Материал: MPiZ_214

правової охорони безпеки держави в інформаційній сфері. Нау-

ковий вісник Чернівецького університету. Правознавство. 2013. Вип. 660. С. 139–143.

21.Чорний Р.Л. Кримінально-правові проблеми матеріальності відомостей, що становлять державну таємницю. Нау-

ковий вісник Ужгородського національного університету. Сер.:

Право. Вип. 27. Том. 3. С. 76–81.

22.Чорний Р.Л. Суспільно небезпечне діяння у складі шпигунства: проблемні питання тлумачення і вдосконалення законодавства. Порівняльно-аналітичне право. 2014. № 8. С. 188–192.

23.Чорний Р.Л. Теоретико-прикладні аспекти удосконалення закону України про кримінальну відповідальність за шпигунство і державну зраду. Порівняльно-аналітичне право. 2014. №2. С. 295–298.

24.Шлапаченко В.М. Кримінальна відповідальність за шпигунство: монографія. Київ: Нац. акад. СБУ, 2015. 348 с.

25.Шлапаченко В.М. Шляхи удосконалення кримінальної відповідальності за шпигунство у формі збирання (ст. 114

ККУкраїни). Інформаційна безпека людини, суспільства, дер-

жави. 2014. № 1 (14). С. 84–94.

26.Юшко В.О. Процесуальний порядок застосування слідчими СБ України спеціальних підстав звільнення від кримінальної відповідальності в кримінальному провадженні. Досу-

дове розслідування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення: матер. пост. діючого наук.-практ. семінару (м. Харків, 21

жовт. 2016 р.). Х.: Право, 2016. Вип. 8. С. 140–146.

Те м а 7. Проблеми кваліфікації диверсії (ст. 113 КК)

(вирішення завдань і обговорення дискусійних питань)

Питання до обговорення

1.Загальна характеристика диверсії.

2.Проблеми встановлення об’єкта і предмета диверсії та їх значення для кваліфікації.

112

3.Проблеми кваліфікації диверсії за об’єктивною стороною злочину:

–учинення вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров’ю, масове отруєння, поширення епідемій;

–учинення вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення;

–учинення дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, поширення епізоотій чи епіфітотій.

4.Проблеми кваліфікації диверсії за суб’єктивними ознаками злочину.

5.Проблеми співвідношення диверсії (ст. 113 КК) із суміжними злочинами.

Розгляд першого питання слід розпочати узагальненого аналізу конструктивних особливостей складу диверсії і ст. 113 КК, що передбачає відповідальність за її вчинення. При цьому варто звернути увагу на превалювання у складі диверсії суб’єктивних ознак над об’єктивними, як і для більшості злочинів проти основ національної безпеки України.

Висвітлюючи друге питання, спершу треба з’ясувати, що є об’єктом диверсії. Суспільні відносини, поставлені під охорону ст. 113 КК, визначаються, по-перше, виходячи із диспозиції цієї статті, яка вказує на спрямованість діянь, що в ній передбачені, на заподіяння конкретизованих наслідків (напр., масове знищення людей, важливих оборонних об’єктів, поширення епізоотій тощо), а по-друге, з урахуванням особливостей родового об’єкта злочинів, розміщених у розділі І Особливої частини КК як «основи основ» національної безпеки. Специфіка безпосереднього об’єкта диверсії полягає в його неоднорідності (багатооб’єктності). Більшість форм об’єктивної сторони характеризується також додатковим (обов’язковим чи факультативним) об’єктом.

На окрему увагу заслуговує предмет диверсії, що визначається шляхом аналізу диспозиції статті й виступає конститутивною ознакою злочину, вчинюваного в окремих формах. Та-

113

кими предметами залежно від форми вчинення злочину є: а) об’єкти, що мають важливе оборонне чи народногосподарське значення; б) об’єкти радіоактивного забруднення; в) тварини

йрослини. Розуміння об’єктів важливого оборонного й народногосподарського значення ускладнено відсутністю їх нормативно закріпленої дефініції. При визначенні об’єктів як таких, що мають відповідне важливе значення, слід враховувати, що вони мусять характеризуватися сукупністю ознак: фізичних – їх матеріальність і здатність бути зруйнованими чи пошкодженими, соціальних – важливість для основ національної економіки

йоборони України; юридичних – визначеність у диспозиції КК. Третє питання потребує з’ясування і встановлення особ-

ливостей кожної форми об’єктивної сторони злочину окремо. При цьому питання про кількість законодавчих форм залишається дискусійним. У будь-якому разі об’єктивна сторона диверсії представлена лише однією ознакою об’єктивної сторони – діянням у формі активної поведінки, тобто дій, які зовні можуть полягати у вчиненні вибухів, підпалів або інших дій. Зрозуміло, що ці дії спрямовані на: а) масове знищення людей, б) заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров’ю, в) зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, г) радіоактивне забруднення, ґ) масове отруєння, д) поширення епідемій, е) епізоотій чи є) епіфітотій. Указані форми вчинення злочину є самостійними (альтернативними), однак не виключено, що злочин може бути спрямований на кілька об’єктів одночасно, а тому існує змога кваліфікувати вчинене за кількома формами диверсії одночасно.

Особливості законодавчих формулювань, використаних у ст. 113 КК, вказують на усічену конструкцію складу злочину. Для закінчення злочину достатньо вчинення вибуху, підпалу або інших дій, які лише спрямовані на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень тощо, однак настання таких наслідків, як і досягнення мети – ослаблення держави не є обов’язковим для кваліфікації диверсії (хоча й враховується при призначенні покарання та/або потребує додаткової кваліфікації за сукупності злочинів). Разом із тим діяння можна квалі-

114

фікувати як замах на диверсію чи готування до неї.

Відповідь на четверте питання передбачає, насамперед, окреслення обов’язкових суб’єктивних ознак диверсії. При цьому суб’єктом диверсії є фізична осудна особа, яка досягла чотирнадцятирічного віку. Суб’єктивна сторона диверсії характеризується прямим умислом і метою – ослаблення держави, установлення якої на практиці вбачається можливим виключно на підставі врахування усіх фактичних обставин справи.

Обговорюючи п’яте питання, необхідно передусім зупинитися на тому, що в аспекті чинної редакції ст. 113 КК виникають складнощі при відмежуванні диверсії від багатьох інших злочинів, зокрема, злочинів проти власності, проти довкілля, проти громадської безпеки, у сфері забезпечення безпеки руху й експлуатації транспорту, проти здоров’я населення, проти миру і безпеки людства. Для того, щоб відрізнити диверсію від цих злочинів, необхідно перш за все ретельно дослідити всі обставини вчиненого в сукупності, на підставі чого робиться висновок про наявність або відсутність мети ослаблення держави, яка нині є визначальною відмежувальною ознакою. При цьому недостатньо лише констатувати вчинення особою дій з прямим умислом: усвідомлення спрямованості дій на відповідні основи національної безпеки України та бажання їх учинення. Мета ослаблення держави як усвідомлюваний винною особою бажаний (кінцевий чи проміжний) результат її дій, незалежно від мотивації (користь, ненависть до держави, відстоювання поглядів та ін.) – самостійна конститутивна суб’єктивна ознака. Слід зауважити, що ослаблення держави як кінцевий результат передбачає заподіяння серйозної (істотної) шкоди найважливішим сферам життєдіяльності держави.

Завдання

23. Розгляньте обвинувальні вироки Жовтневого районного суду м. Харкова у справі № 639/8071/15-к від 18.09.2015 р. та Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у справі № 644/9510/15-к від 05.10.2015 р. Порівняйте фактичні обставини цих справ, викладені в описових частинах, і формулюван-

115

ня обвинувачення й формули кваліфікації.

Дайте аргументований висновок щодо правильності формули кваліфікації й формулювання обвинувачення в цих справах. Чи необхідна додаткова кваліфікація за ст. 194 КК, 258 КК, 270- 1 КК, 277 КК та ін. у разі, якщо при вчиненні диверсій винні особи доводять свій умисел до кінця (вчиняють вибух, знищують важливі об’єкти тощо)?

(У скороченій формі обвинувальні вироки наведені нижче. Їх повні версії див.: http://reyestr.court.gov.ua/Review/51927554 та http://reyestr.court.gov.ua/Review/50573170).

Вирок 1

Справа № 639/8071/15- к

ВИРОК іменем України

18 вересня 2015

Жовтневий район. суд м. Харкова, розглянувши обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15,ст.113КК, -

встановив:

ОСОБА_1, будучи активним прибічником ідеї створення так званої «Новоросії», тобто не передбаченого законодавством України державного утворення, створеного за рахунок, зокрема Харківської, Донецької та Луганської областей, які мали б бути в односторонньому порядку визнані в якості незалежної держави, прийняв рішення на проведення дій, спрямованих на дестабілізацію обстановки в Харківській області, а саме вчинення вибухів, спрямованих на зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське значення.

З метою вчинення зазначених дій, ОСОБА_1 звернувся до громадянина України ОСОБА_3, для підшукування знарядь для вчинення запланованого ним вибуху. 09.07.2015 р. до УСБУ в Харківській області звернувся громадянин України ОСОБА_3, який повідомив, що до нього звернувся з проханням підшукати знаряддя та засоби для вчинення вибуху невідомий громадянин, встановлений при перевірочних заходах як ОСОБА_1.

116