Материал: Гроші та кредит_Посібник

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

Системи металевого обігу в своєму розвитку пройшло довгий еволюційних шлях та виступали історично в двох формах – біметалізму та монометалізму (рис. 4.1).

 

 

Система подвійної

 

 

валюти

 

Біметалізм

Система паралельної

 

валюти

 

 

 

 

Система "кульгаючої"

Металеві

 

валюти

грошові

 

 

системи

 

Золотомонетний

 

 

 

 

стандарт

 

Монометалізм

Золотозливковий

 

 

 

 

стандрт

 

 

Золотодевізний стандарт

Рис. 4.1. Різновиди металевих грошових систем

Біметалізм — це грошова система, в якій роль загального еквівалента законодавчо закріплялася за двома металами — золотом і сріблом; монети з цих металів карбувалися та оберталися на рівних засадах, банкноти підлягали розміну на обидва ці метали.

Історично першим різновидом біметалізму була система паралельної валюти, за якою співвідношення між золотими та срібними монетами встановлювалося на ринку стихійно, тобто при здійсненні платежів золоті та срібні монети приймалися відповідно до ринкової вартості золота та срібла.

Щоб спростити ситуацію, держава встановлювала у законодавчому порядку обов’язкове вартісне співвідношення між двома металами, що оберталися на

75

рівних засадах за їх відкритого карбування. Такий різновид біметалізму дістав назву система подвійної валюти.

Різновидом біметалізму була так звана система «кульгаючої» валюти, за якою один з видів монет карбується у закритому порядку.

Монометалізм — грошова система, за якої роль загального еквівалента виконує один метал: золото (золотий монометалізм) або срібло (срібний монометалізм), при цьому в обігу функціонують монети та знаки вартості,

розмінні на грошовий метал.

Класичною формою вважається золотомонетний стандарт, за якого:

-золото виконувало всі функції грошей;

-в обігу перебували золоті монети та банкноти, розмінні на них.

Уведення в обіг золотих монет не викликало ажіотажного попиту на них. Навпаки, їх часто намагалися позбутися як незручних в обігу;

-відкрите карбування монет із фіксованим золотим вмістом.

Уході післявоєнних грошових реформ (1924—1929 р.р.) повернення до золотого стандарту відбулося у двох нових формах — золотозливкового та золотодевізного стандартів.

Золотозливковий стандарт — це грошова система, за якої в обігу відсутні золоті монети та їх вільне карбування, обмін банкнот здійснюється лише на золоті зливки з певними обмеженнями.

Більшість країн, що не мали достатніх золотих запасів, перейшли до

золотодевізного стандарту. Згідно з цим стандартом також відсутній обіг золотих монет та їх вільне карбування, а обмін банкнот здійснюється на іноземну валюту (девізи), яка обмінюється на золото. Створення у 1944р. Бреттон-

Вудської світової валютної системи представляло собою встановлення системи міждержавного золотодевізного стандарту для країн з вільно конвертованою валютою.

Системи паперово-кредитного обігу – це грошові системи, в яких обіг обслуговується грошовими знаками, які не мають внутрішньої вартості

(неповноцінні гроші). Характерною ознакою таких систем є те, що вони

76

потребують державного регулювання, адже не мають внутрішніх механізмів саморегулювання.

При таких системах держава бере на себе зобов’язання щодо проведення системи заходів задля забезпечення сталості емітованих від її імені грошових знаків. Регулювання грошового обороту в цих умовах вимагає здійснення заходів, спрямованих не тільки для підтримання грошової одиниці, а й таких,

що націлені на оздоровлення системи державних фінансів та збалансування бюджету.

Характерними рисами сучасних грошових систем є такі:

утрата зв’язку із золотом унаслідок витіснення його з внутрішнього та зовнішнього обороту;

широкий розвиток безготівкового обігу та зменшення готівкового;

випуск грошей в обіг не тільки для кредитування господарства, а й для кредитування держави;

державне регулювання грошового обігу;

хронічна інфляція;

відміна офіційного золотого вмісту банкнот, їх забезпечення та розміну на золото;

розвиток інтеграційних процесів у сфері грошово-кредит-них відносин.

4.3. Державне регулювання грошової сфери як необхідність стабільності грошової системи

Регулювання грошового обігу – сукупність заходів, які проводяться в галузі грошового обігу з метою забезпечення його сталості, стримування інфляції, гнучкого забезпечення грошима потреб сфери обігу; є складовою частиною грошово-кредитної політики держави.

77

Визначальна роль у здійсненні всього комплексу заходів держави у сфері грошового обігу та кредитних відносин належить її центральному банку.

Регулювання грошової системи має бути складовою загальної економічної політики держави та проводитися у комплексі через фіскально-бюджетну та грошово-кредитну політику:

РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОЇ СФЕРИ

Фіскально-бюджетна політика

регулювання механізму оподаткування

регулювання витрат держваи

вплив на сукупний попит та пропозицію за рахунок державнх доходів та витрат

Грошово-кредитна політика

регулювання грошової пропозиції

контроль за грошовою базою

регулювання та контроль ціни грошей на грошовому ринку

Грошово-кредитна (монетарна) політика – це комплекс взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених

суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює

держава через центральний банк.

Об’єкти регуляторних заходів монетарної політики:

пропозиція (маса) грошей;

ставка процента;

валютний курс;

швидкість обігу грошей.

Головним суб’єктом грошово-кредитної політики в Україні є

Національний банк.

78

Головне завдання центрального банку при проведенні грошово-кредитної

політики – підтримання стабільності національної грошової одиниці.

Для виконання цього завдання НБУ формує цілі монетарної політики,

які можна умовно класифікувати на 3 групи (рис. 4.2):

-стратегічні;

-проміжні;

-тактичні.

Стратегічні цілі

Це ключові цілі в загальноекономіч ній політиці держави:

зростання виробництва;

підвищення зайнятості;

стабілізація цін.

Проміжні цілі

Орієнтовані на зміну певних економічних процесів :

пожвавлення

ринкової кон'юнктури;

стримування

ринкової кон'юнктури

Тактичні цілі

Це оперативні завдання банківської системи

регулювання грошової маси;

регулювання

процентної ставки;

регулювання

валютного

курсу

Рис. 4.2. Схема взаємозв’язку цілей грошово-кредитної політики

Інструменти монетарної політики. Практика монетарної політики

включає перелік визначених інструментів грошово-кредитного регулювання

економічних процесів. Їх можна об’єднати у дві групи:

інструменти опосередкованого впливу на грошовий ринок та економічні процеси;

інструменти прямого впливу.

До першої групи належать: операції на відкритому ринку, регулювання норми обов’язкових резервів, процентна політика, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти.

До другої групи відносять: установлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій; уведення прямих обмежень на кредитування

79