центральним банком комерційних банків; установлення обмежень чи заборони на пряме кредитування центральним банком потреб бюджету; прямий розподіл кредитних ресурсів, що надаються комерційним банкам у порядку рефінансування, між пріоритетними галузями, виробництвами, регіонами тощо.
Опосередкований вплив інструментів першої групи полягає у створенні таких умов, за яких посилюються чи послаблюються стимули економічних суб’єктів до певної поведінки, наприклад до накопичення чи до зменшення запасів грошей у своєму розпорядженні і відповідно до зменшення чи до збільшення їх попиту на товарних чи фінансових ринках. Тому регулювання з допомогою таких інструментів належить до економічних методів державного управління, воно має істотні переваги перед застосуванням інструментів прямої дії, вплив яких має переважно директивний характер.
Структурно зміст інструментів опосередкованого впливу представлений нижче:
ІНСТРУМЕНТИ ОПОСЕРЕДКОВАНОГО ВПЛИВУ
Операції на відкритому |
Встановлення норми |
Встановлення облікової |
|
ринку з державними |
|||
обовязкових резервів |
ставки |
||
цінними паперами |
|||
|
|
||
Купівля та продаж |
НБУ встановлює |
НБУ встановлює |
|
центральним |
для всіх банків |
процентну ставку |
|
банком цінніх |
єдину норму |
рефінансування |
|
паперів Уряду |
резервування |
комерційних банків |
|
• при покупці |
коштів на |
• при зростанні |
|
коррахунках |
|||
цінних паперів |
ставки |
||
|
|||
грошова маса в |
• при підвищенні |
пропозиція |
|
обігу |
норми маса |
грошей |
|
збільшується; |
грошей в обігу |
зменшується; |
|
• при продажу |
зменшується; |
• при зниженні |
|
цінних паперів |
• при зниженні |
ставки |
|
грошова маса в |
норми маса |
пропозиція |
|
грошей в обігу |
|||
обіу зменшується |
грошей зростає |
||
зростає |
|||
|
|
80
Заходи центрального банку, спрямовані на розширення грошової пропозиції, мають назву грошово-кредитної експансії, а спрямовані на звуження пропозиції – грошово-кредитної рестрикції.
Основним позитивним результатом ефективної грошово-кредитної політики є стабільність вартості грошей на товарних і валютних ринках та забезпеченість економічних суб’єктів платіжними засобами.
Питання для самоконтролю до теми 4.
1.Що таке грошова система, чим вона відрізняється від таких понять, як грошовий оборот, грошові відносини?
2.Чому грошова система визначається загальнодержавними законами?
3.Перелічіть складові грошової системи і коротко охарактеризуйте кожну з них.
4.Як поділяються грошові системи залежно від форми функціонування грошей?
5.Які ви знаєте форми металевих грошових систем?
6.Як відрізняються різновиди біметалізму?
7.Назвіть форми золотого монометалізму.
8.Що означає поняття «класична» форма золотого монометалізму?
9.Дайте характеристику форм золотого стандарту.
10.Що означає та на яких засадах функціонує паперова грошова система?
11.Чому після Першої світової війни жодна країна не повернулася до класичної форми золотого монометалізму?
12.Дайте характеристику системи кредитних грошей. Чим вона відрізняється від системи паперових грошей?
13.Що таке грошово-кредитна політика? Яке її місце в економічній політиці держави? Як вона пов’язана з грошовою системою?
14.У чому полягають відмінності між методами прямого та
опосередкованого регулювання грошового обороту?
81
15. Охарактеризуйте всі інструменти грошово-кредитної політики, які використовує НБУ.
Тести для самоперевірки до теми 4.
1.Грошова система — це:
1)сукупність платежів у національній та іноземних валютах;
2)сукупність грошових потоків між юридичними і фізичними особами;
3)форма організації грошового обігу, яка закріплена законодавством;
4)те саме, що й грошовий оборот.
2.Зниження облікової ставки центрального банку впливає на грошову масу в такий спосіб:
1)прискорює зростання грошової маси у фізичних осіб;
2)стримує зростання грошової маси в обороті;
3)прискорює зростання грошової маси в юридичних осіб;
4)стимулює зростання грошової маси в обороті;
5)грошова маса в обороті залишається незмінною;
3.Законодавча фіксація вагової кількості монетарного металу, що закріплюється за певною грошовою одиницею:
1)монометалізм;
2)біметалізм;
3)масштаб цін;
4)валюта;
5)монета.
4.Які з зазначених елементів не є обов’язковими у грошовій системі ринкового зразка:
1)фінансові установи;
2)порядок обміну національної валюти на іноземну;
3)умови безготівкового грошового обігу;
4)державні фінансові посередники;
5)форми грошей.
5.Норма обов’язкового резервування для банків встановлюється з метою:
1)обмеження грошової маси в обороті;
2)підвищення ліквідності банків;
3)посилення фінансової стійкості банків;
4)підвищення конкурентоспроможності банків.
82
6.Грошово-кредитна політика, яка націлена на зменшення обсягів грошової та кредитної емісії, це:
1)політика грошово-кредитної експансії;
2)політика грошово-кредитної рестрикції;
3)політика ―керованих‖ грошей.
7.Проміжні цілі грошово-кредитної політики:
1)регулювання грошової маси;
2)пожвавлення ринкової кон’юнктури;
3)забезпечення оптимального рівня зайнятості;
4)зміна процентної ставки;
5)стримування ринкової кон’юнктури;
6)стримування інфляції.
8.Головне завдання НБУ при проведенні грошово-кредитної політики:
1)проведення грошово-кредитної політики;
2)забезпечення стабільності національної грошової одиниці;
3)монопольне здійснення емісії національної валюти;
4)кредитор останньої інстанції для банків;
5)здійснення банківського регулювання та нагляду.
9.Який з інструментів грошово-кредитної політики НБУ найбільш «м’яко» впливає на економіку:
1)зміна облікової ставки;
2)зміна норми обов’язкових резервів;
3)операції на відкритому ринку з державними цінними паперами.
10.Класичною формою золотого стандарту виступає:
1)золотомонетний стандарт;
2)золото зливковий стандарт;
3)золотодевізний стандарт;
4)золотовалютний стандарт.
11.До суб’єктів грошово-кредитної політики відносяться:
1)президент;
2)уряд;
3)центральний банк;
4)МВФ.
12.Якщо центральний банк здійснює купівлю державних цінних паперів, то він має на меті:
1) розширення грошової пропозиції;
2) звуження грошової пропозиції;
3) зміну обсягів резервування коштів банками;
4) майбутнє зміцнення грошової одиниці.
83
5.ІНФЛЯЦІЯ ТА ГРОШОВІ РЕФОРМИ
5.1.Сутність і види інфляції
Термін "інфляція" (від лат. Inflаtio) буквально означає "здуття". Дійсно,
фінансування державних видатків (наприклад, у періоди екстремального розвитку економіки в часи війн, революцій) за допомогою паперово-грошової емісії з припиненням розміну банкнот призводило до розширення грошового обігу та знецінення паперових грошей.
Не існує жодної країни, грошова система якої б у той чи інший період часу не відчувала інфляційних тисків. Це зумовлено тим, що інфляційність притаманна самій природі паперових грошей, якими обслуговуються економіки країн, адже такі гроші, як вже зазначалося, не мають внутрішньої субстанціональної вартості.
Сучасній інфляції притаманний ряд відмінних особливостей. Якщо раніше інфляція носила локальний характер, то зараз – всеохоплюючий; раніше вона охоплювала певний період, тобто мала періодичний характер, а зараз – хронічний; сучасна інфляція знаходиться під впливом не тільки грошових, а й негрошових факторів.
Таким чином, сучасна інфляція є наслідком дії багатьох факторів.
Необхідно розрізняти внутрішні та зовнішні фактори (причини) інфляції
(рис. 5.1). Серед внутрішніх факторів можна виділити негрошові та грошові
(монетарні). Негрошові фактори – це порушення диспропорцій господарства,
циклічний розвиток економіки, монополізація виробництва, незбалансованість інвестицій, державно-монополістичне ціноутворення, кредитна експансія,
екстраординарні обставини соціально-політичного характеру тощо. До
грошових факторів відносять кризу державних фінансів, а саме: дефіцит бюджету, зростання державного боргу, емісія грошей, експансія кредитування тощо.
84