Бердичівський педагогічний коледж
Циклова
комісія викладачів педагогіки та психології
КУРСОВА РОБОТА
з методики соціально-педагогічної роботи на тему
Профілактика
шкідливих звичок у підлітків
Студентки ІІІ курсу групи АС
Напряму підготовки 0101 «Педагогічна освіта»
Спеціальності 5.01010601 «Соціальна педагогіка»
Гладюк Катерини Петрівни
Керівник:
Поліщук Ірина Вікторівна
Бердичів - 2014
ВСТУП
Актуальність теми. Людське життя знаходить свій прояв у поведінці і діяльності. Складне взаємопереплетіння цих форм активності дуже часто приводить до того, що їх важко розрізнити. Необхідність профілактики різних видів девіантної поведінки підлітків на сьогодні зумовлена ризиками їхнього психофізіологічного розвитку та особливостями сучасної соціокультурної ситуації, яка сприяє формуванню у них хімічних і нехімічних залежностей, соціальної дезадаптації, зниженню відповідальності за власне здоров’я і характер взаємодії з іншими членами суспільства.
В останні десятиліття, в результаті інтенсивного розширення кола адикцій, в основі яких знаходяться нікотин, алкоголь, наркотичні речовини, а також азартні, комп’ютерні ігри, Інтернет, у сучасних підлітків все більше виявляється девіантна поведінка.
Різні види адиктивної поведінки молоді, особливості її прояву досліджувалися А. Айвазовою, В. Ананьєвим, Н. Бочкаревою, Г. Золотовою, Ц. Короленко, А. Котляровим, Н. Максимовою, В. Менделевич, В. Оржеховською, Г. Старшенбаум, С. Толстоуховою, І. Шишовою, В. Шабаліною, А. Шайдуліною та ін.
Питання профілактики адиктивної поведінки на основі хімічних адикцій (наркотичних, алкогольних, тютюнозалежностей) розглядалися у дослідженнях з педагогіки та психології, зокрема: педагогічні умови профілактики наркоманії серед підлітків (І. Шишова), соціально-педагогічна профілактика адиктивної поведінки студентів у навчальних закладах I-II рівня акредитації (Г. Золотова), соціально-психологічні детермінанти адиктивної поведінки (О. Савчук).
Підлітки із властивими їх віку чуттєвістю виявляються найбільш незахищеними і психологічно безпомічними перед життєвими труднощами. Не маючи достатніх навичок для їх рішення, не вміючи чи небажаючи обирати адаптивні способи зняття напруги, вони можуть долучатися до адиктивних засобів. У зв’язку з цим велика увага практичних психологів та соціальних педагогів приділяється проблемі адикції і адиктивної поведінки підлітків, яка як одна з форм деструктивної (руйнуючої) поведінки наносить шкоду не тільки молодій людині, а й усьому суспільству.
Ще кілька років тому необхідно було доводити саме існування феномену комп’ютерної адикції та її зв'язок із такими проблемами, як девіантна поведінка підлітків, психічні розлади у них тощо. Сьогодні ці проблеми вже відійшли до ряду тих, що потребують ретельних досліджень. Аналіз наукових публікацій показує, що нині в основному говорять про вплив комп’ютерної залежності на психічний розвиток дітей і підлітків, та ведуть дискусії навколо питання, чого більше у взаємодії людини з комп’ютером: позитиву чи негативу. Обмаль публікацій присвячено науковим дослідженням комп’ютерних адикцій. Хоча сьогодні комп’ютерна залежність, порівняльно з алкогольною чи наркотичною, багатьом здається менш значущою проблемою, практика свідчить, що несвоєчасне виявлення девіантної поведінки дитини, спричиненої надмірним перебуванням у кібернетичному просторі, часто закінчується її лікуванням в умовах неврологічного диспансеру.
Протягом багатьох років вживання алкоголю, тютюну досліджувалися такими вченими різних країн як: О.М. Балакірєв, О.О Яременко, А.Й Капська, Н.Максимова., А. Маюров, Н. Анісімов, О.І. Пилипенко, С.Л. Гарницький. У дослідженнях А.Й. Капської, О.М.Балакірєва, О.О. Яременка, Б.С. Братусь з питань профілактики девіантної поведінки школярів у навчально-виховному процесі, зазначено, що існує реальна проблема формування адиктивної поведінки дітей підліткового віку, виявами якої є тютюнопаління, вживання алкоголю, наркотичних речовин. Необхідно звернути увагу на той факт, що поява негативних звичок є тільки наслідками, а причини, як зауважують фахівці Н. Максимова, С. Толстоухова, А. Маюров, Н. Анісімов, Л.М. Завацька, пов'язані з труднощами саморегуляції й адаптації. Медичні обстеження довели, що такі залежності не передаються генетично, передається лише схильність до них, яка формується під дією негативних чинників соціального середовища.
Виходячи із теми курсової роботи, об’єктом дослідження є адиктивна поведінка як соціально-педагогічна проблема.
Предмет дослідження: особливості шкідливих звичок у середовищі підлітків.
Мета дослідження: визначити види та причини шкідливих звичок та особливості профілактичної роботи соціального педагога у середовищі неповнолітніх.
Завдання дослідження:
• визначити особливості адиктивної поведінки та причини її виникнення, наслідки, до яких може призвести;
• дослідити поширення шкідливих звичок у підлітковому середовищі;
• охарактеризувати технологію роботи соціального педагога з профілактики узалежнень;
• дати поради та практичні
рекомендації учасникам навчально-виховного процесу з профілактики шкідливих
звичок.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ
НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК ТА ПРОФІЛАКТИЧНА РОБОТА СОЦІАЛЬНОГО
ПЕДАГОГА
1.1 Поняття
адиктивної поведінки та її прояви у підлітковому віці
Останнім часом в результаті інтенсивного розширення кола адикцій, в основі яких знаходяться нікотин, алкоголь, наркотичні речовини, а також азартні, комп’ютерні ігри, Інтернет, у сучасних підлітків все більше виявляється девіантна поведінка. Слід зупинитись на понятті адиктивна поведінка як складовій девіантної поведінки.
Адиктивна поведінка - це поведінка людини, яка відзначається залежністю від того, що їй шкодить: алкоголь, тютюнопаління, азартні ігри, тощо. У результаті такої поведінки людина існує у своєрідному “віртуальному” світі. Вона не тільки не вирішує своїх проблем, але й зупиняється в особистому розвитку, навіть деградує. Спосіб взаємодії з діяльністю шляхом відходу від реальності свідомо обирають підлітки, котрі негативно ставляться до реальності. Вони підсвідомо вважають себе нездатними адаптуватися до неї. При цьому, як правило, спостерігається небажання пристосовуватись до дійсності внаслідок її недосконалості, консервативності, одноманітності. Відхід від реальності шляхом зміни психічного стану може пов`язуватися з бажанням змінити свій психічний стан, наприклад, позбутися пригноблення, втоми, відволіктися від неприємних роздумів. Для досягнення своєї мети людина використовує певні способи, які поступово стають звичками, стереотипами поведінки, спрямованими на отримання задоволення. У підлітковому віці передчуття радості є задоволенням. Не менш значуще отримання задоволення від процесу вживання психоактивних речовин.
Елементи адиктивної поведінки притаманні будь-якій людині, котра втікає від реальності, змінюючи свій психічний стан. Проблема адикції з`являється, коли прагнення втекти від реальності, пов`язане зі зміною свідомості, стає центральною ідеєю. У підлітковому віці, в період статевого дозрівання, поведінка значною мірою визначається характерними для цього періоду реакціями емансипації, прагненням до товариства, захопленнями. Ці ж чинники часто сприяють тому, що підлітки потрапляють у групи, де практикується вживання алкоголю, тютюну і наркотиків, особливо якщо в цих групах можна задовольнити певні потреби підлітка. Прагнення до емансипації призводить до «отруєння свободою», при якому бувають часті випивки, куріння, вживання наркотиків. Зловживанню психоактивними речовинами сприяють комунікативні хобі - бездумне спілкування з однолітками, обмін малозначущою інформацією, яка не потребує інтелектуальної переробки. Адиктивна поведінка - це порушення поведінки, що виникає в результаті зловживання різними речовинами, зокрема алкоголем і тютюном, які змінюють психічний стан людини, до того моменту, коли фіксується факт психічної і фізичної залежності. Відомо, що адиктивна поведінка часом переходить у залежну. Такий перехід визначається низкою чинників, що сприяють або перешкоджають цьому переходу. Відповідно до природи людини ці чинники поділяють на: соціальні, біологічні та психологічні. До біологічних належить: ступінь первинної толерантності, обтяжлива спадковість, органічні ураження мозку, хронічні хвороби. До психологічних: характер, страх заподіяти собі реальну шкоду, відсутність соціальних інтересів, прагнення до самоствердження. До соціальних чинників належать: доступність, мода, ступінь відповідальності, вплив групи підлітків.
Розрізняють три групи різновидів адиктивної поведінки: - нехімічні адикції (патологічна схильність до азартних ігор (гемблінг), комп’ютерна адикція, трудоголізм; - проміжні форми адикції (анорексія - відмова від їжі, булімія - прагнення до постійного споживання їжі); - хімічні адикції (вживання та вдихання психоактивних речовин: тютюну, алкоголю, наркотиків, медичних препаратів, речовин побутової хімії).
Причиною виникнення адиктивної поведінки, окрім вживання вище зазначених речовин, бувають також порушення у психічному розвитку дитини, зокрема, це: мінімальні мозкові дисфункції, психопатії, акцентуації характеру.
У підлітків існує схильність до адиктивної поведінки. Така особистісна схильність має певні компоненти, які проявляються поступово. До них належить:
відсутність мотивації;
несформованість функції прогнозування поведінки;
низький рівень самоусвідомлення;
низький рівень самоповаги;
самозахист від діяльності при появі труднощів.
Звичайно, своєчасна психолого-педагогічна корекція набуття і прояву адиктивної поведінки дозволяє уникнути ускладнень у життєдіяльності особистості, якщо з нею своєчасно організувати профілактичну роботу.
Для оцінки віднесення підлітка до залежного типу виділяються ознаки, п'ять з яких достатньо для діагностики залежності:
нездатність приймати рішення без ради інших людей;
готовність дозволяти іншим приймати важливі для нього рішення;
готовність погодитися з іншими, щоб не бути відкинутим (навіть якщо інші не праві);
утруднення почати якусь справу самостійно;
готовність добровільно йти на виконання принизливих чи неприємних робіт з метою придбати підтримку і любов оточуючих людей;
погана переносність самотності і готовність на значні зусилля, щоб її уникнути;
відчуття спустошеності чи безпорадності, коли обривається близький зв'язок;
страх бути відкинутим;
легка ранимість, піддатливість найменшій критиці чи несхвалення з боку оточуючих.
В адиктивної особистості з'являється “подвійне життя”, що складається з колишнього “нормального” життя і життя з адиктивними реалізаціями. Реалізація містить у собі думки про стан відходу від реальності, про можливість і спосіб його досягнення. Реалізація, роздуми, фантазії на адиктивну тему займають велику кількість часу й енергії. Співіснування двох стилів життя в одній людині приводить до зміни установок, мотивації і системи цінностей.
Отже, адиктивна поведінка у
підлітковому віці проявляється тим, що дитина починає вживати різні хімічні
речовини, що можуть викликати залежність, а це, в свою чергу, пов`язано з тим,
що дитині немає з ким поговорити, або дитину не приймають у групі, батьки не
звертають увагу на дитину. В цей період дитині необхідно самій зробити вибір
між здоровим майбутнім, чи заплутатись в тенетах шкідливих звичок. Дитина
повинна відчувати себе потрібною, і тому у неї не виникне бажання виділитися
серед інших, і вона не буде прив’язувати своє життя до шкідливих речовин.
1.2 Причини
та наслідки адиктивної поведінки у осіб підліткового віку
Сьогодні паління - загальнонаціональна проблема. І хоч державою ведеться боротьба з палінням, а тютюнові фабрики з кожної пачки попереджають про шкоду тютюну, кількість людей, які палять, не зменшується. Армія курців поповнюється зазвичай за рахунок підлітків. Кількість підлітків, котрі курять, стрімко зростає, ведеться агресивний маркетинг, найпоширенішими способами якого є безкоштовна рекламна роздача сигарет, аксесуарів певних марок сигарет за певну кількість придбаних пачок сигарет. Дослідники акцентують увагу на механізмі наслідування підлітками своїх батьків чи інших дорослих. Зросте ймовірність куріння підлітка, якщо курять їхні батьки і старші брати, тоді приклад дорослих у них постійно перед очима. Виділяють низку факторів, що сприяють залученню підлітків до куріння:
· психологічні: цікавість, потреба в експериментуванні, виклик, потреба здаватися сильним, дорослим;
· соціальні: оточення, приклад батьків, старших братів, сестер, тиск однолітків, приклад значущих осіб;
· фізіологічні: ефект нікотину оксиду вуглецю, тривалість фази експериментування.
До вживання тютюну підлітками призводять певні форми спілкування з батьками: батьки кричать, принижують у присутності інших, змушують відчувати себе поганою людиною.
У дітей та підлітків перший досвід вживання тютюну, як правило, буває неприємним. Перші спроби куріння супроводжуються запамороченням, головним болем. Продовжуючи досвід куріння, щоб довести собі, що можна подолати слабкість, підліток починає відчувати задоволення від процесу куріння. Це призводить до регулярного вживання, але вже не для того, щоб робити це з однолітками, а заради ефекту.
Більшість курців починають палити в підлітковому віці. З тих, хто почав курити в молодому віці й продовжує курити все своє життя, половина, в остаточному підсумку, помирає від хвороб, пов’язаних з палінням. Шкода паління для підлітків катастрофічно велика, воно заважає росту організму, завдає удару по органах у момент їхньої найбільшої незахищеності, коли вони ще не виробили імунітету до зовнішніх подразників. Шкідливий вплив тютюнової отрути позначається на роботі головного мозку, тому, як правило, підлітки, що палять, різко падають в навчанні, їхній інтелектуальний рівень не відповідає їхньому віку через те, що вони палять. Крім фізіологічної небезпеки в цей період, величезна і психологічна шкода паління для підлітків. Куріння також є однією з головних причин неврозів у дітей. Вони стають дратівливими, запальними, погано сплять. У них з’являються неуважність, слабшає увага, порушується пам’ять і розумова діяльність. Виявлено зв’язок тютюнопаління з виникненням епілептичних припадків.
Алкоголь - це отрута, яка найбільше вражає головний мозок. Токсична дія алкоголю на організм підлітка у кілька разів сильніша, ніж на організм дорослого, тому що у цьому віці тканини дуже насичені водою і швидко вбирають і розповсюджують алкоголь по всьому тілу. Часте вживання алкоголю зумовлює розвиток алкогольних психозів або психічних захворювань, таких як епілепсія, шизофренія і так звана «біла гарячка».
Причини:
вроджена спадковість;
відчуття пустоти і внутрішнього болю.
приклад батьків: 40-50% дітей батьків-алкоголіків самі стають алкоголіками;
вседозволеність або відсутність нагляду за дітьми;
мода на спиртне, тиск однолітків і бажання виглядати дорослим і «крутим»;
стрес.
Існує чотири основних фактори, що впливають на дитину і ведуть до розвитку в неї алкогольної залежності:
Індивідуально-психічний, що включає в себе: перекручування особистісних рис, деформацію мотиваційної сфери, несформованість навичок спілкування.
Індивідуально-соматичний - припускає наявність у дитини схильності до алкоголізму.
Соціальний позашкільний, що включає порушення прав дитини з боку дорослих, відсутність опіки над дитиною.
Соціальний шкільний, де складовими є такі компоненти: негативний вплив соціально-психологічного клімату навчальної групи.
В організмі людини завжди присутня певна кількість алкоголю (до 0,2 %). Це так званий ендогенний алкоголь. Рівень його вмісту в організмі залежить від вроджених особливостей, іноді обумовлений алкоголізмом батьків, що позначається на темпераменті та стилі поведінки.