Пізнаючи мову, людина пізнає світ. «Межі моєї мови означають межі мого cвiтy», – писав Л. Й. Вітгенштейн. Гносеологічна функція полягає не тільки в акумуляції, накопиченні досвіду суспільства. Мова є засобом мислення, формою існування думки. Отже, у пізнанні нового, раніше не відомого, вона є обов’язковим чинником.
Мислетворча функція. Вона полягає в тому, що мова є засобом фор мування думки, оскільки людина мислить за допомогою мовних форм.
Цю функцію деякі вчені називають функцією формування i формулювання думки. Вона може передувати комунікації, а може i відбуватися одночасно iз спілкуванням, у процесі комунікації.
Виділяють два базових типи мислення: конкретне (образно-чуттєве) і абстрактне (понятійне).
Учені зазначають, що понятійне мислення послуговується поняттями, якi позначені словами i якi не могли б без слів існувати. Мислячи, людина зіставляє поняття, протиставляє їx, поєднує, заперечує, порівнює. Для цього в мові існують спеціальні засоби. Тому мислити – означає оперувати мовним матеріалом, словами.
Зауважимо, що думаємо, мислимо ми категоріями тієї мови, яку краще знаємо, тобто рідної. Отже, сам процес мислення має національну специфіку.
Естетична функція виявляється в тому, що за допомогою мови людина може сприймати красу i передавати її іншим людям, бути творцем культурних цінностей. Мова є першоелементом культури. Завдяки мові з’явився фольклор, художня література, театр. За допомогою мови вони живуть донині i житимуть вічно. Кажуть, що все ґрунтується i обертається навколо слова, мови в цілому. І це дає підстави стверджувати, що мова становить хребет культури, її храм.
У живому мовленні мова виконує, в основному, функцію спілкування, комунікації. У художньому твopi головне призначення мови – образотворення. А вже за допомогою мовних образів художнього твору відбувається «спілкування» митця з читачем, слухачем.
Учені стверджують, що мові властиві закони, милозвучності.
Це, а також досконала організація мовного матеріалу в процесі спілкування, може бути джерелом естетичної насолоди, що найвиразніше виявляється при сприйнятті ораторського та художнього, зокрема поетичного, мовлення.
Виховання відчуття краси мови – це основа всякого естетичного виховання. Культуроносна функція. Мова – основа культури кожної нації, найбільший її скарб. Культура народу може розвиватися тільки мовою цього народу. Усім відомо, що пізнати інший народ ми можемо через вивчення його мови, бо культура кожного народу зафіксована в його мові. Ми, українці, засвоюємо культуру свого народу i передаємо духовні цінності від покоління до покоління за допомогою української мови. А коли пропагуємо свою мову у світі, то
пропагуємо i власну культуру, й надбання, збагачуючи світову культуру. Культуроносна функція мови постійно i виразно виявляється, передусім, у
тому, що людина, пізнаючи мову свого народу, прилучається до джерел неповторної духовності нації, з часом стає її носієм і навіть творцем.
Фатична функція – це функція встановлення контактів, звертання уваги на себе, «підготовка» потенційного співрозмовника до сприйняття інформації.
Волюнтативна функція – вираження волі щодо співрозмовника: вітання, прощання, прохання, вибачення, запрошення, порада, спонукання, заборона тощо.
Магічно-містична функція. Описи цієї функції мови є частково у книгах В. Тодорова «Миф. Ритуал. Символ. Исследования в области мифопоэтического», Джеймса Джорджа Фрезера «Золотая ветвь» (відомий переклад із англійської на російську) та інших. Де Фрезер зазначав, що деякі слова мають магічну силу, вимовляти їx просто забороняли. Так, туземці племені толампу на острові Целебес вірять, що, написавши ім’я людини, ви можете разом iз іменем забрати i душу людини. Tому толампiйцi впродовж віків передавали один одному, що потрібно приховувати своє ім’я від інших.
У багатьох народів спостерігається явище накладання табу на певні iменa (албанці, жителі Центральної Австралії замовчували імена покійників; кафрцi, нумфори (Голландія, Нова Гвінея) – імена родичів; племена дагомейцiв та бахімів у Центральній Африці – імена правителів та священних осіб). М. Бердяєв
зазначав: «Слова мають величезну владу над нашим життям, владу магічну, ми зачаровані словами i значною мірою живемо в їхньому царстві».
Ученими описано перекази людей про те, як за допомогою певних дій i вимовлених речень, словосполучень, слів «виймали» душу людини.
Магічна функція мови проявляється, зокрема, у тому, що слова здатні викликати уявлення, образи предметів, істот, якi не існують взагалі. Наприклад, на світосприймання людей, на їх орієнтацію в реальності, погодьмося, мають деякий вплив слова відьма, упир, водяник, тощо. Магічна функція мови виявляється у заклинаннях тощо.
Містична функція мови виявляється у вipi людей у можливість за допомогою слова викликати богоявлення, оживити мертвих, подіяти на певний предмет чи особу, підкоряючи їх своїй волі. У віpi, що вимовлене слово може накликати хворобу, нещастя, нанести шкоду. У стародавньому Єгипті був ритуал розбивання глиняних посудин з іменами вopoгів, щоб накликати на них погибель. У сучасному Єгипті є звичай писати листи до святих i класти їх на огорожу могил.
Чимало виявів магiчно-мiстичної функції мови є у звичаях, обрядах i традиціях українців.
Демонстративна функція – підкреслення вираження за допомогою мови своєї етнічної, національної приналежності. Так, чеські студенти на вулицях колись німецькомовної Праги розмовляли голосно по-чеськи, демонструючи свою відданість національній мові. Таку ж позицію висловлював i Т. Г. Шевченко, заявляючи «вмію, та не хочу» (щодо вживання російської мови).
Мова – явище системне. Її функції виступають не ізольовано, вони виявляються у взаємодії. Відсутність чи неповнота використання якоїсь iз них згубно впливає на мову в цілому, а це, у свою чергу, відбивається опосередковано на долі народу.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1.У чому полягає призначення номінативної функції мови?
2.Яка функція мови передає «розкіш людського спілкування»?
3.Яка функція мови відтворює мовний «портрет» і «паспорт» кожної людини?
4.Що виражає експресивна функція мови?
5.За допомогою якої функції мови людина пізнає світ?
6.Яку функцію мови називають функцією формулювання думки?
7.Яка функція розкриває культурні цінності мови як храму будь-якої нації?
8.У чому полягає призначення культуроносної функції мови?
9.У чому суть фатичної функції мови?
10.Яка функція виражає волю щодо співрозмовника?
11.У чому виявляється магічно-містична функція мови?
12.Що виражає демонстративна функція мови?
13. Чи можуть функції мови існувати ізольовано одна від одної?
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
Завдання 1. Напишіть тези до теоретичного матеріалу «Функції мови».
Завдання 2. Наведіть приклади використання кожної функції мови. Обґрунтуйте свою відповідь.
Завдання 3. Випишіть терміни з теоретичного матеріалу «Функції мови». Визначте рід і число цих слів.
Завдання 4. Перекладіть подані слова і словосполучення українською мовою і складіть із ними речення.
Согласно распоряжению; в скором времени; предъявить вексель; переводной вексель; взыскать деньги; из-за денег; давать заключение; без задержки; испытывать затруднение; по мере развития.
Завдання 5. Прочитайте текст «Мовні обов’язки громадян» і висловіть власну думку щодо актуальності порушеної в тексті проблеми.
МОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН
Мова – запорука існування народу. Захищаючи рідну мову, ти захищаєш свій народ, його гідність, його право на існування, право на майбутнє. Не ухиляйся від цієї боротьби!
Захист рідної мови – найприродніший і найпростіший, найлегший і водночас найнеобхідніший спосіб національного самоутвердження й діяльності в ім’я народу. Маєш нагоду бути борцем за свій народ – будь ним!
Володіння рідною мовою – не заслуга, а обов’язок патріота.
Розмовляй рідною мовою – своєю і свого народу: скрізь, де її розуміють, з усіма, хто її розуміє. Не поступайся своїми мовними правами заради вигоди, привілеїв, лукавої похвали.
Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері: її люблять не за якісь принади чи вигоди, а за те, що вона – мати.
Сім’я – первинна клітина нації. Щоб вона не омертвіла й не відпала від національного організму, її має живити культ рідної мови. Тому розмовляй у сім’ї мовою своєї нації. Не вмієш – учись. Прищеплюй дітям ставлення до мови як до святині, найдорожчого скарбу.
Допомагай кожному, хто хоче вивчити українську мову. Ніколи не зупиняйся у вивченні рідної мови. «Усі головні європейські мови можна вивчити за шість років, свою ж рідну треба вчити ціле життя» (Вольтер).