Материал: Шандра О.А. Нормальна фізіологія. Вибрані лекції _ навч. посіб. _ О.А. Шандра, Н.В. Общіна _ О._ОГМУ, 2005. - 322 с

ми тривалість часу неоднакова. Визначають аритмії різного характеру залежно від причин, що їх спричинюють. У дитячому і юнацькому віці можлива дихальна аритмія.

2.Частота пульсу характеризується кількістю пульсових хвиль за одну хвилину. Визначають:

— нормальну частоту пульсу: 60–80 за хвилину;

— брадикардію, частота менше 60 за хвилину;

— тахікардія, частота більше 80 за хвилину.

3.Напруженість пульсу характеризується тим зусиллям, яке треба докласти натискуючим пальцем, розташованим проксимально до решти двох пальців, що пальпують пульс, аж до зникнення пульсу. Зникнення пульсу визначається двома пальцями, які розташовані дистально над тим пальцем, що стискує артерію. Тобто, піднапруженістюпульсу розуміють його неподатливість, опір зовнішньому тиску. Визначають:

— пульс твердий (судинна стінка напружена внаслідок підвищеного тонусу м’язів судин або при гіпертензії. Сфігмограма низька, катакрота довга);

— пульс м’який.

4.Наповнення артерії (об’єм) пульсу, характеризується збільшенням діаметра (або об’єму) артерії в момент розвитку пульсової хвилі. Для визначення цього відчуття до артерії дотикаються кінчиками пальців, не стискуючи артерію.

Наповнення залежить від кількості крові в артерії, еластичності її стінок і тонусу артерії. На наповнення впливають також загальний м’я- зовий розвиток, маса тіла тощо. Визначають:

— пульс хорошого наповнення;

— пульс слабкого наповнення.

5.Величина пульсу — під величиною пульсу розуміють відчуття, яке отримується пальпуючим пальцем від коливань об’єму і тиску в артерії. Величина пульсу оцінюється силою, яку треба використати, щоб притиснути артерію, і коливанням об’єму артерії при цьому. Пульс буває: великий; малий; ниткоподібний.

6.Швидкість пульсу характеризується швидкістю виникнення і закінчення анакроти і катакроти. Визначають:

— пульс швидкий: швидко виникають і закінчуються анакрота і катакрота. На СГ вершина гостра;

— пульс повільний. На СГ вершина пульсової хвилі кругла. Народжується артеріальний пульс в аорті та поширюється по стінці

артерій з певною швидкістю.

Швидкість рознесення пульсової хвилі залежить від розтягуваності судин, відношення товщини їх стінки до радіуса, еластичності стінок судин (табл. 8).

Таким чином, швидкість пульсової хвилі відбиває еластичність стінок судин.

149

150

Функції: створює умови для здійснення обміну речовин, підтримання кровотоку в капілярах, забезпечує обмін речовин.

Попередні амортизуючі судини (аорта, артерії) забезпечують постійність кровотоку в мікроциркуляторному руслі. Капіляри — справжні обмінні судини, інші — створюють умови для здійснення обміну і підтримують кровотік в обмінних судинах на рівні, що відповідає потребам органа.

У капілярах умови, що сприяють і забезпечують обмін речовин, такі:

—проста будова стінки капіляра (один шар судинного ендотелію, що розміщується на базальній мембрані);

—постійна (відносно) величина артеріального тиску (відсутні пульсові коливання), пульсовий тиск вже відсутній в артеріолах, бо в них

немає коливань артеріального тиску;

— величина АТ в артеріальній і венозній частині капіляра така, що в капілярах існує фільтраційний тиск (ФТ) Рф=Рг/с – Ронк.

Фільтраційний тиск (Рф) в артеріальній частині капіляра = +10 мм рт., ст., бо гідростатичний тиск (Рг/с) в артеріальній частині капіляра) = +30

мм рт. ст., а (Ронк) онкотичний тиск плазми крові = +20 мм рт. ст.

Під цим тиском вода з розчиненими в ній речовинами виходить з капіляра у навколишній тканинний простір.

Фільтраційний тиск (у венозній частині капіляра) = -10 мм рт. ст., бо (гідростатичний тиск у венозній частині капіляра) +20 мм рт. ст. (онкотичний тиск плазми крові) = +30 мм рт. ст.

Під цим тиском вода і розчинені в ній речовини надходять з навколишнього простору до крові через стінку капілярів.

У цих розрахунках умовно опускаються гідростатичний і онкотичний тиск у міжклітинній рідині.

Механізми обміну в капілярах:

1.Фільтрація. Середня об’ємна швидкість фільтрації в артеріальній частині капіляра дорівнює 14 мл/хв, або 20 л за добу. Швидкість реабсорбції води у венозній частині капіляра дорівнює 12 мл за хвилину, або 18 л за добу. Лімфатичними судинами відтікає 2 л лімфи за добу.

2.Дифузія. За час проходження крові капілярами рідина плазми встигає 40 разів обмінятися з навколокапілярним середовищем. Через цю

обмінну поверхню капілярів об’ємна швидкість дифузії становить 60 л за хвилину, або 85 000 л за добу.

3.Дуже мала лінійна швидкість кровотоку, вона = 0,5 мм/с.

4.Об’ємна швидкість кровотоку така сама, як в аорті, тобто через усі капіляри організму проходить стільки крові, скільки її викидається

серцем в аорту за 1 хв, 4–5 л/хв.

5. Діаметр капілярів такий самий, як діаметр еритроцитів, або менший, тому клітини крові охоплюються стінками капіляра тісно, що сприяє кращому і достатньому обміну.

151

6. Еритроцити протискуються крізь капіляри один за одним навіть тоді, коли діаметр капіляра менший від діаметра еритроцита; еритроцит змінює свою форму завдяки еластичності своєї мембрани; замість форми диска набуває форми еліпса.

7. Достатня щільність розташування капілярів у тканинах. Загальна обмінна поверхня — це поверхня капілярів і дрібних венул. Дифузійна відстань — це кількість активних капілярів у загальній

функціональній одиниці, якщо їх більше, дифузійна відстань зменшується і тим самим поліпшується кровопостачання тканини.

Розширення капілярів призводить до припливу більшої кількості крові в капіляри, і це називається гіперемія.

Види гіперемій:

—робоча (функціональна) гіперемія — це підвищення органного кровотоку при посиленні функціональної активності;

—реактивна гіперемія — це підвищення органного кровотоку після тимчасового припинення кровотоку;

—авторегуляторна гіперемія (аналогічна реактивній гіперемії) — це

реакція судин на зниження тиску крові в органі.

Фактори, що забезпечують напрямок кровотоку в судинній системі та повернення крові до серця

Кров рухається в напрямку від серця до капілярів тому, що:

— завдяки послідовності скорочення відділів серця (спочатку систола передсердь, потім систола шлуночків, потім пауза, протягом якої порожнини серця наповнюються кров’ю), роботі клапанного апарату, кров через серце рухається тільки в одному напрямку: від венозної системи до артеріальної;

—за напрямком кровоносних судин знижується кров’яний тиск від 120–130 мм рт. ст. за час систоли і 70–80 мм рт. ст. за час діастоли в аорті, до 20–30 мм рт. ст. у капілярах;

—під час скорочення серце надає крові кінетичну енергію, яка забезпечує рух крові.

Повернення крові до серця забезпечується:

1.Градієнтом тиску між артеріальною і венозною системами: в порожнистих венах тиск близько 0.

2.Розташуванням у венах середнього калібру нижче рівня серця півмісяцевих клапанів, які перешкоджають поверненню крові в нижчероз-

ташовані частини судинної системи.

3.Скороченням скелетних м’язів.

4.Залишками кінетичної енергії скорочень серця.

Завдяки цим факторам кількість крові, що повертається до серця, дорівнює величині серцевого викиду.

152

Вікові зміни показників кровотоку

У похилому і старечому віці відбуваються морфологічні та функціональні зміни судин.

1. Морфологічні зміни:

а) в артеріях розвиваються склеротичні зміни стінок судин (у венозних значно менше порівняно з артеріями):

—зменшуються м’язовий шар і поперечний переріз периферичних судин, вони стають звивистими;

—зменшується еластичність судин (у 70-річному віці вдвічі порівняно з 20-річним віком), судини стають ригідними, однак збільшується

об’єм артеріального резервуара (аорта, легенева артерія); б) у капілярах розвивається фіброз, гіалінове переродження, внаслі-

док чого, кількість капілярів на одиницю площі зменшується, з’являються «зони плішивості», де відсутні капіляри.

Капіляри утворюють петлі. Видовжуються; знижується резистентність капілярів та інтенсивність транскапілярного обміну.

2. Функціональні зміни об’єму циркулюючої крові (табл. 9), швидкість кровотоку (табл. 10), артеріального тиску (табл. 11), мікроциркуляції, кровопостачання органів (табл. 12, 13).

153