5-Кількості доступних харчових ресурсів чи підтримуючою ємкістю середовища, яка забезпечується кількістю доступних харчових відходів та їжею, яку тваринам приносять опікуни.
14.2. Методи регулювання чисельності безпритульних тварин
Можемо виділити наступні існуючі методи впливу на чисельність
безпритульних тварин з метою її зменшення:
1-Відстріл — вбивання особин на місці виявлення за допомогою вогнепальної зброї або отрути.
2-Вилов з поверненням до ареалу колишнього перебування (програма вилов-стерилізація-повернення).
3-Безповоротний вилов — вивіз бездомних тварин з їх місця проживання з подальшим негайним убиванням або з розміщенням у притулок. Відрізняють притулки двох типів – з обмеженим та необмеженим прийомом тварин. В притулках обмеженого прийому організовується пошук господарів для тварини, в разі невдачі – пожиттєве утримання тварини. В притулках необмеженого прийому організовується спроба пошуку господарів для тварини, в разі невдачі протягом обумовленого терміну — евтаназія.
4-Комплексна методика — комбінація одночасно декількох з перерахованих заходів, часто супроводжується також превентивними заходами щодо запобігання поповненню чисельності безпритульних тварин з числа домашніх.
Ріст чисельності популяції безпритульних тварин можливо стримувати методами відстрілу та безповоротного відлову, але в умовах великої кількості безпритульних тварин та постійного поповнення їх чисельності неможливо відловити всіх тварин та утримувати значну кількість тварин у притулках. Досягти зменшення чисельності безпритульних тварин можливо тільки впливаючи на джерела поповнення популяції тварин, насамперед на розмноження тварин, а також на поповнення популяції за рахунок домашніх тварин.
14.3. Дослідження закономірностей популяційної екології і впливу відловів на популяцію безпритульних тварин
Дослідженню закономірностей популяційної екології і впливу відловів тварин на популяцію безпритульних тварин присвячено велику кількість робіт відомих біологів: Оллі (Alle W.C.), Читті (Chitty D.H.),
Крістіан (Christian J.J.), Він-Едварде (Wynne-Edwards V.C.), Петрусевич К.
Петрусевич М.И., Беклемішева В.Н., Кашкарова Д.Н., Наумова Н.П. та багатьох інших.
В роботах біологів показано, що популяція є саморегульованою системою, яка в певних екологічних умовах знаходиться в динамічній рівновазі з місцем існування. Як правило, популяція, досягнувши певної щільності населення знижує темпи приросту і підтримує чисельність на певному рівні, що не приводить до переексплуатації ресурсів. Не менш
46
важливе і те, що на підвищену смертність, біологічна популяція реагує підвищеними темпами розмноження.
Мисливський вплив на популяцію може приводити до зростання темпів її відтворення, і в деяких випадках до збільшення чисельності популяції. Звичайно, дуже сильний мисливський прес призводить до зниження чисельності і підриву популяції, але для цього потік мігрантів має бути істотно обмежений.
При вилові і знищенні собак їх кількість швидко компенсується за рахунок виживання молодих і мігруючих з сусідніх територій особин, і популяція безпритульних собак знову повертаэться до первинного стану. Головний аргумент прибічників контролю чисельності безпритульних тварин методом вилову полягає в наступному - якщо собак не ловити, то за короткий час їх кількість стрімко зросте і далі буде зростати необмежено. Але це припущення невірне саме через існування саморегулюємої функції популяцій, яку підтверджує той факт, що в середині 90-х років, коли безпритульних собак не відловлювали, їх популяції в містах зросли в незначній кількості.
Популяція безпритульних собак не може піддаватися такому тиску вилучення, який призводить до порушення структури популяції і принципового скорочення чисельності. Причини цього явища лежать в соціальній сфері. Собаки, які живуть на території конкретних господарських об'єктів, складають приблизно половину загального поголів'я популяції. Ці собаки потрібні сторожам та працівникам організацій, і захищаються від вилову цими людьми. Навіть якщо деякі з цих собак бувають відловені, майже завжди на їх місце надходять нові собаки. Таким чином, приблизно половина популяції безпритульних собак має досить надійний захист від ловців. Проте цієї кількості цілком достатньо, щоб забезпечити поповнення популяції, компенсуючи втрати навіть при дуже інтенсивному вилові. Це можливо за рахунок високих темпів розмноження у собак (суки приходять в еструс зазвичай двічі на рік і приносять в середньому 4-6, інколи до 10-12 цуценят), а виживання молодняку залежить від наявності вільних територій та кормової бази. При знищенні частини популяції молодняк заповнює екологічні ніші, що вивільняються. Таким чином, вилов як стратегія регулювання чисельності безпритульних собак не призводить і не може призвести до істотного зниження їх чисельності. Проте це не означає, що вилов і знищення собак, не впливає на їх популяцію. По-перше, вилов призводить до омолодження популяції, за рахунок підвищених темпів розмноження і кращого виживання молодняку. По-друге, вилов призводить до підвищення рухливості собак що відбувається за двома основними причинами: збільшення припливу мігрувавших особин і вищому відсотку молодих особин, що вижили, в яких рухливість вища. В результаті виловів отримуємо омолоджену популяцію, для якої характерні підвищена рухливість, обережність і вища агресивність. Жителі районів, що знаходяться на околицях Чернігова спостерігали, як після виловів собак службою ЖКГ на їх місце через декілька тижнів з передмість і навколишніх сіл приходили
47
зграї собак, обережніші і агресивніші, чим собаки, яких відловили. Крім того, слід відзначити, що вилови сприяють збільшенню народжуваності у гризунів, які створюють серйозну небезпеку з точки зору епідеміології, особливо враховуючи обмежену ефективність методів дератизації і обмеженість цих методів в міських умовах. Найбільш яскравий приклад в даному випадку - знищення в Москві бездоглядних собак і кішок перед Олімпіадою-80, що призвело до зростання народжуваності щурів в подальші роки. В результаті, в боротьбі з неконтрольованим розмноженням гризунів, влада міста пішли на те, що ввозили до Москви і випускали на вулиці природних ворогів щурів – собак.
14.4. Сучасний досвід регулювання популяції безпритульних тварин
Сучасні технології контролю популяції безпритульних тварин спираються на біологічні і екологічні моделі життєвого циклу популяції. Науково обґрунтована програма масової стерилізації і вакцинації безпритульних тварин з їх поверненням до ареалу колишнього перебування (програма вилов-стерилізація-повернення), є найбільш перспективним вирішенням проблеми безпритульних тварин за умови чіткого виконання всіх її тимчасових і кількісних розпоряджень (для підривання репродуктивного потенціалу популяції необхідно стерилізувати не менше 7080% самок протягом одного репродуктивного циклу). Вона успішно працює у ряді країн з “запущеною” проблемою безпритульних тварин.
Це метод роботи з безпритульними тваринами при якому проводиться відлов тварин, їх стерилізація і повернення на колишнє житло. Зазвичай проводиться також вакцинація тварин (від сказу, рідше – від інших захворювань). Також, як правило, передбачається евтаназія серйозно хворих, старих, слабких і агресивних тварин. При використанні цього методу досягається стабілізація чисельності безпритульних тварин та поступове повне "природне" вимирання тварин, позбавлених можливості відтворення.
Крім того, внаслідок зміни гормонального фону, відсутності підвищеної агресії тварин під час еструсу сук та інстинктів спрямованих на захист цуценят знижується загальна природна агресивність тварин. Ознайомитись з даними щодо порівняльної агресивності стерилізованих і не стерилізованих тварин можна за роботами канадських ветеринарів, що вивчали закономірності агресивної поведінки собак [34].
Проте ця програма є неповною без врахування економічних чинників надвиробництва домашніх тварин. Масова стерилізація повинна охоплювати всю популяцію тварин. Необхідно враховувати той факт, що існує велика популяція домашніх тварин. І оскільки обидві популяції – домашніх і безпритульних тварин пов'язані одна з одною, то необхідно цей зв'язок контролювати за допомогою додаткових заходів.
На базі існуючих світових наукових розробок та практичного досвіду Всесвітнім товариством захисту тварин та Всесвітньою організацією охорони здоров`я розроблено Практичні вказівки для контролю безпритульних собак,
48
які містять конкретні комплексні рекомендації, застосування яких забезпечує досягнення контролю над чисельністю безпритульних собак [35]. Документ містить рекомендації щодо підвищення відповідальності власників тварин, контролю за розведенням тварин, запобігання розмноження безпритульних тварин та інформаційно – просвітницьких заходів.
Дослідження чинників, які впливають на динаміку кількості безпритульних собак у країнах Європи здійснено WSPA та RSPCA у 2006 – 2007 рр. [36]. За результатами досліджень проведено класифікацію країн щодо стану вирішення проблеми безпритульних тварин та аналіз ефективності заходів, які застосовуються для її вирішення. Зокрема повідомляється про відсутність бездомних собак в Бельгії, Данії, Фінляндії, Германії, Нідерландах, Норвегії, Швеції, Швейцарії. У цих країнах наголошується традиційно високий рівень контролю (реєстрація, ліцензування), розгорнуте законодавство, а також соціальна відповідальність населення. Програму стерилізації в цих країнах застосовують до популяцій вуличних кішок. Обов'язкова реєстрація або ліцензування собак наголошується в 22 країнах, проте в 15 з них цей захід оцінюється як неефективний і такий, що не призводить до зменшення чисельності бездоглядних тварин. Вилов і стерилізація бездомних собак з поверненням на колишнє місце проживання практикується в 7 країнах, але лише в одній з них (Греції) є єдиним методом обмеження чисельності цих тварин. Евтаназія здорових тварин повністю заборонена в 3 країнах — Німеччині, Греції, Італії. У 10 країнах практикується евтаназія тварин, що відловили, за мотивами незатребуваності, в інших країнах найбільш часто використовуваними мотивами евтаназії є: хвороба, травмованість, агресивність тварини. За результатами проведеного аналізу зроблено наступні висновки:
1-Вбивство (будь-якими засобами) як метод регуляції кількості безпритульних тварин веде до її збільшення і є найбільш не ефективним методом. Практикується виключно в окремих посткомуністичних країнах із сильним впливом мусульманських традицій.
2-Програма вилов-стерилізація-повернення практикується у країнах півдня Європи. В усіх країнах, де застосовують цей метод, кількість безпритульних собак залишається стабільною або зменшується.
3-Не існує кореляції між динамікою кількості безпритульних тварин і практикою евтаназії здорових не прилаштованих тварин.
4-Існує кореляція між динамікою кількості безпритульних тварин і застосуванням державою та/або місцевою владою комплексних заходів, спрямованих на перекриття джерел поповнення безпритульних тварин: обов’язковою реєстрацією, просвітою населення, пільговою стерилізацією власних тварин та відмовою від практики вбивства при відлові.
5-У країнах, де кількість безпритульних тварин залишається стабільною, вбивство не практикується, застосовується програма вилов- стерилізація-повернення, або відлов без повернення чи їх комбінація. Евтаназія здорових не прилаштованих собак може бути як дозволеною і практикуватися, так і забороненою. При цьому стає наочним вплив чинників,
49
спрямованих на перекриття джерел поповнення безпритульних тварин: обов’язкової реєстрації, просвіти населення, пільгової стерилізації власниих тварин. Однак на практиці в усіх країнах цієї групи державну та/або місцеву владу долучено до активації лише окремих з названих чинників. Є підстави вважати, що відсутність підтримки з боку державної та/або місцевої влади щодо активації решти чинників призводить до відсутності відчутних позитивних змін у зменшенні кількості безпритульних тварин. Усі чинники в комплексі задіяні на рівні держаної та/або місцевої влади лише в Литві та Польщі. І саме в них, за повідомленнями преси останніх років, помітна тенденція до зменшення безпритульних тварин.
6-Ні програма вилов-стерилізація-повернення, ні відлов без повернення, ні евтаназія здорових не прилаштованих тварин як методи регулювання чисельності безпритульних тварин без застосування комплексних запобіжних щодо розмноження власних тварин заходів не мають визначального впливу на кількість безпритульних тварин.
7-Отже, можна з великим ступенем ймовірності стверджувати, що лише комплексні заходи щодо запобігання неконтрольованого розмноження власних тварин, здійснювані силами державної та/або місцевої влади є ефективними щодо регулювання чисельності безпритульних тварин не залежно від того, який метод регулювання безпритульних тварин практикується (вилов-стерилізація-повернення, відлов без повернення і довічне утримання, евтаназія здорових не прилаштованих тварин) чи вони практикуються в комплексі.
Комплексне дослідження і обґрунтування технології масової стерилізації безпритульних проводилося не тільки в численних біологічних проектах в західних країнах. В інституті Проблем екології і еволюції імені А. Н. Северцова, на еколого-біологічному факультеті ПГУ (професор А. Коросов) також проведено таке дослідження і на його основі запропонована комплексна програма по скороченню чисельності безпритульних тварин. Її основні риси:
1-Використання методики масової біостерилізації популяції безпритульних тварин з поверненням тварин в середовище перебування, для стабілізації її чисельності і зміни динаміки народжуваність/смертність у бік абсолютної переваги смертності (стерилізація 70-80% самок в стислі терміни).
2-Вакцинація безпритульних тварин проти сказу для створення природної перешкоди даному захворюванню. Носії сказу - дикі тварини (лисиці і ін.) - не потрапляють в місто, екологічна ніша якого зайнята безпритульними твариами, і не можуть, навіть увійшовши до контакту з безпритульними тваринами, викликати сплеск захворювання.
3-Підвищення відповідальності власників домашніх тварин і заводчиків з тією метою, щоб упорядкувати і узяти під контроль відтворення тварин в місті. Основні заходи – реєстрація домашніх тварин і гнучка система оподаткування власників домашніх тварин. Система оподаткування повинна
50