Материал: Шандра О.А. Нормальна фізіологія. Вибрані лекції _ навч. посіб. _ О.А. Шандра, Н.В. Общіна _ О._ОГМУ, 2005. - 322 с

114

Хвилинний об’єм серця (ХОС), або хвилинний об’єм кровотоку (ХОК), або серцевий викид (СВ), — це кількість крові, що викидається шлуночками за 1 хв. Дорівнює приблизно 5 л.

ХОК визначають:

а) за методом Фіка — ХОК = 1000×400/80 = 5000 мл; б) ХОК = УО×ЧП; в) за методом реографії;

г) НХОК = НОсО /4,88×0,06×60×24, де НХОК — належний ХОК; НОсО — належний основний обмін; 4,88 — калорійний еквівалент О2 при дихальному коефіцієнті 0,86; 0,06 — артеріовенозна різниця по О2 в умовах основного обміну; 60 — секунди, 24 — години.

Серцевий індекс (СІ) — це відношення ХОК до площі поверхні тіла

(м2).

НСІ = НХОК / Sпов.тіла, якщо ХОК = 5 л, Sпов.тіла = 1,5 м2, то НСІ =3,3 л/м2, де НCI — належний серцевий індекс.

Відхилення НСІ і ХОК від фактичних СІ і ХОК повинні бути в межах ± 5 %. Визначення % відхилення фактичних величин від належних:

НСІ — 100 % х % = ФСІ×100 / НСІ ФСІ — х %

% відхилення = 100 % - х %.

Кінцево-діастолічний об’єм (КДО) серця — це кількість крові в шлу-

ночках перед систолою. В нормі КДО становить 130–140 мл. Він включає УО (60–70 мл), базальний (систолічний) резервний об’єм (БРО) (30– 40 мл), залишковий об’єм (ЗО) (30–40 мл).

Кінцево-систолічний об’єм (КСО) — це кількість крові в шлуночках після систоли шлуночків. У нормі КСО становить 60–70 мл. Він складається з БРО та ЗО.

Базальний (систолічний) резервний об’єм — це різниця між кінцево-

діастолічним і залишковим об’ємами. В нормі БРО дорівнює 30–40 мл. За рахунок БРО при потужному скороченні шлуночків УО збільшується до 100 мл.

Діастолічний резервний об’єм (ДРО) — це кількість крові, яка до-

дається до шлуночків у систолу передсердь наприкінці діастоли шлуночків (у пресистолічний період). У нормі ДРО дорівнює 30–40 мл.

Залишковий об’єм (ЗО) — це кількість крові, що залишається в шлуночках після потужного скорочення шлуночків. У нормі ЗО становить 40 мл.

Загальна ємність шлуночків (ЗЄШ), або максимальна діастолічна ємність, — це кількість крові, що знаходиться в шлуночках наприкінці діастоли, включаючи пресистолічний період. У нормі ЗЄШ — 170–180 мл. Вона включає УО, БРО, ДРО, ЗО.

Максимальний ударний об’єм (МУО) — це кількість крові, яка скла-

дається з УО, БРО та ДРО. В нормі вона становить 130–140 мл.

115

Робота серця (А) — це спрямування на переміщення об’єму крові (УО) проти тиску крові (Р) та надання масі крові прискорення:

А = V×P + mv2/2,

де А — робота; V — ударний об’єм крові; Р — кров’яний тиск в шлуночках; m — маса крові; v — це лінійна швидкість крові в шлуночках і

ваорті (0,5 м/с).

Вклініці використовують:

А= УО×ЧСС,

У лівому шлуночку — V×Р = 0,931 Нм (ньютонметр), mv2 = 0,009 Нм,

А = 0,931 + 0,009 = 0,94 Нм,

якщо Р = 100 мм рт. ст. (= 100×133 Нм2) V = 70 мл (= 70×10-6 м3)

У правому шлуночку — V×P = 0,140 Нм, mv2 = 0,009 Нм,

А = 0,140 + 0,009 = 0,15 Нм,

якщо Р = 15 мм рт. ст. (= 15×133 Нм2) V = 70 мл (= 70×10-6 м3)

Потужність серця— це робота серця, що виконується за певну одиницю часу; вона залежить від ЧСС та УО. У стані спокою вона приблизно становить 0,1 кгм/с (1 Вт, 1 Нм/с).

Переднавантаження — це кінцево-діастолічний тиск у шлуночках. Постнавантаження — діастолічний тиск в аорті та а. pulmonalis. При високому постнавантаженні скорочення серця стає тільки ізометричним. Якщо постнавантаження = 0, то скорочення серця стають

тільки ізотонічними.

Уплода механічна систола серця = 0,16–0,22 с, електромеханічна (загальна) систола = 0,3–0,5, діастола = 0,15–0,24 с.

Після народження ЧСС становить 120–140 в хв, тривалість систоли

=0,17–0,25, діастоли = 0,15–0,24 с, СО = 30–36 мл, СВ = 490 мл/хв.

Упохилому віці УО та СВ зменшуються на 26–30 %, СІ зменшується на 26 %. Тиск крові у лівому шлуночку знижується на 11 %. Швидкість скорочення волокон міокарда знижується на 15 %.

Устаречому віці збільшується тривалість систоли, її періодів і фаз, особливо фази ізометричного скорочення. У фазі вигнання за віком подовжується фаза швидкого вигнання і скорочується фаза повільного вигнання. Це пояснюється зниженням скорочувальної здатності серцевого м’яза при наявності підвищеного периферійного судинного опору. Робота серця щодо викиду крові з лівого шлуночка потребує більшого напруження міокарда і більшого проміжку часу.

Подовження систоли (електричної та механічної) треба оцінювати

116

як найбільш корисну перебудову діяльності серця щодо забезпечення необхідної гемодинаміки в похилому і старечому віці.

Подовжується у цих людей і діастола, головним чином, за рахунок подовження періоду ізометричного розслаблення і фази швидкого наповнення при відносному скороченні загального періоду наповнення.

Методи дослідження насосної функції серця:

І. Лівих відділів серця:

—визначення ХОК (СВ);

—визначення СО (УО);

—визначення серцевого і систолічного індексів;

—реєстрація полікардіограми (ПКГ) і фазовий аналіз серцевої діяль-

ності;

—реєстрація та аналіз сфігмограми (СФГ), фонокардіограми (ФКГ);

—ультразвукове дослідження.

ІІ. Правих відділів серця:

—визначення центрального венозного тиску;

—реєстрація і аналіз ФКГ;

—ультразвукове дослідження.

ІІІ. Стану клапанів:

—аускультація тонів;

—реєстрація та аналіз ФКГ;

—ультразвукове дослідження.

117

Лекція 2

ЗОВНІШНІ ПРОЯВИ СЕРЦЕВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (МЕХАНІЧНІ, ЗВУКОВІ, ЕЛЕКТРИЧНІ)

До зовнішніх проявів серцевої діяльності, які мають діагностичне значення, належать верхівковий поштовх, тони серця, електрокардіограма тощо.

Верхівковий поштовх— це механічні прояви роботи серця: коливання стінок грудної клітки, коли серце ударяє в грудну стінку при систолі шлуночків. Визначається пальпаторно та візуально. В нормі верхівковий поштовх локалізується в п’ятому міжребер’ї, ліворуч, на 1 см до середини від l. media-clavicularis. При вивченні верхівкового поштовху звертають увагу не тільки на місце розташування поштовху, але й на його форму, тому що при деяких патологіях серця форма поштовху є особливою.

Механізми виникнення верхівкового поштовху. Вісь серця під час діа-

столи має напрямок справа наліво, зверху — вниз, ззаду — допереду, лежить на діафрагмі. Під час систоли серцевий м’яз скорочується і розкручується зліва направо за спіраллю. Тому серцева вісь стає коротшою і набуває горизонтального положення. В момент швидкого вигнання крові зі шлуночків в аорту і легеневий стовбур виникає балістичний ефект і серце ударяється верхівкою в стінку грудної клітки і викликає коливання грудної стінки.

Коливання тіла людини внаслідок роботи серця вивчають методом балістографії. Балістокардіограма — це крива запису коливань тіла людини, які виникли внаслідок переміщень крові в систолу і діастолу шлуночків.

Зміщення центру ваги грудної клітки внаслідок роботи серця, вивчають за методом динамокардіографії. Динамокардіограма — це крива запису зміщень центру клітки, які виникають при переміщенні крові за час систоли і діастоли відділів серця.

Зміщення меж серця внаслідок систоли та діастоли серця вивчають за методом електрокімографії. Електрокімограма — це крива запису зміщень меж серця протягом його систоли і діастоли.

Тони серця — це звуки, які виникають при роботі серця. Їх вивчають методами аускультації та фонокардіографії. Фонокардіограма — це крива запису звукових проявів роботи серця.

118