Материал: Гроші та кредит_Посібник

Висновок: Незважаючи на те, що номінальний ВВП збільшився на 192 млрд. гр.од. (або на 16%), обсяг товарного виробництва скоротився на 1,7%, тобто збільшення номінального ВВП відбулося цілком за рахунок росту цін.

Задача 2.5. Визначити середній рівень цін, якщо відомо, що необхідний обсяг грошової маси для обслуговування грошового обігу становить 350 млрд. г.о., швидкість обігу грошей становить 5 обертів, сума коштів, які перебувають на чекових рахунках – 56 млрд. г.о., а швидкість обігу таких коштів в 2 рази вище, ніж готівкових. Товарна маса в країні становить 9,24 млрд. тов. од.

Розв’язання:

Скористаємося модифікованим рівнянням Фишера: M * V + M' * V' = P * Q

Задача 2.6. Обсяги товарної маси зростали в трирічному періоді на 3% у рік, а швидкість обігу грошей збільшувалася на 2% у рік. Заповните таблицю відсутніми даними.

В третьому році:

Q3 = Q2 + Q2 * 0,03 = 1,03 * Q2 = 1,032 * Q1;

40

V2 = 1,022 * V1

3. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І ГРОШОВІ ПОТОКИ

3.1. Сутність та особливості грошового обороту на макро- і

мікрорівні

В процесі господарської діяльності виникає безліч ситуацій, пов’язаних з виконанням зобов’язань, купівлею та продажем товарів, сплатою послуг тощо.

Виробничо-господарська діяльність зумовлює двоякий вираз руху валового сукупного продукту – натурально-речовий та грошовий. Відповідно рух вартості у процесі відтворення можна розглядати як два самостійні процеси, що проявляються як рух продуктів і рух грошей або грошових доходів. Проте вони нерозривно пов'язані, у них спільна субстанція – вартість сукупного продукту.

За допомогою грошей відбувається переміщення цієї вартості в процесі відтворення, окремі грошові операції суб'єктів економічних відносин спричинюють відповідне переміщення між ними реальної вартості, тобто мають реальний економічний зміст.

Якщо абстрагуватися від товарного руху, то процес безперервного руху грошей між суб'єктами економічних відносин у суспільному відтворенні називається грошовим оборотом.

Категорія «грошовий оборот» належить до абстрактних узагальнень економічного життя суспільства. Вона безпосередньо пов’язана з процесом суспільного відтворення на всіх його стадіях. Суб’єктами грошового обороту

фактично є всі юридичні й фізичні особи, які приймають участь у створенні,

розподілі, обміні і споживанні ВНП. Зокрема, переміщення грошей у функції засобу обігу і платежу (Т – Г – Т) означає не тільки зміну форм вартості, а й забезпечує постійну взаємодію трьох суб’єктів економічних відносин: фізичних осіб, господарських суб’єктів і органів державної влади.

41

Коли йдеться про грошовий оборот, то, як правило, мають на увазі макроекономічний рівень. Тому його для уточнення називають сукупним грошовим оборотом. В цьому випадку гроші розглядаються власне як

інструмент та знаряддя обігу і не виступають в ролі капіталу.

Через авансування грошей на придбання засобів виробництва й оплату робочої сили капітал спрямовується у сферу виробництва і забезпечує

створення валового національного продукту. Через оплату виготовленої

продукції та послуг гроші обслуговують реалізацію національного продукту і

виробництва (кредиторами, акціонерами, найманими працівниками) та державою, якій сплачуються встановлені податки. В усіх економічних суб'єктів формуються грошові доходи, за рахунок яких вони спрямовують капітал у сферу споживання – виробничого та особистого. Завдяки цьому забезпечується новий цикл суспільного відтворення.

Грошовий оборот як макроекономічне явище слід відрізняти від обороту грошей у межах кругообороту окремого індивідуального капіталу, тобто на мікрорівні. В останньому випадку гроші є однією з функціональних форм капіталу, його складовою й елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. Гроші тут слугують капіталом, вони вимагають для себе відповідної норми прибутку (доходу), як і будь-яка інша форма капіталу.

Чим більшою масою грошей володіє даний індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його можливості «заробити» прибуток чи дохід.

Зовсім іншу роль відіграють гроші в сукупному грошовому обороті. Тут вони функціонують тільки як гроші і не є функціональною формою капіталу.

Тому їх масу в обороті не можна вважати частиною багатства країни, тобто вона не збільшує сукупного капіталу суспільства подібно до капіталу окремого індивіда. Якби грошова маса, що перебуває в обороті, раптово зросла вдвічі, то загальний обсяг багатства країни не тільки не збільшився б, а міг би навіть

42

зменшитися через зростання витрат на виготовлення додаткових грошей чи у зв'язку із провокуванням інфляції їх випуском.

При цьому може одночасно спостерігатися й інше: коли певна частина грошей, яка обслуговує сукупний оборот, капіталізується і перетворюється в позичковий капітал. Капіталізація частини грошової маси сприяє прискоренню реалізації сукупного валового продукту, а отже, і збільшенню його обсягу,

тобто зростанню суспільного багатства, але самі гроші на макрорівні в таке багатство не перетворюються. Завдяки капіталізації, гроші в межах наявної маси швидше передаються від одного економічного суб'єкта до іншого, але якісно вони не змінюються, залишаючись лише віддзеркаленням реального багатства.

3.2. Структура грошового обороту

Як було зазначено вище, грошовий оборот – це рух грошових коштів в готівковій та безготівковій формах, що обслуговують реалізацію товарів, а

також нетоварні платежі в народному господарстві.

В залежності від виду відносин, які обслуговує грошовий оборот, його можна розподілити на:

-грошово-розрахунковий оборот («грошовий обіг»), який обслуговує розрахунки за товари та послуги і нетоварні зобов'язання юридичних та фізичних осіб;

-грошово-фінансовий оборот («фінанси», що обслуговує фінансові відносини в господарстві;

-грошово-кредитний оборот («кредит»), який обслуговує кредитні відносини в господарстві.

Відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами грошового обороту дають підстави структурувати його на окремі сектори (рис. 3.1).

Першим, за логікою відтворювального процесу, видом економічних відносин, що реалізуються в грошовому обороті, є відносини обміну.

43

ГРОШОВИЙ ОБОРОТ

Рис. 3.1. Загальна структура грошового обороту

Характерним для руху грошей, що обслуговує ці відносини, є:

–еквівалентність, оскільки замість грошей, які передає покупець продавцеві, отримуються продукти рівновеликої номінальної вартості;

–однобічність, оскільки одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обороту;

–прямолінійність, що виявляється у постійному віддаленні грошей від того суб'єкта обороту, котрий використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб'єкт також витрачає їх для нових покупок.

Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, дає підстави виділити його в окремий сектор, що називається грошовим обігом.

Друга частина грошового обороту пов'язана з процесами розподілу вартості валового національного продукту. Рух грошей тут має одну суттєву відмінність від грошового обігу – він здійснюється:

- нееквівалентно, тобто замість грошового платежу платник не одер-

жує реального еквівалента у формі товарів чи послуг;

-в односторонньому порядку руху (без зустрічного руху вартості);

-безповоротно (платник не одержує еквіваленту у вигляді грошей чи

товарів).

44