новий закон про захист тварин в Австрії, а у Великобританії заборонене любительське полювання на зайців і лисиць. Барселона стала першим містом
вІспанії, де заборонено кориду.
ВУкраїні нормативно-правове регулювання захисту тварин від жорстокого поводження здійснюється Законом України “Про захист тварин від жорстокого поводження” (див. Додаток 3), Законом України "Про тваринний світ" (див. Додаток 6), "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про ветеринарну медицину", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12), "Про захист населення від інфекційних хвороб" (1645-14) та іншими нормативно-правовими актами, що прийняті відповідно до них.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», під жорстоким поводженням з тваринами розуміють знущання над тваринами, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів. Предметом цього правопорушення є тварини, як ті, що знаходяться на волі, так і ті, що перебувають у чиїсь власності, колекції тощо. Об'єктом є суспільні відносини у сфері охорони тваринного світу. Суб'єкт - осудна особа, яка досягла 16-річного віку [7].
До адміністративної відповідальності за цією статтею особи притягаються у випадку, коли результатом вчинених дій були наслідки у вигляді скалічення або смерті тварини, або коли тварини зазнавали мук внаслідок такого поводження із ними. Для притягнення до відповідальності немає значення чи такі дії вчинялися систематично, чи одноразово.
Жорстоке поводження з тваринами, їх мордування або вчинення інших дій, що призвели до їх мук, каліцтва чи загибелі, - тягнуть за собою накладення штрафу від дев’яти до двадцяти одного неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..
Поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах:
жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині; забезпечення умов життя тварин, які відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені відповідно до цього Закону; заборона жорстоких методів умертвіння тварин; відповідальність за жорстоке поводження з тваринами; утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточенню, так і самій тварині.
Забороняються пропаганда жорстокого поводження з тваринами, заклики до жорстокого поводження з ними, а також пропаганда мисливства,
всистемі дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти, використання в розважальних або комерційних цілях матеріалів, що демонструють жорстоке поводження з тваринами.
Виховання гуманного ставлення до тварин є важливою складовою етичного, культурного та екологічного виховання громадян. Виховання гуманного ставлення до тварин передбачає формування високого рівня
41
еколого-етичної свідомості та культури громадян. Виховання гуманного ставлення до тварин забезпечується шляхом викладання курсів з екологічної етики та гуманного ставлення до тварин у дошкільних навчальних закладах, у системі загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти.
Умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям (див. Додаток 4, 5). Умови утримання тварин повинні задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби.
Кількість тварин, що утримуються, обмежується можливістю забезпечення їм умов утримання. Місце утримання тварин повинно бути обладнане таким чином, щоб забезпечити необхідний простір, температурновологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.
Утримання диких тварин у неволі допускається, якщо створені умови відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям. Утримання диких тварин у неволі без створення відповідних умов не допускається.
Утримання диких тварин у неволі допускається за наявності дозволу, що видається центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Утримання диких тварин у неволі без дозволу допускається в разі тимчасового утримання врятованої, постраждалої тварини.
Допускається утримання дрібних диких тварин, які традиційно утримуються людьми в неволі і можуть бути забезпечені відповідними умовами.
Особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана:
-забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям;
-дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.
Правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.
Особа, яка утримує тварину, зобов'язана забезпечити своєчасне надання їй ветеринарної допомоги. Ветеринарне обслуговування повинно включати послуги з евтаназії тварин або новонародженого приплоду тварин.
При транспортуванні тварин повинні задовольнятися їх потреби в їжі та воді, а також має бути забезпечений захист від шкідливого для них зовнішнього впливу. Транспортний засіб, призначений для перевезення тварин, повинен бути спеціально оснащений для того, щоб виключати травмування або загибель тварин. При завантаженні і розвантаженні тварин мають використовуватися пристрої і прийоми, що виключають травмування і загибель тварин. Правила транспортування тварин затверджуються Кабінетом Міністрів України.
42
Регулювання чисельності диких тварин і тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, здійснюється методами біостерилізації або біологічно обґрунтованими методами, а в разі неможливості їх застосування - методами евтаназії.
Умертвіння тварин допускається:
-для одержання господарсько корисної продукції; -для припинення страждань тварин, якщо вони не можуть бути
припинені в інший спосіб; -за необхідності умертвіння новонародженого приплоду тварин;
-при регулюванні чисельності диких тварин і тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини;
-за необхідності умертвіння окремих тварин, які хворі на сказ чи на інше особливо небезпечне захворювання або є носіями особливо небезпечного захворювання;
-за необхідності оборони від нападу тварини, якщо життя або здоров'я людей знаходиться в небезпеці.
При умертвінні тварин мають дотримуватися такі вимоги:
-умертвіння проводиться методами, що виключають передсмертні страждання тварин;
-приміщення, де проводиться умертвіння, повинно бути відокремлене від приміщення, де утримуються інші тварини;
-забороняється застосовувати негуманні методи умертвіння тварин, що призводять до загибелі від задушшя, електричного струму, больових ін'єкцій, отруєння, курареподібних препаратів, перегріву та інші больові методи;
-переробка тварин дозволяється тільки після їх умертвіння; -умертвіння тварин, що страждають, проводиться негайно, якщо їх
страждання неможливо припинити іншим чином.
При поводженні з тваринами не допускається: -використання обладнання, інвентарю, що травмують тварин;
-примушування тварин до виконання неприродних для них дій, що призводять до травмувань;
-нанесення побоїв, травм з метою примушування тварин до виконання будь-яких вимог;
-використання тварин в умовах надмірних фізіологічних навантажень
тощо.
При проведенні больових процедур обов'язкове застосування знеболюючих препаратів.
Забороняється:
-розведення тварин з виявленими генетичними змінами, що спричиняють страждання;
-розведення тварин зі спадково закріпленою агресивністю;
43
-примушування до нападу одних тварин на інших, крім випадків використання собак мисливських порід, інших ловчих звірів та птахів для полювання;
-проведення генетичних змін на тваринах; -застосування до тварин фармакологічних та механічних засобів
допінгу; -інші дії чи бездіяльність, що суперечать принципам захисту тварин від
жорстокого поводження.
При поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує,
зобов'язана:
-дбати про домашню тварину, забезпечити їй достатню кількість їжі та постійний доступ до води;
-надавати можливість домашній тварині здійснювати необхідні рухи, контактувати з собі подібними;
-забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання;
-забезпечити наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками;
-забезпечувати своєчасне надання домашній тварині ветеринарних послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо);
-негайно повідомляти медичну або ветеринарну установу про випадки заподіяння домашньою твариною ушкоджень здоров'ю людині або іншим тваринам, та негайно доставляти домашню тварину, яка вчинила такі дії, у ветеринарну установу для огляду;
-запобігати неконтрольованому розмноженню домашніх тварин.
44
Проблема безпритульніх тварин у сучасному суспільстві
В цілому сьогодні в світі панує гуманістична парадигма мислення щодо відношення до домашніх та безпритульних тварин, яка базується на традиціях екологічної етики. В Україні за останні роки також змінилось відношення до безпритульних тварин. Знищення тварин, яке проводилось у роки радянського ладу, сьогодні є не прийнятним. Вимоги суспільства та діюче законодавство щодо поводження з тваринами призвели до зміни методів вирішення проблеми безпритульних тварин. Припинена радянська практика вбивства тварин в усіх найбільших містах, значній кількості обласних центрів, де прийняті місцевою владою відповідні програми регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами.
Проблема безпритульних тварин складна та багатогранна і потребує глибокого комплексного підходу до її вирішення. Для розуміння шляхів вирішення цієї проблеми розглянемо причини її виникнення та існуючий досвід з цього питання.
14.1. Походження популяцій безпритульних тварин Безпритульні тварини – це домашні тварини, які не мають господарів,
мешкають поруч з людиною та є домашніми по відношенню до людей взагалі, місцевої спільноти, а не по відношенню до конкретних людей та родин. Виділяють за походженням два типи безпритульних тварин:
1-Безпритульні тварини у першому поколінні. Це тварини, які мали господарів, але з якихось причин опинились на вулиці (загублені, викинуті господарями тварини, тварини, що залишились без нагляду внаслідок смерті господарів, тощо);
2-Потомственно безпритульні тварини. Це тварини, які народилися на вулиці та ніколи не мали господарів.
Зростання чисельності безпритульних тварин відбувається за рахунок двох чинників – розмноження безпритульних тварин та надходження домашніх тварин, які втратили господарів. Зростання чисельності безпритульних тварин залежить від ряду факторів:
1-Плодючості тварин, яка визначається кількістю потомства, яке здатна народити самка та життєздатністю народженого потомства;
2-Сприятливості умов для розмноження, які визначаються наявністю відповідних біологічних потреб для тварин (кліматичних умов, наявності укриття придатного для народження та вирощування дитинчат, доступної їжі та відсутності зовнішніх загроз);
3-Захворювань, в тому числі інфекційних, якими можуть заразитися тварини. Цей фактор в значній мірі визначається щільністю популяції та імунітетом тварин;
4-Наявність природних ворогів та конкуруючих видів. Чисельність безпритульних кішок може стримуватись безпритульними собаками. Популяція безпритульних собак зазнає значних втрат від загроз міста.
45