5. Рішення про надання кредиту повинно прийматися колегіально
(кредитним комітетом (комісією) банку, відділення, філії) і оформлятися
протоколом.
6. Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою
банку, які включають: пріоритетні напрями в кредитуванні; обсяги кредитів та
структуру кредитного портфеля; граничні розміри кредиту на одного
позичальника, методики оцінки фінансового стану та кредитоспроможності
позичальника; рівень процентної ставки тощо.
Кредити надаються тільки на комерційних засадах, що вимагає від банку
додержання таких додаткових умов:
ДОДАТКОВІ УМОВИ КРЕДИТУВАННЯ:
урахування |
кредитувати тільки ті |
позичальник повинен |
|
кредитоспроможності |
мати власне майно і |
||
види діяльності |
|||
позичальника, |
брати участь у |
||
позичальника, які |
|||
фінансової стабільності, |
фінансуванні об’єкта, що |
||
передбачені його |
|||
рентабельності, |
кредитується, певною |
||
статутом |
|||
ліквідності |
сумою власного капіталу |
||
|
|||
|
|
|
Банки можуть надавати незабезпечені кредити, але тільки в межах
власних коштів і лише клієнтам із стійким фінансовим станом та інсайдерам
банку в сумі, що не перевищує 50% номінальної вартості акцій банку, які
перебувають у їхній власності.
Банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких
позичкових рахунків:
-простий;
-спеціальний%
-контокорентний (поточний рахунок з овердрафтом).
Простий позичковий рахунок є найбільш поширеною формою
банківського кредитування. На ньому може бути тільки активне (дебетове)
сальдо, кожний факт видачі і погашення кредиту оформляється відповідними
190
документами клієнта або банку (платіжне доручення, розпорядження кредитного відділу банку операційному відділу тощо).
Спеціальний позичковий рахунок застосовується банком в окремих випадках, наприклад при кредитуванні позичальника під заставу векселів. Він є формою обліку позичок до запитання. Якщо на цьому рахунку виникає кредитове сальдо, воно в той самий день має бути зарахованим на поточний рахунок позичальника. Погашення кредиту може здійснюватися як за платіжними дорученнями позичальника, так і шляхом зарахування коштів, які надходять на користь позичальника від боржників за векселями, у кредит спеціального позичкового рахунку. Банк має право стягнути заборгованість за спеціальним позичковим рахунком у будь-який час без попередження клієнта,
але це повинно передбачатися кредитною угодою.
Контокорентний рахунок (поточний рахунок з овердрафтом) — це активно-пасивний рахунок, на якому обліковуються всі операції банку з клієнтом. На ньому відображають, з одного боку (за дебетом), заборгованість перед банком і всі платежі з рахунку за дорученням клієнта, а з іншого (за кредитом) — надходження коштів у банк від клієнта у вигляді вкладів,
повернення позик тощо. Контокорентний рахунок поєднує в собі позичковий рахунок з поточним і може мати дебетове або кредитове сальдо. Операції по ньому здійснюються за допомогою письмових доручень власника рахунку.
Кредити надаються на підставі укладеної між банком і позичальником
кредитної угоди (договору). До укладання кредитного договору банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, здійснити експертизу господарської операції або проекту, що пропонується для кредитування, визначити ступінь ризику для банку та структуру майбутньої позики (сума, строк, процентна ставка тощо).
У кредитному договорі зазначається: мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту, форма забезпечення зобов’язань позичальника,
процентна ставка, порядок і форма сплати процентів і основного боргу, права,
зобов’язання, відповідальність сторін щодо надання і погашення кредитів,
191
перелік відомостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кредитування, періодичність їх подання банку, можливість проведення банком перевірок на місці наявності і стану зберігання заставного майна тощо.
Інвестиційні операції банків означають вкладення коштів у цінні папери підприємств (державних, колективних і приватних) на відносно тривалий період часу. Інвестиційні цінні папери — це боргові зобов’язання у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо. Цінні папери можуть бути об’єктом банківських інвестицій за умов вільного обігу їх на фондовому ринку.
Функції банківських інвестицій полягають у створенні вторинних резервів для задоволення потреби у коштах, яка виникає внаслідок вилучення клієнтами своїх вкладів, або надходження замовлень на позички, що перевищують наявні ресурси. Здійснюючи інвестиційні операції, банки мають на меті: додержання безпеки грошових коштів, забезпечення їх диверсифікації, доходу та ліквідності.
Банківським інвестиціям властиві фактори ризику. Виділяють три такі фактори: кредитний ризик, фінансовий ризик та процентний ризик.
Кредитний ризик пов’язаний з тим, що фінансові можливості емітента
(юридичної особи, що випускає цінні папери) зменшуються настільки, що він буде не в змозі виконувати свої фінансові зобов’язання (сплачувати доходи у формі дивідендів, процентів, погашати свої цінні папери).
Фінансовий ризик випливає з того, що у зв’язку з непередбаченими змінами на ринку цінних паперів чи в економіці привабливість деяких цінних паперів як об’єкта вкладень може бути частково втрачена, тому їх продаж стане можливим лише з великою знижкою.
Процентний ризик пов’язаний з фіксацією процента за облігаціями в момент їх випуску в обіг при вільному коливанні ринкових ставок. Чим більше часу до погашення облігацій, тим вищий ризик, що пов’язаний з динамікою ставки процента.
Цінні папери, що входять до інвестиційного портфеля, згідно з їх призначенням, поділяються на інвестиції та вторинні ліквідні резерви. Вони різняться між собою ступенем ліквідності. Вторинні резерви можна негайно
192
перетворити в грошові кошти шляхом продажу на ринку цінних паперів.
Інвестиційні цінні папери розраховані на більш тривалий строк, ніж цінні папери вторинних резервів.
9.4. Розрахунково-касові операції банків
Розрахункові операції зв'язані з функцією банку як посередника в розрахунках.
Безготівкові розрахунки здійснюються на основі письмових розрахунково-грошових документів: платіжних доручень, чеків, акредитивів,
вимог-доручень, платіжних вимог, інкасових доручень, векселів. Форми розрахунків між продавцем та покупцем визначаються угодами між ними.
Всі види банківських документів можна об’єднати в такі групи:
фінансові (до яких належать розрахункові і платіжні) та комерційні (рис. 9.5.).
Основні види документів, форми розрахунків та способи платежу
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Види |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
Розрахункові |
|
Платіжні |
|
|
|
Комерційні |
||||||||||||||
|
|
|
|
|
документів |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1) |
платіжні |
|
1) соло-векселі; |
|
|
1) |
рахунок- |
|||||
|
|
|
|
Інструменти |
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
доручення; |
|
|
|
|
|
|
|
|
фактура; |
|||||||||
|
|
|
|
розрахунків |
|
|
|
|
2) переказні |
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
2) |
платіжні |
|
|
|
|
|
|
|
2) |
коносамент |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
векселі |
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
вимоги; |
|
|
|
|
(іменний, |
||||||
|
|
|
|
|
|
(форми |
|
|
|
|
|
|
|
|
(тратти); |
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3) |
заяви на |
|
|
|
|
ордерний); |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
безготівкових |
|
|
|
|
|
3) чеки; |
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
переказ; |
|
|
|
3) |
транспортні |
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
розрахунків |
) |
|
|
|
4) платіжні |
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
4) |
заяви на |
|
|
|
|
документи; |
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
картки |
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
акредитив; |
|
|
|
4) |
страхові |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5) |
інкасові |
|
|
|
|
|
|
|
|
документи; |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
доручення |
|
|
|
|
|
|
|
5) |
інші документи |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
Способи |
|
|
|
Перерахування грошових |
|
|
Залік взаємних вимог |
|||||||||||||
|
|
|
|
|
платежу |
|
|
|
|
коштів |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рис. 9.5. Класифікація видів документів, інструментів та способів
платежу в Україні
193
Розрахунковими документами називають складені на папері за встановленою формою документи, які подаються банкам юридичними та фізичними особами з дорученням (чи з вимогою) переказати з їхніх рахунків
(чи зарахувати на їхні рахунки) певну суму грошей.
До платіжних документів відносять складені і передані одною особою іншій документи з зобов’язанням сплатити визначену суму пред’явнику документа.
Комерційними називають документи, в яких відсутня фінансова складова і дається характеристика відвантажених товарів, виконаних робіт і які супроводжують їх переміщення від постачальника до платника.
Безготівковий платіжний обіг здійснюється за допомогою переказів та інкасо.
Платежі за допомогою переказів здійснюються банками шляхом списання коштів з рахунка платника і зарахування їх на рахунок вказаної ним особи. Якщо платник і його партнер мають поточні рахунки в одному комерційному банку, операція зводиться до дебетування одного рахунку і кредитування іншого. Якщо рахунки відкриті в різних банках, проводяться додатково міжбанківські розрахунки за допомогою системи кореспондентських зв’язків. Такі зв’язки будуються як безпосередньо між двома банками, так і за участі центрального банку, через який здійснюється основний обсяг міжбанківських платежів. Отже, у платіжному обігу діють не тільки поточні рахунки платника і одержувача коштів, а й рахунки банків, що їх обслуговують.
Надходження та списання коштів з міжбанківських операцій сальдуються, а розрахунки між банками здійснюються на базі взаємного заліку надходжень та вимог (клірингу).
Інкасо є поширеним видом послуг комерційних банків тим клієнтам, які в розрахунках застосовують векселі й чеки. Інкасування векселів проводиться банком за дорученням клієнта до настання строку виплати за векселем (його погашення). Воно оформляється інкасовим індосаментом, надписом на векселі,
який містить доручення власника векселя банку одержати оплату. Згідно зі
194