Материал: Грузоведение_Конспект_лекций_укр

31

му і гусеничному ході; üУТО, створені за допомогою контейнерних візків(рол-трейлерів), магіс-

тральних причепів і напівпричепів й ін.; üустаткування в ящиках і без упакування вагою більше5 т і особливо ве-

ликовагові вантажі більше 35 т.

Загальними рисами їхньої технологічної характеристики є: üвелика маса й значні розміри одного вантажного місця;

üнеобхідність складного спеціального кріплення на транспортних засобах щоб уникнути зсуву й перекидання в процесі перевезення;

üперевантаження тільки комплексно-механізованим способом; üпристосованість до зберігання на відкритій складській площі.

Вантажі, які входять у категорію великовагових, мають досить істотні відмінності: маса одних становить 3¸5 т, а інших 400¸500 т, довжина коливається від двох до декількох десятків метрів.

ØАвтомобільну й тракторну техніку з точки зору технології перевантаження можна розділити на самохідну на колісному ходу, несамохідну на колісному ходу, гусеничну, перевезену в упакуванні.

Морським транспортом автотракторна техніка може перевозитися на універсальних суднах з вертикальним способом завантаження, на спеціальних суднах з горизонтальною обробкою(судна типу «Ро-Ро») зі завантаженням у більшості випадків своїм ходом.

Самохідна колісна техніка, тобто машини й трактори, що мають автономний двигун і призначені в умовах нормальної експлуатації для руху своїм ходом, повинні й перевантажуватися в портах цим способом у максимально можливому ступені, тому що він для них є найбільш природним, простим і ефективним.

Несамохідну колісну техніку, тобто яка не має двигунів, повинні поставляти в порти в такому стані, щоб її можна було буксирувати без додаткової підготовки тим способом, для якого вона призначена в нормальних умовах експлуатації.

Гусеничну техніку, як правило, у портах своїм ходом не переганяють, а перевантажують кранами й транспортують на рол-трейлерах, магістральних причепах, напівпричепах, і трейлерах.

ØДо великовагового встаткування відносять різні машини, верстати, агрегати, котли, металоконструкції, механізми та інші вантажі в ящиках і без упакування масою від 5 до 35 т.

ØДо особливо великовагового відносяться вантажі масою більше35 т, До цієї категорії відносять, наприклад: різні баки і ємності – від 35 до 80 т; устаткування в ящиках – до 300 т; тепловози – від 40 до 150 т; трансформатори, статори й реактори – від 80 до 600 т; колони синтезу аміаку (й інше встаткування хімічних заводів) – від 220 до 500 т; сепаратори пари атомних електростанцій– 200÷350 т. Крім того, до таких вантажів відносять станини прокатних станів, плавучі засоби (буксири, понтони) й ін.

Основні їх технологічні характеристики: велика маса, розмаїтість форм і розмірів, значна складність і труднощі стропування, відстропки й кріплення на транспортних засобах, необхідність у проведенні цілого комплексу підготовчих і

32

заключних операцій при перевантаженні з одного виду транспорту на іншій. ©До великовагових вантажів пред'являються особливо жорсткі вимоги–

вони повинні бути відповідно підготовлені виготовлювачем до перевезення на морських суднах, перевантаження й короткострокового зберіганні в портах, тобто створені необхідні умови для раціонального розміщення й надійного, швидкого й зручного кріплення вантажів на транспортних засобах, високопродуктивного й безпечного перевантаження в портах відправлення й призначення. Ці вимоги повинні враховуватися ще при проектуванні й виготовленні виробів, які мають стати вантажами, і виконання їх необхідно контролювати перед відправленням у порти завантаження.

Морським транспортом великовагові вантажі перевозять у трюмі й на палубі суден.

При завантаженні в трюм судна великоваговий вантаж установлюють на просвіті люка. Для розміщення й кріплення використовують спеціальні«ліжка», кіль-блоки, підставки й інші металеві й дерев'яні конструкції, а також найтови зі сталевого троса з талрепами й затисками. Частину конструкцій приварюють до корпуса судна, а після перевезення зрізують.

Кріплення великовагових вантажів на суднах повинне здійснюватися відповідно до технічних умов розміщення й кріплення великовагових вантажів на морських суднах.

Зберігання в порту всіх вантажів даної категорії здійснюється на відкритих складських площадках, звичайно поблизу від причалу так, щоб вантаж перебував у зоні обслуговування крана.

Великовагові й великогабаритні вантажі обов'язково укладають на підкладки в один ярус за висотою.

3 Укрупнення вантажних місць

3.1 Укрупнені вантажні місця. Піддони

Технічні засоби, за допомогою яких вантажні місця укрупнюють, називають засобами укрупнення. Їх підрозділяють на пакетоутворюючі засоби(стропстрічки, піддони, обв'язки, стяжки й ін.), пристосування для утворення блокпакетів, контейнери й контейнерні візки, додаткові засоби укрупнення. Вантажні місця, утворені за допомогою засобів укрупнення, отримали назву УТО або укрупнених вантажних одиниць (УВО).

Переваги УВМ:

üприскорює обіг вантажу (час у дорозі й при перевантаженні); üзаощаджує людські ресурси, підвищує продуктивність праці; üскорочує витрати на транспортну тару, підвищує схоронність вантажів,

відсутність необхідності покритих (критих) складів (для контейнерів); üдозволяє перейти до 100 % рівня комплексної механізації (РКМ) і авто-

матизації процесу, спрощує транспортно-експедиторські, передатні, митні й інші комерційні операції.

Доцільність застосування УВМ визначається наступними факторами: üтранспортними характеристиками вантажів; üдовжиною лінії перевезення;

33

üексплуатаційними характеристиками технічних засобів рухомого складу суміжних видів транспорту й перевантажувального встаткування;

üвеличиною вантажопотоку.

УВМ здійснюється на основі стандартизації, що дозволяє:

üполіпшити використання вантажних приміщень транспортних засобів і складів;

üскоротити час стоянки транспортних засобів; üмеханізувати й автоматизувати ЗРР і облік переробки вантажів завдяки

уніфікації навантажувачів, кранів, залізничних вагонів тощо.

Міжнародна організація щодо стандартизації– МОС (ІСО, ISO (International Standardization Organisation)). На Україні – Державний комітет зі стандар-

тизації, метрології й сертифікації (Держспоживстандарт).

Стандарт – нормативно-технічна документація, яка встановлює комплексні норми, правила, вимоги до об'єкта стандартизації й затверджена компетентним органом. Стандартизація здійснюється на основі єдиного модуля.

Модуль – вихідна міра, прийнята для вираження кратних співвідношень розмірів конструкцій, споруджень і їхніх частин. МОС прийняв у якості стандартного модульного типорозміру вантажної одиниці пакет400´600 мм, а як вихідний елемент стандартизації – піддон 800´1200 мм.

У пакетованому виді перевозять тарно-поштучні вантажі, метали й металовироби, будівельні матеріали, лісоматеріали. Способи пакетування тарнопоштучних вантажів можна розділити на дві групи: на піддонах; без піддонів

(рис. 11).

Рис. 11. Жорсткі та гнучкі засоби пакетування: а – плоский піддон; б – стієчний піддон; в – ящичний піддон; г – строп-пакет; д – метал в пачці;

е, ж – метал в зв’язуванні; з – метал в багатообігових стропах

Різновидом звичайних (плоских) піддонів є – гребінчасті піддони, які призначені не для перевезення вантажів, а застосовуються як вантажозахватні пристосування при перевантаженні (рис. 12).

Транспортний пакет – УВО, яка сформована зі поштучних вантажів у тарі

34

або без неї, із застосуванням різних способів і засобів пакетування, що зберігає форму в процесі обігу й яка дає можливості комплексної механізації ЗРР і складських робіт. Розвиток транспортно-технологічних систем проникає друг у друга. Пакети перевозять у контейнерах, ліхтерах, на суднах ро-ро; вагони з вантажами – на поромах, автопоїзда на вагонах і в суднах.

Рис. 12. Типи піддонів для поштучних вантажів: а – плоский двонастильний двозаходний з консолями; б – плоский зі зменшеним нижнім настилом;

в – плоский однонастильний з консолями; г – плоский чотирьохзаходний без консолей; д – плоский чотирьохзаходний з консолями; е, ж, з – гребінчасті

Піддони бувають: плоскі, гребінчасті, стієчні, ґратчасті, ящикові (див. рис.

11).

За матеріалом виготовлення піддони бувають: дерев'яні, металеві, пластмасові, картонні, паперові, комбіновані.

За конструкцією піддони діляться на двох- і однонастильні, а також на двох- і чотирьохзаходні. Розміри піддонів у плані відповідно до стандарту ІСО можуть бути 800´1200 мм, 1000´1200, 1200´1600 мм й ін., з яких основними є «залізничні» піддони («європіддони») 800´1200 мм і «морські» піддони 1200´1600 мм. Найпоширенішим у портах є дерев'яний двонастильний двозаходний піддон. Нижній настил робиться для більшої стійкості штабеля вантажу в пакетах. Однонастильні піддони менш стійкі, але займають менший об'єм. Двозаходним піддони називаються тому, що навантажувач може взяти піддон із двох протилежних сторін. Ці ж отвори слугують для перевантаження піддона крановим вилочним захватом. Для можливості перевантаження піддона універсальною крановою підвіскою або стропами вони можуть мати по боках виступи (консолі) (див. рис. 12).

«Залізничні» піддони можуть бути двох- і чотирьохзаходними. «Морські» піддони виготовляються тільки двозаходними. Крім того вантаж необхідно кріпити до піддона. Кріплення здійснюється за допомогою сталевої або синтетичної стрічки, мотузки, дроту шляхом обв'язування пакета, склеювання паперових

35

місць між собою або використання спеціальних термоусадочных плівок.

Для перевезення вантажів, які можуть бути роздавлені, застосовують стієчні піддони. Створюються вони на базі звичайних дерев'яних або металевих піддонів або у вигляді самостійної конструкції стандартних розмірів

На транспорті найбільше поширення одержали піддони– П2, П4, 2П4,

2ПО4, 2ПВ2, 2ПВ4, 2ПВО2 й ін., розмірами 2000´1200, 1800´1200, 1600´1200; 1200´1000, 1200´800 мм й ін.

У кодуванні (назві) піддону використовуються наступні позначення: буква «П» означає, що це піддон; цифри перед «П» означають: 2 – піддон двонастильний, 1 (відсутність цифри) – однонастильний; цифри після «П» означають: 2 – піддон двозаходний, 4 – чотирьохзаходний; букви після «П» означають наявність: В – виступів (консолей), О – вікон (отворів) в настилі піддону для зменшення його маси.

Недоліком піддона є те, що він займає об'єм вантажного приміщення. Пакетування тарно-поштучних вантажів без піддонів здійснюється шля-

хом застосування спеціальних пакетоформуючих засобів, допоміжного інвентарю й матеріалів широкого призначення(дроту, планок, скоб й ін.), спеціальних методів укладання й упакування.

До спеціальних пакетоформуючих засобів відносять синтетичні стропконтейнери (строп-стрічки) (рис. 13). Існує багато конструкцій стропконтейнерів. Строп-контейнери мають свої переваги й недоліки. Найпоширеніші строп-контейнери, затягування (скріплення) яких здійснюється за допомогою різних вузлів, утворених строп-стрічкою, які самозатягуються при підйомі пакета й легко розв'язуються. У строп-контейнерах вантаж формується блоковим способом, тобто місце на місце в кілька рядів. При складному укладанні вантажу пакет обв'язують двома строп-стрічками. В/п строп-контейнера звичайно 1 т.

.

Рис. 13. Схема формування пакетів за допомогою гнучких обв’язок:

а– строп-пакет; б – укладання мешкового вантажу в пакет

Упорівнянні з піддонами строп-стрічки мають три основних переваги:

üне займають корисного об'єму вантажних приміщень транспортних засо-

бів;

üзастропка й відстропка пакетів при перевантаженні кранами багато простіша й зручніша, ніж при використанні піддонів, можуть одночасно піднімати 4,