101
На кожний балон повинні бути надягнути амортизаційні гумові кільця, а клапани балонів захищені металевими ковпаками, що навертаються. Циліндричні балони з опуклими днищами повинні мати пристосування для надання їм стійкості у вертикальному напрямку.
Вантажі 2 класу приймаються до перевезення тільки в тарі, що задовольняє вимогам: ДСТ; Технічних умов; Правил устрою й безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском; МОПНВ.
7.3 Небезпечні вантажів 3 класу
ЛЗР являють собою рідини або суміші рідини, що містять тверді речовини в розчині або суспензії(наприклад, фарби, політури, лаки й ін.), які виділяють легкозаймисті пари з температурою спалаху 61°С (не вище 60,5°С) і нижче в закритій посудині, або 65°С (не вище 65,6°С) і нижче – у відкритій.
Рідини, які запропоновані до перевезення при температурах рівних або більших їхній температури спалаху, у всіх випадках вважаються ЛЗР. У ЛЗР включають також речовини, які перевезені або пропоновані до перевезення при підвищених температурах у рідкому стані й які виділяють займисті пари(пари, що утворять займисту суміш із повітрям) при температурі не вище максимальної температури перевезення.
Речовини з температурою спалаху більше 61°С у закритій посудині до числа НВ третього класу не відносяться. Рідини з температурою спалаху більше 35°С, які не підтримують горіння, при цій температурі, не вважаються ЛЗР.
Вантажі ЛЗР підрозділяються на три категорії:
I – рідини, що мають температуру спалаху в закритій посудині нижче– 18°С або які мають більшу температуру спалаху, у поєднанні з іншими небезпечними властивостями, крім легкозаймистих, наприклад, ацетон, бензин, сира нафта, розчинники, нафтові масла, лігроїн, сірковуглець, деякі ефіри й ін.;
II – рідини з температурою спалаху в закритій посудині від–18 до +23°С, наприклад, бензол, смоли, уайт-спирит, авіаційне паливо для турбін, лаки, політури, оліфа, готові фарби, ефірні й сивушні масла, антисептики, інсектициди, бітум, рідкі смоли й ін.;
III – рідини з температурою спалаху в закритій посудині від+23 до +61°С включно, наприклад, гас, газоіл, скипидар, нафтові масла, смоли, парфумерні продукти й ін.
Аптекарські, москательні (від перс. мошк – мускус: краски, клеї, технічні масла та ін. хімічні речовини як предмет торгівлі), парфумерні товари й інші суміші, що містять у своєму складі горючі рідини, відносяться до небезпечних ли-
ше в тому випадку, якщо температура їхнього спалаху не перевищує +61°С. Парфуми й одеколон у скляних флаконах масою не більше100 і 400 г, упаковані в тару, яка захищає флакони від бою й випадання пробок, також не відносяться (за умовами впакування) до НВ і можуть перевозитися, як звичайний вантаж. Про відповідність упакування й розфасовки парфумів і одеколону цим умовам відправник зобов'язаний зробити відмітку в перевізному документі.
Як звичайний вантаж можуть також перевозитися алкогольні напої в пляшках, які упаковані в міцні щільні барабани, дерев'яні, полімерні або картонні ящики.
102
Тара для перевезення ЛЗР повинна бути виготовлена й закупорена , так щоб у звичайних умовах морського транспортування вона захищала вміст від зовнішніх джерел запалення.
Під час перевезення ЛЗР у металевих бочках пробки бочок повинні бути затягнуті із зусиллям не менш7 кг. Під пробками повинні перебувати прокладки, а самі пробки зафіксовані стопорами. Щоб запобігти течі або деформацію тари, що викликана розширенням вмісту при зростанні температури під час перевезення, у ній повинне бути залишене достатній простір, який визначається коефіцієнтом заповнення тари (см. п. 2.2).
ЛЗР розділяються на 2 види: А – які не змішуються з водою, В – які змішуються з водою.
Вантажі цього класу на ступені транспортної небезпеки підрозділяються на підставі:
üтемператури спалаху; üтемператури кипіння;
üтоксичності при попаданні усередину організму, при контакті зі шкірою, вдиханні;
üступеню отруйності; üтемпературного порогу токсичності.
7.4 Небезпечні вантажів 4 класу
Легкозаймисті тверді (ЛЗТ), які самозаймаються й речовини, що виділяють легкозаймисті гази при взаємодії з водою являють собою будь-які речовини (крім вибухових), які: можуть легко зайнятися (спалахнути) від тертя, поглинання вологи, мимовільних хімічних перетворень, а також у результаті нагрівання від зовнішніх джерел тепла; легко запалюються й сильно горять.
Клас 4 підрозділяється на три підкласи:
Підклас 4.1. ЛЗТ речовини. Тверді речовини, які здатні легко займатися або можуть викликати або підсилити пожежу при терті; самореактивні й подібні їм речовини, здатні піддаватися сильний екзотермічної реакції; десенсибілізовані (зі зменшеною активністю) вибухові речовини, які можуть вибухати, якщо їх не розбавити у достатньому ступені. До нього відносяться тверді речовини(наприклад, бавовна, льон, клоччя, сіно, солома, сірники, кіно- і фотоплівка, целулоїд, нафталін, сірка у грудках й у порошку, фосфор і його сполуки, нітроцелюлоза й вироби з неї й ін.), які легко займаються від впливу зовнішніх джерел запалення (наприклад, іскри, полум'я й ін.) і активно палають.
Підклас 4.2. Речовини, здатні до самозаймання. Речовини, здатні до мимовільного нагрівання при нормальних умовах перевезення або здатні нагріватися при взаємодії з повітрям, а потім запалюватися. До нього відносяться самозаймисті, а також речовини здатні до самозігрівання (наприклад, вугілля, сажа, макуха, рибне борошно, деякі руди, окисли металів, замаслені волокнисті матеріали й ін.).
Підклас 4.3. Речовини, що виділяють займисті гази при взаємодії з водою. Речовини, які при взаємодії з водою здатні мимовільно запалюватися або виділяти займисті або токсичні (отруйні) гази в небезпечних кількостях. До нього від-
103
носяться речовини, що виділяють легкозаймисті гази при взаємодії з водою, частина яких здатна до самозапалювання (наприклад, карбіди, феросплави, фосфіди й гібриди металів й ін.).
Феромарганець і феросиліцій не є горючими речовинами, але під впливом вологи вони розпадаються, виділяючи горючі й отруйні гази. При перевезенні навалом, вони вимагають обережного поводження при перевалці, тому що легко подрібнюються й утворюють пил, що при підвищеній вологості може стати причиною прискореного розпаду, утворення газу й навіть його загоряння.
Ступінь транспортної небезпеки (висока, середня, низька) визначається: üшвидкістю поширення полум'я; üкритичною температурою самозаймання;
üперіодом індукції (запізнюванням самозаймання).
7.5 Небезпечні вантажів 5 класу
Речовини, які окисляють (ОК) і органічні пероксиди (перекиси) (ОП) які легко виділяють кисень, що сприяє горінню й збільшує (прискорює) інтенсивності пожежі або горіння іншої речовини.
Підклас 5.1. ОК. Речовини, які, необов'язково будучи займистими, можуть, головним чином шляхом виділення кисню, викликати запалення (займання) інших матеріалів або сприяти цьому.
Більшість вантажів ОК бурхливо взаємодіють із сильними рідкими кислотами, виділяючи при цьому отруйні гази. Деякі вантажі ОК є отруйними або корозійними. Багато речовин цього класу здатні в суміші з іншими речовинами викликати самозапалювання й вибух. Деякі з них розкладаються з вибухом. Більшість із них чутливі до нагрівання й добре горять.
Підклас 5.2. ОП. Органічні речовини, які містять двовалентну–О–О– структуру й можуть вважатися похідними пероксида водню, коли один або обидва атоми водню заміщені органічними радикалами. Органічні пероксиди є термічно нестійкими й можуть піддаватися екзотермічному розкладанню яке самоприскорюється. Крім того, вони можуть володіти одним або декількома з наступних властивостей:
üздатністю розкладатися з вибуховим ефектом; üздатністю до швидкого горіння; üчутливістю до удару або тертя;
üздатністю до небезпечного реагування з іншими речовинами; üздатністю викликати пошкодження очей.
Діляться на 2 групи через реакцію виділення з них кисню, який легко виділяється при нагріванні або при хімічних реакціях.
Тару для вантажів 5-го класу виготовляють із матеріалів, які не піддаються впливу вмісту й не впливають на нього.
Тара й укупорка повинні бути міцними, непроникними для вмісту й витримувати навантаження під час перевезення. Посудини зі скла, порцеляни, кераміки й пластмаси впаковують у закриту тару. Проміжки між упакованими посудинами заповнюють шаром непального матеріалу для прокладання, товщиною не менш 4 см.
104
7.6 Небезпечні вантажів 6 класу
Отруйні (ОР) та інфекційні (ІР) речовини. Цей клас включає:
Підклас 6.1. Отруйні (токсичні) речовини. Речовини, здатні викликати смертельний результат або важке ушкодження або заподіяти серйозну шкоду здоров'ю людини при прийманні усередину, вдиханні або при їхньому контакті зі шкірним покривом.
ОР діляться на 2 групи – летучі й нелетучі. Майже всі ОР виділяють отруйні гази при загорянні або нагріванні до розкладання.
До ОР відносяться: синильна кислота й її солі, органічні ціаніди, присадки до палива, сльозоточиві речовини, хлорпікрин і його суміші, нітросполуки, сполуки, що містять сірку, фенол і його похідні, ртуть та її сполуки, миш'як і його окисли, кислоти й окисли, пек, синтетичні лакові смоли, насіння рицини й ін.
Речовини підкласу 6.1, включаючи пестициди, повинні бути віднесені до наступних трьох груп упакування у відповідності зі ступенем їхньої токсичної небезпеки під час перевезення:
©група впакування I. Речовини й препарати з надзвичайно високим ступенем ризику отруєння;
©група впакування II. Речовини й препарати з високим ступенем ризику отруєння;
©група впакування III. Речовини й препарати з відносно низьким ступенем ризику отруєння.
Токсини рослинного, тваринного або бактеріального походження, які не містять ніяких інфекційних речовин або організмів чи не містяться в них, повинні розглядатися для класифікації в підклас 6.1.
Підклас 6.2. ІР. Речовини, що містять життєздатні мікроорганізми: бактерії, віруси, рикетсії (сімейство бактерій, які розмножуються подібно вірусам тільки в клітинах господаря), паразитів, грибки, або рекомбінанти (з новим поєднанням генів), гібриди або мутанти, які відомо або обґрунтовано вважаються здатними викликати захворювання тварин чи людей.
Крім таких виняткових вантажів, як цілі органи, для яких потрібна спеціальне впакування, інфекційні речовини розділяються на
üречовини, які піддані сублімаційному сушінню; üрідкі або тверді речовини, які перевозяться:
·при нормальній або підвищеній температурі;
·в охолодженому або замороженому стані;
·у рідкому азоті.
Незалежно від передбаченої температури вантажу, первинна й вторинна ємності (тара) повинні витримувати, не допускаючи витоку, внутрішній надлишковий тиск не менш 95 кПа, і температуру в межах від –40° до +55°С.
Живі хребетні або безхребетні тварини не повинні використовуватися для перевезення ІР крім тих випадків, коли його перевезення не може бути здійснена іншими засобами. Заражені тварини повинні транспортуватися відповідно до умов, установленими компетентним органом.
Генетично змінені мікроорганізми та організми, які не відповідають ви-
105
значенню ІР, повинні розглядатися для класифікації в клас 9.
7.7 Небезпечні вантажів 7 класу
Радіоактивні матеріали (РМ) (речовини (РР)) мимовільно випускають невидимі випромінювання, небезпечні для живої тканини і мають радіоактивність. Радіоактивним вважається будь-який матеріал, питома активність якого перевищує 70 кБк/кг або 0,002 мкКи/г. Питома активність – активність на одиницю маси радіонукліда або, при рівномірному їхньому розподілі, активність на одиницю маси матеріалу. Для цілей перевезення морем РР розділені на підкласи:
1 – радіоактивні ізотопи;
2 – РР особливого виду;
3 – потужні радіоактивні джерела;
4 – речовини з низькою питомою активністю;
5 – вибухові й пірофорні РР;
6 – РР перевезені за особливою угодою;
7 – упакування з-під РР.
Правила, що стосуються перевезення РР, розроблені Міжнародним агентством щодо атомній енергії(МАГАТЕ) у консультації з ООН, відповідними спеціалізованими агентствами й державами-членами МАГАТЕ. Всі РР небезпечні, тому що вони випускають невидиме випромінювання яке пошкоджує живу тканину (змінюючі одні хімічні елементи в ній на інші). Крім того ряд РР суміщають радіоактивність із іншими небезпечними властивостями, наприклад вибухонебезпечністю, самозаймистістю, вогненебезпечністю й ін.
За правилами МАГАТЕ впакування із РМ які діляться існує 3 видів: üупакування ядерно-безпечне в будь-якій кількості, при довільному роз-
міщенні й дотриманні умов транспортування; üупакування ядерно-безпечне в обмеженій кількості, при довільному роз-
міщенні й дотриманні умов транспортування; üупакування ядерно-безпечне при дотриманні особливих заходів.
Конструкція пакувального комплекту РР повинна відповідати наступним загальним вимогам:
üзовнішня поверхня не повинна мати виступів; üвипускні клапани й клапани для узяття проб повинні бути забиті без ви-
ступу й захищені від пошкодження; üупакування повинне бути міцним, стійким при поштовхах і хитавиці;
üзовнішній розмір комплекту не повинен бути менше 10 см; üматеріали впакування повинні витримувати коливання температури в
межах від –40 до +70°; üматеріал посудини повинен бути інертним до вмісту.
Залежно від потужності еквівалентної дози випромінювання на поверхні або на відстані1 м, радіоактивне впакування й контейнери розділяються на 4 транспортні категорії.
Транспортний індекс – число яке виражає максимальну потужність дози радіації (мБЕР/г) на відстані 1 м від зовнішньої поверхні впакування. Транспортний індекс партії вантажу – сума індексів окремих місць.