Ліпосаркома
Макроскопічно: має вигляд вузла або множинних утворень бурого чи світло-жовтого кольору, добре відмежованих від оточуючих тканин або без чітких меж.
Мікроскопічно: складається з ліпоцитів різних стадій зрілості й ліпобластів.
Злоякісна гібернома
Макроскопічно: подібна до ліпосаркоми. Колір бурий.
Мікроскопічно: складається з клітин з зернистою чи пінистою цитоплазмою.
Рабдоміосаркома
Макроскопічно: має вигляд нечітко відмежованого вузла м’якої консистенції. На розрізі схожа на риб’яче м’ясо, як правило білого чи блідо-рожевого кольору.
Мікроскопічно: побудована з оточених аргірофільною сітку альвеолярних і пучкових структур, що складаються з поліморфних клітин, з яких лише окремі мають слабо виражену поперечну смугастість.
Лейоміосаркома
Макроскопічно: має вигляд вузла з нечіткими, а в окремих випадках – досить чіткими границями. На розрізі в одних випадках рихла, білого кольору, нагадує м’ясо риби.
Мікроскопічно: складається з незрілих гладких м’язових клітин зі значним клітинними й тканинними атипією та поліморфізмом.
Хондросаркома
Макроскопічно: має вигляд щільно зв’язаного з кісткою вузла з нечіткими границями.
Мікроскопічно: складається з окремих острівців хрящоподібної тканини, відокремлених прошарками волокнистої сполучної тканини.
Остеосаркома
Макроскопічно: має вигляд тісно зв’язаних з кісткою округлих чи овальних утворень сіро-білого чи жовтого кольору з губчастою поверхнею.
Мікроскопічно: складається з часточок і трабекул остеоїдної або запненої кісткової тканини зі значними атипією й поліморфізмом клітин, кісткової речовини та архітектоніки кісткових балок.
Ангіосаркома
Макроскопічно: має вигляд червоного, синюшного чи сіро-червоного з червоними ділянками м’якого вузла з гладкою або бугристою поверхнею, не чітко відмежованого від оточуючих тканин.
Мікроскопічно:
Злоякісна гемангіоендотеліома характеризується переважанням атипових великих ендотеліоподібних клітин з округлими чи овальними ядрами.
Злоякісна гемангіоперицитома характеризується переважанням атипових подібних до перицитів клітин.
Макроскопічно: має вигляд вогнищевого чи дифузного потовщення органу або ділянки тканини.
Мікроскопічно: складається з розділених сполучнотканинною стромою щілин, висланих декількома рядами атипових ендотеліальних клітин.
Макроскопічно: має вигляд не чіткого досить щільного вузла на серозних оболонках.
Мікроскопічно: складається з атипових великих клітин зі світлою, вакуолізованою цитоплазмою. Часто реєструються тубулярні й сосочкові структури.
Пухлини меланінутворюючої тканини. Невус, меланома морфологічна характеристика.
Першоджерелом пухлин із меланінутворюючої тканини є меланоцити. Це клітини нейроектодермального походження, які виникають із швановської оболонки периферійних нервів і розташовуються в базальному шарі епідерміса, волосяних фолікулах, більшості слизових оболонок, покритих багатошаровим плоским епітелієм, м’яких оболонках мозку, а також сітківці та райдужній оболонці очей.
Невуси – доброякісні пухлиноподібні утворення шкіри, які розвиваються з меланоцитів епідерміса або дерми.
Види невусів:
При пограничному невусі гнізда невусних клітин розташовуються на межі (границі) епідерміса та дерми, в області верхівок гребінців сітчастого шару дерми, не містять багато пігменту
Внутрішньодермальний невус зустрічається найчастіше, невусні клітини розташовуються в дермі у вигляді окремих скупчень або тяжів, у верхніх відділах дерми – з великою кількістю меланіна
Складний (змішаний) невус, невусні клітини розташовуються як на межі епідерміса та дерми, так і внутрішньодермально
Епітеліоїдний, або веретеноподібний невус (ювенільний невус) найчастіше зустрічається у дітей, в області шкіри на обличчі у вигляді плоского або кулеподібного, чітко відмежованого вузла
Невус з балоноподібних клітин складається з клітин з прозорою цитоплазмою, розташованих у вигляді пластів, ці клітини можуть бути в складі епідерміса
Велетенський пігментований невус зустрічається на шкірі у будь-якій частині тіла у вигляді плями, яка часто покрита волоссям
Голубий невус представлений у вигляді плями голубоватого або голубовато-коричневого кольору, овальної форми, яка не піднімається над поверхнею шкіри
Меланома – злоякісна пухлина з клітин, що продукують меланін. Локалізується в шкірі, райдужній оболонці ока, мозкових оболонках, мозковій речовині надниркових залоз, рідше – в слизових оболонках і внутрішніх органах. Може виникати з невусів.
Макроскопічно: в органах і тканинах має вигляд круглих чи овальних поодиноких вузлів коричневого або чорного кольору з рожевими вкрапленнями. На шкірі вузли можуть бути приплюснутими або рости на ніжці.
Мікроскопічно: пухлина складається з веретеноподібних і поліморфних, а іноді – і з пластинчастих клітин. В цитоплазмі більшості з них виявляються гранули меланіну жовто-бурого, коричневого або чорного кольору. Реєструються численні мітози, вогнища крововиливів і некрозів.
Пухлини центральної нервової системи: визначення, класифікація, морфологічна характеристика.
Пухлини ЦНС — гетерогенна група різних внутрішньочерепних новоутворень, доброякісних або злоякісних, що виникають внаслідок запуску процесу аномального неконтрольованого поділу клітин, які в минулому були нормальними складовими самої тканини мозку (нейрони, гліальні клітини, астроцити, олігодендроцити, епендимальні клітини), лімфатичної тканини, кровоносних судин мозку, черепномозкових нервів, мозкових оболонок, черепа, залізистих утворень мозку (гіпофіза та епіфіза), або виникають внаслідок метастазування первинної пухлини, що знаходиться в іншому органі.
Класифікація пухлин ЦНС.
Відповідно до гістогенезу пухлини поділяються на нейроепітеліальні (нейроектодермальні), пухлини оболонок мозку (менінгосудинні) і пухлини черепних і спінальних нервів1.
а. Астроцитарні пухлини:
° астроцитома;
° анапластична астроцитома;
° гліобластома.
б. Олігодендрогліальні пухлини:
° олігодендрогліома;
° анапластична (злоякісна) олігодендрогліома.
в. Пухлини епендими:
° епендимома;
° анапластична (злоякісна) епендимома.
г. Пухлини хоріоїдного сплетення:
° хоріоїдпапіллома;
° хоріоїдкарцинома.
д. Нейрональні і нейронально-гліальні пухлини:
° гангліоцитома;
° гангліогліома;
° анапластична (злоякісна) гангліогліома;
° ольфакторна нейробластома (естезіонейробластома).
е. Пінеальні пухлини:
° пінеоцитома;
° пінеобластома.
ж. Ембріональні пухлини:
° медуллоепітеліома;
° нейробластома;
° ретінобластома;
° примітивні нейроектодермальні пухлини з поліморфізмом клітинного диференціювання: медуллобластома й ін.
а. Пухлини, що виходять з менінготеліальних клітин оболонок мозку:
° менінгіома;
° анапластична (злоякісна) менінгіома.
б. Неменінгеальні пухлини оболонок мозку:
° мезенхімальні;
° невизначеного генезу.
3. Пухлини черепних і спінальних нервів:
° шваннома (неврілеммома, неврінома);
° нейрофіброма;
° злоякісна пухлина оболонок периферичних нервів (злоякісна шваннома).
Морфологічна характеристика:
Нейроектодермальні пухлини:
Астроцитома- Являє собою повільно зростаючий сірувато-білий вузол, часто не має чітких границь з навколишньою речовиною ГМ. Складається з високодиференційованих пухлинних астроцитів з розгалуженими відростками. Астроцитома схильна до трансформації в більш агресивні пухлини: анапластичну астроцитому і поліморфную гліобластому. При цьому число відростків зменшується.
Поліморфна гліобластома- Може виникати із здорової тканини мозку (первинна поліморфна гліобластома) або з астроцитоми (вторинна поліморфна гліобластома) і буває множинною.
Складається з безладно розташованих поліморфних атипових клітин глії, багатих глікогеном. Відзначається проліферація ендотелію. Пухлина росте швидко, що супроводжується розвитком некрозів і крововиливів.
Олігодендрогліома: Досить рідкісна пухлина, яка найчастіше виникає в лобовій або скроневій долях у 30-40 літніх жінок.
являє собою однорідний сірувато-білий вузол, що містить дрібні кісти, заповнені слизовими масами.
Схильна до рецидивів.
Медулобластома (примітивна нейроектодермальна пухлина) - високо злоякісна пухлина , яка розвивається з медулобластів. Може зустрічається в будь-якому віці, найбільш часто діагностується у дітей. Майже ніколи не з'являється після 40 років.
Локалізується головним чином в задній черепній ямці. Медулобластома володіє інфільтруючим відносно швидким ростом. Часто у хворих розвивається гідроцефалія, через те, що пухлина блокує четвертий шлуночок. У 30-50% випадків медуллобластома метастазує в спинний мозок.
Пухлини периферичної нервової системи: визначення, класифікація, морфологічна характеристика.
У нервовій системі та оболонках мозку виникають пухлини, які утворюються з різних елементів центральної, вегетативної й периферичної нервової систем, а також з мезенхімних елементів, що входять до їх складу.
Всі ці пухлини об’єднують в 11 груп:
1) нейроепітеліальні (нейроектодермальні)
2) пухлини, що походять з оболонок нервів
3) пухлини мозкових оболонок і споріднених тканин
4) первинні злоякісні лімфоми
5) пухлини кровоносних судин
6) гермінативно-клітинні пухлини
7) інші дизонтогенетичні пухлини
8) пухлини передньої частки гіпофізу
9) вторинні пухлини, що проростають з прилеглих тканин
10) метастатичні пухлини
11) некласифіковані пухлини.
Пухлини периферичної нервової системи розвиваються з оболонок нервів.
Нейрофіброма. Доброякісна пухлина, яка росте з оболонок нерва, представлена білими щільними вузликами, які складаються зі сполучної тканини. Системне захворювання, що характеризується розвитком множинних нейрофібром, називається хворобою Реклінгхаузена.
Неврилемома (шванома). Доброякісна пухлина, клітини якої веретеноподібної форми з паличкоподібними ядрами. Клітини та волокна складаються в пучки, які формують «палісадні» структури паралельно лежачих ядер (тільця Верокаї) і ділянок, які складаються з волокон, що надає мікроскопічно пухлині «строкатого» вигляду.
Злоякісна неврилемома (нейрогенна саркома). Зустрічається дуже рідко, для неї характерний виражений клітинний поліморфізм, атипізм. Клітини пухлини найчастіше формують симпласти та «палісадоподібні» структури.
Пухлини оболонок головного мозку: визначення, класифікація, морфологічна характеристика.
Пухлини оболонок головного мозку- це гетерогенна група внутрішньочерепних новоутворень, доброякісних або злоякісних, що виникають внаслідок запуску процесу аномального неконтрольованого поділу клітин, які в минулому були нормальними складовими оболонок головного мозку.
Класифікація:
Пухлини оболонок мозку:
а. Пухлини, що виходять з менінготеліальних клітин оболонок мозку:
° менінгіома;
° анапластична (злоякісна) менінгіома.
б. Неменінгеальні пухлини оболонок мозку:
° мезенхімальні;
° невизначеного генезу.
Морфологічна характеристика:
Менінгіома - доброякісна пухлина м'яких мозкових оболонок, виникає з арахноїдендотеліальних клітин.
Пухлина приростає до твердої мозкової оболонки, частіше в парасагіттальній області уздовж серпа великого мозку. Здавлює ГМ зовні. Являє вузол, добре відмежований від навколишніх тканин або покритий тонкою капсулою. Злоякісні менінгосудинні пухлини зустрічаються рідко.
Пухлини судин: визначення, класифікація, морфологічна характеристика.
Пухлини прийнято поділяти на доброякісні та злоякісні. Доброякісні судинні пухлини складаються з добре оформлених судин, а проліферуючий ендотелій у них не має вираженої атипії та поліморфізму. Злоякісні пухлини мають солідну будову, риси клітинної анаплазії та низькодиференційовані судинні канали. Гемангіома — широко розповсюджена пухлина. Особливо часто вона виникає у дітей. Розрізняють три клінікоморфологічних варіанти пухлини. Капілярна гемангіома побудована із кров’яних судин, які нагадують капіляри. Зустрічаються у шкірі, підшкірних тканинах,слизовій оболонці порожнини рота та губ. Має вигляд темно-червоного чи синюватого вузлика,який ледве піднімається над поверхнею шкіри чи слизової оболонки. Під мікроскопом гемангіома являє собою чітко обмежене, неінкапсульоване скупчення тісно лежачих тонкостінних капілярів, заповнених кров’ю та розділених тонкими прошаркамисполучної тканини. Кавернозна гемангіома характеризується крупними кавернозними судинними порожнинами. Виникає в дитинстві, локалізується у шкірі голови та шиї, у слизових оболонках, а також у багатьох внутрішніх органах. Піогенна гранулема — поліпоподібна форма капілярної гемангіоми, являє собою червоні вузлики, які екзофітно ростуть у шкірі чи слизовій оболонці ясен та порожнині рота, нерідко вкритих виразками, часто виникають після травми. Гломусна пухлина виникає зі змінених гладком’язових клітин гломусних тілець, що являють собою клубочкові артеріоловенозні анастомози. Гломусні тільця розміщуються у будь-якій зоні шкіри; більше за все їх у тканині дистальних частин кінцевих фаланг пальців, особливо під нігтями. У шкірі пухлина виглядає як злегка виступаючий щільний синювато-червоний вузлик, а під нігтем — як дрібний свіжий крововилив; утворення дуже болюче. Судинні пухлини проміжної групи Гемангіоендотеліома побудована із комплексу ендотеліальних клітин, які ростуть усередині пухлинних судин чи навколо них. Найчастіше вони розвиваються у шкірі, інколи — в селезінці та печінці. Виділяють епітеліоїдну гемангіоендотеліому, яка розвивається в м’яких тканинах дорослих осіб із вен середнього та крупного калібру. Її паренхіма представлена численними соковитими, нерідко кубічними клітинами ендотелію. Під мікроскопом у тканині пухлини виявляють численні судинні канали з масами і тяжами веретеноподібних клітин ендотелію з ознаками поліморфізму.
Злоякісні пухлини
Ангіосаркома (гемангіосаркома) частіше вражає шкіру, м’які тканини, молочні залози, печінку в осіб обох статей будьякого віку. Розвиток цієї пухлини пов’язаний із дією відповідних канцерогенів — пестицидів, які містять миш’як, радіоактивні контрастні речовини та полівінілхлориди. Розвиток ангіосаркоми починається із чітко обмежених червонуватих вузлів (інколи численних) із безсимптомним протіканням, які потім перетворюються на великі пухлинні осередки м’ясистої консистенції, білувато-сірі на розрізі, із зонами некрозу та крововиливами. Під мікроскопом можна побачити нові судинні трубки, які інтенсивно формуються, чи малочисленні судини; ендотеліальні клітини із ознаками атипії поліморфізму та підвищеною мітотичною активністю; зустрічаються і атипові гігантські клітини. Гемангіоперицитома — це рідкісна пухлина, яка може зустрічатися у будьякому місці організму; невелика, але може досягати 7–6 см в діаметрі. Вона складається із численних капілярних трубок, вміщених у пласти, гнізда і тяжі та побудованих із веретеноподібних, овальних чи крупних клітин. Під мікроскопом відмічається кошико-відростчаста структура та ефективні нервові закінчення у плазмолемі. Може метастазувати в легені, кістки та печінку. Саркома Капоши. Виділяють 4 форми цієї злоякісної судинної пухлини — класична (європейська); африканська; пов’язана із пересадкою органів; пов’язана зі СНІДом. На сьогодні зустрічається всюди і представлена численними червоними або багряно-фіолетовими бляшками, що поширюються у проксимальному напрямі безсимптомно, а потім виявляють інвазивний ріст та утворення виразок.
Пухлини кісток та хряща: визначення, класифікація, морфологічна характеристика.
Серед доброякісних новоутворень виділяють остеохондрому та фіброзний кортикальний дефект.Остеосаркома — дуже поширена первинна злоякісна пухлина кістки; також виділяють хондросаркому та саркому Юінга. Остеома — овальна чи бугриста пухлина, що росте повільно. Місця локалізації: тканини головного мозку, очі, синуси. Остеоїдна остеома та остеобластома мають ідентичні гістологічні ознаки, але відрізняються розмірами, походженням та симптоматикою. Вони представлені у вигляді округлого вузла. Мікроскопічно — складні сплетіння із хаотично розміщених балок грубоволокнистої кістки. Остеосаркома — злоякісна мезенхіальна пухлина, клітини якої виробляють кістковий матрикс. Вона локалізується у таких зонах скелета (у міру зниження випадків захворювання): дистальні відділи стегнової кістки, проксимальні відділи великогомілкових та плечових кісток, проксимальні відділи стегнових кісток. Остеосаркома — велика пухлина. На розрізі видно, що вона складається зі щільної коричнево-білої тканини з крововиливами та зонами кісткової дегенерації. Мікроскопічно — пухлинні клітини мають різні розміри
та форми, містять крупні гіперхромні ядра. Характерна наявність гігантських клітин неправильної форми з фігурами мітозу. У 90% випадків спостерігаються метастази в легенях, кістках, головному мозку, рідше — в інших органах. Хрящоутворюючі пухлини характеризуються формуванням гіалінового та міксоїдного хряща. Частіше зустрічаються доброякісні новоутворення. Остеохондрома — доброякісна пухлина, яка розвивається із гіалінового хряща, може рости в порожнину кісткового мозку чи на поверхні кістки. Хондрома не перевищує в діаметрі 3 см та має вигляд блакитно-сірого напівпрозорого вузла. Пухлина має чіткі межі, помірну кількість хондроцитів, розвинений гіаліновий матрикс. Хондробластома — рідкісна доброякісна пухлина. Локалізується у зоні колінного суглоба, рідше — у тазових кістках та ребрах. Має багатоклітинну будову, складається із шарів щільно розміщених хондробластів. Зустрічаються фігури мітозу та зони некрозу. Хондросаркома поділяється на світлоклітинну, недиференційовану та мезенхіальну. Нерідко розвивається в центральних частинах скелета — кістках таза, плечових кістках, ребрах. Виділяють три ступені злоякісності хондросаркоми залежно від співвідношення пухлинних клітин та строми. Пухлини різного походження Метастатичні пухлинні пошкодження скелета зустрічаються часто. Основні джерела метастазів у кістці: карцинома молочної залози, передміхурової залози, легень, нирок, щитоподібної залози. Саркома Юінга — первинне злоякісне новоутворення кістки, яке складається із дрібних круглих клітин. На розрізі — коричнево-біла тканина з осередками крововиливів та некрозу. Гігантоклітинна пухлина складається із великої кількості багатоядерних гігантських остеокластів, відносно доброякісна, з місцевим агресивним ростом. Можливе пошкодження практично будь-якої кістки. Мікроскопічно — мономорфні овальні мононуклеари, а також численні багатоядерні гігантські остеокласти