106
При оформленні транспортних документів відправник, крім посилання на те, що вантаж є радіоактивним, зобов'язаний указати в них:
üнайменування РР із описом їхніх фізико-хімічних властивостей; üгрупу, до якої відноситься радіоактивний ізотоп; üактивність РР у Кюрі;
üкатегорію впакування (I – біла, II – жовта, III – жовта); üтранспортний кодекс (тільки для II і III категорій); üтип пакувального комплекту (промисловий, А або В); üінші необхідні інструкції.
У транспортних документах на перевезення порожніх пакувальних комплектів повинне бути зазначене: «Упакування з-під РР».
7.8 Небезпечні вантажів 8 класу
Їдкі корозійні речовини(ЇР) можуть своїм хімічним впливом викликати серйозні пошкодження живої тканини при контакті (пошкодження шкіри, слизуватих оболонок очей й дихальних шляхів), у випадку витоку або просипу, викликати ушкодження або навіть руйнування споруджень і транспортних засобів або вантажів, а також послужити причиною пожежі при взаємодії з іншими хімічними речовинами.
ØЇР розділяються на три підкласи: кислоти; луги; різні їдкі й корозійні речовини.
ЇР перевозять у міцній, ефективно закупореній тарі. Матеріал тари та упакування для прокладання і поглинання повинні бути інертними до перевезеної речовини.
До ЇР відносяться всі їдкі й корозійні речовини, які можуть:
üвикликати пошкодження шкіри, слизуватих оболонок очей, дихальних шляхів;
üвикликати корозію транспортних засобів, споруджень або вантажу; üбути причиною пожежі при взаємодії з органічними матеріалами й -де
якими неорганічними.
Пари, гази й пил багатьох їдких і корозійних речовин мають отруйні властивості і, при потраплянні в дихальні шляхи або усередину організму, можуть викликати отруєння. Речовини й препарати класу8 залежно від ступеня їхньої небезпеки під час перевезення розділені на три групи впакування:
üгрупа впакування I: дуже небезпечні речовини й препарати;
üгрупа впакування II: речовини й препарат, що характеризуються середнім ступенем небезпеки;
üгрупа впакування III: речовини й препарати, що представляють незначну небезпеку.
Розподіл речовин класу 8 за групами упакування здійснюється на основі накопиченого досвіду й з урахуванням таких додаткових факторів, як інгаляційна небезпека й здатність вступати в реакцію з водою(включаючи утворення небезпечних продуктів розкладання). Ступінь небезпеки речовин, у тому числі сумішей, оцінюється за часом їхнього впливу на шкіру людини, через яке відбувається її руйнування на всю товщину. Речовини, які за оцінками, не призводять
107
до руйнування шкіри людини на всю товщину, повинні бути розглянуті також на їхню здатність викликати корозію деяких металів(наприклад, сталь, алюміній й ін.).
7.9 Небезпечні вантажів 9 класу
Інші небезпечні (ІН) речовини й вироби. Це речовини й вироби, які під час перевезення становлять небезпеку, не охоплену іншими класами. ІН мають такі небезпечні властивості, що це робить необхідним застосування до них положень Правил МОПНВ. ІН містить у собі небезпечні речовини, які мають певні небезпечні властивості, але слабко, тому не можуть бути віднесені до одного із класів або нові речовини, небезпека яких ще повністю не визначена.
Вантажі ІН поділяються на 3 підкласи:
1 – тверді й рідкі горючі матеріали, які не можуть бути віднесені за своїми властивостями до 3 або 4 класу НВ, але при деяких умовах можуть бути небезпечними в пожежному відношенні. До них, наприклад, відносяться горючі рідини з температурою спалаху більше 61°С, різні вироби з волокна й інші аналогічні матеріали;
2– речовини, які за певних умов(наприклад, при відволожуванні) мають слабкі властивості вантажів 8 класу (корозійні);
3– мало отруйні речовини або речовини, що стають отруйними або дратівними при пожежі чи реакціях з іншими речовинами.
Враховуючі велику розмаїтість таких речовин, наявність небезпеки під час перевезення або її відсутність, правилами не встановлені єдині умови їхнього перевезення й упакування. Тому при пред'явленні таких вантажів до перевезення відправник вантажу зобов'язаний представити транспортну характеристику вантажу й рекомендації з його безпечного перевезення або заявити в писемній формі, що дана речовина не відноситься до НВ.
У цей клас також включають речовини, які в рідкому стані перевозяться при температурах не менш100°С, а у твердому стані– при температурах на менш 240°С.
8 Режимні вантажі
8.1 Визначення й система класифікація режимних вантажів
До режимних (РВ) відносяться вантажі, які вимагають особливих режимів температури, вологості й обміну повітря. РВ діляться на:
©підкласи: швидкопсувні, які без застосування спеціальних заходів протягом короткого періоду часу(до декількох діб) – псуються і нешвидкопсувні – протягом декількох діб і більше не псуються;
©види: потребуючі й не потребуючий повітрообміну; ©вид швидкопсувні які не потребують повітрообміну за температурними
режимами діляться на категорії: морожені й охолоджені; ©вид швидкопсувні які потребують повітрообміну– на категорії: охоло-
джені й неохолоджені, але з інтенсивним повітрообміном.
ØРВ позначаються 6 – розрядним буквено-цифровим кодом: 1¸3 – букви, 4¸6 – цифри.
108
1 буква – підклас: С – швидкопсувні, Н – нешвидкопсувні; 2 – вид: В – які потребують повітрообміну (вентиляції), О – не потребу-
ють, М – вентиляція визначається зовнішніми параметрами); 3 – категорія: М – морожені, Х – охолоджені (охолоджувані), Т – не охо-
лоджені, О – не потребуючі жорстких температурних режимів. Цифри означають групу й підгрупу.
РВ містять велику кількість води (до 95%), білків, жирів, цукрів, амінокислот, тому в РВ при зберіганні відбуваються складні процеси– фізичні, хімічні, біохімічні й мікробіологічні, у результаті яких якість цих вантажів змінюється.
Більшість зернових вантажів, фрукти й овочі, пропоновані до перевезення без попередньої переробки, часто називають «живими». Ці вантажі характеризуються специфічною рисою – в них безупинно відбуваються складні біохімічні й фізіологічні процеси. Інтенсивність протікання цих процесів залежить від біологічної активності самого вантажу й параметрів зовнішнього середовища.
ØБіологічна активність частини швидкопсувних вантажів придушується в процесі промислової холодильної переробки. При несприятливих умовах транспортування в таких вантажах активізуються процеси, у результаті яких втрачається товарний вид і знижується якість.
Високий вміст води, який характерний для всіх швидкопсувних і багатьох нешвидкопсувних вантажів, викликає природний збиток маси (всихання) в період перевезення й зберігання. Одночасно із цим спостерігається погіршення харчової цінності й товарного виду вантажу, змінюється його колір, смак й інші характеристики, тобто значно погіршується якість вантажу. Таким чином, під час перевезення РВ виникають втрати не тільки їхньої якості, але й кількості.
ØСхильність до якісних і кількісних змін є найважливішою транспортною характеристикою РВ. Швидкість проходження процесів, які викликають ці зміни, залежить від ряду взаємодіючих факторів, наприклад: біохімічний склад вантажу, вплив навколишнього середовища й життєдіяльність мікроорганізмів.
ØБіохімічний склад характеризує ступінь схильності вантажу впливу навколишнього середовища н стійкості проти руйнівної діяльності мікроорганізмів. Хімічний склад характеризує біологічну активність і визначає природні властивості стійкості, тобто здатність протистояти впливу агресивних факторів зовнішнього середовища. Вплив навколишнього середовища складається у впливі на вантаж температури навколишнього середовища, відносної вологості, швидкості руху повітря, його газового складу, світла.
До НО вантажів відносяться: волокнисті штучного походження; вироби легкої промисловості; каучук; кондитерські вироби; консерви; мінеральні добрива; напої; цукор і сіль; будівельні матеріали.
До НВ вантажів відносяться: волокнисті натуральні; зернові; кормові вантажі тваринного й рослинного походження; лікарська сировина в негерметичній тарі; лісові; макаронні вироби; рослинне масло в негерметичній тарі; горіхи; продукція целюлозно-паперової промисловості; пряності; сухофрукти; сирі продукти тваринного походження; тютюн і тютюнові вироби; чай.
8.2Біохімічні процеси режимних вантажів
УРВ відбуваються біохімічні процеси, які пов'язані з життєдіяльністю мі-
109
кроорганізмів, біохімічними змінами й фізичними явищами.
ØЖиттєдіяльність мікроорганізмів. Мікроорганізми діляться на бактерії й плісняви гриби, мінімальна температура розмноження10¸15°С, оптимальна – 37°С, деякі зберігають життєдіяльність при температурі –15¸–20°С. Оптимальна вологість повітря для бактерій 95¸100 %, для цвілевих грибів 75¸90 %.
Серед факторів, що впливають на схоронність вантажів при морському транспортуванні, особливе місце займає мікробіологічний, котрий характеризується сукупним впливом різних мікроорганізмів.
Особливість «мікробного» фактора в порівнянні з хімічними й фізичними впливами середовища полягає в тому, що мікроорганізми не тільки заносяться у вантажі ззовні, але й самі можуть у них розвиватися. З одного зародка мікроба, який потрапив у товар, можуть утворитися мільйони, здатні нанести вантажу непоправну шкоду. У товарах, які перевозяться морським транспортом, можуть існувати й розвиватися мікроорганізми різних видів: бактерії, дріжджі, цвілеві грибки, актиноміцети. Всі вони мікроскопічно малі, але у випадку активного розмноження утворюють у вантажі великі кількості видимих мікробів (цвілі).
З морфологічної точки зору бактерії підрозділяються на палички, коки, спіралі й вібріони. Розмножуються вони діленням, деякі утворять спори. Час від виникнення клітки до її ділення на наступні дві становить20¸30 хв. Виходячи з потреби до кисню, мікроорганізми розділяють на анаеробні, які здатні жити при повній відсутності кисню і аеробні, живучі тільки в кисневмісній атмосфері. Проміжна група (мікроаерофіли) розвивається в середовищі з низькою концентрацією кисню. Бактерії й актиноміцети представлені в обох фізіологічних групах; дріжджі – переважно анаероби; цвілеві грибки (цвіль) – аероби.
Зараження перевезених морем товарів відбувається звичайно в бактеріальних осередках. Ними можуть бути:
üбіотопи (наприклад, вода, відходи, організми тощо), у яких мікроби живуть і розмножуються;
üмісця скупчення (наприклад, конструкції вантажних приміщень, перекриття, транспортні засоби й ін.), у яких мікроорганізми зберігаються тривалий час у пасивному стані;
üносії (наприклад, одяг, руки робітників, посуд, товари й ін.), на яких мікроби можуть існувати короткий час.
Вантажі заражаються як при безпосередньому контакті з бактеріальним осередком, так і шляхом переносу зародків мікробів, наприклад, повітряними потоками разом з пилом або із брудом.
Першорядне значення для активізації зародків мікробів, занесених у вантаж, має вміст у ньому води. У випадку, коли кількість хімічно незв'язаної води у вантажі стає достатньою для розвитку мікробіологічних процесів(критичний вологовміст), шкідливий вплив мікроорганізмів різко зростає. Критичний вміст води у вантажі визначається як видом мікроорганізмів, так і здатністю пристосовуватися їх до цього фактора середовища перебування. У загальному випадку можна вважати, що чим вище вологовміст прийнятого на судно вантажу, тим більше ризик його незбереженого постачання через вплив мікроорганізмів.
Найбільше часто під час морського перевезення товари уражаються цвіл-
110
лю. Це обумовлено тим, що цвіль (на відміну від інших мікроорганізмів) здатна розвиватися при незначному вмісті вологи в товарі й може заподіювати ушкодження навіть «сухим» матеріалам, які зберігаються в умовах підвищеної вологості. Крім того, цвіль здатна рости в більш кислому середовищі, ніж бактерії й дріжджі, вона краще пручається антисептикам і різним запобіжним заходам. Більшість видів цвілі утворює дрібні спори у величезних кількостях; які перебувають у постійному русі в атмосфері так, що будь-який незакритий матеріал піддається зараженню.
Під час перевезення морем зараженню цвіллю піддаються:
üпродукти з підвищеним вмістом вологи, що перевезені в «сухій» атмосфері, які виділяють надлишок вологи в навколишнє повітря;
ü«сухі» продукти, які завантажені в трюми з відносною вологістю повітря, що перевищує 75%, й інтенсивно поглинаючі вологу з атмосфери;
üтовари з нормальним вмістом води– в умовах дії факторів, що викликають місцеве збільшення вологості (наприклад, конденсація вологи на вантажі);
üпопадання дощової, морської води; наявність вологи, яку виділяють сусідні вантажі.
ØБіохімічні зміни. Основним видом біохімічних процесів в з РВ єдихання. При диханні вантажі (наприклад, фрукти, овочі, яйця й ін.) поглинають кисень і виділяють вуглекислий газ, воду, етилен і теплоту. При нестачі кисню відбувається анаеробне дихання (за рахунок цукру й кислот у складі вантажу) з виділенням вуглекислого газу, спирту, етилену, теплоти.
Дихальний коефіцієнт це відношення об'єму поглиненого кисню до об'єму виділеного вуглекислого газу. Теплота яка виділяється при подиху – теплота дозрівання. З ростом температури росте активність подиху.
З вантажем так само відбувається окислювання, не ферментативне потемніння (наприклад, вершкове масло), гідроліз, полімеризація (наприклад, прогірклість жиру).
ØФізичні явища. Температура дуже впливає, чим температура вище, тим активніші біохімічні процеси. Від температури залежить і вологість. При підвищенні вологості росте ймовірність конденсації вологи на вантажі й можливість розвитку мікроорганізмів. При зменшенні вологості, збільшується природний збиток (через випар), аж до втрати товарного виду і якості.
Підвищення вентиляції інтенсифікує теплообмін. Відсутність вентиляції – накопичення продуктів хімічних і біохімічних процесів.
Наявність світла впливає на швидкість процесу дозрівання, у темряві він уповільнюється. Прямі сонячні промені призводять до усушки й втрати якості.
8.3 Швидкопсувні вантажі
До швидкопсувних вантажів відносяться СОМ – жири, м'ясо, м'ясопродукти, молочні вантажі, морепродукти, риба, рибопродукти, яєчні вантажі. СОХ – консерви які не підлягають тривалому зберіганню, молочні вантажі, м'ясо, м'я- сопродукти, напої які не підлягають тривалому зберіганню, риба, рибопродукти. СВХ – плодоовочі, яєчні вантажі. СВО – плодоовочі.
Швидкопсувні вантажі класифікують: