Материал: Гроші та кредит_Посібник

Чим би не була викликана необхідність проведення грошової реформи,

найголовнішою її метою завжди є стабілізація грошового обороту. Для досягнення цієї мети недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти, але необхідно підготувати відповідні економічні передумови. Без цього гроші і після реформи можуть знецінюватися. Тому успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки:

нагромадження золотовалютних і матеріальних резервів:

припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси в обігу;

оздоровлення державних фінансів;

поліпшення структури суспільного виробництва, збалансування

ринку тощо.

Нерідко грошовій реформі передує деномінація грошових знаків, тобто обмін всіх старих знаків на нові в певній пропорції з одночасним перерахуванням у цій пропорції всіх грошових показників: цін, тарифів,

заробітної плати, балансової вартості фондів тощо.

Крім підготовки економічних і організаційних передумов грошової реформи, важливе значення для її успіху має правильний вибір методу стабілізації валюти в процесі реформи.

Згідно з світовим досвідом грошових реформ існують наступні методи стабілізації валют: нуліфікація, ревальвація, девальвація, дномінація. (рис. 5.3)

Грошові реформи на основі ревальвації проводилися рідко, оскільки вони можливі при незначному знеціненні грошей та швидкому розвитку економіки і відновленні стабільності ринку.

Грошова реформа деномінаційного типу була проведена в Україні з 2 по

16 вересня 1996 року шляхом обміну грошових купюр (українських карбованців на гривні) та укрупнення того масштабу цін, що діяв раніше.

Внаслідок цієї реформи українська держава отримала конституційну національну грошову одиницю.

96

Рис. 5.3. Методи проведення грошових реформ

Головним методом подолання інфляції є проведення антиінфляційної

політики.

Антиінфляційна політика – комплекс заходів державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією. Історично сформувались два основних шляхи такої політики: дефляційна політика (регулювання попиту) та політика доходів.

Дефляційна політика базується на методах обмеження грошового попиту через грошово-кредитний та податковий механізми шляхом зниження державних видатків, підвищення відсоткової ставки за кредит, посилення податкового пресу, обмеження грошової маси тощо. Особливість дії дефляційної політики полягає у тому, що вона, як правило, викликає уповільнення економічного зростання та, навіть, кризові явища. Тому більшість урядів при її проведенні в 60-70-х роках виявляли стриманість в її впровадженні або навіть відмовлялись від неї.

Політика доходів передбачає паралельний контроль над цінами та заробітною платою шляхом повного їх заморожування або встановлення меж їх росту. За соціальними мотивами цей вид антиінфляційної політики застосовується рідко.

97

Варіанти антиінфляційної політики обираються в залежності від пріоритетів. Якщо ставилося завдання стримування економічного росту, то проводилась дефляційна політика, якщо метою було стимулювання економічного зростання, то перевага віддавалась політиці доходів. У разі, коли кінцевою метою було стримати інфляцію будь-якою ціною, – паралельно використовувались обидва методи антиінфляційної політики.

Питання для самоконтролю до теми 5:

1.Основні причини (фактори) інфляції, їх класифікація.

2.Характеристика форм та видів інфляції.

3.Які характерні особливості має інфляція на сучасному етапі.

4.Охарактеризуйте грошові та негрошові фактори інфляції. Які з них переважають на сучасному етапі?

5.Чи відрізняються наслідки, які спричиняє інфляція попиту від наслідків інфляції витрат?

6.Які показники застосовуються для вимірювання інфляції та чим вони різняться між собою?

7.Назвіть особливості інфляції в Україні.

8.Який вплив на інфляційні процеси в Україні здійснила грошово-

кредитна політика держави?

9.Як проявляється інфляція в умовах адміністративно-командної економіки і в умовах ринкових відносин?

10.Які соціально-економічні наслідки інфляції?

11.В чому полягає сутність грошових реформ?

12.Яким чином класифікуються грошові реформи?

13.Назвіть методи здійснення грошових реформ.

14.Охарактеризуйте порядок проведення грошових реформ.

15.Антиінфляційна політика: мета і форми проведення.

98

Тести для самоперевірки до теми 5.

1.Інфляція виникає внаслідок:

1)зростання цін;

2)зниження платоспроможного попиту;;

3)наявності диспропорцій в економіці;

4)зростання валютного курсу.

2.Стагфляція:

1)викликана підвищенням цін під впливом сукупного попиту;

2)визначається пропорційною зміною цін на різні товари;

3)супроводжується одночасним підвищенням рівня цін і рівня безробіття;

4)викликана підвищенням цін під впливом сукупної пропозиції;

5)характеризується повільним зростанням цін (до 10% на рік).

3.Падіння темпів інфляції призводить зо зниження цін:

1)так;

2)ні;

3)ці процеси не пов’язані між собою.

4.Якщо спостерігається незмінність цін за одночасного товарного дефіциту, то це:

1)подавлена інфляція;

2)відкрита інфляція;

3)зовнішня інфляція;

4)стагфляція.

5.При зниженні темпу інфляції до 5%: на місяць, інфляція стане:

1)помірною;

2)галопуючою;

3)гіперінфляцією.

6.До грошових факторів інфляції не відноситься:

1)витратний характер виробництва;

2)дефіцит державного бюджету;

3)велика сума державного боргу;

4)від’ємне сальдо торговельного балансу.

7.Якщо ключовим чинником інфляції явилося зниження темпів продуктивності праці на фоні зростання заробітної плати, то це:

1)інфляція попиту;

2)інфляція витрат;

3)подавлена інфляція;

4)трудова інфляція.

99