Материал: 2

ka – коефіцієнт зниження продуктивності машини в залежності від кута

нахилу несучого елемента до горизонту.

Змінна експлуатаційна продуктивність в усіх випадках визначається за формулою:

(відношення кількості вантажу, що в середньому переміщується за один цикл, до номінальної вантажопідйомності машини);

Кч – коефіцієнт використання машини за часом (відношення часу

роботи машини протягом зміни до загальної тривалості зміни); Тзм – загальна тривалість зміни в годинах.

Годинна експлуатаційна характеристика ( Пекгод) визначається діленням

змінної експлуатаційної продуктивності на кількість годин в зміні.

Потрібна кількість машин на вантажному пункті для виконання певного обсягу вантажопереробки в певних виробничих умовах визначається за формулою:

де Qрпер – річний обсяг вантажопереробки, т;

k í – коефіцієнт нерівномірності вантажообігу (наприклад, для тарноштучних вантажів, контейнерів k í = 1,1 - 1,2 );

пзм – кількість робочих змін за добу;

365 – кількість календарних днів в одному році; Тпр – регламентований передбачений простій машин протягом року

(неробочі дні, свята, ремонт і технічне обслуговування тощо.). Орієнтовно Тпр = 30-80 діб.

Річний обсяг вантажопереробки визначається за формулою:

де Qрпер – річний вантажопотік, який проходить через даний вантажний

пункт, тобто обсяг вантажу, що прибуває чи відправляється за рік, Т; nоп – число вантажних операцій, що виконуються з вантажем.

2.4.3Загальні відомості про навантажувачі

Укритих складах павільйонного типу місць загального користування на перевантаженні тарно-штучних вантажів застосовуються електронавантажувачі, переважно акумуляторні (рис. 2.40) вантажопідйомністю 1–2 тонни, оснащені вилочними і іншими захватами.

Рис. 2.40 Акумуляторний вилочний електронавантажувач ЕП-103

Особливість будови навантажувачів циклічної дії полягає в наявності в них спеціального вантажопідйомного механізму із захватним пристроєм.

Вантажопідйомний механізм має телескопічну раму і каретку, він шарнірно кріпиться до рами шасі посередині між передніми колесами. Рама вантажопідйомника може нахилятись вперед для захвату вантажу і назад, коли навантажувач з вантажем переміщується. Каретка вантажопідйомника підвішена на ланцюзі, який огинає вверху ролик і з внутрішнього боку рами вантажопідйомника з’єднується з циліндром підйомного пристрою. На каретці влаштований вантажозахватний пристрій: вили, боковий захват, кантувач тощо. Важелі і педалі управління знаходяться біля керма колонки.

Максимальна швидкість електронавантажувача 7,5–10км/год без вантажу і 6,5–9км/год із вантажем, найбільша висота підйому вантажів від 1,5

до 4,5м.

У таблиці 2.5 наведені основні технічні дані найпоширеніших акумуляторних навантажувачів.

Таблиця 2.5 - Технічна характеристика основних моделей електронавантажувачів

Основні захватні пристрої, які застосовуються навантажувачами, показані на рис. 2.41.

Рис. 2.41 Захватні пристрої навантажувачів:

1 – вили; 2 – ківш; 3 – грейфер для лісоматеріалів; 4 – безблокова стріла; 5 – штировий захват; 6 – вили із зіштовхувачем; 7 – боковий захват; 8 – захват для кіп; 9 – кантувальник

Останнім часом у критих складах, критих і відкритих платформах знаходять широке застосування малогабаритні дизельні автонавантажувачі японських (рис. 2.42) і німецьких фірм, які порівняно з акумуляторними навантажувачами мають вищий коефіцієнт корисної дії, а завдяки низькій загазованості можуть працювати і в критих складах.

Рис. 2.42 Загальний вигляд автонавантажувача “TOYOTA” вантажопідйомністю

1,5т

У критих складах стелажного зберігання тарно-штучних вантажів застосовуються крани-штабелери.

На відкритих навалочних площадках застосовуються ковшові тракторні навантажувачі.

2.4.4 Загальні відомості про крани

На відкритих площадках місць загального користування станцій для переробки великовагових тарно-штучних, штабельних і навалочних вантажів можуть застосовуватись мостові і козлові крани (рис. 2.43), а також стрілові крани: на залізничному ходу (рис. 2.44), пневмоколісні (рис. 2.45) і гусеничні на крановому шасі, автокрани (рис. 2.46) та інші машини і механізми.

Рис. 2.43 Електрокозловий кран КДКК-10

Особливість будови кранів мостового типу (мостових, козлових і перевантажувальних мостів) полягає у наявності в їх конструкції моста, на якому пересувається вантажний візок з вантажопідйомним тельфером. У мостових кранів міст рухається на рейках, укладених на естакаді або стінах будівлі, у козлових – міст разом з опорами пересувається на підкранових рейках, укладених на площадці. Проліт крана – відстань між осями підкранових рейок – визначає ширину складської площадки. Крани можуть одночасно виконувати три операції: пересування крана, рух візка на мосту, піднімання або опускання вантажу.

У таблицях 2.6, 2.7 наводяться основні типи електричних мостових і козлових кранів, які застосовуються на великовагових і контейнерних площадках залізничних станцій.