Материал: MPiZ_214

тання кримінального законодавства України та практики його застосування : монографія / В.Я. Тацій, В.І. Борисов, Л.М. Демидова та ін. Харків: Право, 2017. 400 с.

13.Хавронюк М. І. Злочини проти основ національної безпеки України (гл. 3) // Кримінальне право (Особлива частина): підручник / за ред. О.О. Дудорова, Є.О. Письменського. Т. 1. Луганськ: Елтон-2, 2012. С. 52–62.

14.Чорний Р.Л. Змова про вчинення дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади: юридичний аналіз складу злочину. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2013. № 4. С. 265–280.

Те м а 3. Проблеми кваліфікації дій, учинених

із метою зміни меж території або державного кордону України або порушення порядку,

установленого Конституцією (ст. 110 КК)

(вирішення завдань і обговорення дискусійних питань)

Питання до обговорення

1.Особливості конструкції статті 110 КК України.

2.Територія України як предмет злочину і життєвий простір Українського народу.

3.Проблеми кваліфікації за об’єктом злочину дій, учинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України (ч. 1 ст. 110 КК).

4.Проблеми кваліфікації дій, учинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України (ч. 1 ст. 110 КК), за об’єктивною стороною:

–загальна характеристика об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК (форми злочину; форми діяння);

–зміст суспільно небезпечних діянь;

–конституційний порядок зміни меж території України

іпроблеми відмежування посягання на територіальну цілісність

47

від кримінально правомірної поведінки;

– конструкція складу злочину та момент закінчення зло-

чину.

5.Суб’єктивні ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України.

6.Кваліфікуючі ознаки, що обтяжують відповідальність

(ч. 2 і ч. 3 ст. 110 КК).

7.Проблеми співвідношення злочину, передбаченого ст. 110 КК України із злочинами, передбаченими ч. 1 ст. 109 і

ст. 437 КК.

Розглядаючи перше питання, необхідно звернути увагу на те, що у ст. 110 КК різні за своїм характером суспільно небезпечні діяння («дії, вчинені з метою…» і, відповідно, публічні заклики та поширення матеріалів із закликами) передбачені в одній частині, на відміну від їх виділення в окремих частинах за ст. 109 КК. При цьому диференціація відповідальності (ч. 2 і ч. 3 ст. 110 КК) формально передбачена стосовно усіх форм учинення цього злочину. Конструкція злочину в частині «дій, вчинених з метою…» має екстраординарну природу, зумовлену тим, що законодавчі ознаки об’єктивної сторони сформульовані, по суті, як будь-які дії, а реальний зміст об’єкта й об’єктивної сторони злочину повністю визначається ознакою суб’єктивної сторони дій винної особи – їх метою.

Друге питання з’ясування того, чи має вирішальне значення для виокремлення безпосереднього об’єкта і встановлення характеру суспільної небезпечності злочину надання відповіді на те, що являє собою територія України та яке її соціальне й юридичне значення. Слід розібратися із суттю поняття «територія України» як предмета злочину, проаналізувавши його ознаки: фізичні (територія як простір з відповідними фізичними параметрами – лінія кордону, площа, координати), соціальні (територія як цілісний життєвий простір Українського народу, простір його існування і діяльності), юридичні (приналежність території – юридичне закріплення за певним простором влади Українського народу на цій території, а також територіальне верховенство – поширення суверенітету Українського народу,

48

від імені якого виступає держава Україна, на цю територію). Доцільно також розглянути питання про недопустимість трактування терміна «територія України» як предмета злочину, передбаченого ст. 110 КК, так само як і стосовно ст. 6 КК, у якій мова йдеться про верховенство влади у випадках вчинення злочинних діянь на цій території, однак при цьому не йдеться про владу над самою цією територією.

Третє питання рекомендується почати з того, що ст. 110 КК охороняє територію України як особливо важливу цінність, не від будь-яких можливих посягань, а лише від тих, які наведені в диспозиції цієї статті, а це означає, що за статтею 110 КК існують межі кримінально-правової охорони території України. Необхідно мати на увазі, що назва статті вказує на цілісність території (стан незмінності фізичних параметрів) і її недоторканність (стан захищеності від будь-яких посягань від кого б вони не відходили), тобто назва ст. 110 КК указує на більш широкий об’єкт кримінально-правової охорони (недоторканність, у т.ч. від посягань на простір), порівняно з тим об’єктом, який фактично охороняється цією статтею (територіальна цілісність України). Суспільна небезпечність злочину полягає в реальній шкоді або загрозі заподіяння шкоди у вигляді відторгнення частини території України чи передачі суверенних прав на частину території України без згоди на те Українського народу.

Крім того, визнаючи суспільні відносини з охорони територіальної цілісності України основним безпосереднім об’єктом злочину, необхідно проаналізувати також і такі практичні аспекти, як те, що 1) зміна фізичних параметрів території може відбуватися у виді відторгнення існуючої або приєднання нової, однак протиправне «прирощування» території, у тому числі всупереч Конституції, не може кваліфікуватися за ст. 110 КК; 2) фізичні параметри території слід сприймати в їх взаємозв’язку, тому цілісність території буде порушена і в разі обміну територіями, навіть якщо загальна площа території при цьому збільшується; 3) межі території можуть змінюватися під впливом природних процесів, однак слід ураховувати, що під геологічними процесами можуть бути приховані злочинні дії зі

49

зміни меж території; 4) практичне встановлення фізичних параметрів території України може ускладнюватися існуванням невирішених питань у сфері делімітації і демаркації кордону; 5) зміна державного чи адміністративно-територіального устрою не порушує територіальної цілісності України, так само й добровільна передача повноважень щодо реалізації частини суверенних прав певним наддержавним органам, якщо при цьому не йдеться про суверенне право щодо самої території України.

Розгляд четвертого питання слід почати зі встановлення форм учинення злочину, передбаченого ст. 110 КК: 1) дії, вчинені з метою зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією, 2) дії, вчинені з метою зміни державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією; 3) публічні заклики до таких дій; 4) поширення матеріалів із такими закликами. Далі необхідно з’ясувати, як співвідносяться між собою «зміна меж території» та «зміна меж кордону» (останнє є вужчим за перше). «Дії, вчинені з метою…» передбачають тільки активну поведінку. Відсутність діяльності пов’язана з тим, що бездіяльність (у відриві від дій) сама собою не може призвести до зміни меж території.

Після цього, зважаючи на бланкетність диспозиції, необхідно проаналізувати зміст словосполучення «порядку, передбаченого Конституцією України», на порушення якого змінюються межі території України. Для цього треба звернутися до положень Конституції України (зокрема, ст. 5, 73, 85, 106, 157 і 159)1 та Закону України «Про міжнародні договори України». Одним із можливих варіантів встановлення змісту вказаного порядку є обмежувальне його тлумачення, згідно з яким він передбачений у ст. 5, 73 Конституції і полягає в тому, що виключно Український народ вирішує питання про зміну терито-

1 Слід звернути увагу також на неврегульованість порядку проведення всеукраїнського референдуму в Україні (станом на 1 вересня 2018 р.), зважаючи на визнання Конституційним Судом України неконституційним Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 6 листопада 2012 р. № 5475-VI (див. Рішення Конституційного Суду України від 26 квітня 2018 р. № 4-р/2018), та наслідки цього для кваліфікації розглядуваного злочину.

50

рії, а отже, «на порушення порядку, встановленого Конституцією України» означає: а) зміну меж території України в будьякий інший спосіб, ніж вирішення цього питання на всеукраїнському референдумі, б) зміну меж території України шляхом фальсифікації дійсної волі Українського народу на всеукраїнському референдумі. Окремо слід зупинитися на тому, чи можна визнавати «діями, вчиненими з метою…»: а) окремі порушення законодавства про референдум; б) організацію будь-яким іншим органом, крім Верховної Ради, будь-якого референдуму з питань зміни території України; в) призначення з цього питання місцевого референдуму або опитування.

Із практичної точки зору необхідно також закцентувати увагу на тому, що словосполучення «дії, вчинені з метою…» може вживатися й у випадку, коли йдеться про території в юридичній площині та/або території як фізичний простір (у фактичній площині). Так, у фактичній площині дії полягають у встановленні фактичного територіального верховенства над частиною території України, за якого Український народ позбавляється можливості здійснювати реальне територіальне верховенство, однак юридично воно за ним зберігається, а в юридичній площині дії мають місце, коли суверенні права на певну частину території України, які належать Українському народу, юридично оформляються як належні іншому суб’єкту суспільних відносин.

Насамкінець доцільно вказати, що злочин має усічену конструкцію, причому ступінь усіченості є максимальним, що зумовлено екстраординарною природою норми – формально під «дії» підпадає будь-яка активна поведінка, у тому числі й та, що утворює готування чи замах на вчинення злочину2. Досягнення реальної мети, передбаченої в диспозиції ч. 1 ст. 110, охоплюється ч. 3 ст. 110 КК. Якщо в процесі виконання єдиного

2 Хоча кваліфікація як замаху на злочин у цьому випадку фактично унеможливлена через усічену конструкцію його складу, проте вона видається можливою у виняткових випадках з урахуванням загальних правил кваліфікації злочинів, наприклад, за правилами кваліфікації при фактичній помилці. Разом з тим, останнє твердження є дискусійним.

51