15. Охарактеризувати структуру грошового ринку.

Структура грошового ринку: 1. За економічним призначенням ресурсів: ринок грошей, ринок капіталів. На ринку грошей купуються грошові кошти на короткий строк (до 1 року). Ці кошти використовуються в обороті позичальника як гроші, тобто, для приведення в рух уже накопиченого капіталу, завдяки чому вони швидко вивільнюються з обороту і повертаються кредитору. На ринку капіталів купуються грошові кошти на тривалий (більше 1 року) термін. Ці кошти використовуються для збільшення маси основного і оборотного капіталів, зайнятих в обороті позичальників.

2. За інституційними ознаками: ринок банківських кредитів, ринок продуктів інших фінансових інституцій, фондовий ринок. На фондовому ринку здійснюється переміщення небанківського позичкового капіталу , який приводиться в рух з допомогою фондових цінностей ( акцій, середньо-, і довгострокових облігацій, бондів, інших фінансових інструментів). Значення цього ринку полягає в тому, що він відкриває широкі можливості для фінансування інвестицій в економіку.

3. За видом фінансових інструментів: ринок позичкових зобов’язань, валютний ринок, ринок цінних паперів. Між цими ринками існує тісний внутрішній зв'язок. Грошові кошти можуть легко переміщуватись з одного ринку на інший, одні й тіж самі суб’єкти можуть здійснювати операції одночасно чи поперемінно на кожному з них.

16. Визначити сутність пропозиції грошей та назвати фактори, під впливом яких вона формується.

Пропозиція грошей – це процес створення банківською системою додаткових платіжних засобів , що надходять у канали готівкового і безготівкового обігу. Тобто – це вся кількість грошей яка наявна в національній економіці на певний період часу. Пропозицію грошей визначає грошова база і рівень грошово-кредитного мультиплікатора. На динаміку мультиплікатора впливає зміна: норми обов’язкового резервування, облікової ставки, діючих процентних ставок за депозитами і кредитами, структури грошової маси, довіри до банків.

Розмір грошової бази країни залежить від попиту на гроші, а попит на гроші є визначальним чинником емісійної діяльності банків.

У підсумку, загальний розмір пропозиції грошей формується і залежить від:

-емісії грошей ЦБ; -розміру державного боргу та його обслуговування; -обсягу дефіциту державного бюджету;

-політики формування золотовалютних резервів НБУ; -операцій НБУ на вільному ринку.

17. Визначити сутність грошово-кредитного мультиплікатора

Грошово-кредитний мультиплікатор – це коефіцієнт збільшення (скорочення) надлишкових резервів банківської системи, який утворюється внаслідок процесу створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей). Величина грошово-кредитного мультиплікатора залежить від:

А) норми обов´язкового резервування (ч): mm = 1/ч; Б) використання позичених коштів клієнтами банку для готівкових платежів, що припиняє процес мультиплікації і знижує його загальний рівень; В) зниження попиту на позички і зростання позичкового відсотка зменшує надання позик і формування депозитних вкладів у банках; Г) зростання надходжень готівки на рахунки клієнта або продажу частини активів на міжбанківському ринку здатне збільшити розмір коефіцієнта мультиплікації.

9. Визначити поняття швидкості обігу грошей та вказати чинники, що на неї впливають.

Швидкість обігу грошей - кількість разів обертів на рік, яку кожна грошова одиниця загальної грошової маси, що перебуває в обігу; використовується для купівлі готових товарів. Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

Обчислюється швидкість обігу грошей як відношення номінального продукту до маси грошей в обігу. За трансакційним рівнянням І. Фішера величину швидкості обігу грошей визначають: V = P · Q / M,

де V - швидкість обігу грошей; Р - середній рівень цін товарів і послуг; Q - фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовані в даному періоді; М- середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.

На швидкість обігу грошей діють різнопланові чинники: а) глибина поділу суспільної праці. Чим глибший поділ праці і вища її продуктивність, тим частіше і більше продаватиметься і купуватиметься товарів; в) на швидкість обігу грошей суттєво впливають величина і швидкість руху товарних потоків на стадії обміну; г) зростання ефективності суспільного виробництва зменшує період нагромадження вартостей; д) певний вплив на швидкість обігу грошей справляє розвиток економічної інфраструктури.

10. Пояснити суть закону грошового обігу.

На кількість грошей, які потрібні для сфери обігу, значно впливає функція грошей як засіб платежу. Оскільки продаж товару в кредит означає, що тепер для руху товару гроші непотрібні, це зменшує кількість грошей в обігу. Водночас кількість грошей збільшується на суму цін товарів, які були продані в кредит і термін платежу за якими вже настав, що потребує додаткових сум для здійснення цих платежів. Крім того, частина платежів взаємопогашається. Врахування усіх цих чинників дає змогу достатньо точно визначити кількість грошей, потрібних для обігу.

Закон грошового обігу полягає у дотриманні в обігу необхідної кількості грошей, це закон кількості грошей в обігу. Кількість грошей, необхідних для обігу, можна визначити за такою формулою:

де КГ - кількість грошей;

СЦ - сума цін усіх реалізованих за рік товарів; К - сума цін товарів, проданих в кредит;

П - сума платежів по зобов’язаннях (по кредиту минулого періоду);

11. Визначити сутність коефіцієнта монетизації ввп.

МОНЕТИЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ – макроекономічний показник, що характеризує ступінь забезпеченості економіки грошима, необхідними для здійснення платежів і розрахунків, та відображає забезпеченість процесів виробництва та споживання відповідною грошовою масою. 

Основним фактором динаміки показника рівня М.е. є попит на реальні гроші, який, у свою чергу, залежить від ступеня довіри суб’єктів економіки до національної грошової одиниці: чим вищим є рівень монетизації, тим більшим, за інших рівних умов, є попит на реальні гроші. У кінцевому рахунку, рівень М.е. визначається рівнем розвитку економіки.

М.е. розраховується, зазвичай, як відношення грошового агрегату М2 (готівка, грошові кошти на рахунках підприємств і внески населення в банках) до ВВП у відсотках. Інколи для розрахунку коефі­цієнта монетизації (monetization ratio) використовують агрегат М3 – показник «широких грошей».

12. Визначити сутність міжбанківських розрахунків та охарактеризувати

МІЖБАНКІВСЬКІ РОЗРАХУНКИ – система регулювання та здійснення грошових вимог та зобов’язань, що виникають між банками, їх філіями та клієнтами банків. М.р. призначені для здійснення платіжних трансакцій між банками, обумовлених виконанням платежів їх клієнтів, або власних зобов’язань одного банку перед іншим. На основі М.р.: 1) відбувається завершення розрахунків між суб’єктами господарської діяльності з купівлі-продажу товарів (послуг), цінних паперів тощо; 2) здійснюються розрахунки з фінансовими органами щодо сплати податків та інших обов’язкових платежів; 3) реалізуються фінансово-економічні зв’язки між самими банками щодо виконання взаємних зобов’язань.

Основними видами М.р. є: 1) розрахунки на основі організації кореспондентських відносин між банками; 2) розрахунки на основі кореспондентських рахунків, відкритих у центральному банку. Як правило, це повні розрахунки, що виконуються на валовій основі. Їх мож­на характеризувати як платежі-брутто; 3) розрахунки через клірингові установи, які називають платежі-нетто.

Формами проведення М.р. є платежі, здійс­нювані з використанням: в) Системи електронних платежів Національного банку (СЕП); б) власних платіжних систем банківських установ; в) прямих кореспондентських відносин між банками.

13. Види кореспондентських розрахунків.

У банківській практиці під кореспондентськими відносинами розуміють усі можливі форми співпраці між двома банками, що базуються на чесному і узгодженому виконанні взаємних доручень.

Основними видами кореспондентських рахунків є: 1. «Ностро» – рахунок, відкритий банком у банку-кореспонденті для відображення взаємних розрахунків банків та їх клієнтів. Для банку, який має рахунок «ностро», він є активним, оскільки відображує розміщення коштів у формі банківського депозиту.

2. «Лоро» – рахунок, відкритий банком своєму банку-кореспонденту, на який зараховуються всі одержані або видані за його дорученням суми коштів. 3. «Востро» – рахунок, який банк веде за кордоном у місцевій валюті.

14. Визначити сутність грошового ринку, назвати його суб’єкти , об’єкти, функції.

Грошовий ринок - це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формується попит, пропозиція та ціна на цей товар. Грошовий (монетарний) ринок можна визначити як сукупність економічних відносин, що забезпечують урівноваження попиту і пропозиції грошей та формування їх ціни.

Об'єктом грошового ринку є гроші, які продаються і купуються на ньому.

Суб'єкти грошового ринку - це будь-які економічні структури - фірми, сімейні господарства, урядові структури, банки та інші фінансові посередники.

Ключовою функцією грошового ринку є балансування попиту і пропозиції грошей.

Крім того, грошовий ринок виконує наступні функції:

1. Об’єднання невеликих накопичень населення, держави, приватного сектору, іноземних інвесторів та створення потужних грошових фондів; 2. Трансформація цих коштів в позичковий капітал, який забезпечує зовнішні джерела фінансування підприємств (фірм); 3. Спрямування частки коштів на міжбанківський ринок, який забезпечує сталість кредитної системи, а також процес розширеного відтворення через надання опосередкованих позик НБУ; 4. Надання позик державним органам з метою рішення невідкладних завдань.

25. Охарактеризувати індекси вимірювання інфляції.

Інфляція в її відкритому варіанті виявляється у підвищенні цін, але їх зростання може бути різним.

Індекси: 1. Рівень інфляції (показує на скільки грошових одиниць або процентів грошова маса більша від товарної). 2. Індекс інфляції (відношення рівня інфляції звітного періоду до рівня інфляції базового періоду). 3. Індекс споживчих цін (характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для особистого споживання. Найчастіше використовується для характеристики інфляції). 4. Індекс цін ВВП (Для виявлення динаміки загального рівня цін використовують індекс ВВП. Цей показник характеризує інфляційні зміни в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачам). 5. Темп інфляції (показує, на скільки відсотків ціни поточного року (місяця) вищі від цін попереднього).

26.Визначити сутність грошової реформи та охарактеризувати її види.

Грошові реформи являють собою повну чи часткову перебудову грошової системи, з метою оздоровлення грошей чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту , чи одне і друге водночас.

За глибиною реформаційних заходів можна виділити структурні або повні грошові реформи та реформи часткового типу. Структурні грошові реформи проводилися у період переходу від біметалізму до золотого монометалізму, від останнього -- до системи паперовогрошового чи кредитного обігу. В усіх цих випадках потрібно не тільки замінити один вид грошей на інший, а й здійснити істотні структурні зміни в економіці, в державних фінансах, банківській і валютній системах тощо. Реформи часткового типу торкаються тільки самої організації грошового обороту і зводяться до зміни окремих елементів грошової системи. Сама база грошової системи та структура економіки і грошово-кредитних відносин залишаються незмінними. За таких реформ найчастіше змінюється масштаб цін, вид та номінал грошових знаків, механізм емісії грошей тощо.

Деномінаційні реформи проводять шляхом обміну старих купюр на нові та перерахування всіх грошових показників, за певним співвідношенням, унаслідок чого маса грошей в обігу відповідно зменшується, а грошова одиниця збільшується. За порядком введення в обіг нових грошей розрізняють одномоментні грошові реформи та реформи паралельного типу. За одномоментних реформ введення нових грошей в обіг здійснюється за короткий строк (7--15 днів), протягом якого технічно можливо обміняти старі гроші на нові. Якщо реформа є конфіскаційною, то строк обміну повинен бути якнайкоротшим, щоб власники великих запасів грошей не встигли «сховати» їх від конфіскації. За реформ паралельного типу випуск в оборот нових грошових знаків здійснюється поступово, паралельно з обігом старих знаків, і вони тривалий час функціонують одночасно і паралельно.

27. Визначити сутність інфляції та охарактеризувати її економічні і соціальні наслідки.

Інфляція – це тривале і швидке знецінення грошей наслідок надмірного зростання її маси в обороті. Що проявляється через зростання цін. Вона виявляється в зростанні цін на товари, тарифи, послуги, у падінні вал. курсу нац. гр., у товарному дефіциті. Інфляція приводить до перерозподілу національного доходу і багатства між різними групами суспільства, економічними і соціальними інститутами довільним та не піддающимся прогнозуванню образом. Кошти перерозподіляються від приватного сектора (фірми, домогосподарства) до держави. Дефіцит державного бюджету, що є одним з факторів інфляції, покривається через інфляційний податок. Інфляційний податок показує зниження вартості реальних грошових залишків. Високі темпи інфляції і різкі зміни структури цін ускладнюють планування (особливо довгострокове) фірм і домогосподарств. У результаті збільшується невизначеність і ризик ведення бізнесу. Платою за це є ріст процентної ставки і прибутку. Інвестиції починають носити короткостроковий характер, знижується частка капітального будівництва в загальному обсязі інвестицій і підвищується питома вага спекулятивних операцій. У майбутньому це може привести до зниження добробуту нації і зайнятості. зменшується політична стабільність суспільства, зростає соціальна напруженість. Висока інфляція сприяє переходу до нової структури суспільства. Наслідок інфляції позначається через податкову систему. У такій ситуації прогресивне оподатковування в міру росту інфляції автоматично всі частіше зараховує різні соціальні групи і види бізнесу в усі більш заможні чи дохідні, не розбираючи: чи зріс доход чи реально тільки номінально. Це дозволяє уряду збирати зростаючу суму податків навіть без прийняття нових податкових законів і ставок. Відношення бізнесу і населення до уряду, природно, погіршується.