Материал: наказ_225_реан_мац_я

мішка;

•вирішити, що робити далі (алгоритм п. 4.2).

5.В умовах перинатального центру у разі наявності спеціального столика й іншого необхідного спеціального обладнання можливим є надання початкової допомоги новонародженим безпосередньо біля матері і без відокремлення від неї (до перетискання і перерізання пуповини) (D).

6. Після початкової стабілізації стану або надання необхідної реанімаційної допомоги глибоконедоношену дитину слід якомога скоріше перевести у відділення (палату) інтенсивної терапії новонароджених з суворим дотриманням вимог «теплового ланцюжка» – оптимально – у транспортному або спеціально обладнаному інкубаторі.

7. У разі використання інкубатора дитину з терміном гестації < 28 тиж транспортувати у відділення, не витягаючи із мішка.

Бажані

1. Після народження дитини з терміном гестації менше 32 тиж якомога скоріше приєднати датчик пульсоксиметра до правої руки дитини (п. 4.6).

1.7. Оцінювання потреби реанімації

Вирішення щодо початку реанімації після початкових кроків стабілізації стану ґрунтується на оцінці 2 життєво важливих ознак: 1) наявність і адекватність самостійного дихання (апное або термінальні дихальні рухи типу ґаспінґ) і 2) частота серцевих скорочень

[ЧСС] (менше 100/хв) [3,9].

Необхідні дії

Обов’язкові

1.Оцінити після надання початкової допомоги:

) наявність й адекватність самостійного дихання; ) ЧСС (у дитини з адекватним самостійним диханням):

якщо дитина не дихає самостійно або має дихання типу ґаспінґ, ЧСС не визначають, а негайно розпочинають ШВЛ маскою.

1.8. Початкові реанімаційні заходи (ШВЛ або наповнення легень за допомогою реанімаційної маски)

Показання:

1)апное/дихання типу ґаспінґ;

АБО

2)ЧСС < 100/хв.

після надання початкової допомоги [3,9].

Вентиляція з надто великим або замалим неконтрольованим дихальним об’ємом в перші хвилини після народження дитини може ушкоджувати незрілі легені [14]. Уважається, що рутинне застосування вентиляції під позитивним тиском за допомогою реанімаційного мішка не є оптимальним для недоношених новонароджених [18]. Саме тому в сучасних умовах у більшості лікарень розвинених країн для надання початкової допомоги передчасно народженим немовлятам замість реанімаційних мішків використовують Т-системи,

11

принциповою відмінністю яких є можливість контрольованого застосування ШВЛ, РЕЕР і СРАР.

Необхідні дії

Обов’язкові

1.Повторно забезпечити правильне положення

2.Відсмоктати вміст верхніх дихальних шляхів (якщо це не зроблено раніше)

3.Розпочати ШВЛ або наповнення легень (НЛ) маскою (п. 4.9) використовуючи повітря (ТГ ≥ 32 тиж) або 30% кисень (ТГ < 32 тиж). У разі відсутності кисню або неможливості регулювати його концентрацію завжди використовувати повітря.

4.Продовжувати ШВЛ або наповнення легень/СРАР протягом 30 с (пп. 4.2; 4.9)

5.Оцінити стан дитини (пп. 1.9; 4.6)

6.Припинити реанімаційну допомогу, якщо ЧСС < 60/хв. і термін гестації дитини < 25

тиж (алгоритм п. 4.2)

Бажані

1.Якомога скоріше приєднати датчик пульсоксиметра до правої руки дитини (п. 4.6).

1.9.Оцінювання стану дитини після початкового періоду ШВЛ/НЛ (ефективність початкової дихальної підтримки)

Після початку ШВЛ або НЛ стан новонародженого оцінюють на підставі 3 ознак: 1) ЧСС, 2) наявність і адекватність самостійного дихання і 3) рівень оксигенації за даними пульсоксиметрії (або визначення кольору шкіри і слизових оболонок, якщо немає пульсоксиметра) [3,9].

Найбільш чутливим, а отже, найважливішим критерієм ефективності реанімаційних заходів на кожному етапі є зростання ЧСС [3,9].

Необхідні дії

Обов’язкові

1.Оцінити ЧСС

2.Оцінити наявність й адекватність самостійного дихання

3.Оцінити рівень оксигенації за даними пульсоксиметрії

4.Оцінити стан новонародженого за шкалою Апґар (1 хв. життя)

5.Вирішити, що робити далі відповідно до вимог алгоритму (пп. 4.1 або 4.2)

1.10.Непрямий масаж серця (НМС)

Показання:

•ЧСС < 60/хв. після 30 с ШВЛ [3,9].

Необхідні дії

Обов’язкові

1.Визначити ділянку компресії і встановити на неї кінчики великих пальців.

2.Рештою пальців зафіксувати (підтримувати) спину дитини.

3.Розпочати натискування на грудину з частотою 90/хв.

4.Не відривати пальці від грудини, забезпечувати повне відновлення об’єму грудної

12

клітки під час декомпресії, підтримувати постійну глибину натискувань (1/3 передньозаднього діаметра грудної клітки)

5.Координувати натискування на грудину з вентиляцією легень (співвідношення відповідно 3:1)

6.Продовжувати НМС протягом 45-60 с [15]

7.Оцінити ЧСС (контролювати ЧСС за допомогою пульсоксиметрії)

8.Вирішити, що робити далі відповідно до вимог алгоритму (пп. 4.1 і 4.2)

Бажані 1. Інтубувати трахею (В) (п. 4.10)

1.11.Уведення ліків

Показання до введення адреналіну:

•ЧСС < 60/хв. після початкового періоду НМС і ШВЛ [3,9].

Показання до введення 0,9% розчину натрію хлориду [3,9,15]:

1)відсутні ознаки покращення стану новонародженого, незважаючи на правильне і своєчасне виконання всіх попередніх етапів реанімації (включаючи введення адреналіну)

І(плюс)

2)наявність:

•симптомів можливої гіповолемії (блідість шкіри/ слизових оболонок, слабкий пульс, брадикардія, позитивний симптом «білої плями» > 4 c) у новонародженого

АБО

•даних анамнезу про можливу крововтрату (вагінальна кровотеча, відшарування/ передлежання плаценти тощо).

Необхідні дії

Обов’язкові (п. 4.13)

1.Продовжувати координовані НМС і ШВЛ, контролюючи їх ефективність.

2.Увести 0,5-1,0 мл/кг 0,01% розчину адреналіну у трахею (ЕТ) [можливий шлях уведення]

3.Катетеризувати вену пуповини (увести катетер на мінімальну глибину, що забезпечує зворотну течію крові після обережного відтягування поршня шприца).

4.Швидко ввести 0,1-0,3 мл/кг 0,01% розчину адреналіну у вену пуповини

[рекомендований шлях уведення].

5.Оцінити ЧСС через 60 с (пізніше у разі ЕТ введення) [15].

6.Повільно ввести 10 мл/кг 0,9% розчину натрію хлориду (фізіологічного розчину) у вену пуповини за наявності показань

7.За наявності показань повторювати уведення адреналіну через 3 хв. лише ВВ.

1.12. Стабілізація стану дитини, яка не потребувала реанімаційної допомоги

Описані у цьому пункті заходи стосуються дітей, які після надання початкової допомоги адекватно дихають самостійно і мають ЧСС ≥ 100/хв.

Ризик виникнення найважливіших ускладнень ранньої постнатальної адаптації, особливо, у передчасно народжених дітей, значною мірою визначається якістю медичної

13

допомоги саме в перші хвилини життя дитини. Використання найкращих відомих засобів і принципів надання сучасної медичної допомоги хворим і недоношеним дітям відразу після народження забезпечує оптимальну постнатальну адаптацію, зменшує ймовірність виникнення важких захворювань і сприяє подальшому покращенню кінцевих результатів виходжування [16].

Необхідні дії

Обов’язкові 1. Оцінити наявність ДР або стійкого центрального ціанозу.

2. За наявності ДР, стійкого центрального ціанозу або терміну гестації < 32 тиж

(алгоритм п. 4.2):

•забезпечити правильне положення новонародженого;

•звільнити ДШ (якщо цього не було зроблено попередньо);

•призначити СРАР, якщо дитина з ДР, стійким центральним ціанозом або терміном гестації < 32 тиж народилась в акушерському стаціонарі ІІІ рівня перинатальної допомоги;

•призначити вільний потік кисню дитині з ДР або стійким (після 10 хв життя) ціанозом (якщо відсутня можливість застосувати СРАР) (п. 4.8);

•використовувати мінімальну концентрацію кисню (FiO2), що забезпечує досягнення належного показника SpO2 (табл. алгоритму п. 4.1) або зміну кольору шкіри, губ і слизових оболонок на рожевий;

•перевести дитину у палату (відділення) інтенсивної терапії із дотриманням вимог «теплового ланцюжка», після чого діяти відповідно до вимог п. 2.2.

3.Дітей з терміном гестації понад 34 тиж, які після надання початкової допомоги кричать або адекватно дихають, виявляють задовільну рухову активність і не мають ДР, повертають на груди матері для завершення фізіологічної адаптації. Їм забезпечують стандартний медичний догляд згідно з вимогами наказів МОЗ України № 152 і № 584. Однак, такі діти потребують додаткового моніторингу життєво важливих функцій. Зокрема, потрібно додатково переконатись у відсутності ДР у таких немовлят протягом 3-х послідовних годин після народження.

Бажані

1.Якомога скоріше після народження приєднати датчик пульсоксиметра до правої руки дитини.

2.Призначити СРАР (п. 4.8).

2.Післяреанімаційна допомога

2.1.Початкова післяреанімаційна допомога новонародженим, які потребували короткочасної ШВЛ

У новонароджених, яким надавали реанімаційну допомогу, існує достатньо високий ризик повторного погіршення стану [15]. Однак, якщо немовля для успішної ранньої постнатальної адаптації потребувало лише короткочасної ШВЛ, рекомендується повернути його у контакт шкіра-до шкіри з матір’ю для фізіологічного завершення адаптації [17].

Додаткові передумови:

• оцінка за Апґар на 5 хв. ≥ 7 балів

14

•протягом 15 хв. після закінчення ШВЛ:

-ЧСС > 100/хв.

-SpO2 > 85%, відсутній центральний ціаноз

-відсутні ДР

-задовільний або незначно знижений м’язовий тонус

-відсутність будь-яких інших патологічних ознак

Необхідні дії

Обов’язкові

1.Оцінити стан дитини після закінчення реанімації.

2.За умови задовільного стану (п. 4.19) повернути дитину матері для завершення адаптації (алгоритм п. 4.3), розпочавши моніторинг і документацію стану життєво важливих функцій (що 15 хв. протягом першої години життя і кожні 30 хв. протягом другої і третьої год життя).

3.У разі виявлення будь-яких відхилень від норми провести повне об’єктивне обстеження і транспортувати немовля у палату (відділення) інтенсивної терапії, після чого діяти відповідно до вимог п. 2.2 (алгоритм п. 4.3)

4.За умови сумісного перебування з матір’ю і задовільного загального стану дитини, рутинного лабораторного й інструментального обстеження не потрібно

2.2.Початкова післяреанімаційна допомога новонародженим, які потребували тривалої ШВЛ, інтубації трахеї або повної реанімації

Після відновлення адекватних вентиляції і кровообігу важливо невідкладно перевести дитину у палату (відділення) інтенсивної терапії, де можливо забезпечити адекватні спостереження і лікування [9].

Необхідні дії

Обов’язкові

1.Провести повне об’єктивне обстеження новонародженої дитини відразу після закінчення реанімаційних заходів і визначити відповідність її стану критеріям залучення у програму лікувальної гіпотермії [ЛГ] (за наявності такої програми у регіоні).

2.Забезпечити невідкладне переведення у палату (відділення) інтенсивної терапії новонароджених з дотриманням вимог «теплового ланцюжка» або розпочавши пасивне охолодження (пп. 4.3; 4.4 і 4.20).

3.За наявності показань розпочати активне охолодження (п. 4.19) [для закладу, в якому функціонує програма ЛГ] (A).

4.Провести лабораторне й інструментальне обстеження (п. 4.19)

5.За наявності ціанозу і/або ДР призначити СРАР або додатковий кисень, забезпечити судинний доступ і внутрішньовенне введення рідини (п. 4.19).

6.Вирішити питання призначення ентерального харчування (п. 4.19).

7.Здійснювати моніторинг і підтримувати стан життєво важливих функцій (п. 4.19).

8.Лікувати судоми (п. 4.19).

9.Коригувати метаболічні порушення (п. 4.19).

10.За наявності показань консультуватися з регіональним центром і викликати транспортну бригаду (для лікарень I-II рівня).

Бажані 1. Визначити КЛС крові з артерії пуповини у разі надання реанімаційної допомоги.

15