Материал: конспект_с.г.фітопатологія_2015-ilovepdf-compressed

ються на гіфах міцелію, іноді вони відпадають, як конідії і проростають з утворенням зооспор.

Найбільш шкідливими видами є Phythium debaryanum, який викликає захворювання багатьох сільськогосподарських культур (чорна ніжка, коренева гниль, коренеїд), та гриби роду Phytophthora - збудники захворювань - фітофторозів (фітофтороз картоплі і томату, південний фітофтороз томату).

Зооспорангії грибів роду Phythium формуються на кінцях гіф, не відриваючись від них ростуть і галузяться після утворення зооспорангіїв. На відміну від інших пероноспорових, вони визрівають і звільнюються від зооспор, не відриваючись від зооспорангіїв.

При захисті сільськогосподарських культур від ураження пецицієвими грибами важливе місце належить проведенню санітарно-профілактичним заходам, зниження вологості і підвищення хворобостійкості рослин, а також хімічні захисні заходи.

Родина пероноспорові (Peronosporaceae). Пероноспорові, або псевдоборошнисторосяні, гриби - облігатні паразити, які викликають захворювання - борошнисті роси.

Міцелій їх розвивається всередині рослини (в міжклітниках). В клітини проникають лише спеціальні відростки міцелію - гаусторії, які добувають із них воду та поживні речовини.

На поверхню ураженої клітини виходять тільки бокові відгалуження міцелію, які називаються зооспорангіоносцями, якщо на їх кінцях утворюються зооспорангії, або конідієносцями, якщо утворюються конідії (тобто спори, які проростають міцелярним пагоном, а не зооспорами). Конідієносці і зооспорангіоносці виходять назовні тканини завжди тільки через продихи, тому при ураження листків - майже завжди на нижню частину. Конідієносці (зооспорангіоносці) різко відрізняються від вегетативних гіфів і мають характерне галуження - дихотомічне або моноподіальне.

Несправжні борошнисті роси з’являються в основному на наземних частинах - листках, пагонах, органах плодоношення (суцвіттях та ягодах винограду, тощо).

Типова ознака несправжніх борошнистих рос - білий, рідше сірий борошнистий наліт на нижній стороні листків (рис. 7.3.2.2.). На верхній стороні листка в місцях ураження помітні жовтуваті, червоні або іншого кольору, в залежності від культури і сорту, плями.

Розповсюдження несправжніх борошнистих рос здійснюється безстатевим спороношенням (конідіями або зооспорами).

Зберігаються (зимують) збудники ооспорами, які утворюються в результаті статевого процесу (при злитті антеридія і оогонія). Ооспори утворюються всередині ураженої тканини і залишаються в ґрунті або на його поверхні з рослинними рештками, зберігаючи життєздатність до двох-трьох років. При ураженні багаторічних рослин може зимувати і міцелій в уражених пагонах, цибулинах, коренеплодах, куди він проникає дифузно із уражених листків.

Обов’язкова умова для розвитку несправжніх борошнистих рос - висока вологість, так як і первинне зараження (за рахунок перезимувавших ооспор) і

86

повторне (за рахунок безстатевого розмноження) можливі тільки при наявності краплинно-рідинної вологи.

2

1

Рис. 7.3.2.2. Типові симптоми несправжньої борошнистої роси:

1 - плями з нальотом спороношення гриба на нижній частині листка; 2 - розгалужені конідієносці з конідіями, які виходять на поверхню листка через продихи.

Родина пероноспорові гриби об’єднує два основних роди - Peronospora і Plasmopara.

Для роду Peronospora характерне дихотомічне галуження конідієносців і проростання конідій міцелярним паростком. Гриби викликають несправжні борошнисті роси на капусті, цибулі, буряках, тютюні.

У роду Plasmopara конідієносці галузяться моноподіально, конідії проростають зооспорами (тому вони дістали назву зооспорангіоносців і зооспорангіїв) (рис. 7.3.2.3.). Ці гриби викликають захворювання на винограді (мільдь), хмелі, соняшнику.

Рис. 7.3.2.3. Конідіальне спороношення (конідієносці і конідії) псевдоборошнистих грибів:

1 - рід Peronospora (дихотомічне галуження конідієносців, проростання конідій міцелярним проростком); 2 - рід Plasmopara (моноподіальне галуження конідієносців, проростання конідій зооспорами).

87

У боротьбі з несправжніми борошнистими росами велике значення мають профілактичні заходи: знищення рослинних решток, дотримання сівозміни, в і- дбір і оздоровлення посадкового матеріалу.

Хімічні захисні заходи також проводять з профілактичною метою. Рослини обприскують бордоською рідиною або препаратами, які її замінюють (хлорокис міді, цинеб, купрозан, тощо). При цьому важливо, щоб фунгіцид попав на нижню сторону листків. Ефективним прийомом зниження шкодочинності несправжніх борошнистих рос є також зниження вологості в посадках та посівах (раціональне розміщення рослин при посадці, проріджування, в парниках і теплицях - провітрювання).

7.3.3. Клас зигоміцети (Zygomycetes)

Представники цього класу - переважно сапрофіти, які зустрічаються в ґрунті і є мінералізаторами рослинних залишків. Ряд видів викликає гниття овочів і плодів при зберіганні. Міцелій неклітинний (або в зрілому стані розділений на клітини), добре розвинутий. Статевий процес - зигогамія, злиття двох морфологічно однакових, але різних за статевими ознаками клітин (гаметангіїв) з утворенням зигоспори. Безстатеве розмноження здійснюється нерухомими спорами (спорангіоспорами) без джгутиків. Сапрофітні представники: Mucor, Rhizopus, паразити комах - види роду Entomophthora.

7.3.4. Клас аскоміцети (Ascomycetes)

Клас аскоміцети, або сумчасті гриби відноситься до вищих грибів, представники якого характеризуються багатоклітинним септированим міцелієм і утворенням в циклі розвитку сумчастого спороношення в результаті статевого спороношення. Сумки (аски) можуть бути різної форми - круглі, овальні, нитковидні. Число спор в сумці майже завжди кратне двом, найчастіше їх вісім. Сумки можуть розміщуватись відкрито на грибниці а бо в особливих сховищах

-плодових тілах. За цією ознакою клас поділяється на три підкласи:

1.підклас голосумчасті (плодові тіла відсутні, сумки розвиваються безпосередньо на міцелію і розміщуються відкрито, найчастіше кулею);

2.підклас плодосумчасті, або еуаскоміцети (сумки формуються всередині або на поверхні спеціальних сховищ - плодових тіл клейстотеціїв, перитеціїв або апотеціїв);

3.підклас порожнистосумчасті, або локулоаскоміцети (сумки утворюються в особливих порожнинах стро мів - локулах).

7.3.4.1. Підклас голосумчасті,

або геміаскоміцети (Hemiascomycetidae)

Плодових тіл немає, сумки розвиваються без утворення аскогенних гіф; міцелій часто знаходиться в стані клітин, які брунькуються. Підклас включає декілька порядків, в тому числі порядок дріжджові гриби (сахароміцети), і порядок тафринові (екзоаскоміцети).

88

Порядок дріжджові гриби (Endomycetales) включає в основному сапрофітні форми, які живляться субстратом, багатим на цукри. Міцелій добре розвинутий, часто розпадається на окремі частинки. Сумки виникають із зиготи, яка утворюється від злиття двох клітин міцелію. Ряд видів, особливо, які викликають спиртове бродіння, використовуються в промисловості (Saccharomyces cerevisiae - пивні дріжджі, Saccharomyces elliopsoideus - винні дріжджі).

Порядок тафринові (Taphrinales). Тафринові гриби - паразити з вузькою спеціалізацією, які уражують переважно плодові кісточкові (кишеньки слив, курчавість листків персика, вишні, відьмині мітли вишні).

Міцелій добре розвинутий, ендофітний, диплоїдний. Сумки виникають безпосередньо із клітин міцелію, або хламідоспор, або гем.

Утворенню сумки передує злиття ядер дикаріону і наступне потрійне д і- лення з утворенням 8 ядер або більше, які дають початок аскоспорам. Диплоідизація міцелію відбувається при злитті двох гаплоїдних аскоспор.

Сумчасте спороношення грибів розвивається безпосередньо на міцелію незамкненим колом і закладається під кутикулою уражених органів - листків, плодів. При дозрівання аскоспор кутикула розривається, аскоспори виходять із сумок і попадають в крону дерева, де зимують між лусочками бруньок, в тріщинах кори, тощо. Весною гаплоїдні аскоспори брунькуються, попарно копулюють, і дикаріотичний міцелій заражує бруньки, які розвиваються.

В циклі розвитку тафринових грибів немає конідіального безстатевого спороношення і немає спеціальних статевих органів.

Переважаючою є дикаріотична фаза, а гаплоїдними є тільки аскоспори та молодий міцелій.

У боротьбі з тафриновими обов’язковою є обробка рослин фунгіцидами до розпускання бруньок, вирізка відьминих мітел, збір та знищення хворих плодів та листя.

7.3.4.2. Підклас плодосумчасті, або еуаскоміцети (Euascomycetidae)

Характерною ознакою є присутність плодових тіл. Сумки грибів мають одношарову оболонку і формуються із аскогенних гіфів, всередині або на поверхні плодових тіл (клейстотеціїв, перитеціїв, апотеціїв).

В межах підкласу виділяють три групи порядків - плектоміцети, піреноміцети і дискоміцети, які різняться за формою і будовою плодового тіла, характ е- ром розміщення в них сумок, кольором і консистенцією оболонок плодових тіл, наявністю або відсутністю у них власних стінок, будовою сумок і сумкоспор, характером звільнення з них спор.

Група порядків плектоміцети (Plectomycetidae). Плодове тіло - клейстоте-

цій, замкнене, кулястої форми. Сумки в ньому розміщуються хаотично. Звільнення сумкоспор відбувається пасивно, після руйнування оболонки клейстотеція.

Типові представники плектоміцетів - еуроцієві, або аспергилові гриби (порядок Eurotiales), до яких відносяться сумчасті стадії грибів роду Aspergillus і Penicillium, які є продуцентами антибіотиків, викликають пліснявіння на насін-

89

ні, а також гнилі плодів при зберіганні. Так як домінуючою стадією цих грибів є конідіальна (сумчаста розвивається рідко), то Aspergillus і Penicillium часто відносять до несправжніх грибів.

Група порядків піреноміцети (Pyronomycetidae). Плодові тіла - перитеції,

рідше клейстотеції. Сумки в плодових тілах розміщуються китицею або кулею, викидання дозрівши аскоспор із плодового тіла активне. До цієї групи входять порядки гіпокрейні, діапортові, сферійні, сажкові. Найбільше значення має порядок еризифові, або борошнисторосяні.

Порядок еризифові (Erysiphales). Замкнене плодове тіло - клейстотецій, сумки в якому розміщуються гроном, а звільнення аскоспор відбувається активно в результаті набубнявіння сумок і розриву оболонки клейстотецію.

Еризифові - облігатні паразити, які викликають у рослин хвороби - борошнисті роси. На відміну від несправжніх борошнистих рос, які викликаються пероноспоровими грибами, їх часто називають „справжніми борошнистими росами”.

Для справжніх борошнистих рос характерні наступні особливості.

1.Багатоклітинний (септирований) міцелій борошнистих рос (на відміну від несправжніх) розвивається завжди екзофітно, тобто поверхнево по відношенню до субстрату; всередину субстрату, в епідермальні клітини, заходять тільки гаусторії.

2.Типовою особливістю прояву справжніх борошнистих рос - білий борошнистий наліт конідіальне спороношення - короткі прямі конідієносці з конідіями, об’єднані в ланцюжки) на листках (як на верхній так і на нижній частині), на пагонах, плодах та інших органах рослини. Конідії одноклітинні, овальні або бочковидні, безколірні.

3.Розповсюдження гриба та нові повторні зараження рослин здійснюються конідіями.

4.Зимують збудники спороношенням, яке формується (зазвичай наприкінці вегетації) в результаті статевого процесу в плодових тілах клейстотеціях. Клейстотеції утворюються на поверхні ураженої тканини (на міцелію) і помітні неозброєним оком у вигляді темно-коричневих або повністю чорних крапок. Весною або на початку літа, сумкоспори звільнюються із сумок і викликають вторинне зараження молодих листків, пагонів або плодів.

5.Клейстотеції мають спеціальні вирости - придатки, за особливістю будови яких (прості, галузисті, тощо) і за кількістю сумок в клейстотеціях (їх може бути одна, або декілька) борошнисторосяні гриби розділяються на ро-

ди, найголовніші з яких наступні.

Рід Erysiphe - придатки прості, сумка одна.

Рід Microsphaera - придатки дихотомічно галузяться, сумок багато. Рід Podosphaera - придатки прості, сумка одна.

Рід - Uncinula - придатки на кінцях закручені спірально, сумок декілька (рис.

7.3.4.2.1.).

90