Таким чином, і у контрольній, і у експериментальній групах є
проблеми у взаєминах між дітьми, що доводять результати констатуючого експерименту.
"Проблема управління дитячим колективом, - пише Л.І. Новикова, - одна із головних проблем педагогічної теорії і практики. До її вирішення можна наблизитися лише поступово, по мірі розширення знань про дітей, про реальні дитячі колективи, про закономірності їх розвитку і характер їх впливу на дітей." [23]. Вчитель не повинен стояти осторонь від проблем свого класного колективу. Він має майстерно керувати взаємовідносинами між дітьми в класі і при потребі впливати на ті негативні явища, які відбуваються у колективі учнів.
Молодші школярі дуже добре піддаються будь - якому впливу з боку вчителя, тому що він часто є для них взірцем і авторитетом. Тим не менш, кожен вчитель має знати, що найбільш ефективного впливу на молодших школярів можна досягти за допомогою різноманітних ігрових прийомів. У зв`язку з цим, для покращення взаємовідносин між дітьми молодших класів слід проводити час від часу різні корекційні вправи на розвиток співпраці та ігри. Такі вправи створюють дружню атмосферу і сприяють розвитку впевненості у собі. Тільки в атмосфері співпраці можна творчо вирішувати конфлікти.
Система впорядкованих нами розвивально-корекційних вправ передбачає використання їх в навчально-виховному процесі початкової школи, як на окремих заняттях, так і в позакласній роботі.
Вправи підібрані таким чином, що вони логічно продовжують мету і завдання кожної наступної вправи.
До розвивально-корекційних занять допускалися діти лише на добровільній основі, узгодженій з батьками.
Такі заняття бажано проводити 2 рази на тиждень протягом 3-4 місяців. Заняття триває 30 хвилин, і включає в себе одну вправу. Вкінці заняття разом з дітьми обговорюється його результат. Діти мають можливість висловитись, відповідно тих переживань, які викликала, та чи інша вправа.
Запропонована система корекційно-розвивальних вправ може бути використана, як практичними психологами, в роботі з молодшими школярами, так і вчителями (вихователями), але під пильним контролем практичного психолога, і лише за умови узгодження розвивально-корекційної роботи з батьками дітей, які її потребують.
Наведемо деякі приклади вправ та ігор на розвиток співпраці:
Вправа №1. "Усі разом малюємо на дошці"
Виберіть тему для малюнка, наприклад, щось із місцевості, де знаходиться ваша школа. Перед тим, як почати вправу, сформулюйте декілька правил:
· кожен учасник малює лише одну частину малюнка;
· біля дошки знаходиться разом не більше п`яти дітей;
· кожен учасник раніше придумує свою частину малюнка, щоб інші довго не очікували своєї черги.
Після того, як закінчили малювати, весь клас може подивитись на малюнок, обговорити, а автори - розказати, що вони відчували у процесі спільної роботи. Під час обговорення задавайте питання, наприклад: "Як ви вважаєте, що ще слід додати до малюнка, або навпаки - витерти?"
Вправа №2. "Сніжинки".
Попросіть кожного учасника скласти 8 разів аркуш паперу і вирізати сніжинку. Потім всі сніжинки складіть разом на підлозі, щоб утворилась одна велика сніжинка. Цю вправу можна виконувати по - іншому, створивши невеликі групи, кожна з яких буде робити свою власну сніжинку.
Вправа №3. "Група зображує квіти".
Ця вправа добре виконується і великими і малими групами. Діти зображують різні квіти, приймаючи відповідні пози. Спостерігачі намагаються відгадати, які квіти їм показують, фотографують або малюють їх. Мета вправи - спільними зусиллями створити якомога більш красиву квітку.
Вправа №4. "Додай слово, щоб вийшла розповідь."
Це вправа на розвиток співпраці в великих групах. Хтось починає розповідь, сказавши одне слово, наступний додає нове слово, і так далі, по колу, поки не вийде закінчена історія. Ця швидка і цікава гра допомагає дітям активно співпрацювати в пошуку слів.
Вправа №5. "Музичні коліна".
Діти стають в коло, тримаючи за талію того, хто стоїть до них спиною. Якщо грає музика, то всі рухаються по колу, а якщо вона перестає грати, тоді кожен сідає на коліна того, хто за ним стоїть. Якщо співпраці немає, то коло розпадається. Діти люблять цю гру і намагаються зберегти коло.[66;55-69]
Гра (з 6 років) "Ім`я і рух".
Цілі: Дітям легше відчути свою приналежність групі, коли вони можуть задіяти своє тіло. Саме таку можливість і дає ця гра. Також вона допомагає дітям на початку знайомства запам`ятати імена один одного і дає їм можливість продемонструвати себе групі незвичним способом.
Інструкція: сядьте в коло. Зараз кожен з вас буде говорити своє ім`я і при цьому робити який - небудь рух. Вся група хором повторює ім`я і рух. Потім той же учень вимовляє своє прізвище і робить ще один інший рух. І знову всі хором повторюють прізвище і рух. Я почну перша.
Аналіз гри: Чиї імена тобі було легко запам`ятати? Чиї імена ти забув? Чиї рухи тобі найбільш сподобались?
Гра "Чарівна паличка" (з 6 років).
Цілі: цією грою можна постійно починати тиждень, тому що вона дає можливість дітям проаналізувати минулий тиждень. Гра розвиває навички спілкування в колективі. Діти вчаться говорити і слухати інших. Для регулювання потоку дитячих думок можна використати "чарівну паличку", яку можна зробити самому і гарно прикрасити.
Інструкція: Сядьте в коло і подивіться на чарівну паличку, яку я вам принесла. Зараз право говорити отримає тільки той, у кого в руках знаходиться чарівна паличка. Всі інші повинні уважно слухати до тих пір, поки паличка не перейде до них. Я хочу, щоб кожен, хто тримає чарівну паличку, розказав нам, що хорошого сталося з ним на минулому тижні. Коли він закінчить розповідь, то має право передати паличку тому, кому бажає.
Інші можливі питання:
· Що було для тебе найважчим на минулому тижні?
· Чи хотів ти на минулому тижні щось зробити, що прийшлося відкласти на майбутнє?
· Чи було на минулому тижні щось таке, що ти дійсно робив з задоволенням?
У цій грі потрібно слідкувати за тим, щоб кожна дитина змогла висловитись.
Гра "Кораблик".
Двоє дорослих розгойдують ковдру, яку тримають за краї. Це -"кораблик". У ньому лежить дитина. На слова "Тиха, спокійна погода, штиль", - усі діти учасники гри зображують гарну погоду. На слова: "Буря! Шторм!", вони починають "створювати шум", "кораблик" хитається сильніше. Дитина, яка знаходиться в кораблику має перекричати бурю "Я не боюся бурі! Я - найхоробріший матрос!"
Гра підвищує самооцінку, виховує впевненість у собі.
Гра "Паровозик".
Діти шикуються один за одним, поклавши руки на плечі того, хто стоїть попереду. Ведучий - "паровоз". Він вільно рухається, долаючи перешкоди - уявні ліс, гори, ріки, обійшовши подвір'я чи кімнату один раз, ведучий стає, в кінці "потягу", місце "паровоза" займає дитина, яка стояла за ним. продовжують гру доти, доки кожен не побуває в ролі "паровоза". Після гри "потяг" може зійти з колії, і всі "вагони" падають.
Гра допомагає подолати сором'язливість, розвиває активність, організованість, створює настрій. Ця гра, як і всі ігри "без слів" допомагає невпевненій дитині легше контактувати з ровесниками.
Гра "Я та інші".
Дитині пропонується розповісти про свого друга, маму, тата, бабусю, дідуся. Важливо, щоб дитина могла висловити свою думку підкреслити позитивні риси іншого. Можна запропонувати розповісти і про себе виділяючи позитивні та негативні риси, акцентуючи увагу на позитивних.
Вправа розвиває вміння висловлювати власну думку.
Гра "Дзеркало".
Варіант 1. Дитина грає з дорослим або ровесником. Вона дивиться у "дзеркало", яке повторює всі її рухи і жести. "Дзеркалом" є партнер по грі.
Варіант 2. Група дітей грає. Одна дитина зображує когось із групи. "Дзеркало" вказує, кого зображувала дитина.
Гра корисна для пасивних не впевнених у собі, мовчазних дітей. Допомагає розкритися, почуватися розкутіше.
Гра "Закінчи речення".
Дітям пропонується по черзі закінчити кожне з речень:
я хочу...
я вмію...
я зможу...
Учням можна пояснити ту чи іншу відповідь.
Ця вправа сприяє підвищенню впевненості в собі, в своїх силах, розвиває вміння висловлювати власні думки.
Гра "Компліменти".
Вправа починається зі слів: "Мені подобається в тобі...". Дитина говорить це всім учасникам гри-вправи - дітям. Інші учасники також говорять компліменти всім, кому хочуть. Але вони мають бути різними і обов'язково правдивими.
Після гри учасники обговорюють, що вони відчували, що нового про себе дізналися, чи сподобалося їм говорити компліменти.
Вправа сприяє розвитку вміння висловлювати свої думки і почуття, а також бачити взаєморозуміння та прихильність інших, які є важливими компонентами при спілкуванні.
Гра "Літаки".
Суть гри полягає в тому, що на сконструйованих власними руками паперових літаках діти пишуть побажання, хто кому хоче. Воно має стосуватися конкретної особи. По команді "запускають" літаки адресатам.
Гра - добрий діагностичний показник взаємовідносин дітей у групі (класі), допомагає у вираженні доброзичливого ставлення до ровесників, вчить виявляти і приймати знаки уваги.
Гра "Сидячий і стоячий".
Одна дитина сидить, інша - стоїть. У такому положенні вони намагаються вести розмову. Через кілька хвилин міняються позиціями. Таким чином кожен співбесідник практично усвідомлює важливість спілкування на рівні очей. Після виконання вправи діти діляться своїми враженнями.
Вправа-гра спрямована на те, щоб показати значення неправильних засобів спілкування.
Гра "Спина до спини".
Діти сідають спиною один до одного. Це може бути дитина й дорослий. Їм пропонується домовитися про щось один з одним. Після вправи співрозмовники діляться враженнями і своїми відчуттями. Дорослий може допомогти їм запитаннями: "Чи було вам зручно?", "Чи не хотілось щось змінити?"
Вправа-гра спрямована на те, що показати важливість бачити свого співрозмовника під час розмови.
Гра "Казка по колу".
Дітям пропонується обрати тему своєї казки. Потім вони сідають у коло і по черзі, тримаючи в руках "чарівну паличку", придумують історії. Перша дитина починає, друга продовжує і так усі діти.
Потім проводиться обговорення, під час якого учні висловлюються, чи сподобалась їм казка, що вони відчули придумуючи її.
Таке придумання казки допомагає кожній дитині виразити думки, вчить адекватних способів взаємодії, розвиває взаємодопомогу, вміння спокійно вислухати співрозмовника.
Наведені вправи та ігри можна використовувати, навчаючи спілкуванню невпевнених, замкнених, сором’язливих, із заниженою самооцінкою дітей.
Такі вправи слід проводити у формі спеціальних занять, на яких діти отримують можливість спільно добиватися поставленої мети. Якщо ж немає можливості відвести час для таких занять у школі, то ці вправи та ігри можна проводити під час уроків (замість фізкультхвилинки) або впродовж перерв.
При аналізі методів та способів ефективного впливу на колектив молодших школярів необхідно зупинитися на конкретних методичних рекомендаціях вчителю щодо покращення взаємовідносин між дітьми.
Учитель успішно виконує покладені на нього функції управління формуванням правильних взаємовідносин в колективі, включення кожної дитини в систему колективних відносин, забезпечення їй хорошого місця в колективі при наступних умовах:
· постановка найближчих педагогічних задач в роботі з кожним учнем;
· створення атмосфери взаємної доброзичливості, взаємодопомоги, дружби;
· введення в життя дітей позитивних факторів, які розширюють шкалу цінностей дітей;
· врахування виховного впливу сім`ї;
· використання інформації про структуру колективу, про особистісні якості учнів, які займають різне становище в класі;
· організація спільної діяльності, яка посилює контакти дітей, дає можливість для виникнення переживань, розвиває творчу активність дітей;
· справедливе, рівне відношення до всіх учнів, об`єктивна оцінка вчинків дітей незалежно від їх становища; тактовна допомога дітям при виконанні учбових і суспільних завдань;
· оцінка не тільки навчальної діяльності, а і поведінки;
· здатність передбачати критичні ситуації, приймати конкретні заходи по їх вирішенню;
· щоденні спостереження за життям класу, соціометричні тести, врахування думки інших педагогів.
Особлива увага приділялась роботі з ізольованими дітьми. Аналіз характеристик, які педагоги давали дітям з різним соціальним статусом, показує, що ізольованих дітей не люблять самі педагоги. Це означає, що учителі свідомо чи не свідомо самі можуть сприяти ізоляції дитини у класі. Систематичні негативні оцінки, різкі зауваження в адресу дитини ("Знову ти всім заважаєш!") стають для інших дітей своєрідним "ярликом", який характеризує однокласника, і некритично повторюється у власних оцінках дітей, які перестають сприймати однолітка. Це відбувається тому, що взаємовідносини багато в чому визначаються учителем, ідуть через нього, через організацію навчально - виховної роботи дітей (особливо на початку навчання, у першому класі). Учитель оцінює успіхи, невдачі і навчання учня, його моральні якості в різних життєвих ситуаціях, а однолітки сприймають це як основні характеристики особистісних якостей своїх однокласників. Виникає бажання наслідувати хорошу поведінку і відкидати погану.
Але слід відзначити, що негативний вплив на становище учня в системі міжособистісних відносин може надати і надмірне захвалювання когось із дітей, протиставлення дитини всьому класу в якості прикладу. Діти, іноді не справедливо, починають вважати таких школярів "улюбленцями" і "підлизами" і тому уникають спілкування з ними.
Разом з тим саме педагог в силу своєї виняткової значимості для молодшого школяра може зіграти вирішальну роль і в зворотній ситуації, коли необхідно вивести учня із статусу "ізольованого" члена групи. Манія поведінки вчителя в кожному конкретному випадку повинна будуватися індивідуально, виходячи з ситуації, своєрідності особистісних характеристик самої дитини, рівня розвитку міжособистісних відносин в класі і ін.
Найбільш загальні рекомендації наступні:
· введення ізольованого учня в цікаву діяльність;
· допомога в досягненні успіху в тій діяльності, від якої перш за все залежить становище дитини (подолання неуспішності і т.д.);
· подолання афективності дитини (вибуховість, дратівливість, образливість), яка часто є не тільки причиною, але і наслідком психологічної ізоляції;
· у деяких дітей рекомендується виробляти впевненість у собі, відсутність якої робить їх занадто сором`язливими;
· використання непрямих дій: наприклад, запропонувати авторитетним дітям підтримувати сором`язливу дитину [61].
В аналізі причин складної ситуації і в пошуку шляхів виходу з
неї суттєву допомогу може і повинен надавати психолог, який володіє методами
діагностики і корекції міжособистісних відносин.
Апробація розробленої нами методики ефективного формування навичок взаємодії між дітьми здійснювалась протягом тривалого часу у 4-В класі ЗОШ № 231 м. Києва. Мета формуючого експерименту: експериментально перевірити ефективність розробленої нами системи вправ, ігор та практичних рекомендацій для покращення навичок взаємодії між дітьми.