Ефекти вживання алкоголю: підвищення настрою, розслаблення, кайф- ефект, стимуляція уяви, відхід у сферу мрій, відрив від реальності, відчуження. Підлітки не знають, як впливають психоактивні речовини на організм, і очікують від цього задоволення, « кайфу», що має їм допомогти відчути себе дорослим, лідерами серед однолітків.
Наслідки:
• внутрішній біль і страждання, відчуття розладнаності життя;
• сплутаність і дезорієнтація, інтелектуальна деградація, зменшення функцій мислення, сприймання, пам'яті, мовлення. Трудності зі зосереджуванням, провали в пам'яті - це первинні прояви алкоголіка;
• втрата «мірки» під час пиття;
• неконтрольованість емоцій;
• вина і сором. Якщо підліток є з побожної родини, він чудово розуміє, що грішить, і це ще більш посилює відчуття вини;
• низька самооцінка: алкоголік вважає, що він нічого не вартий, що в нього немає сили волі, інакше він би зумів взяти себе в руки. Такі переживання власної нікчемності заставляють його дальше пити;
• депресія;
• відчуження і самоізоляція. «Алкоголік, відчужений від Бога та інших людей, залишений напризволяще стражданням на самоті... Він думає: «Їм всім на мене наплювати. Вони не проходили через те, через що я перейшов».
У підлітковому віці, починаючи з 11 років, дорослі втрачають свій вплив на дитину, і більшої значущості набуває спілкування з однолітками, причому чим нижче соціальний статус підлітка, тим менше його вплив на групу, а значить більше дій, з якими він не згодний і робить заради групової норми. Тому основний акцент роботи соціального педагога в цьому віці - це робота з групою через такі напрямки діяльності:
Профілактика причин і наслідків алкоголізму. Це можна здійснити через проведення групових дискусій на теми, пов`язані з алкоголізмом.
Організація вільного часу підлітків. Необхідна своєрідна яскрава реклама діяльності гуртків, секцій, клубів, дитячих і юнацьких організацій, щоб підліток міг обрати собі заняття до душі.
Антиалкогольне виховання, проведене соціальним і спрямоване на формування в підлітка твердих антиалкогольних переконань про необхідність тверезого способу життя.
Посередницька робота соціального педагога - підключення до профілактичної роботи не лише батьків, учнів, але і співробітників міліції, лікарів районної поліклініки.
Подолання соціально-педагогічної занедбаності підлітка, що виявляється у вигляді обмеженості словникового запасу, бідності знань про оточуючий світ.
Якщо порівнювати Інтернет-залежність з іншими видами залежностей, то можна виявити достатнє число спільних рис. Більшість терапевтів зійшлися в думці, що не Інтернет робить людину залежною, а людина, схильна до залежності, знаходить діяльність, яка і стає об'єктом залежності. Ряд авторів вважає, що існує так званий залежний тип особистості і люди, які мають такі риси, потрапляють у групу ризику. Цими рисами є крайня несамостійність, що невміння відмовити, сказати "ні" через страх бути відкинутим іншими людьми, ранимість критикою або несхваленням, небажання брати на себе відповідальність і приймати рішення, і як наслідок сильне підпорядкування значимим людям; все це характеризує пасивну життєву позицію, коли людина відмовляється першим вступати в контакт з оточуючими і самостійно приймати рішення.
За статистикою, до кібер-залежності схильні люди з двома типами дезорієнтації: соціальної і сексуальної. Соціальна дезорієнтація виражається в низькій самооцінці, в уникненні проблем і відповідальності, у спробах відволіктися від будь-якої іншої залежності. Також соціальна дезадаптація характеризується вузьким колом спілкування, невмінням висловити, поділитися своїми переживаннями, нестатком близьких відносин, імпульсивністю, невмінням спланувати свій час, домагатися поставлених цілей і добре планувати свою діяльність. Ці люди, часто відмовляються від раніше намічених цілей і, як наслідок, перебувають у стані депресії. Крім того, для залежного типу особистості властиві страх самотності. Сексуально дезорієнтовані інтернет-залежні - це взагалі новий тип людини, гідний окремого опису. За статистикою, кожен п'ятий користувач так чи інакше залучений в сексуальну онлайнову діяльність. Драматизм даного виду залежності для підлітків полягає в тому, що він наздоганяє їх в перехідному віці, в момент статевого дозрівання, і тоді у підлітка формується асоціальне уявлення про секс. Для розуміння, що робить кіберсекс залежністю, К. Янг пропонує наступну модель: доступність - контроль - збудження, які є трьома базовими причинами цієї залежності. Інтернет задовольняє багатосвідомі і підсвідомі потреби користувачів. Він містить все, чим може бути захоплений користувач. І це основна причина, яка пояснює пристрасть до Інтернету. Згідно з даними останніх досліджень, відхід у світ фантазій став однією з поширених стратегій поведінки сучасної молоді у важких життєвих ситуаціях. Вже існують концепції, згідно яким "алкоголем" постіндустріальної епохи були наркотики, а в інформаційну їм стануть комп'ютерні ігри.
Отже, у підлітковому віці
відкривається світ нових можливостей, і не потрібно забувати про те, що саме в
цьому віці у дитини повністю формується уявлення про цей світ, і якщо дитина
потрапить під дію шкідливих чинників, то переконати її в тому, що буває і
краще, не вийде.
У цьому віці діти швидко звикають до нового, і легко піддаються впливу інших
людей, а тим паче, якщо ця людина є авторитетом для них. Тому необхідно з
дитинства дитині розповідати, про те, що добре, а що погано, і особливо
необхідно класному керівнику та соціальному педагогу в школі звертати увагу на
таких учнів, адже не кожному батьки можуть розповісти про шкоду тих чи інших
шкідливих речовин.
1.3
Технологічні аспекти профілактичної роботи соціального педагога з підлітками,
схильними до адиктивної поведінки
Система профілактичних та корекційних заходів пов'язана зі створенням у підлітків альтернативної мотивації по відношенню до негативних потреб, які виникають, підведенням їх до обдуманого вибору. Стійкість особистісних рис і хоча б елементи позитивної мотивації стають тим фундаментом, на якому може будуватися програма допомоги і підтримки підлітків з адиктивною поведінкою.
Вона включає наступні заходи:
. Групові форми роботи, в тому числі психотерапевтичні, які:
а) відкривають можливість формування в актуальних для всіх і кожного життєвих ситуаціях отримання нового досвіду нормальних людських взаємин, стимулюють знову виникаючі концепції «Я», нові моделі ідентифікації;
б) забезпечують формування почуття приналежності до ближніх, що виключає ізоляцію в навколишньому середовищі; захищеність від хронічного стресу; розширення тимчасових перспектив.
Вправи, які при цьому виконують учасники занять, - рольові ігри, тренінги тощо, - допоможуть отримати новий досвід при взаємодії з оточуючими шляхом включення різноманітних відчуттів - від найнеобразливіших до тих, що захоплюють дух. Розігруються не тільки сцени з життя, які підліткам добре знайомі, але й робиться спроба поринути в невідомий світ дорослих. Це допомагає розширити уявлення про життя, про свої можливості, почуття, розібратися в проблемах, приміряти на себе дорослі ролі, зрозуміти «зсередини» своїх батьків, викладачів, вихователів, близьких, а значить, зробити ще один крок до дорослості.
. Індивідуальні форми роботи, що включають корекцію поведінки та широкий діапазон впливів - від групових тренінгів до цікавої, предметної (у тому числі трудової) діяльності, професійно орієнтує його, що сприяє побудові позитивної взаємодії з оточуючими, що розширює його контакти з іншими дітьми і соціумом.
. Корекція ставлення до майбутнього за рахунок професійної орієнтації та формування установок на вибір кар'єри під керівництвом кваліфікованого фахівця через фіксацію і розвиток особистісних значень змін, що відбуваються в соціальних відносинах, цілеспрямоване впорядкування своєї діяльності, визначення найближчих і віддалених перспектив, виділення та усвідомлення різних систем цінностей.
Виділяють кілька видів профілактичної роботи:
. Первинна профілактика - заходи, спрямовані на те, щоб хвороба, процес або проблема не з'явилися.
. Вторинна профілактика - заходи, спрямовані на якомога більш раннє виявлення і припинення або зміна на краще перебігу хвороби, процесу або проблеми.
. Третинна профілактика - зупинка чи уповільнення перебігу хвороби, процесу або проблеми та їх наслідків, навіть якщо основний (патологічний) стан зберігається.
Первинна профілактика виглядає як: а) інформаційні кампанії в засобах масової інформації, б) забезпечення відповідних засобів захисту, в) пропозиція альтернативної поведінки у громадському та культурному середовищі.
Вторинна профілактика включає в себе:
а) цілеспрямовані інформаційні кампанії (на основі безпосередніх відносин у суспільстві), б) надання засобів захисту і пояснення їх використання, г) внесення змін до закону з метою позитивного перетворення суспільства, схильного до високого рівня ризику, а також з метою запобігання розповсюдження даного явища, д) навчання педагогів та осіб, що реалізують профілактичні програми.
Вимоги до профілактичної освіти:
1. Комплексне та системне викладання всіх знань в області профілактичної освіти повинно стати частиною обов`язкового навчання у школі, починаючи з молодших класів.
2. Профілактична освіта повинна, перш за все, виховувати в учнів почуття відповідальності за своє здоров`я та за свою поведінку.
. Профілактична освіта не повинна фіксуватися на якійсь одній ізольованій інформації про той чи інший фактор, який вважається шкідливим для здоров`я.
. У ході профілактичної освіти пропаганда тверезості повинна концентруватися не на фіксації шкідливих наслідків вживання алкоголю, а на реальних перевагах, які несе в собі тверезе життя.
. Важливим джерелом інформації для певних цільових груп є програма формування здорового способу життя, тому що існує прямий зв`язок між поведінкою людини і її здоров`ям.
. Якщо ідеться про моралізовано профілактичні програми, то вони не повинні засуджувати наркоспоживачів.
. Профілактична робота повинна навчити людину долати кризові ситуації.
Основними формами, які використовують в інформаційній моделі, є лекційні заняття, бесіди, тренінги, тестування та анкетування.
Лекція.
«Життя в твоїх руках»;
«Родиннне спілкування дорослих і підлітків»;
«Здоровий спосіб життя - що це значить?»;
«Крок у безодню»;
«Свобода - це …».
При виборі теми виступу слід враховувати інтереси самої аудиторії. Тому, перш ніж організовувати лекцію, бажано провести експрес-опитування серед учнів, з'ясовуючи, по-перше, рівень їх інформованості з даної проблеми (можливо, що та інформація, яку ви хочете запропонувати, молодим людям вже добре знайома), по-друге, особистісну значимість інформації для учнів-підлітків (чи вважають вони її потрібною, цікавою, корисною).
Надана інформація повинна бути об'єктивною і достовірною. Навіть з найкращих спонукань не слід спотворювати дані, намагаючись застерегти своїх слухачів від спроби тютюну, алкоголю чи наркотиків. .
Опитування учнів (анкетування). При організації психологічної профілактики анкетування учнів виконує цілий ряд важливих функцій. По-перше, за допомогою опитувань можна визначити актуальність профілактики як такої, для конкретної групи дітей. По-друге, отримані дані дозволяють виявити переважні напрямки профілактики - на що перш за все слід звернути увагу: на боротьбу з курінням, наркотиків і т.д. По-третє, результати анкетування можуть служити показником ефективності роботи психолога. Для цього порівнюються дані опитування, проведеного перед початком реалізації програми, і дані, отримані при її завершенні. Як показує досвід, виконання такого завдання дозволяє учням-підліткам набагато глибше усвідомити всю важливість і актуальність проблеми профілактики шкідливих речовин, ніж багатогодинні бесіди або лекції (адже цифри, які отримають юні дослідники, стосуються їхніх знайомих - друзів, однокласників). Перш ніж розробляти анкету, необхідно чітко сформулювати мету дослідження - що конкретно передбачається виявити (рівень поширення різних форм наркотизму в школі, уявлення дітей про аспекти проблеми, перелік причин, які змушують молодих людей спробувати цигарку чи алкоголь тощо).
Робота з учителями:
а) індивідуальні консультації;
б) бесіди;
в) круглі столи на тему: «Чи розуміє вчитель свого учня-підлітка?», «Витоки труднощів у підлітків», «Уміння володіти собою», «За що ми любимо своїх учнів?»
Робота з батьками:
а) індивідуальні консультації;
б) анкетування: «Друзі мої та моєї дитини»; «Чи вживає дитина наркотики?»; «Чи гарні Ви батьки?».
в) групові бесіди на тему: «Родинне спілкування батьків та їх дітей-підлітків»; «Шкідливі звички і роль батьків в подальшому розвитку стійкої потреби дітей щодо здорового способу життя».
Форми та методи профілактики вживання підлітками психоактивних речовин:
1. Загальнонаукові методи і форми:
· Систематичне спостереження та ведення щоденника
· Експеремент, для перевірки, спостереження і вивчення соціально-педагогічних стосунків, взаємовідносин у підлітковому віці.
2. Інформаційні:
· Створення «соціальної реклами».
· Використання пам`яток, листівок з метою профілактики шкідливих звичок та формування здорового способу життя.
· Розміщення настінної інформації в освітніх закладах, центрах здоров`я.
· Публікація у пресі, виступи по радіо, телебаченню.
· Створення лекторських груп із профілактики захворювань.
· Створення інформаційно-ресурсних центрів з питань здорового способу життя.
3. Навчальні:
· Інтерактивні бесіди, аналіз конкретної ситуації, «круглий стіл».
· Створення «шкіл здоров`я при загальноосвітніх навчальних закладах.
· Проведення семінарів для населення з профілактики шкідливих звичок та формування здорового способу життя.
· Екскурсії, які можуть дати наочний матеріал для роздумів і обговорення.
· Ігрові навчальні методи; КВК, театралізовані постановки, рольова гра, брейн-ринги.
4. Координаційні:
· Збори активу, педагогічний консиліум.
· Телефонна розмова, зустріч, бесіда з метою об`єднання зусиль різних установ для розгортання широкої профілактичної діяльності.
5. Аналітичні:
· Підготовка статистичної звітності про стан проблеми на даному етапі розвитку.
· Анкетування, тестування підліткового населення з метою отримання даних, за допомогою яких оцінюється рівень ставлення підліткід до цієї проблеми.
6. Діагностично-оздоровчі:
· Створення клубів, центрів, консультування населення з питань профілактики шкідливих звичок.
· Розробка і надання рекомендацій щодо корекції способу життя.
· Навчання основ самоконтролю за станом здоров`я.
7. Педагогічні:
· Методи формування свідомості, що являють собою бесіди, лекції, виховні години, тижневики здорового способу життя.
· Методи організації і стимулювання діяльності, що включають підтримку і стимулювання нових навичок, моделей поведінки.
8. Психологічні: