Материал: Гроші та кредит_Посібник

Ресурси банків за джерелами формування

Рис. 9.2. Класифікація ресурсів банків за джерелами їх формування

Власний капітал комерційного банку поділяється на основний і додатковий. До основного капіталу відносять статутний і резервний фонди, а

також нерозподілений прибуток минулих років.

Додатковий капітал складається із загальних резервів за активними операціями і поточних доходів.

Статутний капітал комерційного банку у формі АТ створюється шляхом випуску та продажу двох видів іменних акцій — звичайних та привілейованих. Власники звичайних акцій беруть участь в управлінні банку і ділять з ним усі його доходи, збитки та ризики. Власники звичайних акцій вкладають свій капітал на весь час функціонування комерційного банку. Вони,

як правило, не можуть продати їх назад банку-емітенту Привілейовані акції

дають право їх власникам на отримання

залежить від отриманого банком прибутку.

180

За підсумками року на основі фінансової звітності банки зобов’язані коригувати розмір статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок та в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, установленої НБУ.

НБУ має право встановити для окремих банків залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний статутний капітал на момент реєстрації банку, але не нижче мінімального розміру (120 млн. грн.).

Резервний капітал комерційного банку призначений для покриття можливих збитків від банківської діяльності, а також для сплати дивідендів за привілейованими акціями, коли для цього недостатньо прибутку. Наявність коштів у резервному фонді забезпечує стійкість комерційного банку, зменшує вірогідність його банкрутства.

Резервний капітал банку створюється у порядку, визначеному зборами акціонерів, а його розмір установлюється, як правило, на рівні 50% від розміру статутного фонду. Він формується за рахунок відрахувань з прибутку, які повинні дорівнювати щорічно не менше як 5% від суми отриманого прибутку.

Крім резервного фонду, в комерційних банках створюються спеціальні фонди, призначені для покриття збитків від активних операцій та для виробничого і соціального розвитку банку. Їх формування здійснюється за рахунок прибутку.

Прибуток є власним ресурсом внутрішнього походження. Він існує у вигляді залишку прибутку після сплати податків та відрахування до фондів банку. За його рахунок сплачуються дивіденди акціонерам.

Нерозподілений прибуток – це та частина чистого прибутку банку, яка залишається після сплати податків, формування резерву та виплати дивідендів акціонерам. Якщо після всіх цих виплат виникне залишок прибутку, то ця сума може бути спрямована на капіталізацію – поповнення статутного капіталу банку. Така операція (поповнення статутного фонду) може бути здійснена і без сплати дивідендів акціонерам, але також за рішенням, що приймається загальними зборами акціонерів.

181

На відміну від звичайних підприємств, частка капіталу банку в сукупних ресурсах є доволі невеликою (8-15%), тоді як у сфері матеріального виробництва співвідношення власного і позиченого капіталів інше. Так, для промислового підприємства вважається нормою, коли власний капітал становить 50% загального капіталу. Невелика частка капіталу банків в ресурсах пояснюється специфікою їх діяльності як фінансових посередників, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів на грошовому ринку з подальшим їх розміщенням серед клієнтів. Тому капітал банку у банківській діяльності має дещо інше призначення, аніж в інших сферах підприємництва,

що пояснюється особливістю тих функцій які він виконує:

ПРИЗНАЧЕННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ БАНКУ

Капітал є основою для створення й організації банку та для його діяльності до часу накопичення достатнього обсягу залучених коштів

Каітал відіграє роль буфера та своєрідної "подушки" у випадку несприятливих ситуацій та непередбачених витрат

Капітал підтримує довіру клієнтів до банку і переконує кредиторів у його фінансовій спроможності

Капітал є основою для структурного розвитку банку та впровадження нових програм, обладнання тощо

Капітал слугує регулятором загального ровитку банку в довгостроковій перспективі

Капітал банку особливо необхідний на етапі становлення банківської установи, до того ж він служить основним джерелом і гарантом збереження

182

вартості активів банківської установи поряд із залученими й запозиченими коштами.

Залучені кошти – сукупність тимчасово вільних коштів підприємств,

організацій, фондів, населення, які розміщуються їх власниками в банківській установі на певних умовах і використовуються банком з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності.

Основну суму залучених коштів становлять тимчасово вільні грошові капітали, що виникають на основі кругообігу промислового і торгового капіталу, грошові накопичення держави, особисті грошові накопичення населення.

Залучені кошти формують переважну частину ресурсів, які використовуються для виконання активних операцій банків. Як основний елемент грошової маси залучені кошти банків відіграють важливу роль в економіці, тому вони є об’єктом державного регулювання, яке здійснюється у формах обмеження виплачуваної винагороди (процентів), установлення норм обов’язкового резервування і деяких нормативів регулювання банківської діяльності (платоспроможності, ліквідності тощо).

Операції з формування залучених ресурсів називають пасивними депозитними операціями. Класифікація та склад депозитів банків

представлені на рис. 9.3.

Депозити до запитання розміщуються у банку на поточному рахунку клієнта. Вони використовуються власниками для здійснення поточних розрахунків з їх господарськими партнерами. На вимогу клієнта кошти з його поточного рахунку у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки,

виконання платіжного доручення, оплати чеків або векселів.

Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій. В умовах відсутності (як правило) плати за депозити до запитання банки намагаються залучити клієнтів і стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їм додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це, зокрема,

183

кредитування з поточного рахунку, пільги вкладникам в одержанні кредиту,

використання зручних для клієнта форм розрахунків: застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуговування тощо.

Критерії та ознаки класифікації депозитів

Рис. 9.3. Класифікація депозитів банків

До вкладів до запитання належать також кредитові залишки за

контокорентним рахунком або поточним рахунком з овердрафтом. Для покриття операційних витрат, пов’язаних із веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Комісія може утримуватися з депозитного процента. Деякі банки не стягують комісії за ведення поточних рахунків за умови зберігання на них стабільного залишку не нижче від установленого рівня.

Строкові депозити (вклади) — це кошти, які розміщені у банку на певний строк не менше одного місяця і можуть бути вилученими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку.

Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказу грошей на розрахунковий (поточний) рахунок або готівкою з каси банку. Строкові вклади

є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в

184