перетворення сучасного суспільства на суспільство без насильства, відносини у якому спираються на моральні чесноти. Друге завдання курсу - з допомогою зміни менталітету покоління сприяти збереженню цивілізації, життя і планети, єдиного середовища придатного для проживання людей та інших істот.
Особливо важливо розвивати біоетичне мислення у студентів ветеринарних і біологічних факультетів вузів, які мають працювати з тваринами чи викладати біологію.
Ветеринарна біоетика повинна розглядати принципи етичного ставлення до тварин ветеринарного фахівця [18]. Система підготовки ветеринарних фахівців давно спрямована на підготовку лікарів, що розуміють важливість надання допомоги тварині. У сільськогосподарських вузах України підготовка ветеринарних лікарів повинна допомогти майбутнім фахівцям орієнтуватися у роботі не просто на задоволення потреб людини, а й вбачати в тваринах істот, що мають самостійну цінність. У центрі уваги ветеринарного лікаря має залишатися тварина.
Система підготовки біологів також має виховувати майбутніх педагогів та дослідників з повагою до будь-якого життя, надавати їм свободу совісті, розвивати розуміння тварини, співчуття щодо неї. Хоча ставлення людства загалом до тварин багато в чому відповідає принципам етики й біоетики, кожен внесок у зміцнення біоетичних поглядів наближає час їхньої перемоги. Саме біологи і ветеринарні фахівці повинні показати шлях до гуманізації відносин людини й тварин.
11. Асоціація біоетики Харкова
Введення гуманних принципів ставлення до тварин, запровадження курсу біоетики в освітній процес – одні з головних завдань, якими займається Харківська Асоціація біоетики. Її заслугами можна вважати і створення та координацію роботи вищезгаданих Вузівських комітетів м. Харкова.
В зв’язку із відсутністю правової бази, регулюючої роботу Асоціації, вона є не державною організацією.
Асоціація була заснована у 1999 р. Приводом до цього стало проведення 2000 року в Харкові міжнародного симпозіуму «Біоетика на порозі III тисячоліття». Асоціація включає представнивів професорськовикладацького складу вузів, учених, студентів, представників різних громадських організацій і партій. Очолюють її троє співголів, що забезпечує стійкість і відбиває основні напрямки роботи.
Перший і основний напрямок – пошук альтернативи використанню тварин в експериментах в науці й освіті. При спонсорській підтримці відділу міжнародних організацій захисту тварин, серед яких: InterNiche (Великобританія), International Association Against Painful Experiments on Animals (IAAPEA, Великобританія), World Society for the Protection of Animals (Великобританія) було створено бібліотеку, яка включає як друковані видання, так і мультимедійну та відеопродукцію, доступ і вибір якої у Західних країнах досить великий. Вартість альтернатив сьогодні є
26
однією із основних проблем впровадження принципів біоетики в науковий експеримент. Ще однією перешкодою є мовний бар'єр, так як майже всі альтернативи виготовлено англійською. З метою вирішення проблеми Асоціації виділили гранти для перекладу частини наявних у бібліотеці альтернатив українською і російською мовами. Здійснено переклад мультимедійного диску з курсу фізіології людини і тварин - «Physiology stimulators» («Моделі фізіологічних экспериментів»).
Також Асоціацією біоетики Харкова створено консультативний центр заміни роботи з тваринами на роботи з клітинними культурами. ((Використаний досвід FRAME (UK,USA), Nottingham university (UK)).
Розробляються вітчизняні методи для експериментів на клітинних культурах.
Другий напрям роботи Асоціації – захист тварин - координується Харківською обласною спілкою захисту тварин. Цією спілкою із залученням юристів розроблено спеціальну програму "Тварини у місті", відкрито перші цвинтарі для домашніх тварин.
Біологічне землеробство - третій напрям роботи Асоціації. На біологічному факультеті ХНУ ім. Каразіна розроблено й широко впроваджується метод біологічного захисту рослин.
Асоціацією реалізується система пропаганди біоетичних підходів до навколишньої природи. Асоціація організовує й підтримує проведення симпозіумів, зустрічей, лекцій, конференцій, форумів, виступів у мас-медіа з питань біоетики. Спеціалістами асоціації розроблено й читаються навчальні програми з біоетики для низки медичних, біологічних, медико-біологічних і ветеринарних спеціальностей вузів Харкова (ХНУ, ХМУ, ХПУ, Фармакадемії і ХДЗВА).
Асоціація біоетики Харкова створила Інтернет-сайт, метою якого є забезпечення широкого доступу до інформації з сучасних питань біоетики, сприяння розвитку співробітництва з різними біоетичними організаціями.
12. Лікарська етика Лікарська етика складає основу науки про моральність у медицині (в
тому числі у ветеринарній медицині), визначає правила поведінки медичного працівника. Значення моральних принципів медицини виходить далеко за межі професійної діяльності, вони стали зразком загальнолюдських уявлень про гуманність. Медична етика є складовою частиною в діяльності медичних працівників. Лікар повинен розуміти моральність, чітко відрізняти категорії добра й байдужості.
Студенти-медики, які починають вивчення клінічних дисциплін, повинні бути ознайомлені з основами біоетики. Виходячи з характеру обгрунтування предмету біомедичної етики, необхідно відзначити також сучасні науково-біологічні та медичні знання, технології їх використання, спрямовані на збереження життя та здоров’я тварин і людини.
Мораль конкретних соціальних, професійних груп людей вивчають відповідні галузі етики. Одним із видів професійної етики є етика медпрацівників. Етика медпрацівників — галузь етичної науки, яка
27
досліджує об'єктивні основи, сутність, специфіку, структуру й основні функції моралі працівників медичної сфери діяльності.
Мораль медпрацівників є одним з ефективних механізмів передбачення і розв'язання суперечностей і конфліктів, які виникають у цій сфері діяльності. Специфіку її досліджує медична етика, якій належить особливо важлива роль у формуванні принципів, на яких ґрунтується моральний кодекс працівників системи охорони здоров'я.
Існують різні точки зору на систему та субординацію принципів моралі медпрацівників (їх називають принципами медичної етики, а іноді й принципами біоетики). Безперечно, визначальним принципом моралі медпрацівників є принцип гуманізму. Гуманізм — принцип етики, що став і принципом моралі, основою якого є переконання в безмежних можливостях, здатності до вдосконалення людини, вимога свободи і захисту її гідності, визнання права людини на щастя, проголошення задоволення її потреб та інтересів кінцевою метою суспільства. У моралі та етиці медпрацівників цей принцип має особливе значення, оскільки збереження здоров'я, життя людини є основою реалізації принципу гуманізму. Похідними від принципу гуманізму є принципи «Не зашкодь»; «Роби благо»; принцип поваги автономії пацієнта; справедливості тощо.
9 березня 2009 18:48:34 Закон України про правові основи біоетики
(Проект). Цим Законом на правовій основі регулюються суспільні відносини, які виникають у сфері охорони здоров’я як соціального блага в умовах життєдіяльності суспільства, які пов’язані з медичною діяльністю, що включає вибір методу лікування, використанням наукових досягнень у практичній діяльності, встановленням взаємовідносин між медичними працівниками та пацієнтом, забезпеченням безпеки та інтересів пацієнта і медичного працівника, інші питання пов’язані з втручанням у сферу фізичного і психічного здоров’я людини.
28
Вступ до екологічної етики
Мислячу людину виявляють по священному благоговінню перед життям.
В. Гюго
13.1.Що таке екологічна етика?
Вміру ускладнення суспільних відносин у людському суспільстві виникла необхідність конкретизації тих чи інших моральних норм, правил стосовно певних сфер повсякденного життя людини. Так стали формуватись різні напрямки прикладної етики — політична етика, журналістська етика, біологічна, медична етика, екологічна етика.
Екологічна етика пропонує і захищає концепцію моральних взаємовідносин між людьми і природою. Екологічна етика припускає, що людська поведінка стосовно природи повинна спрямовуватись моральними нормами.
Корінне питання екологічної етики — яке наше відношення до Природи: як до об'єкта (речі) чи суб'єкта (тобто до рівного собі, що має моральний статус і права). Екологічна етика існує лише тоді, коли ми відносимось до природи як до суб'єкта. У цьому випадку шкода, нанесена природі, буде розглядатись з погляду нанесення збитку самій природі. На відміну від екологічної етики антропо-центристська етика розглядає природу як об'єкт, і тому будь-яка шкода, нанесена їй, оцінюється лише з погляду збитку іншій людині, державі і т.д., у чиїй власності знаходиться природа. У цьому плані дуже показовий приклад російського вченого, професора, доктора психологічних наук С.Д. Дерябо: “действия вполне допустимые и оправданные в отношении объектов, являются безнравственными и даже уголовно наказуемыми в отношении субъектов (точнее того, что считается в данном обществе субъектом). Массовые убийства рассматриваются как преступления против человечества и не имеют срока давности, а массовая вырубка леса — как хозяйственная деятельность, и за выполнение плана по ней раньше давали премии. Но с другой стороны — убийство раба, например, в Древнем Египте приравнивалось к порче вещи, а североамериканские индейцы спрашивали у дерева разрешения срубить его и просили прощение за то, что им приходилось это делать”.
Екологічна етика — вчення про гуманні відносини людини з природою, що сприймається як суб'єкт, засновані на повазі прав природи й обмеженні прав людини. Як писав батько екологічної етики О. Леопольд —
екологічна етика це обмеження волі дій у боротьбі за існування. Еббі говорив, що екологічну етику можна розглядати як домагання природи своїх прав. Головним напрямком в екологічній етиці є екобіоцентризм, що націлює людей на збереження якомога більшої кількості видів живих
істот і ділянок дикої природи в безвідносній користі від цього людині чи навіть їй на шкоду.
Як правило, екологічну етику розділяють на дві складові частини:
філософську екологічну етику і нормативну екологічну етику.
29
Нормативна етика стосується практичних питань, розробляючи етичні правила і принципи наших відносин із природою чи стандарти етичної поведінки.
Філософська етика розробляє концепції, ідеї і теорії, на основі яких пояснюються і захищаються нормативні судження.
Екологічна етика має руйнівну і творчу функції:. Перша спрямована на те, щоб зруйнувати старі, споживацько-утилітарні стереотипи відносин людини з природою, численні антропоцентричні міфи і цінності, відмовитися від марнотратних і негуманних видів природокористування. Творчі функції екологічної етики спрямовані на вироблення нового, екологічного світогляду, що дозволяє успішно співіснувати людині і природі.
Принципи і положення екологічної етики в даний час при споживчому підході до природи багатьом здаються дуже радикальними. Жоден вид на Землі, крім людини, не здатний цілком знищити середовище свого існування, тому що його діяльність буде стримуватись екологічними законами. І лише людина, завдяки своєму розуму і високим технологіям практично, вийшла з-під влади екологічної необхідності. Тому її діяльність, щоб не стати всеруйнівною, вимагає особливих етичних обмежень, виражених у моралі (волі до етичного самообмеження). Розробка таких “табу” — головне завдання екологічної етики.
Як справедливо вважає С.Д. Дерябо, розвиток свідомості на основі екологічної етики “представляет собой кардинальную смену образа мира, которую можно, пожалуй, сравнить с тем переворотом в сознании, который был произведен Коперником, … теперь человек должен отказаться от представления о себе, как “центре” природы, мира, а это место должен занять принцип экологической целесообразности, “экологический императив”.
Серед значної частини громадськості відношення до екологічної етики прохолодне. Це пояснюється слабким рівнем гуманітарної освіти.
13.2. Історія екологічної етики
Про етичне ставлення до природи здавна говорили багато видатних людей: Будда, що проголосив принцип незавдавання шкоди іншим живим істотам, Піфагор, Плутарх, що розглядали добре ставлення до тварин як основу моральної поведінки людини, Франциск Ассизський, що сприймав живих істот як своїх братів і сестер, Томас Мор і Мішель де Монтень, що закликали до милосердя стосовно тварин, Мухаммед, що захищав тварин від недбайливих людей.
Навіть у найголодніші роки Ганді відмовився змусити індусів їсти м'ясо: “Ми не можемо вбивати корів, ми маємо бути солідарними з усяким створінням, що страждає”.
Засновниками екологічної етики можна назвати американського еколога і природоохоронника Олдо Леопольда (1887-1948) і німецького лікаря і філософа Альберта Швейцера (1875-1965). Класична праця О. Леопольда “Календар пісщаного графства” була видана у 1949 році, після смерті його автора. У 1953 році вийшли інші його книги під заголовком
30