Материал: Melnuchuk_Promuslova biotexnologij

РОЗДІЛ 8. ОСОБЛИВОСТІ БІОСИНТЕТИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ПРОДУЦЕНТІВ ПЕРВИННИХ ТА ВТОРИННИХ МЕТАБОЛІТІВ

поміщають в фарфорову ступку і старанно розтирають товкачем з 100 мл розчину, який отримують, змішуючи 10 мл ацетатного буфера (РФ 4,7) і 90 мл дистильованої води. Після чого розміщають в термостат на 30 хв. при 30°С. По закінченні часу екстракції вміст порцелянових ступок переносять на капроновий фільтр і добре віджимають для відділення екстракту від біошрота (залишків живильного середовища і міцелію).

2. Визначити вологість вирослих культур, зробити запис у журналі роботи аналогічно п. 1. заняття 1 даної роботи.

3.Освітлити отриманий екстракт (витяжку) шляхом центрифугування. Для цього мірним циліндром відміряють 25 мл фільтрату і переносять в центрифужні стаканчики, які встановлюють на роторі центрифуги попарно навпроти один одного. Центрифугування триває 5 хв. при 3 тис. обертах. Освітлений екстракт зливають в колбу для подальшого аналізу.

4.Визначають амілолітичну здатність (АЗ) екстракту, використовуючи крапельний метод по Климовській і Родзевич. В основі методу лежить здатність ферменту амілази, що знаходиться в витяжці, каталізувати гідроліз крохмалю до незабарвлених йодом продуктів. Для визначення АЗ важливо суворо дотримуватися температурних умов реакції. Для цього всі розчини - субстрат, 1%-ний розчин крохмалю, розчин ферменту і дистильована вода повинні бути нагріті до 30°С в ультратермостаті протягом 10 хв. У широку пробірку заливають 25 мл розчину крохмалю. Не виймаючи пробірок з термостата, за допомогою піпеток додають воду, а потім витяжку від 1 до 25 см3. Загальний обсяг реакційної суміші був 50 см3. Якщо ферментна витяжка малоактивна, то можна внести тільки її в кількості 25 см3, а воду взагалі не додавати. Вміст в пробірці перемішують паличкою і відзначають час за секундоміром, коли була додана витяжка до розчину крохмалю:

•кожні 60 с з пробірки, не виймаючи її з термостата, відбирають паличкою краплю проби;

•краплю поміщають на білу порцелянову пластину, з’єднуючи її з краплею робочого розчину йоду й спостерігають наявність чи відсутність забарвлення;

•реакція розщеплення крохмалю вважається закінченою, коли перестає відбуватись забарвлення при з'єднанні з краплею випробуваного розчину протягом перших 10 с;

•зміна забарвлення йоду чітко видно на межі зіткнення двох крапель - йоду і реакційної суміші.

Час, за який відбувається розщеплення крохмалю до продуктів,

незабарвлених йодом, повинен бути в межах 10 - 20 хв. Якщо час гідролізу крохмалю менше 10 хв., то визначення повторюють, зменшуючи обсяг витяжки, та збільшуючи об'єм води. Якщо гідроліз крохмалю не закінчується протягом 20 хв., то аналіз також повторюють, збільшуючи обсяг ферментної витяжки і зменшуючи обсяг води. Кількість ферментної

176

РОЗДІЛ 8. ОСОБЛИВОСТІ БІОСИНТЕТИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ПРОДУЦЕНТІВ ПЕРВИННИХ ТА ВТОРИННИХ МЕТАБОЛІТІВ

витяжки, яку необхідно брати на повторний аналіз, обчислюють з урахуванням отриманого часу гідролізу. Наприклад, якщо ферментна витяжка має малу або надто високу активність і кількість ферментного розчину від 1 до 25 см3 не забезпечує тривалості гідролізу крохмалю протягом 10 - 20 хв., для аналізу беруть не 25 см3 розчину крохмалю, а більшу або меншу його кількість, наприклад 10 або 40 см3, вносячи відповідну поправку в розрахункову формулу (відповідно, 0,1 або 0,4 замість звичайних 0,25 г).

Запис в лабораторному журналі:

Час, за який відбулось розщеплення крохмалю до незабарвлених йодом продуктів, хв.

Кількість ферментного розчину, взята на аналіз, мл Вологість гриба, W,%

Амілолітична активність, од/г За одиницю амілолітичної активності (здатності) прийнято таку

кількість ферменту, яке каталізує розщеплення 1 г розчинного крохмалю до продуктів, незабарвлених йодом, за 1 год. при температурі 30°С в ретельно підтримуваних умовах. Розраховують амілолітичну активність за формулою:

де 0,25 – кількість крохмалю, яка знаходиться в 25 мл розчину; 60 – перерахунок хвилин в години; T – час гідролізу, хв., а- кількість ферментного розчину, що взято на аналіз, мл; 100 – кількість екстрагуючої води, мл; 5 – маса культури, що взята на екстракцію, г; 50 – об'єм реакційної суміші; W – вологість культури грибу, %.

3.Побудувати графіки залежностей АЗ=f (вміст крохмалю), АЗ=f

(W,%).

4.Заповнити таблицю 26 і зробити висновки.

8.2. Утворення лимонної кислоти Aspergillus niger

До початку двадцятих років минулого століття лимонну кислоту отримували з соку лимонів, таким чином задовольнялося близько трьох чвертей світової потреби в ній (вихід лимонної кислоти з однієї тонни лимонів становить 25 кг). Виробництво лимонної кислоти методом

177

РОЗДІЛ 8. ОСОБЛИВОСТІ БІОСИНТЕТИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ПРОДУЦЕНТІВ ПЕРВИННИХ ТА ВТОРИННИХ МЕТАБОЛІТІВ

ферментації за участю грибів – давно відомий (з 1893 р.) біотехнологічний процес. Як продукт ферментації лимонна кислота займає друге місце за об'ємом виробництва у світі (400 тис. тонн на рік, що в грошовому еквіваленті становить близько 325 млн євро), поступаючись лише промисловому спирту. Незважаючи на значний прогрес у сфері органічного синтезу, на сьогодні лимонну кислоту отримують мікробіологічним синтезом, а саме шляхом лимоннокислого бродіння солодких відходів цукрового виробництва – патоки (меляси), спричиненого плісеневими грибами роду Aspergillus niger, тому виробництво часто розташовують спільно з виробництвом цукру.

Харчова промисловість традиційно є основним споживачем виробленої таким чином кислоти, оскільки продукти природного бродіння мають переваги порівняно з хімічно синтезованими та не містять токсичних для організму людини домішок. Лимонна кислота є широковживаною нешкідливою харчовою добавкою (Е330), крім того, її застосовують у медицині, кондитерській промисловості, друкарській справі тощо.

Лимонна кислота (ЛК) широко застосовується в харчовій, медичній, фармацевтичній, косметичній та інших галузях промисловості. Одним з головних завдань у виробництві лимонної кислоти є досягнення її високого виходу.

Властивістю продукувати ЛК володіють багато плісеневих грибів

Aspergillus niger, A. wenti, A. clavatus, A.. aureus, A. usamii, Penicillium luteum, P.glaucum, P. piriformii, Trichoderma viride і ряд інших. У

промислових умовах біохімічний спосіб отримання ЛК здійснюється шляхом культивування гриба Aspergillus niger на живильних середовищах, приготованих з харчового цукру, бурякової меляси, очеретяної меляси

або гідролізатів крохмалю.

Будова продуцента. Aspergillus niger відноситься до класу сумчастих грибів, родини аспергілових (рис.44).

Тіло гриба складається з безбарвних, сильно розгалужених і переплетених між собою тонких ниток (гіф), що утворюють міцелій (грибницю).

Рис.44. Будова Aspergillus niger

Гіфи септовані - розділені поперечними перегородками; діаметр гіф - 3-6 мкм. Для аспергілів характерний поверхневий ріст міцелію, проте при достатній аерації і суворому дотриманні вимог асептики вони можуть також розмножуватися в товщі твердої і в глибині рідких середовищ.

Одним з головних завдань у виробництві лимонної кислоти є досягнення її високого виходу.

178

РОЗДІЛ 8. ОСОБЛИВОСТІ БІОСИНТЕТИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ПРОДУЦЕНТІВ ПЕРВИННИХ ТА ВТОРИННИХ МЕТАБОЛІТІВ

У промисловому виробництві лимонної кислоти широко застосовують гриби A. niger, оскільки цей вид дає високий вихід цільового продукту, з ним легко працювати, він відносно недорогий і цим самим робить виробничий процес економічно вигідним. Проте необхідно взяти до уваги, що до A. niger належать багато штамів, що відрізняються один від одного за своєю морфологією та біохімічними характеристиками: кольору спор та міцелію, розміру та кількістю спор, розміру міцелію, утилізації субстрату, ферментаційному часу, здатності продукувати лимонну кислоту на різних субстратах.

Продуцент лимонної кислоти має мати певні характеристики, а саме:

–високу швидкість кислотоутворення;

–високий ступінь трансформації джерела вуглецю у лимонну кислоту;

–генетичну однорідність та стабільність;

–толерантність до зміни температури та контамінантів середовища, зокрема до високих концентрацій вуглеводів.

Оптимальні умови культивування наступні: температура для

утворення ЛК 30-32°С, для росту і розвитку гриба - 32-37°С; рН = 3,0 ÷ 7,0. При відносно високих значеннях рН (вище 6,5) поряд з лимонною кислотою інтенсивно синтезується і щавлева кислота, а при рН = 5,0 ÷ 5,5

спостерігається тенденція до утворення глюконової кислоти. Біотехнологія отримання лимонної кислоти за участю

мікроорганізмів охоплює такі основні етапи:

1.Отримання посівного матеріалу.

2.Підготовка сировини до ферментації.

3.Підготовка та стерилізація повітря.

4.Ферментація.

5.Відокремлення біомаси продуцента від культуральної рідини.

6.Екстракція лимонної кислоти з культуральної рідини та отримання її у вигляді кристалів.

Промислове виробництво лимонної кислоти здійснюється трьома

різними способами: поверхневим культивуванням грибів, глибинним культивуванням, твердофазною ферментацією, що має назву "процес Коджі".

Робота № 41. Особливості утворення лимонної кислоти Aspergillus niger в різних умовах вирощування

Мета роботи: вивчити особливості утворення лимонної кислоти грибом Aspergillus niger в різних умовах вирощування.

Обладнання та матеріали: 20%-й розчин сахарози; 10%-ві розчини NН4NO3, КН2РО4, МgSO4 та FеSO4; колби ємністю 100 мл; циліндри ємністю 100 мл; піпетки на 10 і 1 мл; препарувальні голки; вата.

179

РОЗДІЛ 8. ОСОБЛИВОСТІ БІОСИНТЕТИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ПРОДУЦЕНТІВ ПЕРВИННИХ ТА ВТОРИННИХ МЕТАБОЛІТІВ

Хід роботи.

1.Готують 200 мл повного живильного середовища без

мікроелементів,%: сахароза - 10,0; NН4NO3 - 0,3; КН2РО4 - 0,2; МgSO4 - 0,05; FеSO4 -0,01. Визначають вихідну кислотність розчину за допомогою рН-метра. Живильне середовище ретельно перемішують і розливають по 50 мл у чотири конічні колбочки, кожна ємність 150 мл. Закривають ватними пробками. У всі колбочки вносять рівну кількість спор гриба. Колби підписують і ставлять в термостат при 28-30°С.

2.На шостий день, коли плівка гриба досягне великої щільності, проводять наступний дослід. З колби № 1 виймають міцелій гриба, ретельно промивають з нижньої сторони водою. Плівку гриба висушують при 105°С в сушильній шафі до постійної ваги. За допомогою рН-метра визначають кислотність фільтрату. З колби № 4 акуратно зливають фільтрат і під міцелій підводять 50 мл свіжого середовища, після чого колбу поміщають в термостат.

3.На сьомий день визначають кислотність фільтрату і суху вагу міцелію з колби № 2 описаним вище способом.

4.На восьмий день визначають кислотність фільтрату і сухої ваги міцелію з колб № 3 і 4 описаним вище способом. В результаті цієї роботи можуть бути отримані наступні дані.

На початку росту мікроміцети інтенсивно накопичують кислоту до тих пір, поки в середовищі досить цукру (колби № 1 і 2), з якого він може синтезувати кислоту. Однак як тільки середовище виснажується, міцелій гриба продовжує збільшуватися у вазі, починається переробка кислоти, та харчування за її рахунок (колба № 3). Культура ж, що отримала додатково цукор (колба № 4), дає значний стрибок у бік більшого накопичення кислоти і збільшення сухої ваги міцелію.

Завдання. Результати досліду записати в таблицю і замалювати. Зробити висновки про утворення лимонної кислоти грибом Aspergillus niger в різних умовах.

Контрольні питання:

1.На якій фазі розвитку мікроміцетів починається активне накопичення лимонної кислоти?

2.При яких умовах культивування гриб Aspergillus niger продукує лимонну кислоту?

3.Які характеристики повинні мати продуценти лимонної кислоти?

4.Опишіть основні етапи утворення лимонної кислоти та основні способи промислового отримання.

180