Материал: Гроші та кредит_Посібник

ЗАГАЛЬНІ ПРИЧИНИ ІНФЛЯЦІЇ

Рис. 5.1. Причини інфляції за джерелами виникнення

Зовнішніми факторами інфляції є світові структурні кризи (сировинна,

енергетична, валютна), валютна політика держав, спрямована на експорт інфляції в інші країни.

Отже, інфляція як багатофакторний процес – це прояв диспропорційності у розвитку суспільного відтворення, що обумовлено порушенням закону грошового обігу.

Таким чином, глибинні причини інфляції знаходяться як в сфері обігу,

так і в сфері виробництва, і дуже часто обумовлюються економічними і політичними відносинами в країні.

При інфляції капітал швидше переміщується із сфери виробництва в сферу обігу, тому що там швидкість оборотності є значно вищою, що приносить великі прибутки, але одночасно й посилює інфляційні процеси.

Слід враховувати, що фактори інфляції діють як при зміні обсягів виробництва і реалізації товарів, так і при зміні маси і швидкості обігу грошей.

На сьогоднішній день інфляція – один з ключових аспектів, який свідчить про наявність негараздів в економічній та фінансовій сфері країни.

85

Головними негрошовими факторами інфляції в Україні є:

-структурна незбалансованість економіки;

-неекономність виробництва, яка проявляється у витратному характері виробництва, низькому рівні продуктивності праці та якості продукції.

До основних грошових факторів інфляції на сьогодні можна віднести:

-хронічний дефіцит державного бюджету;

-стрімке зростання державного боргу;

-значний обсяг зовнішніх запозичень корпоративних структур

(особливо банків);

-зростання від’ємного сальдо торговельного балансу;

-відплив за межі країни валютної виручки підприємств та доходів громадян;

-інші фактори.

Розрізняють відкриту та подавлену інфляцію.

Відкрита проявляється у збільшенні цін, подавлена – у виникненні дефіциту товарів та погіршенні їх якості. В умовах подавленої інфляції держава намагається періодично стримувати ціні, тому підвищений попит на товари виражається в появі розриву між попитом та пропозицією і, як наслідок, у

відхиленні адміністративно-регульованої ціни рівноваги. Оскільки державна ціна є нижчою за рівноважну, зникають стимули для збільшення кількості та підвищення якості товарів. Наслідком цього є виникнення дефіциту та збільшення додаткових витрат споживачів.

Відкрита інфляція приймає різні форми:

-повзуча (коли ціни змінюються повільно – до 10% в рік);

-галопуюча (коли зростання цін набуває стрімкого характеру);

-гіперінфляція (зростання цін складає зазвичай більше 100% на рік).

Гіперінфляція призводить в кінцевому результаті до повного розладу

грошового обігу, тому завжди інфляцію легше попередити, ніж боротися з нею.

86

Якщо інфляція супроводжується падінням обсягів виробництва та зростанням

безробіття, та вона отримала назву стагфляція.

В залежності від причин, які викликають інфляційні процеси, розрізняють

інфляцію попиту та інфляцію витрат виробництва:

ПРИРОДА ПРИЧИН ІНФЛЯЦІЇ

Інфляція попиту традиційно виникає при надмірному платоспроможному попиті. Попит на товари більший, ніж пропозиція товарів, в

зв'язку з тим, що виробничий сектор не в змозі задовольнити потреби населення. Цей надлишок попиту призводить до зростання цін. Спостерігається наявність великої кількості грошей при малій кількості товарів.

Інфляція попиту може бути зумовлена:

дефіцитом бюджету та зростанням державного боргу. Покриття дефіциту здійснюється або державними позиками, або емісією банкнот, що створює додатковий попит;

кредитною експансією банків. Розширення кредитних операцій банків призводить до збільшення кредитних знарядь обігу, які також створюють додаткові вимоги на товари та послуги;

87

припливом іноземної валюти в країну, яка за допомогою обміну на національну грошову одиницю викликає загальне зростання обсягу грошової маси, а отже, і надлишковий попит.

Отже, інфляція попиту спостерігається тоді, коли зростання рівня цін відбувається під впливом загального збільшення сукупного попиту.

Інфляція витрат виробництва. Цю інфляцію розглядають зазвичай з позиції росту цін під впливом наростаючих витрат виробництва, перш за все росту витрат на заробітну плату.

Причинами такої інфляції є:

зниження темпів зростання продуктивності праці, що призводить до збільшення витрат на одиницю продукції, а отже, до зменшення прибутку. У кінцевому результаті це відбивається на зниженні обсягу виробництва, скороченні пропозиції товарів та зростанні цін;

розширення сфери послуг, поява нових видів з великою питомою вагою зарплати. Як наслідок виникає загальне зростання цін на послуги;

підвищення оплати праці без відповідного зростання продуктивності праці, що викликає зростання цін та нове підвищення заробітної плати;

високі непрямі податки у складі ціни продукції.

Інфляція витрат та інфляція попиту взаємопов'язані та взаємообумовлені,

їх важко чітко розділити. Надлишкова грошова маса в економіці завжди породжує підвищений попит, викликаючи порушення рівноваги ринків в сфері сукупного попиту і сукупної пропозиції, реакцією на яке є зростання цін.

Будучи продуктом розбалансованого грошового ринку, інфляція попиту розповсюджується далі, вражає виробництво і споживання, деформує споживчий попит, посилює нерівномірність і непропорційність розвитку різних галузей господарства, призводячи в результаті до інфляції витрат. Будь-яка сучасна система економіки інфляційна, і в ній діють фактори, що викликають

як інфляцію попиту, так і інфляцію витрат.

88

5.2. Показники вимірювання інфляції

Для оцінки та вимірювання інфляції використовують показник індексу цін, який характеризує співвідношення між купівельною ціною певного набору товарів та послуг для даного періоду з сукупною ціною ідентичної групи товарів та послуг у базовому періоді.

В залежності від того, по яких саме товарах вимірюється зростання цін,

застосовується три види індексів:

—індекс цін споживчих товарів (індекс споживчих цін);

—індекс цін на засоби виробництва (індекс цін виробників);

—індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для особистого споживання. Цей показник найчастіше використовується для характеристики інфляції, оскільки він досить точно виражає не тільки економічні, а й соціальні аспекти інфляції,

зокрема її вплив на рівень життя населення, а тому його називають ще індексом вартості життя. ІСЦ широко застосовується в практиці регулювання державної фінансової і соціальної політики, аналізу і прогнозування цінових процесів, регулювання курсу національної валюти, вирішення правових спорів тощо.

Визначається ІСЦ за вартістю певного законодавчо зафіксованого набору товарів і послуг («споживчого кошика»), обчисленою у ринкових цінах базового і поточного періоду. Розрахувати ІСЦ можна за такою формулою:

в базовому році ( Р0 g 0 )

де Р0 і Р1 — ціни одиниці товарів (послуг) базового і звітного періодів відповідно;

g0 — кількість товарів у «споживчому кошику» базового періоду.

89