адресатам повинно бути пов’язане саме із веденням ними підривної за своїм характером діяльності проти України.
При цьому сама підривна діяльність, яка провадиться представником відповідного іноземного суб’єкта, не охоплюється ч. 1 ст. 111 КК і підлягає кваліфікації за окремими статтями КК, що передбачають відповідальність за її вчинення (напр.,
статті 109, 110, 113, 437 тощо).
Надання допомоги включає як вчинення дій, так і бездіяльність, що самі по собі з урахуванням ч. 2 ст. 11 КК є певним сприянням (розвитком, розгортанням, посиленням, підтриманням) підривної діяльності відповідних адресатів, а тому вчинення діянь зі створення умов для надання такої допомоги або безпосередньо спрямованих вже на її надання не належить до закінченого злочину і за відсутності ознак добровільної відмови (ст. 14) кваліфікується з посиланням на ч. 1 ст. 14 чи ч. 2 або ч. 3 ст. 15 КК.
Третє питання передбачає обговорення ознак суб’єктивної сторони розглядуваних злочинів, яка представлена виною у виді прямого умислу. При цьому у разі вчинення шпигунства у формі збирання відповідних відомостей обов’язковою ознакою такого збирання є мета передачі відомостей іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам. Невстановлення факту усвідомлення особою передачі відомостей відповідному адресату свідчить про відсутність ознак шпигунства, але вчинене може містити ознаки іншого складу злочину (напр., передбаченого ст. 328, 357, 361, 3612, 422 та ін.). Доцільно також обговорити загальні правила кваліфікації у разі фактичної помилки винної особи, зокрема, стосовно суспільної небезпечності вчиненого (характеру діяння), адресату передачі відомостей тощо.
Обговорюючи четверте питання, необхідно згадати положення Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 р., зокрема, стосовно порядку набуття й припинення громадянства і значення подвійного (чи полі-) громадянства. Визначальним є те, що суб’єкт державної зради і шпигунства є спеціальним, при цьому додаткових ознак суб’єкта зараховують: а) наявність чи відсутність громадянства певної країни,
102
б) за наявності громадянства (у тому числі декількох) відсутність або наявність громадянства України. При вирішенні питання про відповідальність у разі вчинення злочину у співучасті слід керуватися загальними правилами про відповідальність співучасників за злочини, суб’єкт учинення яких є спеціальним, а тому не виключені випадки, коли діяння виконавця та інших співучасників або ж навіть самих лише співвиконавців будуть кваліфікуватися за різними статтями (зокрема, за ст. 111, 114, 328 чи 422 КК).
Розгляд п’ятого питання слід почати зі з’ясування співвідношення між собою державної зради (ст. 111 КК) і шпигунства (ст. 114 КК). Указані злочини вважаються суміжними у зв’язку з тим, що однією з форм державної зради є шпигунство, однак простежується їх чітка відмінність за ознакою суб’єкта злочину. Разом із тим не виключається сукупність злочинів у разі зміни (втрати, набуття) особою громадянства у встановленому порядку, а у випадку співучасті співучасники можуть нести відповідальність за різними статтями залежно від змісту їх умислу.
Складним і не до кінця вирішеним залишається питання кваліфікації державної зради у формі «надання допомоги…» за сукупністю з іншими злочинами з урахуванням складнощів їх співвідношення. Загальне правило є таким: якщо відповідне «надання допомоги…», вчинене громадянином України, саме собою передбачене як самостійний (окремий) злочин, то виникає ідеальна сукупність злочинів (наприклад, якщо надання відповідної допомоги полягало у викраденні й наданні вогнепальної зброї представнику іноземної держави для здійснення підривної діяльності, то вчинене належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 та відповідною частиною ст. 262 КК). Проблемним же виглядає питання про співвідношення цієї форми державної зради з тими злочинами, основний безпосередній об’єкт яких співпадає з таким же об’єктом у державній зраді (суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, державна, економічна, інформаційна безпека). Буквальне й системне тлумачення вказує на те, що злочини, які можуть посягати на такі основні безпосередні об’єкти, передбачені лише розділом І
103
Особливої частини КК, а тому якщо надання громадянином України допомоги у проведенні підривної діяльності проти України виявилося тільки у вчиненні злочину проти тих основ національної безпеки України, що перелічені у ч. 1 ст. 111 КК, або в допомозі у їх вчиненні, то кримінально-правова оцінка його дій має бути розглянута в контексті можливого співвідношення загальної (ст. 111 КК) і спеціальних норм.
За особливостями об’єктивних і суб’єктивних ознак необхідно відмежовувати шпигунство (ст. 111 і 114 КК) від злочинів, відповідальність за вчинення яких настає за ст. 328 і 329 КК, що зумовлено спільністю предмета цих злочинів (відомості, що становлять державну таємницю – ст. 111, 114, 328 і документи, що її містять, – ст. 329 КК). Важливо, що за ст. 328 і 329 КК суб’єкт злочину може мати будь-яке громадянство, але при цьому характеризується додатковими ознаками (не є стороннім щодо предмета злочину). При цьому слід враховувати положення ч. 7 ст. 27 Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 р., згідно з якою іноземцям і особам без громадянства доступ до державної таємниці надається у виняткових випадках на підставі міжнародних договорів України або письмового розпорядження Президента України. Конкуренція між статтями, які передбачають відповідальність за шпигунство, і ст. 328 КК неможлива, насамперед, у зв’язку з вказівкою законодавця у ст. 328 КК на негативну ознаку «за відсутності ознак державної зради або шпигунства» (реальна сукупність злочинів при цьому цілком можлива). Тобто кваліфікація за ст. 328 здійснюється за невстановлення факту усвідомлення суб’єктом цього злочину адресату одержання відомостей, вказаного у ст. ст. 111 і 114 КК. Принципово відрізняються шпигунство і втрата документів, що містять державну таємницю чи відповідних предметів (ст. 329 КК) суб’єктивною стороною, адже на відміну від шпигунства, яке вчиняється з прямим умислом і має чітку мету передачі відомостей вказаним у статтях суб’єктам, втрата документів передбачає виключно необережність до самої втрати як певного наслідку у вигляді виходу з володіння особи.
104
Подібним чином відмежовується шпигунство від злочинів, передбачених ст. 422 КК. Проте важливо також мати на увазі, що спеціальною й обов’язковою ознакою суб’єкта злочину за ст. 111 і 114 КК є наявність у особи (певного) громадянства, а за ст. 422 КК – ознаки суб’єкта військових злочинів (див. ч. 1–3 ст. 401 КК). Більш вузьким за обсягом є також предмет злочину за ст. 422 КК – відомості військового характеру, що становлять державну таємницю. Крім того, згідно з Законом про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями й особами без громадянства від 06.10.2015 р., зазначеним категоріям осіб було дозволено проходження військової служби добровільно (за контрактом) в ЗСУ, а їх статус прирівняний до військовослужбовців, однак у ч. 1 ст. 422 КК законодавець залишив незмінною негативну ознаку «за відсутності ознак державної зради», не передбачивши ще й відсутність ознак шпигунства.
Співвідношення ст. 330 КК зі статтями 111 і 114 КК також свідчить про неможливість їх конкуренції (зважаючи на формулювання негативної ознаки у диспозиції ч. 1 ст. 330 КК і різний статус таємної й службової інформації), тому вчинене особою діяння може бути кваліфіковане за ст. 330 тільки за відсутності ознак державної зради і шпигунства. Разом із тим, якщо частина інформації становить службову інформацію, що володіє ознаками, передбаченими ч. 1 ст. 330 КК, а частина – державну таємницю, то вчинене може кваліфікуватися за сукупності.
Шосте питання потребує спочатку висвітлення у загальних рисах питання юридичної природи і правових наслідків спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності, а потім ретельного аналізу всіх умов (передумов і підстав) звільнення, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 2 ст. 114 КК, у їх порівнянні. При цьому особливу увагу слід звернути на такі проблемні моменти, як: а) розуміння «добровільності» заяви (ч. 2 ст. 111) і повідомлення (ч. 2 ст. 114), б) «невчинення жодних дій на виконання отриманого завдання» (ч. 2 ст. 111 КК) у контексті співвідношення із виключенням відповідальності за ст. 17 КК, в) установлення умови «відвернення заподіяння шкоди інтересам України» (ч. 2 ст. 114 КК).
105
Завдання
20. Громадянин України Іванюк проходив військову службу у військовій частині м. Феодосія. Після окупації Криму і під час завершення процесу передислокації військових частин на материкову частину України Іванюк разом зі своїми товаришами вирішив залишитися у Криму. Він 15 квітня 2014 р. одержав паспорт громадянина РФ, а вже 29 квітня 2014 р. склав присягу на вірність РФ і вступив на військову службу до РФ, залишившися у Феодосійській частині.
У березні 2016 р. Іванюк був призначений на посаду заступника військового прокурора центрального гарнізону (м. Сімферополь). На цій посаді він, крім іншого, брав участь в організації проведення обшуків членів Меджлісу кримськотатарського народу.
Прокуратура АР Крим запідозрила Іванюка у вчиненні державної зради (ч. 1 ст. 111 КК), а саме переході на бік ворога й наданні допомоги у проведенні підривної діяльності проти інтересів України.
Оцініть запропоновану прокуратурою АР Крим формулу кваліфікації й формулювання обвинувачення на предмет наявності в діях Іванчука ознак державної зради.
21. Варіант А. Улітку 2014 р. громадянин України Варченко, перебуваючи в м. Павлоград, познайомився з громадянином Іваковським, який відрекомендувався представником «ДНР», й отримав від нього завдання за винагороду здійснювати збір інформації про блокпости Національної гвардії України й пересування українських військових на Ізюмському напрямку. Отримавши завдаток, Варченко поїхав до Ізюму, дорогою збираючи відповідну інформацію. Коли він уважно оглядав військову техніку й здійснював фотографування, його було затримано. Під час дачі пояснень про свої дії Варченко розповів все. З огляду на це був затриманий Іваковський, який виявився громадянином РФ.
Вирішіть питання про відповідальність Іваковського й Варченка.
106