в) моніторинг, доллар, дослідно-виробничий, втридорога; г) пасажиро-кілометр, пастерезація, маса, ландо.
8. Правильно вжито словосполучення у рядку…
а) домашній адрес, заключення до роботи, мої відношення з другом, виписка з протоколу;
б) мої стосунки з другом, особистий приклад, на моє прохання, витяг з протоколу;
в) бувший директор, по моїй просьбі, особливий розклад, домашня адреса; г) висновки до роботи, мої відносини з другом, колишній директор, виписка з
протоколу.
9.Згідно з орфографічними та граматичними нормами правильно записано числівники у рядку…
а) чотирма, сіма, сьома, двум; б) п’ятьсот, п’ятидесяти, дев’яноста, двадцять;
в) мільйон, восьми, вісьмастами, трьох; г) шестисот, шістдесят, двухсот, десятьом.
10.Варіант поданого спеціального тексту відповідає пунктуаційним нормам української літературної мови у рядку…
а) головне призначення державних фінансів: сприяти через різноманітні фінансові інституції успішному економічному, і соціальному розвитку держави забезпечення прав і свобод людини;
б) головне призначення державних фінансів – сприяти через різноманітні фінансові інституції успішному економічному і соціальному розвитку держави, забезпечення прав і свобод людини;
в) головне призначення державних фінансів сприяти через різноманітні фінансові інституції успішному економічному і соціальному розвитку держави, забезпечення прав і свобод людини;
г) головне призначення державних фінансів, сприяти через різноманітні фінансові інституції – успішному економічному і соціальному розвитку держави, забезпечення прав і свобод людини.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови: навчальний посібник. – К.: ВЦ «Академія», 2007.
2.Орфоепічний словник української мови: в 2-х т./ за ред. М. М. Пещак – К.: Довіра, 2001.
3. |
Словник-довідник з культури української мови / Д. Д. Гринчишин, |
С. А. Капелюшний та ін. – К.: Знання, 2004. |
|
4. |
Http://www.novamova.com.ua |
ТЕМА 3
ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ МОВИ ЯК СУСПІЛЬНОГО ЯВИЩА
Основні питання теми
Функції мови та їх суспільна роль.
Номінативна функція.
Комунікативна функція.
Ідентифікаційна функція.
Експресивна функція.
Гносеологічна функція.
Естетична і культуроносна функції мови.
Фатична та волюнтативна функції мови.
Магічно-містична функція мови.
Демонстративна функція мови.
Ключові слова: функції мови, номінативна функція, комунікативна функція, ідентифікаційна функція, гносеологічна функція, естетична функція, культуроносна функція, фатична функція, експресивна функція, магічно-містична функція, демонстративна функція.
Унікальним явищем життя людини і суспільства є мова. Вона виступає засобом спілкування, знаряддям мислення, а також зберігає інтелектуальні, культурні, національні, історичні здобутки людства. Усі ці завдання реалізуються завдяки багатофункціональності мови.
Функції мови (від лат. functio – виконання, здійснення) – це призначення, роль, завдання, що їх виконує мова в суспільному вжитку. Охарактеризуємо основні функції мови.
Номінативна функція – це функція називання. Мовні одиниці, передусім слова, служать назвами предметів, процесів, якостей, кількостей, ознак тощо. Усе
пізнане людиною з дитячих poкiв одержує свою назву i тільки так існує y свідомості. Цей процес називається лінгвалізацією (омовленням) світу.
Люди впродовж віків давали назви i тому, що існує в реальному світі, i тому, що існувало в їх уяві. Вчені вказують, що гігантський світ фольклору, художньої літератури icнyє тільки завдяки мові. Але його вплив на нашу поведінку, на наш спосіб життя іноді не менший, ніж вплив реального свiтy.
Усе, що нас оточує, представлено номінативними одиницями (словами та сталими словосполученнями). Мова є картиною, «зліпком» реального свiтy. Зрозуміло, що кожна мова становить своєрідну картину дійсності (наприклад, у нас одне слово «сніг», а в еcкiмociв icнyє кілька десятків слів на позначання снігу; по-різному мовно розчленовані в різних мовах одні й тi ж фрагменти позамовного свiтy).
Комунікативна функція. Суть її полягає в тому, що мова використовується для комунікації – інформаційного зв’язку між членами суспільства (лат. соmmuniсасiо – спілкування). Відомий мовознавець Б. О. Серебреников образно назвав комунікаційну функцію «локомотивом історії мови». Ця функція є надзвичайно важливою як для суспільства, так i для мови: мова, якою не спілкуються, стає мертвою; народ, який втрачає свою мову, зникає (асимілюється, переймаючи іншу мову).
«Людина має схильність спілкуватися з собі подібними, тому що в такому cтанi більше почуває себе людиною» (І. Кант). Пригадаймо також слова А. де Сент-Екзюпері, який зазначав, що найбільша розкіш на свiтi – це розкіш людського спілкування. Бути засобом спілкування – це найважливіша, базова функція мови, їй так чи інакше підпорядковані iншi функції.
Людство знає чимало засобів обміну інформацією: транспортна сигналізація, символіка науки, дорожні знаки, знаки спортивного суддівства, символи, коди, жести тощо.
Серед ycix названих засобів передачі сигналів, інформації мова продовжує займати головне місце; yci позамовні знакові системи є похідними вiд неї; без мови їx не можна було б нi створювати, нi використовувати, нi вивчати.
Для повноцінного функціонування i розвитку мови вона повинна використовуватись у вcix сферах комунікації – у науці, у повсякденному житті, у художній, словесній творчості, виробництві, ділових стосунках, освіті, культypi, а не лише в окремих сферах, наприклад, у літературі.
Ідентифікаційна функція. Iдентифiкацiя (вiд лат. identifico – ототожнюю) – уподібнення, установлення тотожності об’єктів на підставі тих чи інших ознак. Отже, за допомогою мови, особливостей мовлення можна встановити, вирізнити, зiдентифiкувати одну особистість серед інших, тому що кожен iз нас має свій «портрет», свiй мовний «паспорт», у якому відображено вci параметри нашого Я – нацiонально-етнiчнi, соціальні, культурні, духовні, вікові.
Ідентифікація виявляється у часовому та просторовому вимірі, тому що пов’язує нас із предками, які теж говорили нашою мовою, а також із сучасникамиукраїнцями, які живуть в інших країнах: Росії, Канаді, Америці, Австралії та ін.
Експресивна функція. Вона полягає в тому, що мова є універсальним засобом вираження внутрішнього свiтy людини. Поки людина мовчить, вона залишається загадкою для оточуючих. Заговоривши, ніби розкриває свій внутрішній світ. Учені зазначають, що саме мова дає можливість перетворювати внутрішнє, суб’єктивне в зовнішнє, об’єктивне, доступне для сприйняття. «Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив», – стверджували мудреці античності.
Отже, кожна людина – це цілий неповторний світ, сфокусований у її свідомості, емоціях, волі. Але цей cвіт прихований від інших людей, i тільки мова дає можливість розкрити його для інших. Чим досконаліше людина володіє мовою, тим виразніше, повніше, яскравіше постає ця людина перед іншими як особистість.
Через мову розкривається i народ, i нація.
Гносеологічна функція. За допомогою мови людина пізнає cвiт. На відміну вiд тварини, вона користується не тільки власним досвідом, але й тим, що пізнали до неї попередники та сучасники. Людина ніколи не починає пізнавати світ спочатку, з «нуля». Досвід суспільства закодовано в мові, в її словникові, граматиці, а за наявності письма – також у вигляді текстів.