правительства Украины; имеет в собственности, хозяйственном ведении или оперативном управлении обособленное имущество и отвечает по своим обязательствам этим имуществом, приобретает от своего имени и осуществляет имущественные и личные неимущественные права; получает правоспособность от своего имени выступать в хозяйственном обороте, заключать все виды гражданско-правовых договоров с хозяйствующими партнерами, потребителями продукции, работ, услуг, поставщиками всех факторов производства, предъявлять виновной стороне иски в суде, быть ответчиком в суде при невыполнении обязательств в соответствии с законодательством и договорами.
ТЕСТИ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ Завдання 1-10 мають чотири варіанти відповідей, з яких лише одна
правильна.Виберіть правильну відповідь.
1.Правильно написано словосполучення:
а) моя автобіографія; б) вільна вакансія; в) особистий підпис; г) мій власний погляд.
2.Правильно написано іменники у формі кличного відмінка:
а) шановний директоре, Олеже Святославовичу, пані Інно; б) Ольга В’ячеславівна, шановний друже, Миколо Геннадійовичу;
в) добродію Дмитренку, високоповажний міністре, шановний колего. г) Оксано Іванівно, шановний доповідачу, Володимир Васильович.
3.Правильно написано слова з великої букви:
а) Запоріждержадміністрація, вулиця Ярославів Вал, Президент АН України; б) Езопівська мова, Адміністрація Президента України, Акціонерний банк
«Ліга»; в) Нацбанк, Майдан Незалежності, фабрика «Полтавчанка»;
г) видавництво «Либідь», Книжкова палата, Київське виробниче об’єднання Каштан.
4. Доповідь – це …
а) одна з найпоширеніших форм публічних виступів; б) розмова двох або більше осіб з метою отримання певної інформації;
в) документ, у якому фіксується хід і результати роботи нарад, засідань; г) критичний відгук на друковану наукову працю.
5. Вступ доповіді повинен містити:
а) переконливі цифри, факти, цитати; б) причину, мету виступу, розкривати суть конкретної справи; в) підсумок виступу; г) переконливі міркування.
6.Основна частина промови передбачає:
а) виклад матеріалу; б) доказ; в) спростування;
г) виклад матеріалу, доказ, спростування.
7.Успіх публічного виступу залежить від:
а) міміки; б) жестів;
в) зовнішнього вигляду; г) професійного рівня промовця.
8.Структура доповіді повинна відповідати таким вимогам:
а) суцільний текст, без ліричних відступів, висновки узгоджені зі вступом; б) висвітленню кожного питання приділяти однакову кількість часу;
в) теоретична обґрунтованість, опора на фактичний матеріал, наведення переконливих прикладів;
г) суцільний текст, без ліричних відступів.
9.За змістом і формою описи бувають:
а) загальні; б) конкретні; в) предметні;
г) загальні, конкретні, предметні тощо.
10.Розповідь – це …
а) динамічний функціональний тип мовлення, що виражає повідомлення про послідовний розвиток подій;
б) систематизований виклад предмета промови, його частин, особливостей; в) тип мовлення, за допомогою якого розкривають зв’язок між явищами
дійсності; г) тип мовлення, за допомогою якого доводять або спростовують тези.
НА ЗАМІТКУ МАЙБУТНЬОМУ ФАХІВЦЮ
До доповіді потрібно готуватися заздалегідь, продумуючи структуру, роблячи помітки.
Варто скласти план доповіді, добрати приклади, опрацювати літературу з даної теми.
Часто у науці думки авторів розходяться щодо певної проблеми, тому потрібно узагальнити це у вигляді схеми, таблиці, класифікації тощо. Висловіть свою думку з цього приводу.
Напишіть текст доповіді. Спробуйте виголосити її наодинці, перевірте наголошування деяких слів, уточніть значення незнайомих слів.
Виходьте до трибуни впевнено, уже цим справлятимете позитивне враження на слухачів.
У випадку неподання керівником інформації про вас і вашу діяльність, зробіть це самі.
Не поспішайте. Існує межа швидкості, з якою мозок людини може сприймати й засвоювати нові поняття.
Намагайтесь встановити контакт зі слухачами та викликати в них інтерес до розмови. Підтримуйте зацікавленість слухачів упродовж усього виступу.
Ставте слухачам риторичні запитання. Вони допоможуть активізувати увагу слухачів.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. – К., 1997.
2.Гладіна Г.І., Сеніна В.К. Питання мовленнєвої культури та стилістики. – К.,
1997.
3.Головащук С.І. Українське літературне слововживання. – К., 1995.
4.Гринчишин Д.Г., Капелюшний А.О. та ін. Словник-довідник з культури української мови. – Львів, 1996.
5.Довідник з культури мови: [Посібник]/С.Я. Єрмоленко, С.П. Бибик, Н.М. Сологуб та ін.; За ред. С.Я. Єрмоленко. – К., 2005.
6.Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей. – К., 1998.
7.Коваль А.П. Слово про слово. – К., 1986.
8.Шевчук С.В.Українське ділове мовлення. – К.: Вища шк., 2004.
9.Http://www.doimVka.net/ftemal3134.html
10.Http://www.geocities.com/ukrexlibris/
ТЕМА 13
СУТНІСТЬ І СПЕЦИФІКА ПРОФЕСІЙНОГО ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ
Основні питання теми
Специфіка діалогічного мовлення.
Репліка як одиниця діалогічного мовлення.
Форми діалогічного мовлення: ділова бесіда, нарада, переговори.
Ключові слова: діалогічне мовлення, специфіка діалогічного мовлення, мовнокомунікативна компетенція фахівця, культура діалогічної мови, полілог, бесіда (індивідуальна, ділова), нарада (диспетчерська, інформаційна, проблемна), види нарад (засідання, конференції, збори тощо), переговори, дипломатичний протокол.
У професійній діяльності важливу роль відіграє діалогічне (грец. dialogos
–бесіда, розмова) мовлення – форма соціально-мовного спілкування, основа співробітництва і взаєморозуміння між людьми у процесі спільної діяльності.
Діалог передбачає безпосередній словесний контакт мовця і слухача, під час якого відбувається активна мовленнєва взаємодія: висловлення (репліки) одного змінюються висловленнями (репліками) іншого, тобто мовець і слухач увесь час обмінюються ролями. Це природна й простіша, ніж монолог, форма спілкування, тому й займає 70% усього мовного спілкування. Діалогічна мова формується під впливом мотивів діяльності, має певну мету, завдання.
Специфіку діалогічного мовлення визначають:
–непідготовленість спілкування, оскільки неможливо заздалегідь спланувати мовну поведінку як співрозмовника, так і власну;
–безпосередність контакту учасників спілкування, а звідси – можливість емоційних проявів;