Стаз: визначення, причини розвитку, механізм розвитку, наслідки
Стаз (від лат. stasis – зупинка) – зупинка руху крові в судинах мікроциркуляторного русла, головним чином в капілярах.
Причини:
фізичні (холод, висока температура)
хімічні (кислоти, луги)
біологічні (токсини мікроорганізмів)
інфекційні (малярія, висипний тиф), аутоімунні (ревматичні хвороби) захворювання
хвороби серця і судин (пороки, ІХС)
Механізм:
зміни реологічних властивостей крові як прояву посиленої внутрішньокапілярної агрегації еритроцитів (сладж-феномен), тобто їх склеюванню і утворенню конгломератів (монетні стовбчики), що ↑ в’язкості крові.
агрегації еритроцитів сприяють: підвищення проникності стінки судин, порушення фізико-хімічних властивостей еритроцитів, зміни складу білків крові за рахунок ↑ грубодисперсних фракцій.
Наслідки: Стаз явище зворотнє. Стан після розрішення називається післястазом. Незворотній стаз веде до дистрофії, некробіозу, некрозу тканини і клітин органа.
Тромбоз: визначення, причини розвитку, механізм розвитку, наслідки
Тромбоз — прижиттєве згортання крові в просвіті судин або порожнинах серця.
Основні патогенетичні фактори (тріада Вірхова):
уповільнення току крові (стаз)
порушення цілісності судинної стінки (пошкодження ендотелію)
порушення співвідношення між згортаючою і протизгортаючою системами крові в сторону посилення згортання крові (стан гіперкоагуляції)
Стадії тромбоутворення:
аглютинація тромбоцитів;
коагуляція фібриногену;
аглютинація еритроцитів;
преципітація білків.
Наслідки:
тромбоз у системі коронарного кровообігу - інфаркт міокарду
тромбоз судин головного мозку – інсульт
тромбоз вен – застій крові
тромбоз артерій – ішемія, трофічні порушення з подальшим розвитком гангрени кінцівок при атеросклерозі, цукровому діабеті, тощо.
ДВЗ-синдром: визначення, причини розвитку, патогенез, стадії, наслідки, морфологічні зміни.
Синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдром) – це генералізоване згортання крові в середині судин, що викликає утворення множинних тромбів в мікроциркуляторному руслі та множинні крововиливи.
Патогенез:
"гуморальний протеазний вибух" - одночасна активація всіх протеолітичних ферментів плазми крові, що входять до складу чотирьох позаклітинних біохімічних систем:
системи згортання;
фібринолітичної системи;
калікреїн-кінінової системи;
системи комплементу.
Причини: внаслідок шокових станів, переливання несумісної крові, злоякісних пухлинах, при акушерській патології (емболія навколоплідними водами, гестози), при трансплантації органів, після укусів змій, при сепсисі, опіковій хворобі, множинних переломах тощо.
Стадії ДВЗ-синдрому:
I. Гіперкоагуляція та тромбоутворення.
II. Коагулопатія споживання, що наростає (перехід від гіпер- до гіпокоагуляції).
III. Гіпокоагуляція та активація фібринолізу.
IV. Відновлення.
Наслідки: сприятливі на 1 і 2 стадії при наявності адекватного лікування; сумнівний на 3; летальний на 4
Схема: тромби + множинні крововиливи → дистрофічні та некротичні зміни; в крові тромбоцитопенія → поліорганна недостатність → смерть.
Емболія: визначення, класифікація. ТЕЛА: етіологія, морфологія, причини смерті.
Емболія — циркуляція в крові та лімфі частинок (емболів), що не зустрічаються в нормі:
ортоградна — за током крові;
ретроградна — проти току крові;
парадоксальна — при проникненні ембола з вен в артерії (або навпаки) великого кола, оминаючи легені (при дефекті мужшлуночкової або міжпередсердної перегородки, артеріовенозних анастомозах).
Варіанти емболії:
• повітряна
• газова
• жирова
• тканинна
• мікробна
• емболія сторонніми тілами
• тромбоемболія (99 %):
найчастіше — тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА):
джерело ембола — вени нижніх кінцівок, малого тазу, печінкові вени, нижня порожниста вена, праві відділи серця;
при обтурації великих гілок — пульмокоронарний рефлекс (спазм вінцевих артерій + спазм дрібних гілок легеневої артерії + бронхоспазм);
при обтурації дрібних гілок — геморагічний інфаркт легені;
системна тромбоемболія:
вказує на артеріальне походження тромбів (внутрішньосерцеві, з аневризми аорти);
ділянки артеріолярної емболії: нижні кінцівки, головний мозок, кишечник, нирки, селезінка.
Наслідки (вираженість залежить від масивності емболії та індивідуального резерву ССС):
порушення співвідношення вентиляції до перфузії → порушення газообміну → гіпоксемія;
↑ опору легеневих судин (внаслідок гіпоксемії) → ↑ постнавантаження правого шлуночка → дилатація правого шлуночка → ↓ наповнення лівого шлуночка → ↓ ХОК → гіпотензія/шок → порушення коронарного кровообігу → гостра ішемія, правошлуночкова недостатність;
емболія периферичних відділів легеневих артерій → геморагічний інфаркт легень + можуть сформуватися вогнища ателектазу;
↑ тиску в правому передсерді → відкриття овального вікна (є анатомічно відкритим в ≈1/4 здорової популяції) → емболії артерій великого кола кровообігу, у тому числі ЦНС (перехресна
Газова емболія: визначення, причини розвитку, патоморфологія внутрішніх органів, наслідки
Газова емболія – закупорка судини пухирцями газу, яка розвивається при швидкій декомпресії (у водолазів, при розгерметизації літаків, барокамер)
Причини: при пірнанні відбувається дихання повітрям, що знаходиться під тиском, внаслідок чого збільшена кількість газів (азот) розчинюється в крові та тканинах, а під час швидкого підйому азот розширюється та денатурується;
Патоморфологія внутрішніх органів та наслідки:
найбільш вразливі головний і спинний мозок, нирки, колінні суглоби, сітківка ока. В органах з’являються ділянки ішемії і некрозу з наступними множинними цятковими крововиливами і мікротромбами, що характерно для кесонної хвороби.
в судинах легень емболи призводять до набряку, кровотеч, місцевого ателектазу та емфіземи → гострий респіраторний дистрес-синдром.
іноді газова емболія може бути ускладненням газової (анаеробної) гангрени
Жирова емболія: визначення, причини розвитку, патоморфологія внутрішніх органів, наслідки
Жирова емболія — це патологічний процес в організмі, при якому відбувається емболізація крапельками жиру мікроциркулярного русла.
Причина жирової емболії: травма скелета, наприклад, перелом трубчастих кісток (стегнова кістка). Якщо травма носить множинний характер, ймовірність розвитку жирової емболії зростає в кілька разів. До рідкісних причин жирової емболії відносяться: протезування кульшового суглоба, Закрита репозиція кісткових переломів, великі хірургічні втручання в трубчасті кістки, великі опіки.
Патологоморфологія внутрішніх органів: зовнішній вигляд органів при жировій емболії не змінюється, жирові ембли знаходять в капілярах при мікроскопічному дослідженні, використовуючи спеціальні методи фарбування на виявлення жирів (судан 3 або 4, осмієва кислота).
Наслідки: досить часто жирова емболія не дає клінічних проявів, але вона стає небезпечною коли вилучається 2/3 легеневих капілярів з кровообігу. Розвивається гостра легенева недостатність і зупинка серця. Смерть можлива також при жировій емболії капілярів мозку у випадках, коли з’являються множинні крапчасті крововиливи в мозковій тканині.
Повітряна емболія: визначення, причини розвитку, патоморфологія внутрішніх органів, наслідки
Причини повітряної емболії: поранення вен шиї в зв’язку з негативним тиском в них, при зіянні вен ендометрію після пологів, при пошкодженні склерозованої легені, при накладанні пневмотораксу, при операціях на відкритому серці, при введені ліків у вену.
Патоморфологія вн. органів: В залежності від локалізації тромба: при потраплянні у мале коло кровообігу наступає тромбоемболія легеневої артерії та інфаркт легені. При потраплянні у велике коло кровообігу викликає інфаркти нирок, головного мозку, гангрени кишок, кінцівок. Часто повітря накопичується в порожнині правої половини серця і розтягує його.
Наслідки: При тромбоемболії легеневої артерії – смерть від недостатності дихання, при тромбоемболії вн. органів - викликає ішемічний некроз нирок, кишечника, селезінки і т.д., в залежності від локалізації тромба, що веде до смерті внаслідок різкого порушення функціонування органу та інтоксикації продуктами некрозу.
Тканинна емболія: визначення, причини розвитку, патоморфологія внутрішніх органів, наслідки
Тканинна емболія – виникає при руйнуванні тканин в зв’язку із травмою або патологічним процесом з послідуючим попаданням шматочків зруйнованих тканин в кров.
Причини: емболами можуть бути: клітини пухлини при її розпаді, частинки клапанів серця при виразковому ендокардиті, тканини головного мозку при травмі голови. Також може бути у новонароджених при родовій травмі, а також емболія амніотичною рідиною під час пологів.
Патоморфологія вн. органів: Частіше повітряна емболія спостерігається у великому колі кровообігу, рідше у малому. При потраплянні у велике коло кровообігу викликає інфаркти нирок, головного мозку, гангрени кишок, кінцівок. Особлива категорія повітряної емболії – це емболія ракових клітин, тому що вона є проявом гематогенних метастазів пухлин. При цьому у вн. органах утворюються нові осередки пухлини – метастази.
Наслідки: При тромбоемболії вн. органів - викликає ішемічний некроз нирок, кишечника, селезінки і т.д., в залежності від локалізації тромба, що веде до смерті внаслідок різкого порушення функціонування органу та інтоксикації продуктами некрозу. При емболії раковими клітинами –метастазування внутрішніх органів з подальшим порушенням їх функції та загальної кахексії, інтоксикації, що веде до смерті хворого.
Шок: визначення, класифікація, морфологічна характеристика стадій, патоморфологічні прояви
ШОК – гострий патологічний процес, зумовлений впливом надсильного подразника і характеризується порушеннями діяльності центральної нервової системи, обміну речовин та ауторегуляції мікроциркуляторного русла, що призводить до деструктивних змін органів і тканин.
КЛАСИФІКАЦІЯ
|
Вид шоку |
Приклади |
Основний механізм |
|
Гіповолемічний |
Геморагічний (при травмах, шлунково-кишкових кровотечах тощо), шок при дегідратації: блювота, діарея. |
Втрата крові або плазми. різке зниження ОЦК |
|
Кардіогенний |
Міопатичний (при інфаркті міокарда, кардіоміопатіях), аритмічний (при бради- або тахікардіях) |
Різке зниження насосної функції серця внаслідок пошкодження міокарда |
|
Обструктивний |
Легеневий судинний (при легеневій емболії або сильній легеневій гіпертензії) шок, шок при тампонаді серця, констриктивному перикардиті |
Різке зниження насосної функції серця внаслідок екстракардіальних факторів |
|
Дистрибутивний (різні види)
|
Септичний, анафілактичний, токсичний, нейрогенний !Докладніше в наступній таблиці! |
Масивна периферична вазодилятація |
|
Змішаний |
Травма (геморагічний шок) + SIRS (дистрибутивний шок) + жирова емболія (обструктивний); сепсис (дистрибутивний шок) + блювання та діарея (гіповолемічний шок) + пригнічення функціональної здатності міокарда внаслідок системного запалення (кардіогенний) |
Комбінація вищезгаданих механізмів |
ДИСТРИБУТИВНИЙ (ДОПОВНЕННЯ)
|
септичний (інфекційно-токсичний): |
70% пов’язано з ендотоксином грам-негативних бактерій; часто перебігає з ДВЗ-синдромом |
|
травматичний: |
пусковий механізм – надмірна аферентна, переважно больова, імпульсація |
|
нейрогенний: |
(анестезіологічні випадки, травми спинного мозку): втрата судинного тонусу, периферичне депонування крові |
|
анафілактичний: |
системна вазодилятація і підвищення судинної проникності, спричинене IgE реакцією гіперчутливості |
МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАДІЙ
|
Стадія |
Прояви |
Механізми |
|
непрогресуюча (компенсована): |
тахікардія, тахіпное, ниткоподібний пульс, холодний липкий піт |
активацію ренін-ангіотензинової системи тощо → тахікардія, периферична вазоконстрикція, ниркова консервація рідини);
|
|
Прогресуюча: (Декомпенсований зворотній шок) |
гіпоперфузія призводить до погіршення мікроциркуляції та гіпоксії. Тканини переходять на анаеробний гліколіз, що призводить до метаболічного дисбалансу, накопиченню молочної кислоти і ацидозу. В таких умовах відбувається дилатація артеріол, депонування крові в мікроциркуляторному руслі. Виникає ризик аноксичного пошкодження ендотелію судин, що може запустити ДВЗ-синдром |
розвиток метаболічного ацидозу; дилятація артеріол → погіршення серцевого викиду; пошкодження ендотеліоцитів → ДВЗ-синдром). |
|
незворотня: |
поширене гіпоксичне пошкодження клітин, вихід лізосомальних ферментів, аутоліз клітин; синтез NO призводить до погіршення скорочення міокарда; ішемія кишок сприяє виходу мікрофлори в циркуляцію з можливим розвитком ендотоксичного шоку. Врешті-решт, розвивається поліорганна недостатність. |
|