Материал: Психологічні особливості формування взаємин молодших школярів у одновіковому колективі

Використана нами у ході формуючого експерименту методика, що включає вправи, ігри та практичні рекомендації для вчителів, описана у пункті 2.2.1. дипломної роботи. Дана методика впроваджувалася у навчально-виховний процес 4-В класу ЗОШ № 231протягом двох місяців під час уроків, а також у формі виховних годин та спеціальних занять. Велика увага була приділена під час експерименту ізольованим та знехтуваним учням класу.

Для отримання статистичних даних про ефективність пропонованої методики постала необхідність в організації її дослідної перевірки. Для цього у кінці формувального експерименту за допомогою тестових завдань, що описані в першому параграфі даного розділу, було проведено повторне опитування у контрольній та експериментальній групах.

Контрольний зріз показників групової згуртованості, проводився за допомогою того ж психодіагностичного інструментарію.

З дітьми додатково велась індивідуальна робота, а також надавались окремі рекомендації вчителям і батькам відносно підвищення комфортності перебування цих окремих дітей в класному колективі.

Результати дослідження подані нижче у вигляді соціоматриць, соціограм та висновків.

Соціометричний статус групи : 230 виборів

Кількість можливих виборів: 234

Індекс групової згуртованості:

Соціометричний статус групи : 232 виборів

Кількість можливих виборів: 234

Індекс групової згуртованості:

Висновки до 2 розділу

Аналізуючи отримані дані проведеного зрізу в кінці формуючого експерименту, ми дійшли до висновків, що результати у контрольній та експериментальній групах помітно змінилися у порівнянні з тими, що були отримані в ході першого констатуючого експерименту. Індекс групової згуртованості, за показниками соціометричного дослідження, у 4-А класі становить 38%, а у 4-В - 45%. Покажемо отримані дані соціометричного дослідження у кінці дослідного навчання у порівнянні з даними початкового констатуючого експерименту на відповідній діаграмі.

Отже, у контрольній групі отриманий результат навіть дещо гірший, ніж першого разу, а у експериментальній групі показник згуртованості покращився на 7%. До того ж, результати повторного дослідження у експериментальному класі показали, що тут уже немає ізольованих учнів, тобто всі діти отримали хоча б один вибір. А у контрольному класі ізольованим учнем так і залишився Влад Б. Щодо лідерів, то вони не змінилися в обох групах. У 4-А класі лідером є Анна Ж. (31 загальний вибір), а у 4-В класі -Марина Г. (25 загальних виборів).

Необхідно також розглянути результати повторно проведеного у контрольній та експериментальній групах анкетування щодо привабливості класного колективу. У 4-А класі не відчувають себе членами класу Андрій Г., Дмитро П., Євген К., Дмитро В., Єлизавета Н. Це становить 16% всіх дітей класу. У 4-В класі дітей, які не хочуть вчитися у своєму класному колективі стало менше в порівнянні з попереднім констатуючим дослідженням. Це такі учні: Влад Д., Ірина І. і Дмитро В. Це становить лише 10% всіх дітей. Наталія К., яка була ізольованою у класі під час попереднього дослідження, зараз ставиться до свого класного колективу дещо краще. Вона ще повністю не відчуває себе членом класу, але вже не хоче з нього переходити. І це не дивно, тому що їй, як знехтуваному учню, було приділено більше уваги у ході формуючого експерименту.

Таким чином, можна зробити висновок, що розроблена нами методика виявилася ефективною у даному експериментальному класі і її слід впроваджувати у навчально-виховний процес і надалі.

Висновки

Навчити учнів правильно спілкуватись та взаємодіяти один з одним - одне з найголовніших завдань початкової школи, вирішення якого суттєво впливає як на успішність навчання дітей, так і на розвиток їх особистості. Класний колектив - це засіб для виховання кожного учня, його всестороннього і гармонійного розвитку. Колектив має ряд таких ознак, які характеризують його як суб’єкт життєдіяльності. Він є носієм групової психології, суспільної думки, групових норм і цінностей. Колектив збирає і зберігає традиції, він є величезною виховуючою силою по відношенню до окремих своїх членів, адже регулює їх суспільно-моральну поведінку.

Аналіз наукової літератури показав, що у шкільному класі обов’язково виникають короткочасні об’єднання, які іноді переростають у досить стійкі мікроколективи шкільного і позашкільного характеру. Але всі ці об’єднання відносно формальні, з невеликою кількістю правил для їх ровесників. Структура цих груп гнучка і швидкозмінна. Тільки у 10-12 років ці групи набувають рис колективу і відіграють важливу роль для дитини. Тоді тиск на дитину з боку ровесників набуває значної сили.

Перебуваючи поряд з однокласниками, дитина навчається спілкуванню, спільній діяльності. А це дуже потрібно їй у майбутньому. Вона будує певну систему особистісних і ділових взаємовідносин з іншими дітьми, здобуває нових друзів. З одними учнями дитина товаришує постійно, інших - ігнорує. Так виникають всередині класу окремі групи - мікро колективи. Діти із хорошою пристосованістю, ентузіазмом, контактністю, а також з хорошою шкільною успішністю стають лідерами. При цьому діти з протилежними якостями часто ігноруються, група їх не помічає, або вони стають предметом глузувань з боку інших.

Важливою для дітей молодшого віку є спільна діяльність, адже вона розвиває в учнів колективізм, уміння рахуватися з думками, ідеями та бажаннями інших, а також центральне новоутворення цього віку - рефлексію. Тому в початковій школі навчальна співпраця з однолітками має стати такою ж обов’язковою формою організації навчання, як і індивідуальна та фронтальна робота.

Одним з видів спільної діяльності молодших школярів є ігрова діяльність, яка є ефективним джерелом формування колективізму дітей. У грі дитина навчається правилам спілкування з іншими людьми, слідкує за своїми вчинками, намагається будувати свою поведінку так, як того вимагає оточення, підпорядковує свої власні бажання та інтереси суспільним. Саме тому елементи ігрової діяльності мають бути обов’язково присутні у навчально-виховному процесі початкової школи.

Учитель успішно виконує покладені на нього функції управління формуванням правильних взаємовідносин у колективі, включення кожної дитини в систему колективних відносин, забезпечення їй хорошого місця в колективі при умові створення у класі сприятливого психологічного клімату, а також щоденних спостережень за життям класу та досліджень рівня групової згуртованості на відповідному етапі.

У зв’язку з актуальністю досліджуваної проблеми у процесі написання дипломної роботи нами було теоретично обґрунтовано особливості взаємин молодших школярів у одновіковому колективі, виявлено реальний ступінь інтеграції класного колективу молодших школярів та його згуртованість в умовах діючої системи навчання; досліджено умови покращення взаємин між дітьми молодшого віку; розроблено систему корекційних вправ та ігор для формування у дітей навичок ефективної взаємодії з людьми; визначено способи керівництва дитячим колективом у сучасній школі; експериментально перевірено ефективність розробленої методики в процесі навчання.

Крім того, нами було висунуто для перевірки гіпотезу про те, що рівень опанування учнями вмінь і навичок правильної взаємодії з іншими людьми значно підвищився за умови, якщо методика навчання передбачатиме включення в навчально-виховний процес корекційних вправ та ігрових моментів для покращення взаємодії і комунікацій з іншими, а також створення сприятливих умов для забезпечення кожній дитині хорошого місця в класному колективі.

Для перевірки даної гіпотези ми використовували теоретичні методи, також емпіричні, основним з яких був експеримент з пошуковим, констатуючим та формуючим етапами.

На підставі отриманих даних виявилося, що висунута нами гіпотеза підтвердилась. Дійсно, у експериментальному 4-В класі загальноосвітньої школи № 231 м. Києва після впровадження запропонованої нами методики в навчально - виховний процес відбулося значне покращення ефективності взаємовідносин між дітьми у класному колективі. Це підтвердили результати зрізу у кінці формуючого експерименту, який був проведений за допомогою соціометрії та анкетування для оцінки привабливості класного колективу.

Тим часом, у контрольному 4-А класі загальноосвітньої школи № 231 м. Києва, де запропонована нами методика не була впроваджена, результати проведеного опитування у кінці дослідного навчання не показали покращення у взаєминах між дітьми.

Підсумовуючи слід сказати, що розроблена нами методика довела свою ефективність і має практичне значення для застосування її у сучасній школі. Використовуючи корекційні вправи на розвиток співпраці, мудре педагогічне спілкування з дітьми, враховуючи практичні рекомендації психологів щодо покращення навичок ефективної взаємодії між учнями, а також власний педагогічний досвід, кожен вчитель зможе успішно виконувати покладені на нього функції управління формуванням правильних відносин у колективі і забезпечення в ньому хорошого місця кожній дитині.

Література

1. Абраменкова В.В. Половая дифференциация и сексуализация детства: горький вкус запретного плода // Вопросы психологии. - 2003. - №5. - С. 103-121.

2. Абрамова Г.С. Возрастная психология - М: Академический проект, 2001.-624 с.

3. Андриевская В.В., Балл Г.А., Кисарчук З.Г., Мусатов С.А. Психологические предпосылки эффективности совместной учебной работы младших школьников / "Вопросы психологии", 1985, №4, С. 38 - 46.

4. Аникеева Н.П. Учителю о психологическом климате в коллективе.- М.: Просвещение, 1983.- 94 с.

5. Арутюнян М. Позиция школьника в классе // Воспитание шк. - 1993. - №3 - С. 14-18.

6. Баранова Н. Психологічний клімат у колективі // Психолог.-2003.- №15 (квітень).-С.1-2.

7. Бєліковська М., Мішина С. Ізгої в дитячому колективі // Завуч.-2000.- №17-18.-С.15

8. Білоусова В.О. Етика взаємин у шкільному колективі.- К. 1984.-46 с.

9. Блонский П.П. Психология младшего школьника. Учеб пособие, М: 2002.- 346 с.

10.Божович Л.И., Славина Д.С. Психическое развитие школьника и его воспитание. - М: Знание, 1979. - 345 с.

11.Бондаренко Н.А. Воспитание творческой личности через коллективную деятельность // Нач. шк.- 1999.-№8.-С.61-62.

12.Бондаровська В. Лідерство: психологічні засади успіху // Завуч. - 2003. - №31. - С. 9-12.

13.Бучківська В.В. Взаємини в дитячому колективі - умова особистісно - орієнтованого педагогічного процесу // Педагогіка і психологія - 2000. №1 - С. 72-77.

14.Василькова Ю.В., Василькова Т.А. Опыт социального воспитания личности в коллективе // Василькова Ю.В., Василькова Т.А. Социальная педагогика.-М. 1999.-С.218-258.

15.Вербови - Онух М. Атмосфера у класі // Початкова освіта. - 1999. - №37. - С.12-14.

16.Взаємовідносини між дитиною і оточуємим середовищем як соціально - педагогічна проблема // Школа першого ступеня: теорія і практика. - Переяслав - Хмельницький, 2002. - Вип. 2. - С. 70 - 81.

17.Вікова психологія. Підручник /за ред Косиюка Г.С./-К: "Радянська школа", 1976.-423 с.

18.Вікова та педагогічна психологія. Скрипченко О.В.,Долинська Л.В., та ін. Навч посібник, К:2001. -309 с.

19.Возрастная и педагогическая психология. /за ред. А.В. Петровского.-М: "Просвещение", 1973.-289 с.

20.Возрастная и педагогическая психология. Учебник для студентов пед. институтов / В.В. Давыдов.К: 2000. - 283 с.

21.Волков Б.С. Психология младшего школьника. Учеб. Пособие, М: 2002.- 386 с.

22.Гамезо М.В., Герасимова В.С., Орлова Л.М. Старший дошкольник и младший школьник. Психодиагностика и коррекция развития. М: 1998. - 273 с.

23.Головань Н.О. "Психология", К: 1991, Вип. 37.- 190 с.

24.Голодюк Л. Як навчити учнів спілкуватися на уроці // Рідна школа.-2001.№9.- С.35-38

25.Городчаніна. Стосунки між однокласниками: Виховна година // Позакласний час.-2003.№23.- С.72.

26.Дідусь Н.У. Виховання особистості в колективі //Педагогіка. - Харків, 2003. - С. 128 - 131.

27.Дубровина Д.М. Основи психології: Навчальний посібник. - К: Либідь, 2001.- 280 с.

28.Дубровина И.В. Практическая психология образования, М: 2000. - 370 с.

29.Ермолин А. Кому он нужен, этот лидер // Нар. Образование. - 2004. - №2. - С. 149 - 156.

30.Ефимова Н.С. Взаимопонимание в коллективе // Ефимова Н.С. Психология взаимопонимания.-М., 2004.- С.67-70

31.Зязюн І.А. Дж.Морено і А. Макаренко про соціометрію взаємин у групі // Педагогіка і психологія. 1998.- №1.-С.189-194.

32.Иванова Н.В. Образ группы в сознании школьников в ранних социальных ситуациях общеобразовательных учреждений // Мир психологи.- 2002.-№2.-С.188-200.

33.Калмиков Г. Методи формування взаємин між особою і колективом у дітей 6-10 років // Початкова школа.-1999.-№9.- С.9-11.

34.Калмиков Г. Підходи В.Сухомлинського до виховання взаємин між особою і колективом // Почат.шк.-1997.-№9.- С.39-40.

35.Коломинский Я.Л. Группа сверстников как объект психологического исследования // Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах.- Минск,2000.-С.41-94.

36.Коломинский Я.Л. Психология детского коллектва. Минск: "Народная асвета", 1984. - 239 с.

37.Коломинский Я.Л., Березовин Н.А. "Некоторые педагогические проблемы социальной психологии", М: 1977. Учеб. Пособие. - 126 с.

38.Косма А.В. Мышление учащихся младшего школьного возраста. К: 1968.- 260 с.

39.Котко Т.П. Пути формирования здорового психологического климата в классном коллективе // Практ. Психологія та соц. Робота. - 2001 - №6. - С. 22 - 26.

40.Котко Т.Т. Пути формирования здорового психологического климата в классном коллективе / "Практическая психология и социальная работа", 2001, №7, С. 13-20

41.Кравцова М. Отверженные // Школьный психолог. - 2003 - №45. - с. 4-5.

42.Красовицький М.Ю. Спрямування та корекція впливу дитячої спільності на особистості // Практична педагогіка виховання. - К: Івано - Франківськ, 2000. - С. 133-145.

43.Крутецкий В.А. Основы педагогической психологии.- М: Просвещение, 1972. - 255 с.

44.Крушельницкая О, Третьякова А. Отвергаемые дети: чем им поможет учитель? // Нар. Образование. - 2001. - №4. - С. 132 - 137.

45.Крушельницкая О. Отвергнутые дети: чем им помогут социальный педагог и классный руководитель // Социальная педагогика. - 2004. - №1 - С. 41 - 46.

46.Крушельницкая О. Учимся жить вместе // Нач.шк.-2003.-№9.- С.7-10.

47.Кузнецов А.М. Діяльність учителя в період адаптації першокласників до навчання // Педагогіка і психологія.- 1999.-№3.- С.12-14.

48.М`ясоїд П.А. Загальна психологія: Підручник. - К: Вища школа, 2000.- 412 с.

49.Макаренко А.С. Коллектив и воспитание личности. М. "Педагогика", 1972.-336 с.

50.Максименко С.Д. Соціальні групи // Максименко С.Д. Загальна психологія.-К., 2004.-С.66-77

51.Малчевская С. Лидерство в коллективе школьников // Педагогический вестник.-1997.-№10.- С.15.

52.Манелис Н. Психологический климат в классе // Шк. Психолог.-2001.- №19.-С.14.

53.Молчанова Е.В. Младший школьник в окружающем мире. М: 1998.- 256 с.

54.Москаленко В.В. Соціальна психологія малих груп // Соціальна психологія.- К, 2005.-С.536-563.

55.Мустаева Ф.А. Роль сверстников в социальном формировании личности // Мустаева Ф.А. Основы социальной педагогики. - М: 2001. - С. 178-142.

56.Мухина В.С. Возрастная психология: Феноменология развития, детство, отрочество. - М: Высшее образование, 2000. - 454 с.

57.Нагаєв В.М. Методи визначення соціально-психологічного клімату в колективі // Нагаєв В.М. Конфліктологія.- К., 2004.- С. 134-146

58.Немов Р.С. Психология образования. М: Просвещение, 1994. - 496 с.

59.Немов Р.С., Кирпичник А.Г. Путь к коллективу: Кн. для учителей о психологии ученич. коллектива.- М: Педагогика, 1988.- 144 с.

60.Обухова Л.Д. Детская возрастная психология. Учебное пособие для студентов. - М: Педагогическое общество России. - 1999. - 442 с.

61.Ольга Крушельницкая, Антонина Третьякова. Отвергаемые дети: чем им поможет учитель?/ "Народное образование", 2001, №4, - С. 132-138