Материал: Аналіз фінансового стану підприємства як фактор формування стратегії

Підприємство визначається неплатоспроможним на підставі виявлення незадовільної структури балансу.

Вчений-економіст вважає, що “незадовільна структура балансу - це такий стан майна і зобов’язань боржника, коли за його майно не може бути забезпечене виконання зобов’язань перед кредиторами в зв’язку з недостатнім рівнем ліквідності майна” [59, С.302].

Основними показниками, на основі яких можна визначити платоспроможність підприємства, О.С. Філімоненков вважає такі: коефіцієнт автономії (фінансової незалежності); коефіцієнт фінансової стабільності; коефіцієнт фінансового левериджу; коефіцієнт забезпеченості власними коштами; коефіцієнт покриття (платоспроможності) та ін [59, С.302].

Коефіцієнт автономії - показник, який характеризує частку власних активів у загальній сумі всіх активів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності. Розраховується коефіцієнт автономії (К_АВТ) за такою формулою [59, С.302]

 (1.8)

де ВК - власний капітал; ВМ - вартість майна.

Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії складає більше 0,5. Ця величина показника дозволяє припустити, що всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті власними активами. Збільшення коефіцієнта автономії свідчить про зростання фінансової незалежності, підвищення гарантії погашення підприємством своїх зобов’язань. Отже, чим вище значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт фінансової стабільності - показник, який характеризує відношення власних і позичкових коштів підприємства, тобто він показує, скільки позичкових коштів привернуло підприємство в розрахунку на одну гривню вкладених в активи власних коштів. Визначення коефіцієнта фінансової стабільності можна здійснювати за формулою [59, С.303]

 (1.9)

де К_ФС - коефіцієнт фінансової стабільності; ПК - позикові кошти.

Нормальним (нормативним) вважається стан, коли коефіцієнт більший одиниці. Перевищення власних коштів над позиченими вказує на те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно не залежить від зовнішніх фінансових джерел.

“Коефіцієнт фінансового левериджу - показник, який характеризує відношення довгострокових зобов’язань і джерел власних коштів підприємства, тобто він показує, скільки довгострокових зобов’язань приходиться на одиницю джерел власних коштів” - таке визначення дає О.С. Філімоненков. Розрахунок коефіцієнта фінансового левериджу (К_ФЛ) можна провести за формулою [59, С.303]

 (1.10)

де ДЗ - довгострокові зобов’язання.

Нормативним вважається такий стан, коли коефіцієнт менший 1. У цьому випадку фінансовий стан підприємства відносно нормальний.

За визначенням О.С. Філімоненкова “Коефіцієнт забезпеченості власними засобами” - показник, який характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування оборотних активів підприємства, тобто він показує, скільки власних джерел формування оборотних активів підприємства приходиться на одиницю цих активів. Розраховується цей коефіцієнт по даних балансу підприємства за відповідний звітний період таким чином: від підсумку по розділу 1 пасиву балансу віднімається підсумок по розділу 1 активу балансу і отримана різниця ділиться на суму підсумку розділу 2 активу балансу, тобто розрахована фактична наявність власних і прирівняних до них джерел формування оборотних засобів ділиться на фактичну вартість оборотних засобів, які є на підприємстві [59, С.303]

 (1.11)

де К_ЗВК - коефіцієнт забезпеченості власними коштами; П₁ - сума підсумку по розділу 1 пасиву балансу; А_1, А₂ - сума підсумків активу балансу відповідно по розділах 1 і 2.

Нормальним вважається такий стан, коли коефіцієнт перевищує 0,1. Це означає, що оборотні активи, які є у підприємства, покриваються власними і прирівняними до них джерелами. Збільшення коефіцієнта забезпеченості буде означати, що у підприємства є надлишкові джерела формування оборотних активів, а його зниження вкаже на нестачу цих джерел. В обох випадках фінансовий стан підприємства буде нестійким.

О.С. Філімоненков вважає, що коефіцієнт покриття (платоспроможності) - показник, який характеризує рівень достатності оборотних коштів (поточних активів) підприємства для погашення своїх поточних зобов’язань протягом року. Визначається він відношенням усіх поточних активів (за винятком витрат майбутніх періодів) до поточних зобов’язань підприємства. Для розрахунку коефіцієнта покриття (платоспроможності) (К_П) можна використовувати таку формулу [59, С.304]

 (1.12)

де ПА - поточні активи; В_МП - сума витрат майбутніх періодів; ПЗ - поточні зобов’язання.

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних активів приходиться на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань. Нормативне значення коефіцієнта більше 1. Отже, підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більші, ніж поточні зобов’язання. В такому випадку у підприємства добрий фінансовий стан, і воно може своєчасно погасити свої платіжні зобов’язання.

М.В. Гридчіна вводить характеристику безпечності фінансового стану. У якості критерію надійності економіст пропонує прийняти стійке перевищення надходження коштів над витрачаннями (позитивний грошовий потік). Значні коливання цього перевищення або перевищення витрат коштів над надходженням визначають, на думку М.В. Гридчіної, нестійкий фінансовий стан [20, С.145].

О.В. Нусінова для характеристики фінансового стану оперує поняттям фінансова адекватність та фінансова неадекватність, вважаючи за доцільне використання терміну фінансової неадекватності як останнього ступеня фінансової неплатоспроможності. Щоб розрізнити ступінь фінансової неадекватності, автор концепції пропонує ввести терміни загальної та поточної фінансової неадекватності залежно від того, яка сума короткострокових зобов’язань розглядається до погашення (поточні платежі або минулі борги, погашення яких є обов’язковим) [45, С.69-75].

Отже, фінансовий стан визначає результативність діяльності та спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Для доброго та стійкого фінансового стану підприємства фірма повинна враховувати різні фактори, які впливають на її діяльність.

Теорію фінансового стану підприємства вивчали багато вчених-економістів, але єдиної думки суті цього поняття немає. Ми приймаємо визначення, що “Фінансовий стан підприємства - це показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто платоспроможності, кредитоспроможності, виконання зобов’язань перед державою та іншими підприємствами”, підтримуючи думку вченого В.О. Меца.

1.2 Фінансова стійкість підприємства, її типи та основні показники

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість [29, С.158].

Варто зазначити, що більшість економістів ототожнюють поняття фінансовий стан та фінансова стійкість, але фінансова стійкість у цьому випадку розуміється ними як стійкий, або позитивний фінансовий стан. М.Я. Коробов зауважує “якщо параметри діяльності підприємства і розміщення його фінансових ресурсів відповідають критеріям позитивної характеристики фінансового стану, говорять про фінансову стійкість підприємства. У системі об’єктів фінансово-економічного аналізу саме їй належить провідна роль” [38, С.115].

Великий економічний словник під редакцією А.М. Азріліяна дає визначення фінансової стійкості підприємства як стабільності фінансового положення, що знаходить вплив у збалансованості фінансів, достатній ліквідності активів, наявності необхідних резервів [58, С.92].

В.М. Родіоновою та М.О. Федотовою визначено, що “фінансова стійкість відображає такий стан фінансових ресурсів, за якого підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, а також витрати з його розширення та оновлення. Найвищою формою фінансової стійкості підприємства, - зауважують В.М. Родіонова та М.О. Федотова, - є його здатність розвиватися в умовах мінливого внутрішнього та зовнішнього середовища” [52, С.147]. Автори роблять висновок, що “фінансова стійкість - це комплексне поняття і є таким станом ресурсів підприємства, їх розподілу та використання, що забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку та капіталу за збереження платоспроможності та кредитоспроможності за умови допустимого рівня ризику” [52, С.147]. “За доброго фінансового стану підприємство стійко платоспроможне, за поганого - періодично або постійно неплатоспроможне” [52, С.148].

Економіст О.С. Стоянова визначає фінансову стійкість як збіг чотирьох сприятливих характеристик фінансово-господарського положення підприємства: високої платоспроможності, високої ліквідності балансу, високої кредитоспроможності, високої рентабельності [62, С.84].

Щодо визначення сутності фінансової стійкості, ми поділяємо думку Г.В. Савицької, яка зазначає, що фінансова стійкість підприємства - це здатність підприємства функціонувати та розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів та пасивів у мінливому внутрішньому та зовнішньому середовищі, яка гарантує його постійну платоспроможність та інвестиційну привабливість у межах допустимого рівня ризику [53, С.78-79]. Водночас ми не погоджуємося із трактуванням фінансової стійкості деякими економістами, які розглядають її як оптимальне співвідношення між власним та залученим капіталом. Характеристика фінансової стійкості не буде повною, якщо ми не розглядатимемо, куди вкладено залучені кошти, яка структура вкладень з позиції довгострокової перспективи тощо. Ми поділяємо думки більшості економістів, які вважають, що фінансова стійкість є віддзеркаллям задовільного фінансового стану підприємства, тобто поняття фінансова стійкість та добрий фінансовий стан тотожні.

Більшість економістів, серед яких Г.В. Савицька, А.Д. Шеремет, Р.С. Сайфулін, В.В. Ковальов, В.М. Іваненко, В.В. Журавльов, Н.Т. Савруков, Б.В. Приткін, В.Г. Артеменко, М.В. Беллендир, Г.Б. Поляк, І.А. Акодіс, Т.А. Краєва та інші, визначають 4 типи фінансової стійкості підприємства:

·     абсолютна стійкість фінансового стану;

·        нормальна стійкість фінансового стану;

·        нестійкий (передкризовий) фінансовий стан;

·        кризовий фінансовий стан - при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства.

Ми вважаємо, що у якості критерію оцінки фінансової стійкості підприємства необхідно використовувати комплекс показників, які якнайповніше розкриватимуть фінансовий стан підприємств, діяльність яких аналізується.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов’язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.

Під сутністю “фінансової стійкості” підприємства, - О.С. Філімоненков розуміє, - забезпечення запасів і витрат джерелами коштів для їх формування [59, С.304].

“Фінансова стійкість - це такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов’язань, тобто підприємство є платоспроможним. Або, фінансова стійкість підприємства - це такий його стан, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Визначається фінансова стійкість відношенням вартості матеріальних оборотних активів (запасів та витрат) до величини власних та позичених джерел коштів для їх формування” [59, С.304-305].

К.В. Ізмайлова стверджує, що “фінансова стійкість” характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання. Цей ступінь незалежності можна оцінювати за різними критеріями [29, С.83]:

·        рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;

·        платоспроможністю підприємства (його потенціальною спроможністю покрити термінові зобов’язання мобільними активами);

·        часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

Наведеним критеріям відповідає сукупність абсолютних і відносних показників фінансової стійкості (див. додаток 1), де враховано нормативні вимоги щодо характеристики фінансового стану підприємств в Україні [29, С.83].

Для характеристики фінансової стійкості підприємства використовується система абсолютних та відносних показників. Найбільш узагальнюючими абсолютними показниками фінансової стійкості є відповідність або невідповідність (надлишок або нестача) джерел коштів для формування запасів і затрат, тобто різниця між сумою джерел коштів і сумою запасів і витрат [59, С.305].

К.В. Ізмайлова аналізує фінансову стійкість за критерієм стабільності джерел покриття запасів [29, С.83]. Вартість запасів (З) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування: власні обігові кошти (ВОК); власні обігові кошти і довгострокові кредити та позики (ВОК+К^Д); власні обігові кошти, довго- та короткострокові кредити і позики (ВОК+К^Д+К^К). Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал, тобто [29, С.84]

ВОК= ВК-НА. (1.13)

Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення ВОК - мінімальна умова фінансової стійкості.

Загальноприйнятою формулою визначення власних обігових коштів (інші назви цього показника - робочий капітал, капітал, що функціонує) є різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов’язаннями, або різниця між сумою власного капіталу і довгострокових зобов’язань та необоротними активами. Отже, власні обігові кошти є частиною обігових коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов’язань. При цьому останні прирівнюються до власних коштів, хоча вони не є такими.

Для визначення типу фінансової стійкості розмір власних обігових коштів, - вважає К.В. Ізмайлова, - розраховують як різницю між власним капіталом і необоротними активами [29, С.84].

К.В. Ізмайлова виділяє можливі чотири типи фінансової стійкості, відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування [29, С. 84].

1.      Абсолютна стійкість фінансового стану, коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і затрати. При цьому наявність власних джерел формування оборотних активів визначається по балансу підприємства як різниця між сумою джерел власних та прирівняних до них коштів і вартістю основних фондів та інших необоротних активів. Платоспроможність підприємства гарантована при З<ВОК [59, С.305; 29, С. 84].

2.      Нормальний стійкий фінансовий стан, коли запаси і витрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів і довгостроковими позиченими джерелами. Платоспроможність гарантована при З<ВОК+К^Д [59, С.305; 29, С. 84].

3.      Нестійкий фінансовий стан, коли запаси і затрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів, довгострокових позикових джерел, короткострокових кредитів і позик. Для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики. Платоспроможність порушена, але є можливість її відновити: З<ВОК+К^Д+К^К [59, С.305; 29, С. 84].

4.      Кризовий фінансовий стан, коли запаси і витрати не покриваються всіма видами можливих джерел їх забезпечення (власних, позикових та ін.), підприємство знаходиться на межі банкрутства: З>ВОК+К^Д+К^К [59, С.305; 29, С. 84].

М.Я. Коробов вважає, що “фінансова стійкість підприємства” формується насамперед під впливом рентабельності його діяльності. Якщо підприємство збиткове або малорентабельне, якщо величина його балансового прибутку падає, не виконуються планові накреслення з цього найважливішого якісного показника, говорити про задовільний фінансовий стан, фінансову стійкість підприємства не доводиться навіть при збереженні якийсь час спроможності розрахуватися за своїми фінансовими зобов’язаннями. Враховуючи роль, яку відіграє прибуток в економіці будь-якого суб’єкта підприємницької діяльності, у короткотерміновій, а тим більше - у довготерміновій перспективі ця спроможність не може бути підтримана і буде втрачена, якщо фінансові ресурси підприємства не будуть достатньою мірою поповнюватися за рахунок прибутку [38].