Материал: конспект_с.г.фітопатологія_2015-ilovepdf-compressed

6.Всі борошнисторосяні гриби - паразити з вузькою філогенетичною спеціалізацією.

7.Справжні борошнисті роси на відміну від несправжніх борошнистих рос можуть розвиватись у межах високої відносної вологості повітря. Суха і жарка погода посилює розвиток справжніх борошнистих рос, так як у

зв’язку з втратою тургору рослини стають більш вразливими.

Найбільш розповсюджені і шкідливі борошнисті роси: борошниста роса гарбузових, борошниста роса винограду, борошниста роса яблуні.

Рис. 7.3.4.2.1. Клейстотеції борошнисторосяних грибів:

1 - рід Sphae rotheca; 2 - рід Erysiphe; 3 - рід Podosphaera; 4 - рід Micros phae ra; 5 - рід Uncinula; 6 - схема розміщення сумок в клейстотеції борошнисторосяного гриба.

В боротьбі з борошнистими росами необхідно:

1.знищення джерел інфекції (глибока оранка, сівозміна, вирізка і знищення уражених пагонів, тощо);

2.підвищення хворобостійкості рослин комплексом агроприйомів (калійні та інші удобрення, своєчасні поливи, тощо);

3.застосування хімічних або біологічних засобів захисту та лікування. Із хімічних засобів найбільш ефективні препарати сірки (мелена, колоїдна сірка), а також бенлат (фундозол), каратан, дерозал, тощо. Ефективним є антибіотик трихотецин. Мікробіологічний спосіб лікування, оснований на антибіотичній дії продуктів обміну сапрофітних гнилісних мікроорганізмів, які викликають лізис екзофітного міцелію борошнистих рос.

Представники інших порядків групи піреноміцетів утворюють типові перитеції - плодові тіла з вивідним отвором на верхівці, кулясті або грушевидні, поодинокі або зібрані по декілька штук в строму. Оболонка перитеціїв пере-

91

важно темна, майже чорна, але може бути світлою або яркою (рис.

7.3.4.2.2.).

Рис. 7.3.4.2.2. Типовий перитецій з вивідним отвором на верхівці.

До порядку гіпокрейні (Hypocreales) відносяться гриби роду Nectria і Gibberella, конідіальні стадії яких патогенні для рослин. Гриб Nectria викликає звичайний рак яблуні, гриб Gibberella - різні форми фузаріозну хлібних злаків і кукурудзи.

Порядок діапортові (Diaportales) включає гриби родів Glomerella і Valsa, які являють собою сумчасті стадії деяких антракнозів (квасолі, яблуні, тощо) і цитоспорозу плодових дерев.

До порядку гіпокрейні (Hypocreales) відносяться гриби роду Nectria і Gibberella, конідіальні стадії яких патогенні для рослин. Гриб Nectria викликає звичайний рак яблуні, гриб Gibberella - різні форми фузаріозну хлібних злаків і кукурудзи.

Порядок діапортові (Diaportales) включає гриби родів Glomerella і Valsa, які являють собою сумчасті стадії деяких антракнозів (квасолі, яблуні, тощо) і цитоспорозу плодових дерев.

Порядок сферийні (Sphaeriales) включає в основному сапрофітні види. Збудник хвороб Polystigma rubrum викликає полістигмоз, або червону плямистість листків слив. Плодові тіла цього гриба - перитеції, розвиваються в стромах, занурених в тканини листка. Конідіального спороношення, здатного викликати повторне зараження, в циклі розвитку цього гриба немає.

До порядку сажкові (Clavicipitales) відноситься гриб Claviceps purpurea -

збудник сажки жита та інших злаків.

Характер зараження, яке викликають гриби групи піреноміцетів різноманітний - в одних випадках це плямистості (Polistigma), в інших - засихання

92

уражених пагонів (Nectria, Valsa), а при ураженні сажкою - утворення в колосі склероціїв, які мають вигляд ріжків чорно-фіолетового кольору.

Для боротьби з цими грибами застосовують в основному санітарно гігієнічні та профілактичні заходи.

Група порядків дискоміцети (Discomycetidae). Плодове тіло дискоміцетів -

апотецій - відкритий, чашовидний, тарілковидний або лійковидний, на ніжці або без неї. Сумки розміщуються всередині або на поверхні апотецію у вигляді щільного геменіального шару. Сумки переважно витягнуті, будова сумкоспор дуже різноманітна.

Вциклі розвитку деяких дискоміцетів відсутня конідіальна стадія.

Вскладі дискоміцетів виділяють три порядки. Збудники хвороб рослин в

основному розподіляються між двома порядками - фацидієві і гелоцидієві. Порядок фацидієві (Phacidiales). Апотеції занурені в тканину листка, спо-

чатку вони закриті, потім розкриваються у вигляді вузької щілини. Типові представники - гриби Lophodermium, які викликають плямистість і опадання хвої сосни; Rhytisma, який викликає чорну плямистість клену; Coccomices hiemalis - збудник коккомікозу - вишні тощо.

Порядок гелоцідієві (Helotiales). Апотеції на більш менш подовгуватій ніжці або сидячі, завжди поверхневі, спочатку часто замкнуті, потім широко відкриті, нерідко соковитої консистенції, яскравого або темного кольору

(рис. 7.3.4.2.3.).

Рис. 7.3.4.2.3. Плодове тіло-апотецій:

1 - з ніжкою; 2 - без ніжки в розрізі.

Гемініальний шар сумок відкривається розширеним округлим отвором. Сумки перестилаються парафізами. Сапрофіти, рідше паразити, на листках та інших органах рослин.

Типовими представниками є: Pseudopeziza trifolii - збудник бурої плямистості конюшини; Ps. medicaginis - збудник бурої плямистості люцерни; Sclerotinia sclerotsorum - збудник білої гнилі огірків, соняшнику та інших рослин; Monilia mali - збудник моніліозу яблуні; Botrydis cinerea - сіра гниль в гронах винограду.

93

7.3.4.3.Підклас порожнинносумчасті, або локулоаскоміцети

(асколокулярні) (Loculoascomycetidae)

Сумки грибів розвиваються не в типових перитеціях, а в стромоподібних утвореннях - псевдотеціях, або аскостромах (несправжніх плодових тілах). Сумки з двошаровою оболонкою формуються серед тканини несправжніх плодових тіл в особливих порожнинах - локулах, які виникають за рахунок руйнування псевдопаренхіми строми (внутрішньої тканини псевдотецію) і частково за рахунок витіснення її аскогенними гіфами і сумками. Локули можуть містити одну або декілька бітунікальних сумок.

Найбільш поширеними є представники порядків плеоспорові (Pleosporales) і дотидейні (Dothsdeales). До першого з них відноситься гриб Venturia, який є сумчастою стадією збудників парші яблуні і парші груши, до другого - гриби роду Mycosphaerella і роду Didymella.

Гриби роду Mycosphaerella викликають білі плямистості на груші, смородині, малині, суницях, бурі плямистості на листках яблуні.

До роду Didymella відносяться сумчасті стадії збудників аскохітозу огірка і аскохітоз гороху, пурпурової плямистості (дидімели) на малині.

Псевдотеції багатьох локулоаскоміцетів занурені в тканину рослиниживителя, мають кулеподібну або майже грушоподібну форму, чорні. Сумки витягнутої форми - булавовидні, циліндричні або майже грушовидні (дещо здуті знизу), часто зігнуті, в багатьох випадках з псевдопарафізами (залишками міжсумочної тканини), які мають вигляд тонких ниток. Сумкоспори складаються з двох клітин, при дозріванні - жовтувато-зелені або оливково-бурі.

Конідіальні стадії асколокулярних грибів можуть розвиватись на протязі вегетації в декількох генераціях, викликаючи, повторні зараження.

У багатьох локулоаскоміцетів грибів конідіальні стадії здатні перезимовувати на рослинних рештках, не втрачаючи своєї життєздатності і є джерелом додаткової первинної інфекції.

Для боротьби з асколокулярними грибами значне місце займають хімічні заходи - обробка фунгіцидами як вегетуючих рослин, так і опалого листя - джерела первинної інфекції.

7.3.5. Клас базидіоміцети (Basidiomycetes)

До класу входить більше 20 тисяч видів грибів, дуже різноманітних за способом живлення, морфологічними ознаками і способом життя.

Характерною особливістю базидіоміцетів - наявність в циклі їх розвитку базидіального спороношення - базидій з базидіоспорами.

Статевий процес закінчується утворенням базидій і базидіоспор. Суть його полягає в наступному: в клітині базидії, яка утворилась на дикаріотичному міцелію або на спорі з двома ядрами (у різних базидіоміцетів по-різному) в період її розвитку, двічі відбувається ділення ядра і утворюються гаплоїдні ядра. На базидії утворюються спеціальні вирости - стеригми, в кожну з яких переходить по одному гаплоїдному ядру, кінці стеригми здуваються і формуються базидіоспори. У різностатевих базидіоміцетів утворені на базидіях базидіоспори несуть різні статеві знаки (+ і -).

94

Базидіоспорами відбувається первинне зараження рослин. При цьому в одних випадках, наприклад у іржастих грибів, зараження здійснюється одинарними базидіоспорами, в результаті чого розвивається первинний гаплоїдний міцелій, а потім при злитті двох вегетативних клітин гаплоїдного міцелію, гриб переходить в дикаріофазу, в якій в основному протікає все його життя; в інших випадках, як наприклад, у багатьох сажкових грибів, брунькуючі базидіоспори (або клітини самої базидії) спочатку попарно копулюють, а вже потім заражують рослину. При цьому гриб відразу розвиває дикаріотичний міцелій і все його життя проходить в дикаріофазі, як у іржастих грибів.

Клас базидіоміцети за будовою базидій (рис. 7.3.5.1.), за наявністю або відсутністю і формою плодових тіл ділиться на три підкласи: гомобазидіоміцети, гетеробазидіоміцети і теліоміцети.

1

Рис. 7.3.5.1. Типи базидій:

1 - холобазидія; 2 - гетеробазидія; 3 - фрагмобазидія, або склеробазидія.

7.3.5.1. Підклас гомобазидіоміцети, або холобазидіоміцети

(Homobasidiomicetidae)

Більшість видів мають добре розвинуті крупні плодові тіла, які розвиваються на багаторічному міцелію. За способом живлення в основному сапрофіти, рідше паразити. Базидії одноклітинні, утворюються на кінцевих розгалуженнях міцелію і розміщуються на плодових тілах щільним геменіальним шаром. За будовою плодових тіл підклас ділиться на порядки: афілофорові (Aphillophorales), екзобазидіальні гриби (Exobasidiales) і агарикові

(Agaricales).

Афілофорові мають плодові тіла різної форми і консистенції переважно з трубчастим гіменофором, якій щільно з’єднується з тканиною плодового тіла. Гіменофор агарикових в основному пластинчастий, а плодові тіла розділені на шляпку і ніжку.

95