–фонда дополнительной заработной платы;
–других поощрительных и компенсационных выплат.
Основная заработная плата – это вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности). Основная заработная плата устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих должностных окладов для служащих .В фонд основной заработной платы, в частности, включается оплата труда за время пребывания в командировке (за исключением возмещения расходов в связи с командировкой: суточных, стоимости проезда, расходов на наем жилого помещения), а также стоимость продукции, выдаваемой работникам при натуральной форме оплаты труда. Подробный перечень выплат, включаемый в состав основной заработной платы, приведен в п.п.2.1 п.2 Инструкции №5.
Дополнительная заработная плата – это вознаграждение за труд свыше установленных норм, за трудовые успехи, изобретательность, а также за особые условия труда. Она включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных заданий и функций.
Действующим трудовым законодательством предусмотрены, в частности, такие виды доплат и надбавок:
–за совмещение профессий (должностей) и выполнение обязанностей временно отсутствующего работника (ст.105 КЗоТ);
–за время, отработанное сверх установленной нормы (ст.106 КЗоТ);
–за работу в праздничные и нерабочие дни (ст.107 КЗоТ);
–за работу в ночное время (ст.108 КЗоТ);
–доплата за работу в тяжелых и вредных и особо тяжелых и особо вредных условиях труда (ст.100 КЗоТ);
Другие надбавки и доплаты, предусмотренные действующим законодательством, включая доплату до размера минимальной заработной платы.
Другие поощрительные и компенсационные выплаты – выплаты в форме
вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, которые не предусмотрены актами действующего законодательства или осуществляются свыше установленных указанными актами норм.
ТЕСТИ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ Завдання 1-10 мають чотири варіанти відповідей, з яких лише одна
правильна.Виберіть правильну відповідь.
1. Мовлення людини – це …:
а) система вимог, регламентацій стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності (усній чи писемній);
б) своєрідна візитна картка, свідчення рівня освіченості людини, її культури; в) сукупність мовних засобів, які регулюють нашу поведінку в процесі
мовлення; г) дотримання усталених мовних норм усної літературної мови.
2. Головним завданням культури мови є:
а) пропаганда й засвоєння літературних норм у слововжитку, граматичному оформленні мови;
б) вживання діалектів; в) використання жаргонізмів; г) вживання суржику.
3. Основною ознакою культури мовлення є:
а) правильність; б) точність; в) змістовність; г) багатство.
4. Культура мовлення – це …:
а) система вимог, регламентацій стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності (усній чи писемній);
б) правила мовленнєвої поведінки , прийняті національним колективом мовців;
в) сукупність мовних законів, зумовлених змістом і метою висловлювання; г) сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які
закріплюються у процесі суспільної комунікації.
5. Доречність мовлення передбачає:
а) добір мовних засобів відповідно до мети й умов спілкування; б) поповнення свого індивідуального словника, виховання чуття мови;
в) добір слів й побудову речення так, щоб найточніше передати зміст висловлювання;
г) дотримування норм літературної мови.
6. Нормативність – це …:
а) дотримування правил усного та писемного мовлення; б) бути оригінальним у висловлюванні та вміти впливати на співрозмовника;
в) кожне висловлювання завжди повинно мати основну думку, ідею; г) виклад думок, що включає зміст, форму й мовне вираження.
7.Однією з комунікативних якостей мовлення й ознаки його культури є:
а) виразність; б) точність; в) змістовність; г) доречність.
8.Фахова підготовка економіста передбачає:
а) досконале знання законів, високий рівень культури мовлення;
б) знання рідної мови; в) володіння силою слова;
г) користування всіма мовними одиницями залежно від умов спілкування.
9.Мовна освіта передбачає:
а) мовне виховання; б) формування усвідомленої позитивної мовної поведінки; в) мовне навчання;
г) мовне виховання і формування усвідомленої позитивної мовної поведінки.
10.Висока культура мови – це …:
а) інтелігентська забаганка; б) життєва необхідність для народу;
в) виховання навичок літературного спілкування; г) несприйняття спотвореної мови або суржику.
НА ЗАМІТКУ МАЙБУТНЬОМУ ФАХІВЦЮ Як досягти високої культури мовлення, виразності й багатства
індивідуальної мови?
Виробіть стійкі навички мовленнєвого самоконтролю і самоаналізу. Не говоріть квапливо – без пауз, «ковтаючи» слова.
Частіше «заглядайте у словник» (М. Рильський), правопис, посібники зі стилістики тощо.
Постійно збагачуйте свій інтелект, удосконалюйте мислення, бо немає думки
– немає мови.
Збагачуйте своє мовлення новими мовними професійними засобами. Вивчайте мовлення майстрів слова.
Читайте хоч би періодично українську класичну і сучасну літературу та публіцистику, пресу з тим, щоб мати «на слуху» рівень розвитку сучасної української літературної мови.
Постійно будьте уважними до своєї мови і мови найближчих осіб, колег, дбайте про автоматизм гарного мовлення.
Сприймайте мову як свою людинолюбну сутність, як порадника і помічника в суспільному житті.
Оволодівайте жанрами, видами писемного мовлення, зокрема професійного мовлення.
Привчайте себе до системного запису власних думок та спостережень, щоденникових записів, сімейної хроніки тощо.
Виробіть звичку читання «з олівцем у руках».
Жоден цікавий і вартісний вираз не повинен бути втрачений для нас.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. – К.: Рідна мова, 1998.
2.Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови). – Київ: Довіра, 1999.
3.Єрмоленко С.Я., Сологуб Н.М., Бибик С.П., Сюта Г.М., Чимеркін С.Г. Довідник з культури мови. – К.: Вища школа, 2005.
4.Мацько Л.І., Мацько О.М., Сидоренко О.М. «Українська мова». – Донецьк: ТОВВКФ «БАО», 2005.
5.Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Українське ділове мовлення. – К.: Либідь,
1997.
6.Українська мова. Енциклопедія /Редкол.: В.М.Русанівський та ін. К.: Українська енциклопедія, 2000.
7.Шевчук С.В. Ділове мовлення. – К.: Літера, 2003.
8.Шевчук С.В.Українське ділове мовлення. – К.: Атака, 2004.
9.Ющук І.П. Українська мова. – К.: Либідь, 2004.
10.Http://www.novamova.com.ua
11.Http://bpapers.iatp.org.ua/?chapter=Style