Материал: Грузоведение_Конспект_лекций_укр

6

тепла, корозії, випарів і різних видів бактерій й ін.; üвиділення ними вологи, пилу, тепла й різних запахів;

üнеобхідність забезпечення певних температурних, вентиляційних і воложностних режимів перевезення.

1 Транспортний стан вантажів

1.1 Класифікація вантажів

Ознаки спільності, за якими можна об'єднати різні групи вантажів, дуже різноманітні, тому існує декілька видів класифікації вантажів. Це також обумовлено метою створення класифікації, тобто вибирається визначальна ознака, за якою здійснюється класифікація.

ДСТ установлені основні види вантажів: наливні, сухі; навалювальні (навалочні); насипні; поштучні; генеральні.

©Наливні – рідкі вантажі, які перевозяться наливом (без тари). ©Сухі – будь-які вантажі, крім наливних.

©Навалювальні – сухі вантажі, які перевозяться без тари – навалом. ©Насипні – зернові вантажі, які перевозяться без тари.

©Поштучні – сухі вантажі, які складаються з окремих вантажних місць. ©Генеральні – різні поштучні вантажі.

Вантажне місце – це одиниця тари або декілька одиниць із умістом, що становлять (складають) одне ціле при транспортуванні.

Для систематизації властивостей вантажів і рішення питань спільного перевезення їх прийнято розділяти за наступними ознаками: способу перевезення, фізико-хімічним властивостям, режиму перевезення й сумісності різних за своїми властивостями вантажів й ін.

Всі вантажі за способом перевезення діляться на поштучні, навалювальні, наливні й вантажі, що перевезені в укрупнених одиницях.

До поштучних вантажів відноситься широка номенклатура вантажів у ящиках, мішках, бочках, барабанах, тюках, лантухах й ін., автомобілі, трактори, будівельна техніка, металоконструкції, технічне встаткування й інші численні за найменуванням вантажі, які перевозяться окремими місцями. Особливістю цих вантажів є те, що на судні одночасно може перевозитися як однорідний вантаж, так і безліч різних партій різнорідного вантажу.

Навалочні (навалювальні) вантажі складаються з великої кількості однорідних часток, наприклад, зерно, або часток вантажу різної величини – наприклад, кам'яне вугілля, руда й ін. Ці вантажі перевозять великими партіями. Для їх перевезення використовують ціле судно або окремі вантажні приміщення.

Транспортна класифікація: які зміщаються – не зернові навалювальні; зернові; генеральні; лісові; режимні – швидкопсувні й нешвидкопсувні; небезпечні

– 9 класів за МОПНВ; наливні – нафта й нафтопродукти; хімічні; харчові; зріджені гази. У практиці морських перевезень є розподіл на класи: масові, генеральні, особливо-режимні.

Сухі можна класифікувати:

üза фізико-хімічними властивостями: гігроскопічні; що самонагріваються й самозаймаються; які виділяють отруйні й шкідливі гази; вогненебезпечні; ви-

7

бухові; які злежуються, які змерзаються й спікаються; які видають специфічні запахи; які сприймають сторонні запахи; які порошать й ін.;

üза режимом перевезення й сумісністю: агресивні, піддані впливу, нейтральні;

üза способом зберігання – критого та відкритого; тощо.

Для нормування завантажно-розвантажувальних робіт(ЗРР): мішки; кипи (стоси) й тюки: катно-бочкові; у ящиках (шухлядах) і без упакування; великовагові; метали й металоконструкції; лісоматеріали; навалювальні; контейнери.

Генеральні вантажі класифікуються за питомим навантажувальним '- об ємом (ПНО) на дедвейтні (deadweight cargo) – до 1,1 м3/т (40 куб. фут/т) і об'ємні

(measurement cargo) – більше.

За транспортними характеристиками: металоконструкції; рухома техніка; залізобетонні вироби (ЗБВ) й конструкції; контейнери; вантажі в транспортних пакетах; поштучні в упакуванні; катно-бочкові; великовагові й великогабаритні; лісові.

В основу єдиної тарифної номенклатури вантажів покладений розподіл вантажів за:

üпоходженням – продукти сільського господарства й промисловості; üфізико-хімічним властивостям – швидкопсувні й які стійко зберігаються; üтехнікою (технологією) перевезення – сухі й наливні; üформі пред'явлення до перевезення – тарно-поштучні, навалювальні, на-

ливні; й так далі.

Загальні правила перевезення розробляються для видів вантажів; правила перевезень – для класів; для окремих вантажів– карти технологічних режимів (КТР).

1.2 Транспортна й споживча тара

Для надання вантажу транспортабельного стану його впаковують у тару. Тарою називається промисловий виріб, у який поміщають продукцію для її збереження й транспортування. Основні вимоги, які висувають до тари: міцність, легкість, дешевина й портативність. Для вантажів, призначених до морського транспортування, потрібна тара підвищеної якості й міцності, здатна витримати великі динамічні навантаження в трюмах судна, що виникають під час перевезення через хитавицю й вантажні роботи.

©Зовнішня транспортна тара (упакування) призначена, в основному, для зручності переміщення вантажу (товару), захисту його від пошкодження й втрат під час транспортування. Транспортна тара повинна забезпечувати повну схоронність споживчої тари й її вмісту. Тип транспортної тари вибирають відповідно до фізико-хімічних властивостей вантажу, характеристик споживчої тари й умов транспортування. Транспортна тара утворює самостійну транспортну одиницю або частину укрупненої транспортної одиниці(УТО), застосовується для впаковування товарів і виробів, попередньо покладених у споживчу, групову тару або без первинного впакування.

©Внутрішня тара переходить разом з вантажем у власність споживача, тому вона називається споживчою. Споживче впакування призначене для порів-

8

няно невеликих розфасовок і зберігання товару у споживача. Воно передбачає попереднє фасування товару виробником і відпустку(передачу) його споживачеві в розфасованому виді, із заздалегідь обумовленими кількісними характеристиками (маса, об'єм, довжина й ін.). Часто-густо для різних товарів використовують споживче впакування, що є обов'язковим упакуванням при роздрібній реалізації (пляшки, банки, коробки, тетрапаки, сулії й ін.).

Транспортне впакування включає транспортну тару, пакувальні й перев'я- зні матеріали, а також різні пристосування для попередження зсуву товарів на транспортних засобах.

ØТранспортна тара класифікується за умовами експлуатації, формі, матеріалу, особливостям конструкції й т. п.

Тару шифрують цифровим і буквеним кодом. Кодове число визначає вид тари й упакування (табл. 1). Кодова буква визначає рід матеріалу(табл. 2). Перша група шифру визначає зовнішню, транспортну тару, остання – внутрішнє впакування. Наприклад: 20П-05С – скляні пляшки в полімерних ящиках.

Таблиця 1

©За умовами експлуатації розрізняють разову, поворотну й багатообігну (багатооборотну) тару. Разова (одноразова) тара призначена для однократного переміщення продукції. Поворотна тара – разова тара, яка використовувана повторно після незначного ремонту або без нього. Багатообігна (багаторазова) тара призначається для багаторазового використання. У порівнянні з разовою, конструкція багатообігної тари вимагає значного її посилення для сприйняття повторюваних механічних навантажень.

©Залежно від форми існують різні види транспортної тари(см. п. 1.3), ко-

9

жний з яких підрозділяється на типи залежно від матеріалу й конструкції. Матеріал тари визначає здатність конструкції тари витримувати механічні навантаження й вибирається залежно від властивостей вантажу.

©Найважливішою ознакою транспортної тари є її жорсткість, яка обумовлює ступінь збереження товарів. Вона визначається залежно від використаних матеріалів, їхній механічній стійкості й міцності. За здатністю витримувати механічні навантаження й деформуватися розрізняють: м'яку, напівжорстку (крихку) і жорстку транспортну тару.

üжорстка тара не змінює форму при транспортуванні й зберіганні, має велику механічну міцність та зберігає форму в порожньому стані при наявності навантажень. До неї відносяться: металева – банки, туби, контейнери, цистерни, стрічка для перев'язування; скляна – банки, пляшки, балони (сулії); дерев'яна – ящики, контейнери, лотки, кошики, бочки, діжки; полімерна – ящики, бочки, барабани. Володіючи цілим рядом переваг, жорстка тара має й певні недоліки: порівняно висока питома вага й об'єм тари; більші вартість, витрати на ремонт, доставку порожньої тари;

üкрихка (напівжорстка) тара зберігає свою первісну форму при невеликих механічних навантаженнях або без них, коли частина навантаження сприймається самим вантажем. До неї відносяться: картонна – коробки; комбінована – тетрапаки, пюрпаки й т. п. У крихку тару поміщають товари, які досить стійкі до механічного впливу. Разом з тим вона повинна бути механічно стійкою. Крихка тара відрізняється від жорсткої меншою масою й об'ємом. Порожнє впакування легко складається або вкладається одне в одне, що полегшує й робить дешевим її перевезення та зберігання;

üм'яка тара приймає різну форму у відповідності зі ступеня наповнення вантажем, тобто без вантажу приймає первісну форму. Основне призначення м'- якої тари – зберігання й транспортування переважно сипучих і волокнистих матеріалів. М'яка тара займає мало місця, має незначну власну масу, зручна в обігу. До неї відноситься: полімерна – кіпи (стоси), мішки, пакети, шпагат; паперова – мішки, пакети, обгортковий та інший папір; текстильна – мішки, перев'язні матеріали. М'яке впакування призначене для товарів з порівняно високою механічною стійкістю й має потребу в додатковому застосуванні жорсткої або крихкої споживчої тари, через недостатню захищеність товару від зовнішніх механічних ушкоджень.

©Необхідність максимального використання місткості й вантажопідйомності (в/п) рухомого складу під час перевезення порожньої транспортної тари, особливо багатообігної, і зниження витрат на перевезення привела до створення спеціальних конструкцій тари: нерозбірної, розбірної й яка складається.

Особливістю розбірної конструкції є можливість легко розбирати й укладати окремі щити й деталі такої тари в компактні пачки для повернення постачальникові.

Конструкція тари яка складається передбачає шарнірне з’єднання всіх стінок, що дозволяє легко складати тару, забезпечувати схоронність комплекту деталей у процесі транспортування й знижувати до мінімуму витрати на складання (збирання) й розбирання.

10

Існує 3 види укупорки (закупорки, закриття) тари: герметична – не пропускає пари; ефективна – не пропускає воду; надійна – сухий вміст не висипається.

1.3 Упаковка вантажів

Одним з надійних, найбільш ефективних способів захисту вантажу від шкідливого (агресивного) впливу навколишнього середовища, є його впакування. Основне призначення упаковки – захист від несприятливих зовнішніх умов, а також від можливого попадання часточок товарів або окремих одиниць у навколишнє середовище. Отже, зменшуються втрати самих товарів, а головне – не забруднюється навколишнє середовище.

Сучасне впакування, крім основної своєї функції– забезпечувати схоронність товару – сприяє прискоренню просуванню продукту від виробника до споживача, поліпшує облік і збут продукції, підвищує ефективність використання транспортних засобів і складських приміщень. Барвисте оформлення впакування рекламує продукцію, доводить до споживача відомості про якість товару й правила поводження з ним, впливаючи тим самим на купівельний попит.

Упаковка, яка є невід'ємною частиною товару, зветься внутрішньою або споживчою. Вона входить у безпосередню ціну(вартість) товару, як правило, є одноразовою й призначена для зручності споживання(використання) і зберігання товару (продукту).

Матеріал упакування буває 5 видів: üвологонепроникний – не пропускає вологу повітря; üводонепроникний; üміцний – міцний на розрив у нормальних умовах;

üщільний – запобігає розсипу; üінертний – не вступає в реакції.

Крім зовнішнього впакування, для обгортки й прокладки між розміщеними усередині тари продуктами або виробами, найчастіше застосовуються різні пакувальні матеріали: сіно, солома, тирса, стружка, картон, папір та ін. До пакувальних матеріалів відносяться також сталеві й синтетичні стрічки, дріт, шпагат і т. п., які використовують для обв'язки й оббивки вантажних місць або укрупнення дрібних вантажних місць у більші (у пакет).

Залежно від призначення пакувальні матеріали розділяють на ізолюючі, поглинаючі й амортизаційні.

©Ізолюючі матеріали служать для захисту вантажів від впливу зовнішніх агресивних факторів. До таких матеріалів відносяться різноманітні види паперу, фольги, полімерних плівок, а також різне їх поєднання. Паперові ізолюючі матеріали використовуються в основному для запобігання проникнення жирів(пергамент, підпергамент, пергамін) і вологи (парафінований, водонепроникний, бітумний й дьогтьовий). Бітумний й дьогтьовий папір мають обмежене застосування, тому що викликають корозію металів. Застосовуються спеціальні сорти паперу, такі, як біостійкий й антикорозійний. Антикорозійний папір містить у своєму складі особливі речовини (інгібітори), які зв'язують кисень і викликають утворення на поверхні металу запобіжного шару.

Для ізоляції продукції від проникнення сторонніх запахів, жирів і вологи застосовується фольга з міді, свинцю, алюмінію, олова, нержавіючої сталі. Фо-