При відсутності електричного поля електрони в твердому тілі знаходяться в рівноважному стані і, рухаючись хаотично, не мають якогось переважного напрямку руху. Заряд, який переноситься через будь-який переріз провідника, однаковий. Електричний струм відсутній.
Накладення електричного поля викликає, наряду з тепловим рухом, направлений рух проти напруженості електричного поля. Такий рух зарядів називається дрейфом, а швидкість–дрейфовою швидкість Vдр(t). Знайдемо величину і закон зміни цієї швидкості з часом після вимикання електричного поля. На електрон з боку електричного поля діє прискорюючи сила Fел = - qE. Вплив кристалічної гратки формально можна врахувати дією деякої сили опору Fоп = - r Vдр(t), яка пропорційна дрейфовій швидкості і протилежна їй за напрямком. Ця сила враховує розсіювання електрона. Тоді диференційне рівняння руху електрона, виходячи з 2-го закону Ньютона, набуде вигляду,
.
(5.1)
Якщо після встановлення стаціонарного струму поле вимкнути, тобто в рівнянні (5.1) покласти Е=0, одержимо
.
Після інтегрування, маємо
.
Позначимо
- час релаксації
струмового стану, тобто час, за який дрейфова швидкість зменшується в е ≈ 2,7 рази. Для металів τ ~ 10-14с. Одержимо
. (5.2)
При
сталому режимі протікання струму
дрейфова швидкість уже не буде змінюватись
з часом. Тому рівняння (5.1) набуде вигляду
при
.
Звідки оцінимо Vдр
.
Ця швидкість набагато менша від теплової швидкості, яка складає декілька 1000 м/с. З останнього рівняння знайдемо відношення дрейфової швидкості до напруженості електричного поля
. (5.3)
Ця величина називається рухливістю. Це дрейфова швидкість, яку набуває носій заряду в електричному полі одиничної напруженості. Розрізняють рухливість електронів Un і дірок Up.
Знайдемо
питому електро-провідність кристалу,
тобто електропровідність провідника
довжиною 1м і площею перерізу 1м2.

За
час dt
через переріз провідника dS
(рис.5.1) перейдуть електрони, які
знаходяться від нього не далі, ніж Vдрdt
і перенесуть заряд dQ=n∙q∙Vдр∙dt∙dS,
n – концерн-трація, q – заряд електрона.
Струм – це швидкість переносу заряду
,
а його густина – це струм, який протікає
через одиницю площі поперечного перерізу
.
Таким чином, маємо
. (5.4)
Одержали відомий закон Ома в диференційній формі. Тут електронна складова питомої електропровідності, враховуючи формулу (5.3), буде
. (5.5)
Діркова складова електропровідності у напівпровідниках знаходиться аналогічно
. (5.6)
У формулах (5.5,) і (5,6) mn і mp – ефективні маси електронів і дірок.
Щоб встановити температурну залежність електропровідності проаналізуємо спочатку температурну залежність рухливості. Формула (5.3) показує, що вона визначається залежністю часу релаксації τ від температури. Ясно, що час релаксації прямо пропорційний довжині вільного пробігу електрона λ і обернено пропорційний тепловій швидкості V
. (5.7)
Розглянемо область високих температур. При високих температурах основним механізмом розсіювання електронів є електрон-фононна взаємодія Концентрація фононів тут пропорційна температурі і досить велика. А так як λ ~ 1/nф, маємо λ ~ 1/Т.
Теплова швидкість електронів у випадку не виродженого характеру
системи,
тобто у напівпровідниках,
,
а у випадку виродженої системи, в металах,
дорівнює швидкості Фермі (див. розділ
2.4)
не
залежить від температури.
Таким чином, для напівпровідників
,
(5.8)
а
для металів
.
(5.9)
В
області низьких
температур
концентрація фононів мала, і головним
є розсіювання електронів на домішкових
атомах і інших структурних дефектах.
Як показав Резерфорд, довжина вільного
пробігу електронів у цьому випадку
пропорційна 4-ій степені швидкості λ ~
V4.
Тоді рухливість U
~ V3.
Температурна залежність швидкості
проаналізована вище. Таким чином
одержуємо для напівпровідників
, (5.10)
а
для металів
. (5.11)
Залежності рухливості від температури показані на рис.5.2.
Електропровідність металів і сплавів зумовлена дрейфом носіїв одного знаку – електронів. Питома електропровідність виражається формулою (5.5). Величина, обернена питомій електропровідності, називається питомим опором
. (5.12)
Т
емпературна
залежність (рис.5.3) обумовлена температурною
залежністю рухливості, так як концентрація
вільних носіїв у металах і сплавах від
температури не залежить.
Питомий опір сплавів складається із двох частин:
(5.13)
температурно-залежного опору ρt, і залишкового опору ρд, зумовленого розсіюванням електронів на домішкових атомах.
(5.14)
лінійно
зростає з температурою, а ρд
величина стала. Для чистих металів вона
близька до нуля. Але це не надпровідність.
У формулі (5.14) ρо
– питомий опір при 0оС,
- (5.15)
температурний коефіцієнт опору (скорочено ТКО) показує відносну зміну опору при зміні температури на 1К. Знайдемо його для сплаву, скориставшись (5.13) і (5.15)
,
де αчист. – ТКО чистого металу, для якого ρд = 0. Знаменник завжди більший 1. Отже ТКО сплаву завжди менший, ніж ТКО чистого металу. Різниця може досягати десятків разів. В табл.5.1 приведені ТКО деяких металів і сплавів.
Табл..5.1
|
Чисті метали і стопи |
Мідь Сu |
Олово Sn |
Нікель Nі |
Бронза (88% Cu, 18% Sn, 1% Pb ) |
Ніхром (80% Nі, 20% Cr ) |
|
α, 10-3, К-1 |
4,1 |
4,2 |
6,2 |
0,5 |
0,13 |
Сплави з малим ТКО використовуються для виготовлення термостабільних резисторів.