Материал: MPiZ_214

Узв’язку із цим було прийнято рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі – НСРД): контроль за вчиненням злочину спеціальний слідчий експеримент, який мав полягати в підготуванні несправжнього (імітаційного) засобу, який за своїми зовнішніми ознаками повинен був нагадувати вибухівку з приєднаним до нього засобом ініціювання вибуху, а саме: мобільним телефоном, та подальшому врученні його ОСОБА_1 для запобігання вчинення ним особливо тяжкого злочину та попередження настання особливо тяжких наслідків.

Надалі, 10.07.2015 р. о 13 год. 00 хв. ОСОБА_1 зустрівся із ОСОБА_3, на набережній річки Лопань в районі Благовіщенського кафедрального собору м. Харкова. У ході даної зустрічі ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 усі деталі розробленого ним злочинного плану вчинення диверсії, зазначивши при цьому обране ним особисто місце.

Зметою розроблення усіх деталей здійснення диверсії, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 11.07.2015 р. було проведено розвідку на місцевості обраного ОСОБА_1 місця закладки вибухівки для вчинення подальшого вибуху, а саме: стрілочний перевід № 118, що з’єднує колії № 10 та 12 парку «Н» станції Харків-Пасажирський.

Урамках вищевказаної НСРД, 14.07.2015 р. о 00 год. 05 хв. ОСОБА_3 співробітниками УСБУ в Харківській обл. було передано імітаційний засіб (далі «вибуховий пристрій»). Для запобігання вчинення ОСОБА_1 диверсії, 14.07.2015 р. о 02 год. 05 хв. ОСОБА_3 біля заправки «Shell» передав ОСОБА_1 «вибуховий пристрій», про несправжність якого останній не був повідомлений. Після чого, для реалізації свого злочинного плану, ОСОБА_1 о 02 год. 30 хв. 14.07.2015 року здійснив закладку вибухового пристрою під стрілочний перевід № 118, що з’єднує колії № 10 та 12 парку «Н» станції Харків-Пасажирський (783 км.) з метою його підриву. У подальшому, ОСОБА_1 відійшов на безпечну відстань від місця закладки вибухового пристрою для проведення ініціювання вибуху за допомогою мобільного телефону. Однак зазначені злочинні дії ОСОБА_1 не були доведені ним до кінця, у зв’язку з тим, що він був затриманий на місці події співробітниками УСБУ в Харківській області (…)

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ст. 113 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна (…)

117

Вирок 2

Справа № 644/9510/15-к

ВИРОК іменем України

05 жовтня 2015 р.

Орджонікідзевський районний суд міста Харкова, розглянувши кримінальну справу відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ст. 113 КК, -

вс т а н о в и в:

Уперіод з лютого 2014 р. по червень 2015 р., перебуваючи у

м. Харкові, у ОСОБА_3, який будучі активним прибічником ідеї створення так званої «Новоросії», до складу якої, на його думку, повинні входити окрім Донецької та Луганської областей, ще й Харківська область, виник злочинний умисел на проведення дій, спрямованих на послаблення обороноздатності Збройних Сил України, а саме вчинення вибухів, спрямованих на зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе оборонне значення.

З метою реалізації вказаного злочинного умислу, ОСОБА_3 звернувся до громадянина України ОСОБА_4, для підшукування знарядь для вчинення вищевказаних вибухів. Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 під виглядом вибухових пристроїв імітаційний засіб вибухового пристрою. При цьому, про несправжність вибухового пристрою ОСОБА_3 не був повідомлений.

Після чого, ОСОБА_3 з метою реалізації свого злочинного умислу обрав об’єкт, що має важливе оборонне значення, а саме військову частину А1361, на якій здійснюється зберігання паливномастильних матеріалів для потреб військових частин, задіяних в антитерористичній операції, а також обрав дату вчинення вибуху 03.06.2015 р..

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 близько 02:00 год. 03.06.2015 здійснив закладку вищевказаного вибухового пристрою, будучі впевненим, що зазначений вибуховий пристрій є справжнім, безпосередньо на залізничній колії – під’їзних шляхів до військової частини А1361, на відстані приблизно 100 метрів до вказаної військової частини.

Після чого ОСОБА_3 відійшов на безпечну відстань від місця

118

встановлення вибухового пристрою та для ініціювання вибуху здійснив о 02:01 год. телефонний дзвінок з мобільного телефону №1 на мобільний телефон №2, прикріплений на вибуховому пристрої як детонатора. Однак зазначені злочинні дії ОСОБА_3 не були доведені до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки він був затриманий на місці події співробітниками УСБУ в Харківській області, безпосередньо після закладання «вибухового пристрою» та здійснення дзвінка із свого мобільного телефону №1 на мобільний телефон №2, що прикріплений на «вибуховий пристрій».

… ОСОБА_3 надав пояснення, що розумів, що вибух, який він намагався вчинити був спрямований на пошкодження об’єкту оборонного значення, та ці його (ОСОБА_3) дії пов’язані з метою ослаблення державних інтересів України …

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим за ч. 2 ст. 15, ст. 113 КК і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК – 5 років позбавлення волі (…)

24. Розгляньте обвинувальний вирок Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 14.12.2016 р. у справі № 628/3295/15-к. Висловте свою думку щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_2 (наведіть аргументи «за» та «проти»). Як співвідносяться між собою диверсія і терористичний акт?

(У скороченій формі обвинувальний вирок наведений нижче.

Його повна версія – див.: http://reyestr.court.gov.ua/Review/63399437).

Справа №628/3295/15-к

ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року

Куп’янський міськрайон. суд Харківської обл., розглянувши кримінальне провадження відносно ОСОБА_2, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258 КК, -

119

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2, за невстановлених досудовим та судовим слідством обставин, маючи проросійські погляди й не підтримуючи проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, з метою перешкоджання законній діяльності ЗСУ, порушення громадської безпеки, залякування населення та привернення уваги громадськості до своїх політичних поглядів, прийняв рішення на здійснення дій, спрямованих на дестабілізацію обстановки в Харківській області, а саме вчинення вибухів, спрямованих на зруйнування об’єктів залізничної дороги, розташованих у Куп’янському районі.

ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, підшукав співучасника, а саме раніше йому відомого ОСОБА_4, та звернувся до нього із проханням посприяти у вчиненні вибухів, спрямованих на порушення громадської безпеки, залякування населення та привернення уваги громадськості до своїх політичних поглядів, дестабілізацію обстановки. У подальшому ОСОБА_2 на транспортному засобі під керуванням ОСОБА_4, який на той час достовірно не усвідомлював про злочинні наміри ОСОБА_2, попередньо обрав місце вчинення злочину

–колію на залізничному мосту, що проходить над р. Піщанка.

Усвою чергу ОСОБА_4, звернувся до УСБ України в Харківській області та повідомив про наміри останнього. У результаті цього ОСОБА_4 в подальшому було залучено до проведення негласної слідчої дії – контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту.

Надалі ОСОБА_2, продовжуючи реалізацію злочинного наміру, спрямованого на вчинення вибухів, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення та привернення уваги громадськості до своїх політичних поглядів, дестабілізацію обстановки в Харківській області, зустрівся із ОСОБА_4 та в ході бесіди, яка відбулась між ними, повідомив останньому деталі вчинення теракту. При цьому ОСОБА_4 відповів, що має можливість дістати знаряддя для вчинення злочину – саморобний вибуховий пристрій.

Того ж дня, приблизно о 22 год. 19 хв. ОСОБА_4 під час контролю за вчиненням злочину з використанням несправжніх (імітаційних) засобів приїхав на автомобілі до місця проживання ОСОБА_2. ОСОБА_2 приблизно о 23 год., продовжуючи реалізацію злочинного наміру, спрямованого на здійснення вибуху, спрямованого на порушення громадської безпеки, залякування населення та привернення уваги громадськості до своїх політичних поглядів, дестабілізацію обстановки в Харківській області, спільно з ОСОБА_4, взявши з собою імітаційний вибуховий пристрій, попрямували до залізничного

120

моста, попередньо ОСОБА_4 надав ОСОБА_2 мобільний телефон з SIM-карткою з абонентським номером «НОМЕР_2». При цьому ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6, що дзвінок з означеного мобільного телефону на абонентський номер «НОМЕР_3», підписаний у контактній книзі як «М», має ініціювати вибуховий пристрій. У подальшому, безпосередньо перед в’їздом на залізничний міст, ОСОБА_2 відкинув пласт гравію під однією із залізничних колій та заклав вибуховий пристрій у вигляді штатної протитанкової армійської міни ТМ-62М (несправжній імітаційний засіб) з приєднаним до неї мобільним телефоном.

Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вирушили в зворотному напрямку до автомобіля, здійснивши приблизно о 23 год. 32 хв. телефонний дзвінок з абонентським номером «НОМЕР_2» на абонентський «НОМЕР_3», підписаний у контактній книзі як «М», з метою ініціювання вибухового пристрою. Однак в рамках проведення негласної слідчої дії – контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту ОСОБА_2 відразу ж було затримано на місці події співробітниками СБУ. (…)

Окрім визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2, його винність у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами:

- поясненнями у судовому засіданні свідка ОСОБА_4, який пояснив, що з ОСОБА_2 знайомий з 2008-2009 р.р., на початку березня 2015 року, він з ОСОБА_2 сидів випивав, в ході бесіди ОСОБА_2 почав розмову про те, що «на Донбасі війна йде, наших хлопців б’ють». Під час такої розмови ОСОБА_2 запропонував підірвати міст. Однак він (ОСОБА_4) не надав значення даній розмові. У кінці травня ОСОБА_2 запропонував проїхатися по Куп’янському районі оглянути місцевість, та запропонував коли буде проходити військовий потяг, пустити його під укіс, щоб не доїхав до Донецька або Луганська. ОСОБА_2 казав, що там великий укіс і швидкість потяга велика, тому «поїзд хорошо кувыркнется». (…)

у х в а л и л а :

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 258 КК, та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК, у вигляді 3 років 20 днів позбавлення волі без конфіскації майна. (…)

121