Материал: Гроші та кредит_Посібник

(http://www.ukrstat.gov.ua/)

Як бачимо, у 2010 році зростання грошового агрегату М1 становило 24% (і в його складі готівкова складова зросла на 16,5%). При цьому номінальний ВВП (в цінах 2010 р.) зріс на 19,7%. Але це зростання номінального ВВП відбулося за рахунок дії декількох факторів, основними з яких виступають зростання цін та зростання реального товарного виробництва.

Вплив кожного з цих чинників був різним за обсягами. Так, реальний ВВП за 2010 рік зріс лише на 4,2%, в той час як інфляційне зростання (яке найточніше може бути виражене через дефлятор ВВП) становило 15%.

За даними річного звіту НБУ за 2010 рік1, обсяги чистої безготівкової емісії (різниця між коштами, випущеними в обіг та вилученими з обігу) у 2010

році становила 35,5 млрд. грн і порівняно з 2009 роком збільшились на 29,9

млрд. грн., або в 6,4 рази.

Таким чином, бачимо, що зростання грошової маси в останні роки в Україні суттєво перевищує зростання реальних обсягів виробництва, що одразу ж позначається на розмірі інфляції за рахунок зростання цін.

1 Річний Звіт НБУ за 2010 рік // (http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=77106)

60

3. 5. Швидкість обігу грошей

Швидкість обігу грошей – явище об'єктивне і розглядається монетаристами як чинник, що впливає на стан грошового обігу в країні.

Використовуючи кількісне рівняння І. Фішера, швидкість обігу грошей (V)

можна визначити як співвідношення:

V = Р х Q / М

Показник V характеризує швидкість, з якою обертається одна грошова одиниця. Він показує, скільки разів у середньому за рік певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг, тобто відображає інтенсивність руху грошей у функції засобу обігу і платежу.

Швидкість грошового обігу можна визначити як кількість обертів, що робить грошовий агрегат М1 або М2, щоб забезпечити визначений рівень економічної діяльності, який дорівнює номінальному ВВП. За цією формулою швидкість обігу грошей у банківській статистиці розраховується як відношення номінальної величини ВВП до агрегату М1 або М2. Показник V показує, скільки разів номінальна грошова маса обертається, фінансуючи сукупні видатки або доходи.

Визначений таким способом показник V характеризує насамперед інтенсивність використання запасу грошей в обороті (М) для оплати товарів та послуг, що реалізуються, тобто цей показник пов’язаний переважно з грошовим обігом. Тому величина V залежить передусім від частоти й обсягів товарних трансакцій кожним суб’єктом грошового обороту. Проте й інші — нетоварні — платежі (фіскально-бюджетні, кредитні) теж впливають на показник швидкості обігу. Особливо помітний цей вплив у показнику середньої тривалості одного обороту гривні. Вона складається з:

1)тривалості зберігання грошей у розпорядженні безпосередніх покупців на ринках продуктів;

2)тривалості перебування грошей у розпорядженні фіскально-

бюджетних установ, банків та інших фінансово-кредитних інституцій,

61

через які розподіляється і перерозподіляється частина національного доходу як головного джерела формування платіжного попиту на ринках.

Якщо ця друга група суб’єктів обороту затримує гроші у своєму розпорядженні, несвоєчасно здійснює платежі за своїми зобов’язаннями, то збільшуватиметься тривалість цієї частини обороту грошей і зменшуватиметься вся швидкість їх обігу.

Для аналізу структури платіжного обороту окремо здійснюються

розрахунки швидкості обігу готівкових і депозитних грошей. Зокрема:

-показник обігу грошей у платіжному обороті – відношення суми безготівкових коштів, що проходять через банківські поточні рахунки, до середньої величини грошової маси;

-швидкість повернення грошей у каси установ банку – відношення суми надходжень грошей у каси банку до середньорічної маси грошей в обігу;

-швидкість обігу грошей у готівковому обороті - відношення суми надходжень і видач готівки (у тому числі оборот пошти) до середньорічної маси грошей в обігу.

номічних процесів, які він обслуговує: змінами обсягу, структур та ефективності суспільного виробництва, величини і швидкості товарних потоків на стадії обміну; розвитком ринкових зв'язків між суб'єктами процесу

62

відтворення; збалансованістю ринку та ін. Чим глибший поділ суспільної праці,

вища її продуктивність, тим частіше і більше кожний виробник буде

«викидати» товарів у сферу обігу, частіше продаватиме й купуватиме їх,

прискорюючи обіг грошей. Але для цього потрібні належна збалансованість попиту і пропозиції на ринку, висока організованість ринкових відносин, коли виробник знає свого покупця ще до виходу з товаром на ринок. Велику роль тут відіграє розвиток маркетингу, що забезпечує максимальне прискорення товарних метаморфоз, а отже, й обігу грошей.

Підвищення ефективності суспільного виробництва скорочує період нагромадження вартості для цілей відтворення, прискорюючи повернення в

обіг грошей, що обслуговують цілі нагромадження в межах окремих індивідуальних капіталів. Величезну золь у подоланні стримуючого впливу

грошових нагромаджень на грошей відіграє розвиток кредитних відносин і

банківської теми. Завдяки йому навіть незначні за обсягами нагромадження

грошей знову надходять у сферу обігу, прискорюючи свій рух у межах обороту всього суспільного капіталу

Монетарна теорія наголошує, що швидкість грошового обігу є змінною величиною. Вважається, що показник V є обернено пропорційною величиною до пропозиції грошей V = f (Мs) та прямо пропорційною до ставки процента: V

= f (r).

Прискорення обігу грошей компенсує їх масу в умовах збільшення обсягів ВВП, коли зростаюча потреба в грошах задовольняється без додаткового їх випуску. Проте за умови розбалансованості економіки, коли грошовий попит випереджає товарну пропозицію, прискорення грошового обігу стає додатковим інфляційним чинником.

Уповільнення грошового обігу розширює місткість його сфери, що позитивно впливає на його стан навіть за незмінного обсягу товарообороту.

Тому заходи щодо сповільнення грошового обігу завжди є складовою антиінфляційних програм. Проте слід зауважити, що зміна швидкості грошового обігу не є прямим і повним відображенням зміни рівня

63

економічної активності (наприклад реального ВВП). У разі зниження

останньої сповільнення обігу грошей відбувається лише до певної межі, поки

очікують зростання альтернативної вартості утримання грошових активів у національній валюті, наприклад, коли вони очікують підвищення номінальних процентних ставок, або рівня інфляції, або зростання обмінного курсу.

Питання для самоперевірки до теми 3:

1.Визначте сутність та основні риси грошового обороту. Які дискусії є в літературі з цього приводу?

2.Назвіть вхідні і вихідні потоки у групи суб’єктів «сімейні господарства» і

поясніть, як вони балансуються.

3.На які три сектори можна розділити грошовий оборот за економічним змістом його потоків?

4.Який із названих запасів грошей найповніше характеризує обсяг маси грошей в обороті:

-готівка, що перебуває поза банками;

-уся готівка, емітована центральним банком;

-гроші, що перебувають на поточних рахунках у банках;

-гроші, що перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту?

5.Чому існують два підходи до виміру маси грошей — через грошову базу і через грошові агрегати?

6.Чому в різних країнах застосовується свій набір грошових агрегатів і різне наповнення кожного з них?

7.Чи можна вважати нормальними співвідношення грошових агрегатів М0 і

М3 в Україні? Якщо ні, то чому і чим таке співвідношення спричинене?

64