Із розглянутої вище теорії теплоємності Дебая випливає висновок, що теплоємність металів і діелектриків однакова. На перший погляд таке твердження здається дивним. Адже в металах, на відміну від діелектриків, існує система вільних електронів з досить великою концентрацією, порівнянною з концентрацією атомів. При нагріванні металів вони теж повинні поглинати енергію і тому, розглядаючи електронний газ як одночастинний газ, молярна теплоємність якого дорівнює 1,5R, теплоємність металів повинна була б бути більшою від теплоємності діелектриків на цю величину і складати 4,5R. Це протиріччя пояснюється тим, що електронний газ в металах вироджений і тому в поглинанні енергії приймають участь не всі електрони, а тільки невелика їх частка. Ця доля, як показано в розділі 2.4 формула (2.13), не перевищує 1÷2%. Отже, теплова енергія поглинута електронами одного моля речовини, враховуючи (2.13), дорівнює
,
а теплоємність електронного газу
. (3.14)
П
ри
кімнатній температурі 300К енергія
kT≈0,025
еВ, а енергія Фермі ЕF
≈1,5 еВ.
Тому теплоємність електронного газу
Се
≈ 0,015R
<< 3R
Тому при високих температурах вона не
вносить помітного вкладу в загальну
теплоємність твердих тіл. Співвідношення
(3.14) показує, що теплоємність електронного
газу завжди пропорційна абсолютній
температурі, а теплоємність гратки при
низьких температурах пропорційна кубу
температури. Тому в області наднизьких
температур Сe
стає більшою, ніж Сгр.
На рис.3.3 у збільшеному масштабі показана
початкова
ділянка рис. 3.1. Видно, що електронна
складова теплоємності грає переважну
роль при температурах порядку 10К.
В
завершення, слід зауважити, що електронна
теплоємність у напівпровідниках, а тим
більше в діелектриках, не проявляється,
так як концентрація електронів у них
набагато менша, ніж в металах.
Зміна
геометричних розмірів твердих тіл при
зміні температури називається тепловим
розширенням.
Для пояснення природи цього явища
розглянемо залежність потенціальної
енергії U
взаємодії між атомами від відстані r
між ним рис. 3.4, суцільна крива 2. Вона
відображає крайні положення r1
і r2
частинки, яка здійснює ангармонічні
(негармонічні) коливання відносно
положення рівноваги ro
при температурі відмінній від 0К. Ця
крива асиметрична відносно лінії
.
Ліва вітка іде крутіше, ніж права. Тому
відхилення частинки вліво
менше, ніж вправо
.
Середня відстань
(точка А) більша від рівноважної
.
А це й означає розширення кристалу. У
випадку протилежної асим
етрії
кривої потенціальної енергії (рис.3.5)
кристал з ростом температури буде
стискуватись.
Д
ля
кількісного описання явища теплового
розширення лінійного наближення
залежності сили F
взаємодії від зміщення
,
яке приймається в законі Гука, в теорії
теплоємності, тепер уже недостатньо.
Дійсно, в лінійному наближенні сила
,
а потенціальна енергія
(3.15)
уявляє собою квадратну параболу (рис. 3.4, крива 1), симетричну відносно положення рівноваги. Тому середня відстань не змінюється. Отже, в раді розкладення сили по степеням х враховується і квадратичний член з коефіцієнтом ангармонічності g
. (3.16)
Потенціальна енергія, яка знаходиться аналогічно (3.15),
(3.17)
описує асиметричну криву 2 рис. 3.4. Дійсно, знак другого доданку (3.17) змінюється у відповідності із знаком х. При відхиленні вліво x<0 і графік іде вище квадратної параболи, при відхиленні вправо x>0 і крива іде нижче параболи.
Знайдемо коефіцієнт α теплового розширення, як відносну зміну геометричного розміру при зміні температури на 1К
. (3.18)
Середнє
зміщення
знаходимо усереднивши силу у виразі
(3.16). Ясно, що середнє значення сили
дорівнює нулю
. (3.19)
Середнє значення потенціальної енергії дорівнює половині повної енергії гратки, тобто
. (3.20)
Тут
враховано, що середнє значення
,
так як в процесі коливань х змінює знак.
Із (3.20) знаходимо
,
підставляємо в (3.19). Одержуємо
.
Тоді із (3.18) маємо
. (3.21)
О
тже
температурна залежність коефіцієнта
теплового розширення анологічна рис.3.1
температурній залежності теплоємності
гратки. Для більшості металів коефіцієнт
теплового розширення знаходиться в
межах
Явище теплопровідності заключається в передачі теплоти від більш нагрітих до менш нагрітих частин системи. У фононній моделі твердого тіла передача теплової енергіїї здійснюється фононами. Чим більша температура тим більша енергія і концентрація фононів. За рахунок наявності градієнта концентрації відбувається „дифузія” фононів у напрямку зменшення температури, тобто в напрямку зменшення енргії фононів. Ангармонічний характер коливань атомів твердого тіла являється причиною взаємодії одна з одною негармонічних пружніх хвиль. Або другими словами, фонони розсіюються на фононах аналогично зіткненню між молекулами газу. Фонон-фононна взаємодія викликає появу так званого теплового опору, і чим він більший, тим гірше передається тепло. За відсутності такої взаємодії тепло передавалося б із швидкістю звуку.
Знайдемо коефіцієнт теплопровідності і проаналізуємо його залежність від температури, скориставшись аналогією фононної моделі твердого тіла і молекулярного газу. Рівняння теплопровідності має вигляд (див.Ч1, розд.6.12)
, (3.22)
де
q
– теплова енергія, яка переноситься за
одиницю часу через одиничну площу,
перпендикулярну до напрямку градієнта
температури
,
ΔS
– площа, χ – коефіцієнт теплопровідності
. (3.23)
Тут: μ – моларна маса, ρ – густина, υ – швидкість руху фононів, тобто швидкість звуку, λФ – довжина вільного пробігу фононів, С – молярна теплоємність твердого тіла. Із усіх цих величин залежними від температури є теплоємність і довжина вільного пробігу, яка, подібно до вільного пробігу молекул газу, обернено пропорційна концентрації фононів.
Таким
чином,
. (3.24)
Область високих температур Т>>θD. У цій області енергія фононів досягає свого максимального значення kθD. Енергію гратки можна знайти як енергію усіх фононів, а враховуючи (3.11), можна записати
,
звідки
(3.25)
к
онцентрація
фононів пропорційна температурі.
Теплоємність,
згідно з (3.12), не залежить від температури.
Таким чином, одержуємо, що коефіцієнт
теплопровідності обернено пропорційний
температурі рис. 3.7.
В області низьких температур Т<θD енергія гратки, згідно з (3.13) пропорційна Т4 , а енергія фононів Еф = kT пропорційна температурі. Тому концентрація фононів пропорційна Т3. Теплоємність також ~ Т3. Тому коефіцієнт теплопровідності від температури не залежить.
В області наднизьких температур Т<<θD концентрація фононів стає настільки малою, що вони уже між собою не взаємодіють, а розсіюються тільки на поверхні кристалу. (Цей стан аналогічний стану вакууму для газів). Теплоємність у цій області, а отже і коефіцієнт теплопровідності ~ Т3.
10-4 ÷ 10-5 К-1.
Електронна складова теплопровідності в металах характеризується коефіцієнтом теплопровідності
. (3.26)
Тут
-
швидкість
теплового руху електронів, яка відповідає
енергії Фермі і від температури не
залежить. Тому
.
Теплоємність Се
пропорційна
температурі ~
Т (див.(3.14)). Довжина вільного пробігу
електронів визначається розсіюванням
їх на фононах і на д
омішкових
атомах.
В
області високих температур
Т>>θD
основним механізмом розсіювання
електронів є їхня взаємодія з фононами,
концентрація яких nф
~ Т. А так як λе
~ 1/nф,
то λе
~ 1/Т. Се
~ Т.
Тому коефіцієнт
теплопровідності χе
~ Т0
від температури не залежить рис.3.8.
В області низьких температур Т<θD концентрація фононів nф ~ Т3. Тому λе ~ 1/Т3, а χе ~ Т-2.
В області наднизьких температур Т<<θD концентрація фононів стає настільки малою що електрони розсіюються на домішкових атомах. А так як концентрація останніх від температури не залежить, то і довжина вільного пробігу електронів перестає залежати від температури. Тому коефіцієнт теплопровідності χе ~ Се ~ Т.
Вияснимо, який механізм теплопровідності металів домінуючий: фононний чи електронний? Для цього оцінимо відношення коефіцієнтів теплопровідності із формул (3.23) і (3.26)
. (3.27)
Приймемо
такі числові значення:
,
відоме по експериментальним вимірюванням
питомої електропровідності,
(див. розділ 3.4),
,
міжатомна відстань,
закон Дюлонга і Пті. Одержуємо
.
Отже теплопровідність металів в основному зумовлена електронами.