Материал: Гроші та кредит_Посібник

Системи металевого обігу в своєму розвитку пройшло довгий еволюційних шлях та виступали історично в двох формах – біметалізму та монометалізму (рис. 4.1).

Біметалізм — це грошова система, в якій роль загального еквівалента законодавчо закріплялася за двома металами — золотом і сріблом; монети з цих металів карбувалися та оберталися на рівних засадах, банкноти підлягали розміну на обидва ці метали.

Історично першим різновидом біметалізму була система паралельної валюти, за якою співвідношення між золотими та срібними монетами встановлювалося на ринку стихійно, тобто при здійсненні платежів золоті та срібні монети приймалися відповідно до ринкової вартості золота та срібла.

Щоб спростити ситуацію, держава встановлювала у законодавчому порядку обов’язкове вартісне співвідношення між двома металами, що оберталися на

75

рівних засадах за їх відкритого карбування. Такий різновид біметалізму дістав назву система подвійної валюти.

Різновидом біметалізму була так звана система «кульгаючої» валюти, за якою один з видів монет карбується у закритому порядку.

Монометалізм — грошова система, за якої роль загального еквівалента виконує один метал: золото (золотий монометалізм) або срібло (срібний монометалізм), при цьому в обігу функціонують монети та знаки вартості,

розмінні на грошовий метал.

Класичною формою вважається золотомонетний стандарт, за якого:

-золото виконувало всі функції грошей;

-в обігу перебували золоті монети та банкноти, розмінні на них.

Уведення в обіг золотих монет не викликало ажіотажного попиту на них. Навпаки, їх часто намагалися позбутися як незручних в обігу;

-відкрите карбування монет із фіксованим золотим вмістом.

Уході післявоєнних грошових реформ (1924—1929 р.р.) повернення до золотого стандарту відбулося у двох нових формах — золотозливкового та золотодевізного стандартів.

Золотозливковий стандарт — це грошова система, за якої в обігу відсутні золоті монети та їх вільне карбування, обмін банкнот здійснюється лише на золоті зливки з певними обмеженнями.

Більшість країн, що не мали достатніх золотих запасів, перейшли до

золотодевізного стандарту. Згідно з цим стандартом також відсутній обіг золотих монет та їх вільне карбування, а обмін банкнот здійснюється на іноземну валюту (девізи), яка обмінюється на золото. Створення у 1944р. Бреттон-

Вудської світової валютної системи представляло собою встановлення системи міждержавного золотодевізного стандарту для країн з вільно конвертованою валютою.

Системи паперово-кредитного обігу – це грошові системи, в яких обіг обслуговується грошовими знаками, які не мають внутрішньої вартості

(неповноцінні гроші). Характерною ознакою таких систем є те, що вони

76

потребують державного регулювання, адже не мають внутрішніх механізмів саморегулювання.

При таких системах держава бере на себе зобов’язання щодо проведення системи заходів задля забезпечення сталості емітованих від її імені грошових знаків. Регулювання грошового обороту в цих умовах вимагає здійснення заходів, спрямованих не тільки для підтримання грошової одиниці, а й таких,

що націлені на оздоровлення системи державних фінансів та збалансування бюджету.

Характерними рисами сучасних грошових систем є такі:

утрата зв’язку із золотом унаслідок витіснення його з внутрішнього та зовнішнього обороту;

широкий розвиток безготівкового обігу та зменшення готівкового;

випуск грошей в обіг не тільки для кредитування господарства, а й для кредитування держави;

державне регулювання грошового обігу;

хронічна інфляція;

відміна офіційного золотого вмісту банкнот, їх забезпечення та розміну на золото;

розвиток інтеграційних процесів у сфері грошово-кредит-них відносин.

4.3. Державне регулювання грошової сфери як необхідність стабільності грошової системи

Регулювання грошового обігу – сукупність заходів, які проводяться в галузі грошового обігу з метою забезпечення його сталості, стримування інфляції, гнучкого забезпечення грошима потреб сфери обігу; є складовою частиною грошово-кредитної політики держави.

77