Дієслова керують іменниками у певних відмінках.
1.З іменниками в родовому відмінку вживаються дієслова:
вживати заходів
вчитися (навчати, навчитися) грамоти, мови, етикету;
додержувати тиші, порядку;
додержуватися законів, курсу, правил;
завдати шкоди, прикростей;
зазнавати поразки, невдачі;
інформувати директора;
позбавитися клопоту;
слухати поради, батьків.
2.З іменниками чи займенниками у давальному відмінку вживаються дієслова:
вибачати другу; дорівнювати трьом, чотирьом; дякувати Вам ;
запобігати (уникати) втратам, аваріям; підлягати обробці, сумніву; повідомляти директорові;
3.З іменниками у знахідному відмінку вживаються дієслова:
ігнорувати пропозицію, думку;
опанувати спеціальність, курс, мову;
оплачувати послуги, рахунок;
платити за послуги, за проїзд;
освоїти нову техніку;
хворіти на грип, на ангіну.
4. З іменниками чи займенниками в орудному відмінку вживаються дієслова:
говорити (читати, спілкуватися) рідною мовою;
оволодівати знаннями, теорією, методикою;
повідомляти телефоном, телеграмою.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Зубков М.Г. Сучасний український правопис. Комплексний довідник. – Харків, 2002.
2.Мацько Л.І., Мацько О.М., Сидоренко О.М. Українська мова: Навчальний посібник. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2005.
3.Михайлик В.О. Українська мова професійного спілкування: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2005.
4.Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів: Практичний посібник.
–4-е вид., - К.: Либідь, 2000.
5.Пономарів О.Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посіб. – 2-
евид., стереотип. – К.: Либідь, 2001.
6.Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Інститут української мови. – 4-те вид., випр. й доп. – К.: Наук. Думка, 1994.
7.Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Модульний курс: Навч. посіб. – К.: Вища шк.., 2007.
8.Ющук І.П. Українська мова. – К.: Либідь, 2004.
9.Http://bpapers.iatp.org.ua/?chapter=Style
ТЕМА 21
СИНТАКСИС ПРОФЕСІЙНОГО ТА ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ
Основні питання теми
Побудова речень у професійному спілкуванні.
Уживання вставних слів і словосполучень у професійному мовленні.
Дієприкметниковий та дієприслівниковий звороти у професійному спілкуванні.
Уживання активних і пасивних конструкцій у наукових і офіційно-ділових текстах.
Ключові слова: речення, інтонація, розповідні речення, питальні речення, спонукальні речення, будова речень, граматична основа, підмет, присудок, простий підмет, складений підмет, простий присудок, складений дієслівний присудок, складений іменний присудок, підрядний зв’язок (узгодження, прилягання, керування), сурядний зв’язок, однорідні члени речення, просте речення, складне речення, односкладне речення, двоскладне речення, називні, означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові речення, поширене й непоширене речення, вставні слова, синтаксично-стилістичні ознаки української науково-професійної мови, дієприслівниковий зворот, дієприкметниковий зворот, інфінітивні конструкції, пасивні конструкції, віддієслівні іменники, розщеплені присудки, активні конструкції.
Речення є основною синтаксичною одиницею вищого рівня мови, комунікативною одиницею, тобто засобом спілкування. У ньому виражається почуття, прохання, наказ людини. За допомогою речення формується і повідомляється думка.
Речення – це граматично та інтонаційно організована одиниця мови, яка є
головним засобом формування і висловлювання думки.
Речення складається з граматично пов’язаних слів і словосполучень, які є цілим висловлюванням, що характеризується смисловою завершеністю. Особливу роль в оформленні речення відіграє інтонація. Інтонація розрізняє повідомлення, наказ, питання. За допомогою інтонації виділяють найважливіше в повідомленні. Залежно від мети висловлювання речення поділяють на: розповідні, питальні та
спонукальні.
Розповідні – це речення, в яких повідомляється про якийсь факт, подію, явище, наприклад:
Маркетинг охоплює величезний спектр людської діяльності.
Питальні – це речення, які містять запитання, що спонукає співрозмовника до відповіді, до роздуму над відповіддю, наприклад:
Хто організовує процес виробництва на підприємстві?
Такі речення передбачають діалог (чи роздум однієї особи). Питання ставиться за допомогою питальних часток, прислівників та займенників: як, коли, чому та ін. Риторичне питання не потребує відповіді, воно ближче до розповідних речень, тому що в них стверджується якийсь факт, наприклад:
Хіба пропозиція є загальною сумою товарів, що існують на ринку?
Спонукальні – це речення, які містять наказ, вимогу, бажання, заборону, пораду, наприклад:
Будь вимогливим, але справедливим керівником.
У таких реченнях може бути як оклична, так і розповідна інтонація, а до граматичного центру входить дієслово наказового способу, інфінітив. Спонукання також може виражатися частками, вигуками: нехай, хай, бодай, -но, -то, -бо, ну, наприклад: слухай – бо.
Кожне речення має певну граматичну організацію: будову і граматичне оформлення членів речення. Граматичною основою, ядром речення є головні члени (підмет і присудок) або тільки один головний член, наприклад: Кошти держави використовуються спеціальною державною структурою.
Вони формують головну ознаку речення – предикативність.
Підмет – граматично незалежний член двоскладного речення, який інформує про що йдеться в реченні, відповідає на питання хто? що? Підмет може бути простим і складеним.
Простий підмет найчастіше виражається іменником або займенником у називному відмінку, а також іншими частинами мови, які вжиті у значенні іменника, наприклад:
Ціна виступає найважливішим інструментом контролю за економічною поведінкою господарських суб’єктів.
Складений підмет виражається словосполученнями, вжитими у значенні іменника у називному відмінку, а також цілим реченням, наприклад:
Михайло Іванович Туган-Барановський зробив вагомий внесок на шляху поступового введення теоретичного аналізу капіталістичної економіки на макрорівень.
Присудок – головний член двоскладного речення, що означає дію, стан підмета і граматично підпорядковується йому. Відповідає на питання що підмет робить? який він є? хто чи що він є? в якому стані перебуває? та ін.
За граматичною будовою розрізняють прості та складені присудки.Прості присудки виражаються однією дієслівною формою, тому і називаються простими, виражаються дієсловами будь -якої особи, часу, способу, наприклад:
Кредиторів цікавить інформація про фінансову стійкість підприємства.
Складені присудки бувають іменними і дієслівними. Складений дієслівний
– присудок, який складається з двох дієслів: інфінітива і змінюваного допоміжного дієслова, наприклад:
Я можу керувати фірмою.
Складений іменний присудок – складається з іменної частини та дієслова – зв’язки, наприклад:
Економічна стратегія – це сукупність господарських дій.
За будовою речення бувають прості та складні. Просте речення – це речення, яке має одну граматичну основу, що може складатися з двох головних членів речення (підмет і присудок), таке речення називається двоскладним,