Материал: Гроші та кредит_Посібник

Розрахунковий чек – документ, який містить доручення чекодавця

(платника) банку про перерахування з його рахунку певної суми грошей на рахунок чекодержателя (одержувача) при здачі ним чека в банк.

Одним з методів платежу с залік взаємних (зустрічних) вимог. Сутність його полягає в тому, що взаємні вимоги та зобов'язання боржників і кредиторів погашаються в рівновеликих сумах і лише на різницю між ними виконується платіж.

В результаті розвитку комерційних зв'язків виник спосіб розрахунків на умовах відстрочки платежу з використанням векселів.

Вексель представляє собою платіжний інструмент, який містить зобов'язання – нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити певну суму грошових коштів (розрізняють простий – "соло-вексель" та переказний -

"трата").

Вексель є формою оформлення комерційного кредиту, який надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки сплати боргу за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

При видачі простого векселя векселедавець зобов'язаний сплатити безпосередньо векселедержателю певну суму.

Переказний вексель представляє собою письмовий наказ кредитора,

боржнику, про сплату певної суми в обумовлений термін. Переказний вексель може бути проданий за допомогою індосаменту (передавального напису).

В зв'язку з введенням в господарський обіг векселів банки можуть здійснювати з ними наступні операції:

-прийняття векселів на інкасо;

-облік векселів;

-видачу кредитів під вексельне забезпечення.

Одним з методів розрахунку, який забезпечує постачальнику гарантію платежу, є факторинг.

Факторинг – різновид торгово-комісійних операцій, який поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта, що пов'язаний з переуступкою

50

постачальником банку-фактору права на отримання грошей за товари, роботи,

послуги.

Факторингові операції виникли на основі комерційного кредиту. Метою факторингу є своєчасне інкасування (передача грошових коштів від платника отримувачу) боргів зменшення втрат від прострочки платежу, попередження появи сумнівних боргів, надання допомоги господарюючим суб'єктам в управлінні кредитом, у веденні бухгалтерського обліку і збільшенні їх обороту і прибутковості. Таким чином, використання факторингу дозволяє пришвидшити оборотність коштів в розрахунках, знизити неплатежі, укріпити фінансовий стан, створити передумови для їх роботи в умовах ринку.

Міжбанківські розрахунки. Від ефективності міжбанківських розрахунків залежить безперервність нормального функціонування економіки.

Банки для здійснення платежів і розрахунково-касового обслуговування клієнтів встановлюють між собою відносини, які одержали назву кореспондентських відносин.

Існує три основні види кореспондентських відносин: між комерційними банками і центральним банком країни; між комерційними банками (в тому числі банками з різних країн); між центральними банками різних держав.

Причому якщо два останніх види кореспондентських відносин будуються на добровільних засадах, то відносини між комерційними банками і центральним банком країни носять більш жорсткий, регламентований характер. Кожний комерційний банк, як правило, повинен мати кореспондентський рахунок в будь-якому відділенні центрального банку.

Кореспондентський рахунок – це рахунок, на якому відображаються розрахунки, які здійснені одним банком по дорученню і за рахунок іншого банку.

Кореспондентські рахунки бувають двох видів: рахунок "ностро" ("наш рахунок у вас") – коли банк відкриває рахунок в банку-кореспонденті; і рахунок

"лоро" (ваш рахунок у нас) – коли в даному банку відкриваються рахунки банків-кореспондентів.

51

Кореспондентські відносини оформлюються укладанням кореспондентського договору (угоди), в якому передбачаються порядок і умови здійснення відповідних банківських операцій. В ході здійснення кореспондентських відносин банки-кореспонденти повідомляють один одного про здійснені операції. Для цього використовують авізо (від італ. "аvіzо" –

повідомляти) – офіційне повідомлення про виконання розрахункових операцій,

направлене одним банком іншому.

В авізо, як правило, вказується його номер, дата і характер проведеної операції, сума і номер рахунку, назва платника та одержувача коштів та інші дані.

3.4. Грошова маса та грошова база

В умовах ринкової економіки гроші функціонують у різноманітних формах на основі внутрішньої взаємодії, притаманної грошовим функціям. Вони не автономні і можуть бути теоретично обґрунтовані лише як елементи єдиної грошової системи.

Сукупність грошей у всіх формах, що перебувають в економічному обороті на визначений момент, часу (кінець місяця чи року), визначає величину

грошової маси. Це – один із кількісних показників, що характеризує стан грошового обігу Показник грошової маси має надзвичайно важливе значення для економічної стабільності, оскільки зміна кількості грошей, що циркулює в економічному обороті, може істотно вплинути на реальний випуск ВВП, рівень цін, зайнятість та інші економічні змінні.

Грошова маса перебуває в розпорядженні всіх суб'єктів економічного обороту – у населення, підприємств, їх об'єднань, громадських організацій,

банків, держави та інших суб'єктів.

Слід зауважити, що на відміну від грошового обороту, який визначається за певний проміжок часу, грошова маса є показником, який вимірюється на визначену дату (як правило перше число місяця, кварталу, року тощо).

52

Для визначення обсягу та структури грошової маси в банківській практиці застосовується відповідний набір грошових агрегатів – М1, М2, М3 та ін.

Грошовий агрегат це визначене законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічне угрупування ліквідних активів, які можуть слугувати альтернативними вимірниками грошової маси.

Грошові агрегати формуються на основі таких концепцій:

1)грошова маса у вузькому розумінні охоплює не тільки гроші готівкою, а й депозитні гроші;

2)сукупна грошова маса поділяється на ту, що перебуває в обігу, ту, яка нагромаджується, виконує функцію збереження вартості.;

3)сукупна грошова маса охоплює також банківські вклади, депозити та цінні папери з фіксованим доходом.

грошовий агрегат містить попередній плюс новий блок фінансових активів.

У статистичній практиці України визначаються й використовуються для цілей аналізу й регулювання чотири грошові агрегати: М0, М1, М2, М3.

З точки зору аналітичного підходу склад грошових агрегатів можна представити таким чином:

Агрегат М0 відображає масу готівки, що перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 + внески в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках і на ощадних рахунках до запитання.

Агрегат М2 — це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах термінових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень і інших спеціальних рахунків.

Агрегат М3 охоплює гроші в агрегаті М2 + цінні папери (крім акцій).

53

Центральний банк, який здійснює контроль за обсягами та структурою

використовує такі визначення.

ВИЗНАЧЕННЯ НБУ

Грошові агрегати – зобов'язання депозитних корпорацій перед іншими секторами економіки, крім сектора загального державного управління й інших депозитних корпорацій. Складовими грошових агрегатів є фінансові активи у формі наявних коштів у національній валюті, переказних депозитів, інших депозитів, коштів у цінних паперах, крім акцій, емітованих депозитними корпораціями й приналежними на правах власності іншим фінансовим корпораціям, нефінансовим корпораціям, домашнім господарствам і некомерційним організаціям, які обслуговують домашні господарства. Залежно від зниження ступеня ліквідності фінансові активи групують у різні грошові агрегати М0, М1, М2 і М3.

Грошовий агрегат М0 включає наявні кошти в обігу поза депозитними корпораціями (банками).

Грошовий агрегат М1 – грошовий агрегат М0 і переказні депозити в національній валюті.

Грошовий агрегат М2 – грошовий агрегат М1 і переказні депозити в іноземній валюті та інші депозити.

Грошовий агрегат М3 (грошова маса) – грошовий агрегат М2 і цінні папери, крім акцій.

До наявних коштів в обігу відносяться банкноти й монети, емітовані Національним банком України, за винятком банкнот і монет у сховищах Національного банку України, касах і банкоматах установ Національного банку України.

До переказних депозитів відносяться зобов'язання Національного банку України по коштах на кореспондентських рахунках, коштах обов'язкових резервів і інших коштах на вимогу інших депозитних корпорацій, а також коштах на рахунках державних нефінансових корпорацій і домашніх господарств (працівників Національного банку) у національній валюті в Національному банку України.

Наведені грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно,

але і якісно. Так, агрегат М1 виражає масу грошей, що перебуває безпосередньо

в обігу, реально виконуючи функції коштів обігу й платежу, і тому є найбільш

ліквідною. Вона найбільше тісно пов'язана з товарною масою, що проходить

54