорцій тіла, затримку статевого розвитку.

Гіперфункція статевих залоз спричинює ранній статевий розвиток, ранні менструації за ановуляторним типом.

З віком в організмі дівчаток виникає чимало змін, які відбивають характер статевого розвитку.

У віці 8 років відмічається ріст кісток таза в ширину, початок формування м’яких тканин таза, стегон; у 9 років — посилення секреції сальних залоз, особливо на обличчі; у 9–11 років — початок розвитку молочних залоз; у 12 років — поява волосся в ділянці статевих органів, збільшення зовнішніх і внутрішніх статевих органів; у 13 років — зміна лужної реакції піхвового секрету в різко кислу; у 14 років — поява менструацій, спочатку нерегулярних без овуляції, а потім щомісячних, поява волосся в пахвових западинах; у 15 років — виражені жіночі зміни тіла; у 16–17 років — остаточне встановлення менструального статевого циклу з регулярною овуляцією.

Чоловічі статеві залози. Чоловічі статеві залози (яєчка) здійснюють подвійну функцію:

1)у них розвиваються чоловічі статеві клітини — сперматозоїди;

2)утворюють чоловічі статеві гормони — тестостерон, що зумовлює специфічні риси будови чоловічого організму; і другий гормон, аналогічний жіночим статевим гормонам — естрогенам, — інгібін, що гальмує секрецію фолікулостимулюючого гормону аденогіпофіза.

Інтенсивне зростання яєчок відбувається:

—від народження до 1 року вони за розмірами збільшуються у 3,7 разу, за масою — в 3,6 разу;

—від 10 до 15 років за розмірами — у 7,5 разу, за масою — у 9,5 разу. Простата і сім’яні міхурці виконують функцію додаткових залоз ста-

тевого апарату. До настання статевої зрілості простата мала і являє собою м’язовий орган. Залозиста частина її розвивається до періоду статевого дозрівання і досягає дефінітивної будови у 17 років.

Чоловічі статеві гормони — андрогени — сприяють розвитку вторинних статевих ознак, стимулюють ріст і розвиток зовнішніх статевих органів, визначають ріст волосся на обличчі, стимулюють сперматогенез.

225

Гіпофункція яєчок викликає припинення статевого дозрівання, відсутність побічних ознак, пізніше скостеніння хрящів. При порушенні інкреторної функції тестикул статевий розвиток не відбувається, розвивається євнухоїдизм — ожиріння, відсутність вторинних статевих ознак, порушуються пропорції тіла (коротка верхня половина тулуба, ноги і руки довгі).

Гіперфункція чоловічих статевих залоз викликає передчасне статеве дозрівання, прискорений фізичний розвиток.

Ухлопчиків статеве дозрівання починається з 10–11 років. У цей час відмічаються збільшення статевого члена і яєчок, ріст гортані, у 12– 13 років — посилення росту статевого члена і яєчок, початок оволосіння

вділянці статевих органів, аналогічне з жіночим, у 14 років — змінюється голос, виникає набрякання грудних залоз, у 15 років — пігментується мошонка, виникає оволосіння пахвинних западин, починається оволосіння обличчя (з’являються вуса і борода), відбувається значне збільшення яєчок, з’являються перші полюції (еякуляції), у 16–17 років — посилення росту волосся на обличчі, у пахвинних западинах, оволосіння на лобку набуває чоловічого характеру (у виді ромба).

Варто підкреслити, що інкреція гонад безсумнівно змінюється з віком, швидко збільшується в період статевого дозрівання і різко зменшується (особливо у жінок) у пізньому онтогенезі.

Швидкий розвиток гонад і відповідне підвищення інкреції статевих гормонів у період другого дитинства (8–12 років — у хлопчиків і 8–11 років — у дівчаток), підлітковий (13–16 років — у хлопчиків і 12–15 років — у дівчаток) і юнацький період (17–21 — у юнаків і 16–20 — у дівчат) безперечно мають дуже велике значення для темпів росту, формотворення та інтенсивності обміну речовин у ці періоди. Тут інкреція статевих гормонів разом зі всією ендокринною ситуацією може мати значення одного з провідних факторів розвитку.

Урегуляції функції залоз внутрішньої секреції велике значення маютьміжендокринні зв’язки. Виявлено, що при старінні зростає чутливість і зменшується діапазон можливих змін функцій низки ендокринних залоз при дії на них тропних гормонів гіпофіза.

В експериментах на тваринах встановлено, що при старінні менші дози АКТГ стимулюють кору надниркових залоз і менші дози ТТГ — щитоподібну залозу. При введенні великих доз цих гормонів зрушення функціональної активності ендокринних залоз більш виражені у дорослих тварин.

Завдяки зростанню чутливості та звуженню діапазону можливих реакційстворюютьсяпередумовидлявідсталих, застійних, затяжнихреакцій. Разом з тим, це інколи запобігає значним порушенням метаболізму тканин, що могли б спричинитися великими концентраціями гормонів.

226

Істотно змінюється вплив адаптаційного синдрому в старості. Пристосовницьке значення його зменшується. Ці зрушення протягом стресорних реакцій у старості також визначаються змінами в гіпоталамогіпофізарній ділянці. У старих тварин на фоні зниження активності нейросекреторного процесу в гіпоталамусі розвивається якісна перебудова здатності його клітин реагувати на різні впливи — ослаблені реакції при аферентному подразненні, більш виражені при дії гуморальних факторів, зокрема катехоламінів (В. Фролькіс, 1972).

227

Лекція 3

ВІКОВІ ЗМІНИ СИСТЕМИ КРОВІ ТА ІМУНІТЕТУ ПРОТЯГОМ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ

Система крові об’єднує органи кровотворення, кров, яка циркулює кровоносними судинами, лейкоцити, що виходять з кровоносного русла і знаходяться в тканинах, органи, в яких здійснюється руйнування формених елементів крові, а також механізми регулювання цієї системи. В системі крові розрізняють еритрон і систему імунного захисту.

До еритрону належать: еритроцити, що циркулюють у крові, і ті, що знаходяться в депонованій крові, органи еритропоезу, органи, що руйнують еритроцити, нервові та гуморальні механізми регуляції вмісту еритроцитів в організмі, органи біосинтезу білків та інших компонентів крові. До системи імунного захисту належать: всі види лейкоцитів циркулюючої крові і ті, що мігрують у тканини, органи лейкопоезу, органи, в яких відбувається диференціювання лейкоцитів, антитіла, що знаходяться в плазмі крові, органи нервової та гуморальної регуляції імунної системи.

Розуміння сутності та функцій крові різне залежно від галузі знань,

вякій працює фахівець:

—для фізиків кров — це рідина-електроліт;

—для біохіміків — це колоїдна рідина;

—для гістологів — це різновид сполучної тканини;

—для фізіологів кров — це внутрішнє середовище організму;

—для лікарів — це дзеркало організму, бо будь-який вік, стан організму або хвороба обов’язково викликають певні зміни в організмі й відповідно у стані крові — в морфологічних і біохімічних константах крові.

Таким чином, кров є внутрішнім середовищем організму, різновидом сполучної тканини з властивостями електроліту та колоїдної рідини, і тому вона як у дзеркалі відображає зміни організму.

Кров незалежно від віку виконує такі функції:

1. Транспортну — полягає в тому, що кров знаходиться в постійному русі завдяки роботі серця і механізмам регуляції діяльності серця, стану серцево-судинної системи в цілому і окремих її регіонів, регуляції об’- єму циркулюючої та депонованої крові. Рухаючись кровоносними су-

228